16 травня 2022 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду у складі:
Головуючого ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
секретаря ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю прокурора ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_6 , адвокатів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , перекладача ОСОБА_9 , потерпілої ОСОБА_10 апеляційну скаргу прокурора Сторожинецької місцевої прокуратури ОСОБА_11 на вирок Новоселицького районного суду Чернівецької області від 27 травня 2020 року у кримінальному провадженні №12019260120000076 відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Годинівка, Герцаївського району, Чернівецької області, мешканця АДРЕСА_1 , одруженого, на утриманні малолітня донька, раніше судимого: 15.11.2017 року вироком Герцаївського районного суду Чернівецької області за ст. 185 ч.2 КК України на 3 роки позбавлення волі з іспитовим строком на 2 роки, обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ст. 185 ч.3 КК України, -
Вироком Новоселицького районного суду Чернівецької області від 27 травня 2020 року ОСОБА_6 визнаний невинуватим у пред'явленому за ч.3 ст. 185 КК України обвинуваченні та виправданий.
На вказане судове рішення надійшла апеляційна скарги прокурора Сторожинецької місцевої прокуратури ОСОБА_11 .
У апеляційній скарзі прокурор просив скасувати вирок,оскільки висновки суду про недоведеність вини ОСОБА_6 не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.
Твердить,що районний суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки, зокрема покази свідків, потерпілої та інші докази, досліджені під час судового розгляду.
Провадження№11-кп/822/4/22 Головуючий у І інстанції: ОСОБА_12
Категорія: ст.185 ч.3 КК України Суддя-доповідач: ОСОБА_1 .
Вказує,що викладені у вироку показання обвинуваченого, потерпілої ОСОБА_10 і свідка ОСОБА_13 не відповідають фактичному змісту їх показань,які були надані під час судового розгляду,і це істотно вплинуло на відповідність вироку вимогам ст.370 КПК України.
Суд,на думку апелянта,не врахував,що власником викраденого майна є лише ОСОБА_10 та воно не належить ані обвинуваченому, ані свідку ОСОБА_13 і повноважень щодо розпорядження своїм майном потерпіла цим особам не надавала.
Твердить,що свідок ОСОБА_13 неодноразово змінювала під час судового розгляду показання з метою допомогти обвинуваченому уникнути відповідальності.
Також суд не зважив,що обвинувачений, надаючи показання,повністю визнав свою вину у викраденні майна,що належить ОСОБА_10 та погодився відшкодувати матеріальну шкоду повністю на суму 3 тис грн. та моральну-частково у розмірі 3 тис грн.
Твердить,що районний суд безпідставно визнав недопустимими доказами протоколи слідчих експериментів,проведених із обвинуваченим, потерпілою ОСОБА_10 та свідком ОСОБА_13 та не навів належних мотивів в обгрунтування такого рішення.
Наголошує, що під час слідчого експерименту було встановлено, що викрадені ОСОБА_6 пральна машинка та водяний насос при підключенні їх до електроживлення працездатні, що спростовує покази обвинуваченого ОСОБА_6 та свідка ОСОБА_13 про непридатність цих приладів до використання.
Просив скасувати вирок районного суду та ухвалити новий,яким ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні злочину,передбаченого ст.185 ч.3 КК України та призначити покарання за цим законом ,а також на підставі ст.71 КК України.
До початку апеляційного розгляду потерпіла відмовилась від поданої нею апеляційної скарги та відмова прийнята апеляційним судом.
Також ОСОБА_10 відмовилась від цивільного позову,заявленого до ОСОБА_6 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Органом досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачується у тому, що 10 березня 2019 року, приблизно о 16.00 годині таємно, протиправно, скориставшись відсутністю сторонніх осіб, з метою особистого збагачення, шляхом зламу врізаного замка вхідних дверей проник до гаражного приміщення господарства по АДРЕСА_2 ,звідки таємно викрав пральну машину марки «Донбас-6» сірого кольору б/в, водяний насос б/в, металеву плиту від пічки б/в, з якими з місця вчинення злочину втік, розпорядившись на свій власний розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_10 матеріальну шкоду на загальну суму 1538 грн.
Такі дії кваліфіковані ч.3 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно та поєднана з проникненням у інше приміщення.
