Справа № 727/3086/22
Провадження № 4-с/727/10/22
16 травня 2022 року Шевченківський районний суд м. Чернівці у складі:
головуючого-судді: Одовічен Я.В.
за участю секретаря: Філатової К.А.
представника скаржника: Бабічука Д.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за скаргою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Кельменецький відділ Державної виконавчої служби у Чернівецькій області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, стягувач ОСОБА_2 на постанову державного виконавця про скасування тимчасового обмеження , -
03.05.2021 року стягувач звернувся до суду зі скаргою на постанову державного виконавця про скасування тимчасового обмеження.
Посилався на те, що постановою головного державного виконавця від 28.08.202021 року Кельменецького відділу ДВС Холявчука А.І. відкрито виконавче провадження №66602483 з примусового виконання судового наказу Шевченківського районного суду м.Чернівці №727/6124/21 від 29.07.2021 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі ј частки заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, але не менше ніж 50% від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 05.07.2021 року і до досягнення дитиною повноліття.
21.02.2022 року головним державним виконавцем Кельменецького району відділу ДВС у Дністровському районі Чернівецької області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Холявчуком Анатолієм Івановичем винесена постанова про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами.
Вважає вказану постанову необґрунтованою та протиправною з наступних підстав.
Зокрема вказував на те, що при винесенні постанови державний виконавець виходив із того, що після винесення постанови про відкриття виконавчого провадження у ОСОБА_1 утворилася заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої згідно з розрахунком від 18.02.2022 року за період 28.08.2021 року по 21.02.2022 року становить 17774 гривень, що перевищує суму відповідних платежів за шість місяців.
У відповідності до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів по ВП №727/6124/21 від 29.07.2021 року при розрахунку заборгованості виконавець виходив з того, що середня заробітна плата працівника для Чернівецької області складає 12348 гривень.
Однак інформація про середню заробітну плату працівника для цієї місцевості, яка вказана у розрахунку не відповідає офіційним показникам міністерства фінансів та державної служби статистики.
Із розміром заборгованості за сплати аліментів він не погоджується та вважає, що вона складає 12725 грн. 26 коп. Тому вважає, що висновки державного виконавця не відповідають дійсності.
Зазначив, що він не працює, не є приватним підприємцем, має мінливий нерегулярний дохід. Він сплачує аліменти у розмірі 50% від прожиткового мінімуму на дитину, але не в повному розмірі, оскільки не має можливості.
Окрім того, посилався на те, що запровадження карантину на території України як форс-мажор, вплинуло на його матеріальний стан, у зв'язку з чим він не в змозі виконати свої зобов'язання щодо сплати аліментів.
Також 24.02.2022 року на території України було запроваджено військовий стан. Право керування транспортним засобом для нього є життєво необхідним, від якого в умовах війни, може залежати і його життя.
Позбавляючи його права керування транспортним засобом державний виконавець позбавив його можливості влаштуватися на роботу та займатися волонтерською діяльністю, здійснюючи перевезення гуманітарних вантажів.
Про існування оскаржуваної постанови він дізнався 29.04.2022 року, у зв'язку з чим вважає, що строк на її оскарження є непорушеним.
Просив скасувати постанову головного державного виконавця Кельменецького району відділу ДВС у Дністровському районі Чернівецької області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Холявчука Анатолія Івановича від 21.02.2022 року про встановлення тимчасового обмеження ОСОБА_1 у праві керування транспортними засобами.
Відзив на скаргу до суду не надходив.
Представник скаржника у судовому засіданні скаргу підтримав та підтвердив, викладені в ній обставини. Просив скаргу задовольнити.
Стягувач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилася, про причини неявки суд не повідомила.
Представник Кельменецького відділу ДВС у Чернівецькій області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду скарги. Про причини неявки суд не повідомив.
Заслухавши вступне слово представника скаржника, дослідивши письмові докази провадження, а також враховуючи положення ч.2 ст.450 ЦПК України, у відповідності до яких неявка учасників виконавчого провадження, не перешкоджає розгляду скарги, а також на підставі вимог ч.2 ст.247 ЦПК України, суд, приходить до наступного.
