Житомирський апеляційний суд
Справа №274/7129/21 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Категорія в порядку КПК України Доповідач ОСОБА_2
11 травня 2022 року Житомирський апеляційний суд
в складі: головуючого ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю: секретаря ОСОБА_5 ,
засудженого ОСОБА_6 (дистанційно)
прокурора ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м. Житомирі кримінальне провадження №274/7129/21 за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_6 на ухвалу Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 22 листопада 2021 року, якою залишено без задоволення подання в.о. начальника ДУ «Райківська виправна колонія (№73)» про вирішення питання про застосування покарання за наявності кількох вироків,
В апеляційній скарзі засуджений ОСОБА_6 просить переглянути матеріали кримінального провадження за ч.1 ст.203-2, ч.2 ст.185, ч.2 ст.309 КК України, у зв'язку з тим, що йому збільшено строк відбування покарання з 6 років до 9 років.
Оскаржуваною ухвалою суду залишено без задоволення подання в.о. начальника ДУ «Райківська виправна колонія (№73)» про вирішення питання про застосування покарання за наявності кількох вироків, а саме Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10.03.2020 року та Таращанського районного суду Київської області від 19.06.2015 року.
Своє рішення суд першої інстанції мотивував тим, що відсутні правові підстави для вирішення питання вказаного у зазначеному поданні, оскільки покарання за вироком Таращанського районного суду Київської області від 19.06.2015р. повністю приєднано до покарання за вироком Апеляційного суду Київської області від 26.12.2017р., у зв'язку з чим вирішенню підлягає питання про застосування покарання за вироками Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10.03.2020р. та вищевказаним вироком Апеляційного суду Київської області від 26.12.2017р..
Заслухавши доповідача, доводи засудженого ОСОБА_6 в підтримання апеляційної скарги, міркування прокурора в заперечення апеляційної скарги, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга засудженого ОСОБА_6 не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали, суд першої інстанції вказаних вимог закону дотримався.
Так, згідно матеріалів провадження до Бердичівського міськрайонного суду звернувся в.о. начальника ДУ «Райківська виправна колонія (№73)» ОСОБА_8 з поданням про порядок застосування покарання засудженому ОСОБА_6 за наявності кількох вироків, а саме за вироками Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10.03.2020 р. та Таращанського районного суду Київської області від 19.06.2015р., а також просив визначити початок строку відбування покарання. В обгрунтування подання зазначив, що ухвалою Таращанського районного суду Київської області від 31.08.2021 року покарання у виді штрафу в розмірі 170 000 грн. за вироком Таращанського районного суду Київської області від 19.06.2015 року засудженому ОСОБА_6 замінено на покарання у виді 3 років 5 місяців позбавлення волі, а вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10.03.2020 року винесено на підставі матеріалів кримінальної справи, в якій не було відомостей про попередні судимості (а.с.2).
Крім цього, з матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_6 засуджений :
вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28.05.2015 року за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки;
вироком Таращанського районного суду Київської області від 19.06.2015 року за ч. 1 ст. 203-2 КК України до штрафу в сумі 170 000 грн.;
вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13.09.2016 року за ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 309, 1 ст. 70, ч. 1 ст. 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років, а вирок Таращанського районного суду Київської області від 19.06.2015р. постановлено виконувати самостійно. Але, вироком Апеляційного суду Київської області від 26.12.2017 року вказаний вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13.09.2016 року щодо ОСОБА_6 в частині призначеного покарання скасовано та постановлено в цій частині новий вирок, яким визнано ОСОБА_6 винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 309 КК України та призначено йому на підставі ч. 1 ст. 70 КК України у виді 2 роки позбавлення волі. На підставі ч.1 ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднано невідбуте покарання, призначене вироком Білоцерківського міськрайонного суду від 28.05.2015р., повністю приєднано невідбуту частину покарання за вироком Таращанського районного суду від 19.06.2015 року та визначено ОСОБА_6 остаточне покарання 6 років позбавлення волі зі штрафом у розмірі 10000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 170 000 грн. На підставі ч. 3 ст. 72 КК України покарання у виді штрафу в розмірі 170 000 грн. виконувати самостійно. В решті вирок залишено без змін. На підставі ч. 5 ст. 72 КК України ( ред.Закону від 26.11.2015р.) зараховано ОСОБА_6 попереднє ув'язнення з 13 вересня 2016 року по 1 грудня 2016 року та з 21.11.2017р. по 26.12.2017р. з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі. Вирок набрав законної сили 26.12.2017р.;
вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 01.11.2016 року за ч. 2 ст. 309, ч.1 ст. 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 180 днів, при цьому на підставі ч. 4 ст. 72 КК України вирок Таращанського районного суду від 19.06.2015 року, яким ОСОБА_6 засуджено за ч. 1 ст. 203-2 КК України до штрафу в сумі 170 000 грн. постановлено виконувати самостійно ;
вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області 10.03.2020 року за ч.2 ст.309 КК України до позбавлення волі на строк 2 роки. На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків до покарання, призначеного ОСОБА_6 за даним вироком, частково приєднано невідбуте ним покарання за вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 01.11.2016 року та остаточно призначено покарання у вигляді двох років двох місяців позбавлення волі. Згідно змісту вироку, строк відбування покарання ОСОБА_6 рахувати з 10.03.2020 року. Вирок набрав законної сили 09.04.2020 року.
Враховуючи, що покарання за вироком Таращанського районного суду Київської області від 19.06.2015 року у виді штрафу в сумі 170 000 грн. повністю приєднано до покарання за вироком Апеляційного суду Київської області від 26.12.2017 року та визначено остаточне покарання ОСОБА_6 у виді 6 років позбавлення волі зі штрафом у розмірі 170 000 грн., який виконується самостійно, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що в даному випадку відсутні правові підстави для вирішення питання вказаного у поданні в.о. начальника ДУ «Райківська виправна колонія (№73)», а вирішенню підлягає питання про застосування покарання за наявності вироків Апеляційного суду Київської області від 26.12.2017 року та Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10.03.2020 року, з приводу чого представники ДУ «Райківська виправна колонія (№73)» до суду не звертались.
Крім того, слід зазначити, що ухвалою Таращанського районного суду Київської області від 31.08.2021 року покарання призначене ОСОБА_6 вироком Таращанського районного суду Київської області від 19.06.2015 року у виді штрафу в сумі 170 000 грн. замінено покаранням у виді 3 років 5 місяців позбавлення волі (а.п.7-8).
Доводи апелянта про те, що йому було збільшено строк відбування покарання з 6 років до 9 років колегія суддів вважає безпідставними, оскільки у задоволенні подання про застосування покарання за наявності кількох вироків було відмовлено.
Будь-яких інших порушень норм матеріального чи процесуального права, які б могли бути підставою для зміни чи скасування оскаржуваної ухвали апеляційний суд також не вбачає.
За таких обставин, апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_6 слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції, яка відповідає вимогам закону - без зміни.
Керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 22 листопада 2021 року, якою залишено без задоволення подання в.о. начальника ДУ «Райківська виправна колонія (№73)» про вирішення питання щодо застосування покарання засудженому ОСОБА_6 за наявності кількох вироків - без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді: