Іменем України
12 травня 2022 року м. Кропивницький
справа № 388/335/20
провадження № 22-ц/4809/434/22
Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
Голованя А.М. (головуючий, суддя-доповідач), Карпенка О.Л., Мурашка С.І.,
за участю секретаря судового засідання Завітневич О.І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 13 грудня 2021 року у складі судді Степанова С.В.,
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки недійсним.
В обґрунтування позову зазначав, що 10.01.2019 ним видано довіреність, яка посвідчена приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Рукавіциним І.А. за реєстровим номером 26, на ім'я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідно до усної домовленості та положень ст.ст. 116, 118 Земельного кодексу України вищевказані особи мали оформити документи на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею до 2.0 га та здійснити пошук особи, яка візьме вказану земельну ділянку в оренду зі сплатою орендної плати в розмірі 7 000,00 грн. щороку. Інших домовленостей між сторонами встановлено не було.
В листопаді 2019 року позивач дізнався, що на підставі виданої довіреності та відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру в Кіровоградській області № 11-2526/14-19-СГ від 20.05.2019 «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність», він став власником земельної ділянки кадастровий номер 3521981300:02:000:5612, загальною площею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Варварівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області.
Зазначав, що вищевказана земельна ділянка відповідно до договору купівлі-продажу від 07.06.2019, зареєстрованого в реєстрі за № 420, посвідченого приватним нотаріусом Долинського районного нотаріального округу Кіровоградської області Величко С.О., перейшла у власність ОСОБА_2 , який був довіреною особою відповідно до виданої ним довіреності.
Позивач вказує, що своєї згоди на продаж земельної ділянки не надавав, грошові кошти від такого продажу не отримував. Теперішній власник земельної ділянки - ОСОБА_2 , так само як і продавець - ОСОБА_3 , фактично досягнули зловмисної домовленості про заволодіння його земельною ділянкою поза його волею. Крім того, дії його представника та особи, що стала власником земельної ділянки містять ознаки шахрайських дій, коли користуючись довірительними відносинами були вчиненні дії на свою користь, а не на користь Довірителя - позивача по справі.
Відповідно до інформації з Публічної кадастрової карти України на сьогоднішній день відомостей про земельну ділянку з кадастровим номером 3521981300:02:000:5612 не знайдено, у зв'язку з об'єднанням декількох сусідніх земельних ділянок і присвоєнням їм нового кадастрового номера.
В свою чергу, згідно відповіді відділу в Долинському районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області встановлено, що до державних кадастрових реєстраторів надійшла заява від гр. ОСОБА_2 , який згідно відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно являвся власником земельних ділянок з кадастровими номерами: 3521981300:02:000:5601; 3521981300:02:000:5605; 3521981300:02:000:5611; 3521981300:02:000:5612; 3521981300:02:000:5614 про їх об'єднання на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок.
Під час розгляду вказаної вище заяви державним кадастровим реєстратором було скасовано державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 3521981300:02:000:5612, яка була виділена ОСОБА_1 , шляхом об'єднання вказаної земельної ділянки та присвоєно новий кадастровий номер - 3521981300:02:000:5525. Власником об'єднаної земельної ділянки з моменту утворення, з 07.11.2019 є ОСОБА_2 .
Позивач вважає, що договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 3521981300:02:000:5612 загальною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства від 07.06.2019 між ОСОБА_1 , в інтересах якого діяв ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладений з порушенням норм чинного законодавства та просив визнати його недійсним.
Короткий зміст рішення суду
Рішенням Долинського районного суду Кіровоградської області від 13 грудня 2021 року у задоволені позову відмовлено.
Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги
Не погоджуючись із рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій вказує, що вважає рішення незаконним та необґрунтованим, оскільки воно ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права і є таким, що прийнято з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.
Посилаючись на постанову Верховного Суд від 16.05.2019 по справі № 401/2995/16-ц представник позивач зазначив, що представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом. Якщо ж представник вчинив правочин не в інтересах довірителя, а у своїх власних, то це є підставою для визнання такого правочину недійсним.