Так, відповідно до ст.447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Як вбачається з поданої до суду скарги, боржник по виконавчому провадженню вважає, що його права були порушені, оскільки державним виконавцем було винесено постанову про встановлення тимчасового обмеження ОСОБА_1 у праві керування транспортними засобами.
Як було встановлено судом, на примусовому виконанні у Кельменецькому відділі ДВС у Чернівецькій області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває виконавче провадження №66602483 по виконанню судового наказу Шевченківського районного суду м.Чернівці №727/6124/21, виданого 29.07.2021 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі ј заробітку доходу платника аліментів, але не менше ніж 50% від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 05.07.2021 року і до досягнення дитиною повноліття.
21.02.2022 року головним державним виконавцем у межах виконавчого провадження №66602483 було винесено постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами, якою встановлено тимчасове обмеження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у праві керування транспортними засобами до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі, згідно судового наказу №727/6124/21, виданого 29.07.2021 року. При цьому державний виконавець виходив із того, що у ОСОБА_1 утворилася заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої, згідно розрахунку від 18.02.2022 року за період з 28.08.2021 року по 21.02.2022 року, становить 17774 гривень, що перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці (а.с.9).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Верховний Суд у постанові від 15.01.2020 року у справі № 910/7221/17 зазначив, що в силу приписів вищевказаної статті Закону виконавець повинен вчиняти виконавчі дії з дотриманням вимог Закону України «Про виконавче провадження», а також відповідно до інших законів, які є обов'язковими при вчиненні ним тих чи інших виконавчих дій, що є гарантією належного виконання виконавцем своїх обов'язків і недопущення порушення прав сторін виконавчого провадження. Отже, виконавець повинен діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України. В цьому реалізується «правомірна поведінка» виконавця.
Положеннями статті 55 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Конституційний Суд України у пункті 4.1. рішення № 19-рп/2011 від 14.12.2011 (справа за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 55 Конституції України, частини другої статті 2, пункту 2 частини третьої статті17 Кодексу адміністративного судочинства України, частини третьої статті 110, частини другої статті 236 Кримінально-процесуального кодексу України та конституційним поданням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ щодо офіційного тлумачення положень статей 97, 110, 234, 236 Кримінально-процесуального кодексу України, статей 3, 4, 17 Кодексу адміністративного судочинства України в аспекті статті 55 Конституції України (справа про оскарження бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо заяв про злочини) зазначив, що утвердження правової держави, відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України, полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту. Конституційний Суд України у своїх рішеннях послідовно підкреслював значущість положень статті 55 Конституції України щодо захисту кожним у судовому порядку своїх прав і свобод від будь-яких рішень, дій чи бездіяльності органів влади, посадових і службових осіб, а також стосовно неможливості відмови у правосудді (пункт 1 резолютивної частини Рішення від 25 листопада 1997 року N 6-зп , пункт 1 резолютивної частини Рішення від 25 грудня 1997 року N 9-зп).
Пунктом 9 статті 2 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що однією із засад виконавчого провадження є забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Відповідно до частини 1 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Згідно із ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Положеннями частини 1 та 2 статті 18 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Обов'язковий характер судового рішення, яке ухвалюється іменем України, підкреслює авторитет судової влади, оскільки жодне рішення інших органів не може прийматись іменем України. Вимога про ухвалення судових рішень іменем України випливає з теорії поділу влади, згідно з якою судова влада є гілкою державної влади України, а тому рішення судів є уособленням волевиявлення держави і, відповідно, їх виконання має бути гарантовано державою. Саме тому обов'язковість судових рішень забезпечується державою.
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (рішення Конституційного Суду України № 18-рп/2012 від 13.12.2012).
Як було встановлено судом, ОСОБА_1 вважає постанову головного державного виконавця від 21.02.2022 року необґрунтованою та протиправною, оскільки не погоджується із розміром заборгованості зі сплати аліментів, наведеним державним виконавцем Холявчуком А.І. у розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 18.02.2022 року.
Даючи оцінку аргументам ОСОБА_1 , наведеним у скарзі, суд зазначає наступне.
Так, відповідно до ч. 9 ст. 71 ЗУ «Про виконавче провадження» за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, державний виконавець виносить вмотивовані постанови: про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.
Із дослідженого судом розрахунку заборгованості зі сплати аліментів по ВЛ №727/6124/21 від 29.07.2021 року, складеного головним державним виконавцем Холявчуком А.І., вбачається, що розмір заборгованості зі сплати аліментів по виконавчому провадженню №66602483 станом на 18.02.2022 року складає 17774 гривень (а.с.10).
При визначенні розміру заборгованості зі сплати аліментів державний виконавець виходив із розміру середньої заробітної плати працівників для цієї місцевості у розмірі 12348 гривень та щомісячного розміру аліментів, що підлягає стягненню у сумі 3087 гривень.
Згідно із частиною третьою статті 195 СК України розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.
Порядок виконання рішень судів про стягнення аліментів визначений ст.71 Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 №512/5.
Частиною 1 ст.71 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України.
Згідно вимог ч.ч.3, 4 ст.71 Закону України «Про виконавче провадження» визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України. Виконавець зобов'язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця.
Спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом (частина восьма статті).
За змістом ч.10 ст.71 Закону тимчасове обмеження боржника у праві керувати транспортними засобами не може бути застосовано в разі:
1) якщо встановлення такого обмеження позбавляє боржника основного законного джерела засобів для існування;
2) використання боржником транспортного засобу у зв'язку з інвалідністю чи перебуванням на утриманні боржника особи з інвалідністю I, II групи, визнаної в установленому порядку, або дитини з інвалідністю;
3) проходження боржником строкової військової служби, військової служби за призовом осіб офіцерського складу, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або якщо боржник проходить військову службу та виконує бойові завдання військової служби у бойовій обстановці чи в районі проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях;
4) розстрочення або відстрочення сплати заборгованості за аліментами у порядку, встановленому законом.
Судом встановлено наявність у боржника заборгованості зі сплати аліментів у розмірі, що сукупно перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, що є підставою для винесення постанови про обмеження боржника у праві керування транспортними засобами.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Боржник не довів наявності обставин, передбачених ч. 10 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження», за наявності яких обмеження у праві керування транспортними засобами не може бути застосовано.
Доводи скаржника про ймовірне працевлаштування в майбутньому та зайняття волонтерською діяльністю, для чого необхідною є наявність права керування транспортними засобами суд відхиляє, оскільки будь-яких доказів на підтвердження вказаних обставин суду надано не було. Боржник не надав доказів, що діяльність, пов'язана з використанням транспортних засобів, є основним джерелом засобів для його існування.
Здійснивши розрахунок розміру аліментів, які повинен сплачувати ОСОБА_1 враховуючи розмір його заробітної плати, державним виконавцем встановлено, що наявна заборгованість зі сплати аліментів у розмірі, що перевищує суму відповідних платежів за чотири місяців, а відтак встановлено підстави для винесення постанови і встановлення обмеження у праві виїзду за межі України.
При цьому, суд зауважує, що у разі незгоди із розміром заборгованості зі сплати аліментів, визначеним державним виконавцем, боржник по виконавчому провадженню має право оспорити його у судовому порядку.
Однак, ОСОБА_1 зі скаргою на розрахунок заборгованості зі сплати аліментів до суду не звертався.
Відтак, суд вважає, що державним виконавцем дотримано вимог закону щодо встановлення факту ухилення боржника від виконання свого обов'язку та факту наявності заборгованості, що перевищує суму платежів за чотири місяці.
Враховуючи те, що боржник має заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, державний виконавець у визначений законом спосіб та в межах наданих йому повноважень обґрунтовано обмежив боржника у відповідному праві та правильно застосував до спірних правовідносин положення статей 18,71 Закону України «Про виконавче провадження».
На підставі вище викладеного, суд приходить до висновку, що скарга необґрунтована та задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст.18, 76-81, 353, 447, 448, 450,451 ЦПК України, суд -
У задоволенні скарги ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Кельменецький відділ Державної виконавчої служби у Чернівецькій області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, стягувач ОСОБА_2 на постанову державного виконавця про скасування тимчасового обмеження - відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали буде складено 17.05.2022 року.
Суддя Одовічен Я.В.