Іменем України
11 травня 2022 року м. Кропивницький
справа № 401/9/21
провадження № 22-ц/4809/32/22
Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого судді Дуковського О.Л.
суддів Мурашка С.І., Письменного О.А.
учасники справи:
позивач - Спільне підприємство - Товариство з обмеженою відповідальністю «Світловодськпобут»;
відповідач - ОСОБА_1 .
Розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 12 квітня 2021 року, у складі головуючого судді Мельничика Ю.С., у справі за позовом Спільного підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «Світловодськпобут» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію,-
У січні 2021 року Спільне підприємство Товариство з обмеженою відповідальністю «Світловодськпобут» (далі СП ТОВ «Світловодськпобут») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію.
Просило стягнути на користь товариства заборгованість за спожиту теплову енергію в сумі 17 438,30 грн., з яких: 13 036,79 грн. - основний борг, 2497,96 грн. - втрати від інфляції, 1903,55 грн. - три відсотки річних.
Рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 12 квітня 2021 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь СП ТОВ «Світловодськпобут» заборгованість за спожиту послугу з постачання теплової енергії станом на 01 жовтня 2020 року в сумі 13036 грн. 79 коп., втрати від інфляції в розмірі 2497,96 грн., три відсотки річних 1903,55 грн., а також судовий збір в сумі 2102,00 грн., а всього 19540,30 грн.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду відповідачка подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати. Вказує на те, що нарахована їй заборгованість за теплову енергію є безпідставною, оскільки таких послуг вона не отримувала, а тому і не має платити за такі послуги.
Відповідачка, не підтверджує наявність письмової угоди про теплопостачання між сторонами.
Позивач, не скористався своїм правом на подачу відзиву.
Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції частина третя статті 360 ЦПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши письмові докази у справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, про залишення скарги без задоволення, а рішення суду без змін.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно грунтувантися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Згідно ч. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.
Оскаржуване судове рішення відповідає зазначеним вимогам виходячи із наступного.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що СП ТОВ «Світловодськпобут» відповідно до рішення виконавчого комітету Світловодської міської ради за №742 від 15 серпня 2012 року є виконавцем послуг з централізованого опалення в м. Світловодську та проводить забезпечення тепловою енергією багатоквартирні будинки.
В матеріалах справи містяться відомості, що позивач у м. Світловодську надавав послуги у період з 2011 по 2020 роки в опалювальні сезони.
Встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 .
Звернувшись із даним позовом позивач надав копію договору укладеного між ОСОБА_1 та СП ТОВ «Світловодськпобут» від 07.02.2007 про надання послуг централізованого опалення, постачання гарячої води, відповідно до п.28 якого.
З вказаного договору вбачається, що він укладений на 5 (п'ять) років і вважається щороку продовженим, якщо місяць до закінчення його строку однією із сторін не буде письмово заявлено про розірвання або необхідність перегляду.
Відповідно до п. 1,4 пункту 17 про надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води від 16.01.2018 визначено, що споживач зобов'язаний оплачувати послуги в установлені договором строки та дотримуватися вимог нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг.
Матеріали справи не містять відомостей, що договір між сторонами розірвано, тобто він є чинним, у судовому порядку не розірваний і не визнаний недійсним.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилався на те, що відповідачка не сплачувала за наданні послуги, а тому утворилася заборгованість за період з 01 вересня 2011 року по 01 жовтня 2020 року на загальну суму 13036,79 грн., а тому просив стягнути заборгованість у судовому порядку. Разом з тим просив стягнути втрати від інфляції та три відсотки річних, надавши довідку про розрахунок інфляційних втрат та 3% річних від суми заборгованості за період 01.09.2011 по 01.10.2020 (а.с. 12-13).
Колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог є обґрунтованим та таким, що відповідає обставинам справи.
Суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права та правильно встановив, що дані правовідносини між сторонами, регулюються нормами Цивільного кодексу України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про теплопостачання», Правилами користування тепловою енергією, які затверджено Постановою КМУ від 03 жовтня 2007 року №1198, Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, які затверджено Постановою КМУ від 21 липня 2005 року №630, Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, який затверджено наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року №4.
Матеріалами справи підтверджено, що сторони перебували у договірних відносинах, тобто позивач надавав послуги з централізованого теплопостачання до квартири відповідачки, а ОСОБА_1 , у період з 01 вересня 2011 року по 01 жовтня 2020 року частково сплачувала за надані послуги.
Відповідачка, не зверталася до позивача про неналежну якість надання позивачем послуг, не оскаржувала договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води від 07.02.2007.
Також, не спростовувала наявність заборгованості за послуги з теплопостачання, тому не можна вважати безпідставним нарахування позивачем заборгованості за вказані послуги.
Обґрунтованим є висновок суду першої інстанції, що відповідач є стороною договору, яка прострочила виконання зобов'язання, а тому має обов'язок сплатити борг за отримані послуги з централізованого опалення, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Частиною 1 статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ч.1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.1, 2 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Згідно ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов'язань, на них поширюється дія ч.2 ст.625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язань.
При цьому передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
З огляду на викладене та керуючись ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, бо рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 - 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 12 квітня 2021 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий суддя О.Л. Дуковський
Судді С.І. Мурашко
О.А. Письменний