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора,який підтримав апеляційну скарги,таку ж позицію потерпілої,яка вважала,що апеляційну скаргу прокурора необхідно задовольнити,доводи обвинуваченого та захисників про відсутність підстав для скасування вироку, допитавши потерпілу ОСОБА_10 , свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступних висновків.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, тобто ухваленим із дотриманням норм матеріального та процесуального права, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог ст. 94 КПК України із точки зору їх належності, допустимості, достовірності та достатності для прийняття остаточного рішення у справі.
Судова колегія вважає, що таких вимог закону суд першої інстанції не дотримався та прийняв рішення, яке вимогам ст.370 КПК України не відповідає.
Виправдовуючи ОСОБА_6 , суд у вироку вказав на недоведеність вчинення обвинуваченим злочину,передбаченого ст.185 ч.3 КК України
Мотивуючи рішення, суд послався на покази самого обвинуваченого ОСОБА_6 , який заперечував вчинення ним злочину,а також на покази свідка ОСОБА_13 - доньки потерпілої ОСОБА_10 та дружини обвинуваченого, яка показала, що ОСОБА_6 діяв за її вказівкою, а вона ( ОСОБА_13 ) розпоряджалась майном як співвласниця з метою отримання грошей для купівлі продуктів для дитини.
Також суд визнав недопустимими доказами протоколи слідчих експериментів з потерпілою ОСОБА_10 , свідком ОСОБА_13 , обвинуваченим ОСОБА_6 , оскільки вважає їх похідними від показів свідка ОСОБА_13 у судовому засіданні.Суд,окрім того, вказав,що залучення спеціаліста ОСОБА_15 під час проведення слідчого експерименту для перевірки технічного стану пральної машини та водяного насосу не суперечить вимогам КПК України,однак не несе доказової бази щодо предмету доказування.
Судова колегія, дослідивши матеріали кримінального провадження, безпосередньо допитавши у судовому засіданні обвинуваченого ОСОБА_6 , потерпілу ОСОБА_10 , свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , вважає, що висновки суду, викладені у вироку, не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження і така невідповідність істотно вплинула на правильність вирішення питання про невинуватість ОСОБА_6 у вчиненні злочину, а тому є підставою для скасування виправдувального вироку як необґрунтованого та ухвалення нового вироку з підстав, передбачених ст. 407 ч.1 п.3, 409 ч.1 п.2, 411, 420 КПК України.
Апеляційним судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_6 10 березня 2019 року, приблизно о 16.00 годині таємно, протиправно, скориставшись відсутністю сторонніх осіб, з метою особистого збагачення, шляхом зламу врізаного замка вхідних дверей проник до гаражного приміщення господарства по АДРЕСА_2 звідки таємно викрав пральну машину марки «Донбас-6» сірого кольору,яка була у використанні, водяний насос,який був у використанні, металеву плиту від пічки,яка була у використанні, з якими з місця вчинення злочину зник, розпорядившись на свій власний розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_10 матеріальну шкоду на загальну суму 1538 грн.
Такими діями ОСОБА_6 вчинив злочин, передбачений ст. 185 ч. 3 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, поєднана з проникненням у інше приміщення.
У судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_6 вину у скоєнні злочину не визнав та показав, що 10 березня 2019 року, приблизно о 16.00 годині приїхав разом зі своєю дружиною- ОСОБА_13 до тещі-потерпілої ОСОБА_10 .Потерпіла той час була у своєї матері в с. Тарасівці Новоселицького району.Двері до будинку потерпілої були зачинені,де ключ- дружина не знала,тому зайшла до будинку через вікно.Потім за вказівкою дружини він взяв плиту від пічки, водяний насос та пральну машину з сараю. До сараю проник, відкривши замок за допомогою викрутки. Пральну машину, водяний насос та плиту від пічки продав в с. Ванчиківці чоловікові на ім'я ОСОБА_16 на металобрухт за 250 грн., з яких 150 грн. віддав дружині, а на 100 грн. купив бензин для автомобіля.
Під час розгляду справи районним судом ОСОБА_6 показував,що знав, що майно належить потерпілій,дозволу розпоряджатись таким майном ОСОБА_10 йому не надавала.Також йому було відомо,що потерпіла не дозволяла йому повернутись проживати до її домогосподарства.
У ході апеляційного розгляду змінив показання та показував,що майно належить дружині,а тому взяв речі з її дозволу.