Звертав увагу, що ОСОБА_2 , який був довіреною особою позивача, відповідно до змісту довіреності від 10.01.2019 є новим власником земельної ділянки, а продавцем за договором купівлі-продажу від 07.06.2019 є його син - ОСОБА_3 , що явно свідчить про те, що повірені особи діяли не в інтересах ОСОБА_1 , а у своїх власних. З позивачем не погоджувались умови продажу земельної ділянки, в т.ч. інша сторона договору, вартість земельної ділянки, він не отримував кошти в результаті укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки. Вважає, що зазначене свідчить про зловмисну домовленість ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Зауважив, що укладений 07.06.2019 між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 договір купівлі-продажу не містить інформації про оціночну вартість земельної ділянки, стосовно якої вчиняється правочин, що суперечить вимогам розділу II глави 2 п.1.11 Наказу Міністерства юстиції від 22.02.2012 року за №296/5 «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України».
Посилаючись на зазначені обставини, представник позивача ОСОБА_4 просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 .
Узагальнені доводи і заперечення інших учасників справи
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило, що згідно вимог ч.3 ст.360 ЦПК України не перешкоджає перегляду оскарженого судового рішення.
Суд першої інстанції встановив такі обставини
Згідно копії довіреності від 10.01.2019 зареєстрованої за № 26 посвідченої приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Рукавіциним І.А. вбачається, що вона була видана позивачем ОСОБА_1 на ім'я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , бути його представником, в тому числі представляти його інтереси, як учасника антитерористичної операції, у будь-яких органах, установах, підприємствах та організаціях, незалежно від форм власності, підпорядкування та галузевої належності, у будь-яких органах влади та місцевого управління, в тому числі в сільських селищних, міських радах, в органах райдержадміністрації, в органах бюро технічної інвентаризації, перед суб'єктами господарювання, в податкових органах перед фізичними особами підприємцями, в експертних установах, у всіх відповідних органах державної влади та управління, в тому числі в Управлінні земельних ресурсів, в органах Держгеокадастру, в органах державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, в органах Укрдержгеокадастру, в органах юстиції, в органах нотаріату, в інших компетентних службах, установах та організаціях з питань виділу, приватизації, оформлення, державної реєстрації права власності та отримання на його ім'я свідоцтва про право власності на земельну ділянку орієнтованою площею 2 гектара для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Кіровоградської області, при цьому конкретне місце знаходження земельної ділянки, її розмір, межі, площу та будь-які інші умови представники вправі визначати на власний розсуд; після чого надає йому право користування та розпорядження цією ж земельною ділянкою (здачі в оренду, позичку, продажу, міни, укладення договорів емфітевзису, суперфіцію, а також будь-яких інших цивільно-правових угод, дозволених законодавством) за ціну та на умовах за своїм розсудом, при цьому всі істотні та факультативні умови договорів, в тому числі, але не виключно, строк дії договорів оренди та розмір орендної плати, суму, за яку буде продаватися земельна ділянка, тощо, представник вправі самостійно згідно їхніх попередніх домовленостей (а.с.8).
Із копії заяви від 14.05.2019 слідує, що уповноважена особа за довіреністю ОСОБА_3 від ОСОБА_1 зверталась до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області із заявою про затвердження проекту землеустрою для передачі у власність земельної ділянки за кад. № 3521981300:02:000:5612 загальною площею 2,0000 га, для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності сільськогосподарського призначення за адресою: Кіровоградська область, Долинський район, Варварівська сільська рада (а.с.10).
З копії договору купівлі - продажу від 07.06.2019 посвідченого приватним нотаріусом Долинського районного нотаріального округу Кіровоградської області Величко С.О. укладеного між ОСОБА_3 (сторона - продавець), який діє на підставі довіреності від імені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (сторона - покупець) предметом договору є земельна ділянка площею 2,0000 гектара, яку продавець передав у власність покупця, а покупець прийняв та сплатив за неї обговорену грошову суму, місце розташування земельної ділянки: Кіровоградська область, Долинський район, Варварівська сільська рада, кадастровий номер земельної ділянки 3521981300:02:000:5612, продаж земельної ділянки було вчинено за 50 000 (п'ятдесят тисяч) гривень (а.с. 12-13).
Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення
Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 подав до апеляційного суду клопотання про розгляд справи без участі сторони позивача.
12.05.2022 представник ОСОБА_2 - ОСОБА_5 подав до апеляційного суду заяву про відкладення розгляду справи на іншу дату в зв'язку з перебуванням відповідача за межами Кіровоградської області, що утруднює його приїзд під час дії воєнного стану в Україні, а також ускладнюється участь його представника - адвоката Москаленка Ю.В. в зв?язку з можливими повітряними тривогами в м. Кропивницький.
Відповідно до положень частини першої статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.
Відповідно до рекомендацій роботи судів в умовах воєнного стану, оприлюднених Радою суддів України 02 березня 2022 року, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, слід керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні, на день розгляду даної справи.
На день розгляду даної справи на території Кіровоградської області та у місті Кропивницькому, де проживає адвокат ОСОБА_5 , не ведуться активні бойові дії, що свідчить про те, що поточна обстановка в цих областях є стабільною, а в умовах воєнного стану робота судів не може бути припинена і не може бути обмежено конституційне право людини на судовий захист.
Представником відповідача в клопотанні не зазначено чим саме перешкоджає введений воєнний стан на території України розгляду справи судом, який не перебуває в зоні бойових дій або в зоні, де є реальна загроза для життя.
Враховуючи викладене, суд не визнає наведені представником відповідача причини неявки в судове засідання поважними, а тому заява про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає.
Оскільки учасники справи про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, а наведені представником відповідача в заяві підстави для відкладення розгляду справи суд визнає неповажними, інші підстави для відкладення розгляду справи відсутні, суд вирішив розглядати справу без участі позивача та відповідача, які не з'явилися, що відповідає положенням ст. 372 ЦПК України.
Відповідно до ч. 1, 2, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку, що договір купівлі-продажу зареєстрований відповідно до вимог чинного законодавства, укладений представником позивача на підставі довіреності, яка не скасована. Позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження доводів про зловмисну домовленість його представника та іншої сторони договору купівлі-продажу земельної ділянки.
За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Главою 17 ЦК України унормовано правовідносини представництва при здійсненні правочинів.
Представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє (частина перша статті 237 ЦК України).
Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства (частина третя статті 237 ЦК України).
Правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, що встановлено статтею 239 ЦК України.
Представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє (частини перша, друга статті 238 ЦК України).
Юридична сила довіреності не залежить від отримання згоди на її видачу з боку представника. Повноваження виникає незалежно від згоди останнього, а правильно оформлена довіреність дійсна у будь-якому разі, тому що повноваження, яке виникає у представника, не зачіпає його майнових або особистих немайнових прав. Інша річ, що здійснення цього повноваження залежить від представника, бо він сам вирішує, чи використати довіреність для здійснення діяльності на користь іншої особи (довірителя), чи відмовитися від неї.
Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 17 березня 2021 року у справі № 360/1742/18.
За своєю правовою природою довіреністю є односторонній правочин, що укладається у вигляді письмового документа, у якому визначаються повноваження представника. Довіреність свідчить про надання представнику від імені довірителя відповідних повноважень стосовно вчинення правочину, стороною якого є третя особа.
Такі висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16.
Верховний Суд у постанові від 25 вересня 2019 року у справі № 727/3501/16-ц дійшов висновків, що правочин завжди має вчинятися в інтересах сторони, яку представляють. З метою забезпечення інтересів цієї особи представнику заборонено вчиняти представницький правочин у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є. При цьому, словосполучення «у своїх інтересах» необхідно розуміти таким чином, що представник не може вчиняти від імені особи, яку він представляє, правочин щодо себе особисто (тобто бути стороною цього правочину) або іншим шляхом на шкоду інтересам довірителя, у тому числі на користь інших осіб, включаючи і тих, представником яких він одночасно є.