Показання обвинуваченого,які є непослідовними,апеляційний суд оцінює як обрану ним лінію захисту з метою уникнення кримінальної відповідальності,а винуватість ОСОБА_6 у вчиненні злочину підтверджується сукупністю доказів,безпосередньо досліджених апеляційним судом.
Потерпіла ОСОБА_10 під час апеляційного розгляду показала, що повністю підтримує показання,надані у районному суді.
Обвинувачений є її зятем та раніше,до 20.01.2019 року,проживав у її господарстві по АДРЕСА_2 із донькою потерпілої- ОСОБА_13 .У січні донька з обвинуваченим поїхали проживати на квартиру в м. Новоселиця,а потім ОСОБА_13 поїхала до сестри у Житомирську область,а обвинувачений проживав у своєї матері. Донька ( ОСОБА_13 ) повернулась до її(потерпілої) домогосподарства 10.03.2019 року,дозволу на проживання обвинуваченого у будинку потерпіла не надавала та категорично проти цього заперечувала,про що сказала своїй доньці.Повернувшись після 10.03.2019 року додому із с.Тарасівці,потерпіла виявила відсутність особистого майна,яке зазначене у обвинувальному акті.
Вважає, що обвинувачений викрав пральну машину та водяний насос, які були в робочому стані,використовувались у побуті,а також плиту від пічки без дозволу доньки,про що донька їй сама сказала після виявлення потерпілою факту викрадення майна,однак потім донька змінила покази на користь обвинуваченого.
Зазначений факт підтверджується і тим,що на моніторі комп'ютера потерпіла побачила незачинену сторінку переписки її доньки ОСОБА_13 з братом обвинуваченого ОСОБА_17 , де ОСОБА_13 повідомляла,що обвинувачений відірвав водяний насос від помпи та без її відома пральну машинку з гаража та напевно відніс на металоприймач і додому не повернувся.
Майно належить виключно їй(потерпілій),дозволу розпоряджатись майно не надавала ні обвинуваченому,ні доньці.
Від цивільного позову у апеляційному суді відмовилась.
Свідок ОСОБА_14 у районному та апеляційному суді показав, що 10.03.2019 року ОСОБА_6 запропонував йому купити на металобрухт пральну машину, водяний насос та плиту від пічки,на що він погодився та придбав майно за 250 грн. На наступний день дізнався,що вказане майно було викрадене та у подальшому добровільно його видав.
Свідок ОСОБА_13 у апеляційному суді показала, що вона є донькою потерпілої та дружиною обвинуваченого,проживала за місцем реєстрації по АДРЕСА_2 разом з чоловіком тривалий період часу. Потерпіла із обвинуваченим у неприязних стосунках та на цій підставі із січня 2019 року свідок із чоловіком та донькою переїхали проживати у м. Новоселиця,а потім вона(свідок) із дитиною проживала у сестри у іншій області,а обвинувачений-у своєї матері.
10.03.2019 року свідок повернулась до будинку матері та туди ж приїхав обвинувачений,потерпілої вдома не було.Дозволу проживати обвинуваченому у своєму будинку потерпіла не надавала.
Свідок не мала ключів,зайшла у будинок через вікно.Оскільки не було грошей, вона сказала ОСОБА_6 взяти стару пральну машину, водяний насос та плиту від пічки, продати та на виручені гроші купити продукти для доньки. ОСОБА_6 відкрив сарай викруткою ,звідки за її вказівкою взяв дані речі та продав в селі на металобрухт. З виручених грошей віддав їй 150 грн., на які вона купила продукти.
Також у районному та апеляційному суді показала,що це майно належить потерпілій,якою було придбане і даючи вказівку обвинуваченому,свідок знала,що потерпіла буде незадоволена та подасть заяву.
Свідок,окрім того,підтвердила,що дійсно казала потерпілій після виявлення крадіжки,що ОСОБА_6 взяв майно без її(свідка) відома і дозволу.
Показання свідка ОСОБА_13 є непослідовними,оскільки районним судом свідок була допитана тричі та щоразу показання в частині відрізнялись від попередніх.
Отже,обгрунтування судом виправдувального вироку із посилання на непослідовні показання свідка-дружини обвинуваченого,які вона неодноразово змінювала, викликає розумні сумніви у правильності прийнятого судом рішення.
Показання свідка ОСОБА_13 про те,що обвинувачений діяв за її вказівкою,спростовуються протоколом огляду наданих потерпілою фотознімків із монітора її комп'ютера,де зафіксована переписка свідка ОСОБА_13 із рідним братом обвинуваченого- ОСОБА_18 і свідок ОСОБА_13 вказує,що обвинувачений«… вчора відірвав мотор від помпи без мого відома,а також пральну машину із гаража і відніс напевно на металоприймальник і додому не повернувся» (а.с.85-87 т.1)
Викладене узгоджується із показаннями потерпілої у суді про те,що ОСОБА_6 заволодів майном без відома її доньки,про що донька їй повідомила безпосередньо після виявлення потерпілою факту крадіжки.
Факт повідомлення нею матері таких відомостей свідок ОСОБА_13 підтвердила під час апеляційного розгляду.
Отже,показання свідка ОСОБА_13 про те,що ОСОБА_6 діяв з її дозволу та відома апеляційний суд розцінює критично як надані з метою допомогти обвинуваченому-своєму чоловіку, який вчинив злочин у період іспитового строку,уникнути відповідальності за скоєне.
Судова колегія також враховує,що сім'я ОСОБА_19 -обвинувачений та свідок ОСОБА_13 -не є членами сім'ї потерпілої ОСОБА_10 в розумінні СК України,спільно із нею станом на березень 2019 року не проживали,спільним побутом не були пов'язані. Дозволу на проживання обвинуваченого у своєму будинку потерпіла не надавала.
Свідок ОСОБА_13 в розумінні вимог ст.368 ЦК України не є співвласником майна,яке було викрадене обвинуваченим та таке майно належить на праві власності потерпілій ОСОБА_10 ,що обвинувачений підтвердив під час розгляду у районному суді,а свідок ОСОБА_13 -у суді першої та апеляційної інстанції.
Жодних повноважень розпоряджатись своїм майном потерпіла не надавала ані обвинуваченому,ані своїй доньці-свідку ОСОБА_13 ,що також свідок і обвинувачений підтвердили у суді.
Отже,висновок суду про те,що ОСОБА_13 розпоряджалась майном як співвласниця суперечить фактичним обставинам провадження та не грунтується на законі.
За таких обставин дії особи,якщо вона надавала вказівку обвинуваченому щодо заволодіння та розпорядження чужим майном, могли бути оцінені через призму ст.27 КК України,однак згідно вимог ст.337 КПК України,судовий розгляд здійснюється лише стосовно особи,якій висунуте обвинувачення,і лише в межах цього обвинувачення.
Винуватість ОСОБА_6 у вчиненні злочину підтверджується також іншими доказами
Із протоколу огляду місця події від 21.03.2019 року вбачається, що під час огляду житлового будинку та господарських споруд по АДРЕСА_2 , які належать потерпілій ОСОБА_10 встановлено відсутність водяного насосу, пральної машини та плити від пічки (т.1 а.п.23-24).
Договором купівлі-продажу від 28.10.2008 року,зареєстрованого в реєстрі за №4543 підтверджено, що ОСОБА_10 є власником житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_2 . (т.1 а.п.81-82).
Як видно із протоколу добровільної видачі від 20.03.2019 року,свідок ОСОБА_14 у присутності понятих добровільно видав працівникам поліції пральну машину, водяний насос та плиту від пічки, які він придбав у ОСОБА_6 за 250 грн. (т.1 а.п.16).
Видані свідком речі оглянуті відповідно до протоколів огляду від 21.03. 2019 року (т.1 а.п.30-31, 38-39,44-45).
Висновками експертів №131-Р від 03.04.2019 року ,№130-Р від 04.04.2019 року, №451-Р від 19.11.2019 року ,якими проводились товарознавчі експертизи, встановлено, що ринкова вартість,відповідно,пральної машини марки «Донбас» б/в становить 363 грн. 33 коп.,побутового електронаносу б/в -775 грн., металевої пічної плити б/в-405 грн. (т.1 а.п.63-65,70-72, т.2 а.п.157-159).