Статтею 248 ЦК України визначено, що представництво за довіреністю припиняється в тому числі у разі скасування довіреності особою, яка її видала. У разі припинення представництва за довіреністю представник зобов'язаний негайно повернути довіреність.
Згідно з частинами першою-третьою, п'ятою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Головним елементом правочину є вільне волевиявлення та його відповідність внутрішній волі сторін, які спрямовані на настання певних наслідків, тобто основним юридичним фактом, що підлягає встановленню судами, є дійсна спрямованість волі сторін на укладення договору.
Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
У силу приписів статті 204 ЦК України правомірність правочину презюмується.
Обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.
Згідно з частиною першою статті 232 ЦК України правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним.
Отже, правочин, вчинений у результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, є оспорюваним. Для визнання правочину недійсним на підставі статті 232 ЦК України необхідним є встановлення умислу в діях представника: представник усвідомлює, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та бажає (або свідомо допускає) їх настання, а також наявність домовленості представника однієї сторони з іншою стороною і виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя. При цьому не має значення, чи одержав учасник такої домовленості яку-небудь вигоду від здійснення правочину, чи правочин був вчинений з метою завдання шкоди довірителю.
Довіреність, якою ОСОБА_1 уповноважив ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на здійснення відчуження земельної ділянки, кадастровий номер: 3521981300:02:000:5612, загальною площею 2,0 га, станом на день укладення спірного договору купівлі-продажу, була дійсною та не скасованою, а отже, ОСОБА_3 мав право на вчинення оспорюваного правочину.
Факт видачі зазначеної довіреності на розпорядження земельною ділянкою позивачем не оспорюється.
Представник за довіреністю вчиняє юридичні дії, заступаючи місце особи, яку він представляє і від імені якої виступає «Alter ego» (друге «я», мій представник), а отже доведеність факту вчинення правочину внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, полягає у тому, що такий договір може бути визнаний недійсним із зазначених підстав у тому разі, якщо буде встановлено, що саме третя особа - контрагент за договором, діяв за домовленістю із представником сторони оспорюваного правочину.
Оскільки позивач не погоджується із діями довіреної особи - ОСОБА_3 при розпорядженні спірною земельною ділянкою, оскільки останній діяв всупереч їхньої домовленості та у своїх власних інтересах, тому відповідно позовні вимоги ОСОБА_1 зачіпають інтереси ОСОБА_3 ,, який від його імені на підставі довіреності відчужував земельну ділянку і який не залучений до участі по справі в якості сторони по справі.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 березня 2021 року в справі № 463/4616/18 (провадження № 61-20505св19) вказано, що відповідно до частин першої - четвертої статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача.
Відповідно до закріпленого в ст.13 ЦПК України принципу диспозитивності цивільного судочинства та за змістом ст.51 ЦПК України залучення судом до участі у справі особи як співвідповідача - можливе лише як результат вирішення судом клопотання позивача про заміну первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або ж залучення в якості співвідповідача особи, яка має відповідати за позовом.
Однак розглядаючи дану справу місцевий суд не виконав вимоги ст.13 ЦПК України, не вирішив питання за правилами ст.51 ЦПК України про залучення до участі у справі в якості співвідповідача ОСОБА_3 , як особу, яка діяла при укладені спірного договору купівлі-продажу на підставі довіреності та не попередив позивача про наслідки не вчинення даної процесуальної дії.
Апеляційний суд, відповідно до основних принципів цивільного процесу та наданих чинним ЦПК України повноважень, не має права залучати співвідповідачів на стадії апеляційного провадження.
Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.
Встановивши, що позов пред'явлено не до всіх осіб, які повинні відповідати за позовом, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст. ст.367, 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 13 грудня 2021 року скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки недійсним.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий суддя А.М. Головань
Судді О.Л. Карпенко
С.І. Мурашко