Із протоколу слідчого експерименту від 18.04.2019 року,який проводився із потерпілою ОСОБА_10 із залученням спеціаліста-інженера радіотехніка ОСОБА_15 у присутності понятих вбачається,що спеціалістом перевірено справність викрадених ОСОБА_6 речей у потерпілої та встановлено,що пральна машинка Донбас-6 у робочому стані,а наявні на водяному насосі пошкодження корпусу та погнуті болти перешкоджатимуть його роботі.(а.с.162-165 т.1)
Зазначені вище докази у своїй сукупності є достатніми для висновку про те, що винуватість ОСОБА_6 у скоєнні крадіжки чужого майна,повторно, із проникненням у інше приміщення доведена, а висновки районного суду, викладені у вироку не відповідають фактичним обставинам провадження та є підставою для скасування виправдувального вироку із ухваленням нового - обвинувального та задоволення апеляційної скарги прокурора.
Згідно вимог ст.ст. 50, 65 КК України, п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003р. №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Суд повинен врахувати ступінь тяжкості скоєного злочину, обставини його вчинення та наслідки, дані про особу обвинуваченого, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
При призначенні покарання ОСОБА_6 судова колегія враховує, що ним вчинений тяжкий злочин.
Раніше обвинувачений судимий за скоєння умисного корисливого злочину та вчинив новий злочин у період іспитового строку,отже, належних висновків не зробив та на шлях виправлення не став.
Під час апеляційного розгляду ухилився від суду та тривалий час перебував у розшуку.
Дані про особу ОСОБА_6 свідчать також про те,що обвинувачений не працює,не має стабільного джерела доходу, шкоду потерпілій ОСОБА_10 не відшкодував.
По місцю проживання характеризується позитивно та має неповнолітню доньку,2016 року народження
Обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання, колегією суддів не встановлено.
Із врахуванням викладеного,судова колегія вважає, що призначення обвинуваченому покарання в межах санкції ст. 185 ч.3 КК України у виді позбавлення волі буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.
Оскільки злочин ОСОБА_6 вчинив в період іспитового строку за вироком Герцаївського районного суду Чернівецької області від 15.11.2017 року,яким йому призначене покарання у виді 3 років позбавлення волі з іспитовим строком на 2 роки, остаточне покарання слід призначити із застосуванням вимог ст.71 КК України
Згідно ст.124 ч.2 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
У цьому провадженні були проведені товарознавчі експертизи для визначення ринкової вартості викрадених речей. Зокрема, вартість товарознавчої експертизи №130-Р від 03.04.2019р. становить 572 грн.; товарознавчої експертизи №131-З від 03.04.2019р. становить 429 грн.; товарознавчої експертизи №451-Р від 19.11.2019р. становить 628 грн. 04 коп.,а тому із обвинуваченого необхідно стягнути процесуальні витрати на загальну суму 1629,04 грн.
Питання про долю речових доказів судова колегія вирішує відповідно до вимог ст.100 КПК України.
Керуючись ст.ст.404,405,407,409,411,418,420 КПК України,колегія судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду, -
Апеляційну скаргу прокурора Сторожинецької місцевої прокуратури ОСОБА_11 задовольнити.
Вирок Новоселицького районного суду Чернівецької області від 27 травня 2020 року, яким ОСОБА_6 визнаний невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ст. 185 ч.3 КК України та виправданий скасувати і ухвалити новий вирок.
Визнати винуватим ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 185 ч.3 КК України та призначити йому покарання у виді 3(трьох) років позбавлення волі.
На підставі ст. 71 ч.1 КК України частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Герцаївського районного суду Чернівецької області від 15.11.2017 року за ст. 185 ч.2 КК України та остаточно призначити ОСОБА_6 покарання у виді 3(трьох) років 1(одного) місяця позбавлення волі.
Строк відбування покарання обчислювати з моменту затримання-27 квітня 2022 року.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів для проведення товарознавчої експертизи №130-Р від 03.04.2019р. у сумі 572 грн., №131-Р від 03.04.2019р. у сумі 429 грн., №451-Р від 19.11.2019р. у сумі 628 грн. 04 коп,а всього на суму 1629(одна тисяча шістсот двадцять дев'ять) грн. 04 грн.
Речові докази: пральну машинку марки «Донбас-6», сірого кольору, яка була у використанні, водяний насос, який був у використанні, металеву плиту від пічки, яка була у викорисанні,передані на зберігання потерпілій ОСОБА_10 (а.с.21 т.1), після набрання вироком законної сили - залишити власнику - ОСОБА_10 .
Вирок апеляційного суду набирає законної сили з дня його проголошення і може бути оскаржений до Касаційного кримінального Суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення, а засудженим - у той самий строк з дня вручення копії вироку.
Суддя-доповідач ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_3
ОСОБА_2