Справа 350/1188/21
Номер провадження 1-кп/350/46/2022
16 травня 2022 року селище Рожнятів
Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області
в складі головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Рожнятів кримінальне провадження № 12021090220000030, розпочатому 16.05.2021, про обвинувачення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , не одруженого, не працюючого, з середньою освітою, українця, громадянина України, судимого вироком Рожнятівського районного суду від 26.04.2012 за ч.2 ст.187 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст.342, ч.2 ст.345 КК України,
з участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
Обвинувачений ОСОБА_3 вчинив опір працівникові правоохоронного органу під час виконання ним службових обов'язків, а також умисно заподіяв працівникові правоохоронного органу легкі тілесні ушкодження, у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків.
Кримінальні правопорушення вчинено за таких обставин.
16.05.2021 о 12 год. 47 хв. на службовий планшет інспектора ГРПП відділення поліції №2 (смт. Рожнятів) Калуського районного відділу поліції ГУНП в Івано-Франківській області капітана поліції ОСОБА_5 , жетон № 0111217, номер посвідчення НОМЕР_1 , видане 24.03.2021, та поліцейського ГРПП старшого сержанта поліції ОСОБА_6 жетон № 0111273, службове посвідчення ІФП НОМЕР_2 , видане 05.06.2020, які несли службу згідно розстановки нарядів на службовому автомобілі «Renault Duster», н.з. НОМЕР_3 , в селі Сваричів, поступило повідомлення від жительки села Сваричів ОСОБА_7 , про вчинення відносно неї конфлікту обвинуваченим ОСОБА_3 . Отримавши повідомлення, працівниками поліції було здійснено виїзд за вказаною адресою з метою розгляду повідомлення.
Зупинивши службовий автомобіль біля господарства, де проживає заявниця в АДРЕСА_2 , о 12 год. 50 хв. працівники поліції вийшли з салону автомобіля. Заявниця ОСОБА_7 , яка в той час перебувала на подвір'ї, запропонувала працівникам поліції пройти на територію подвір'я для написання заяви. З дозволу заявниці, працівники поліції , які перебували у форменному одязі та відповідно до ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» є працівниками правоохоронного органу, зайшли на територію домоволодіння, пройшли до тераси, де у кріслі виявили ОСОБА_3 , який спав. З метою встановлення причин знаходження ОСОБА_3 на території подвір'я заявниці, поліцейські розбудили останнього. Усвідомлюючи, що перед ним перебувають працівники поліції при виконанні своїх службових обов'язків, одягнені у форменний одяг з шевронами та нагрудними знаками, у обвинуваченого ОСОБА_3 виник злочинний умисел, направлений на опір працівникам правоохоронного органу.
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на опір працівникам правоохоронного органу у зв'язку з виконанням ними своїх службових обов'язків, обвинувачений ОСОБА_3 висловлюючись нецензурними словами в сторону працівників поліції, посягаючи на авторитет органу державної влади, тобто правоохоронного органу - поліції, який покликаний забезпечувати передбачені Конституцією права і свободи людини, виконання будь - якими суб'єктами положень законів та інших нормативних актів, розуміючи протиправний характер своїх дій, їх караність та настання суспільно небезпечних наслідків та свідомо бажаючи їх настання, умисно вчинив активну фізичну протидію, у тому числі із застосуванням сили, погрозами фізичною розправою, що супроводжувались різкими рухами рук та спробами завдати тілесних ушкоджень працівникам правоохоронного органу, шарпанням нагрудної камери потерпілого ОСОБА_5 , яка була на форменному одязі, чим перешкоджав виконанню останнім своїх функцій та службових обов'язків.
При цьому, обвинувачений ОСОБА_3 , маючи умисел на заподіяння працівникам поліції тілесних ушкоджень, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, наніс поліцейському потерпілому ОСОБА_5 кулаками обох рук удар в область грудної клітки, від чого останній відчув сильну фізичну біль, а також наніс потерпілому удар кулаком в ділянку голови справа, чим заподіяв потерпілому поліцейському ОСОБА_5 тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми зі струсом головного мозку та підшкірною гематомою в правій тім'яній ділянці, що відносяться до легких тілесних ушкоджень, що викликали короткочасний розлад здоров'я.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 342, ч. 2 ст. 345 КК України визнав повністю, підтвердивши встановлені під час досудового розслідування та викладені в обвинувальному акті обставини вчинення ним злочинів. Просить не викликати в судове засідання свідків та потерпілого, не досліджувати письмові та речові докази зібрані в ході досудового розслідування, тобто погоджується на розгляд провадження в порядку ст.349 КПК України. У вчиненому щиро розкаюється, просить його суворо не карати.
Потерпілий ОСОБА_5 у судове засідання не прибув, подав заяву про розгляд провадження у його відсутності.
З'ясувавши думку учасників судового провадження про визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню, та порядку їх дослідження, суд, у відповідності до вимог ч.3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, з'ясувавши правильність розуміння учасниками судового провадження зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснивши їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Визнавши показання обвинуваченого ОСОБА_3 допустимим доказом у справі, суд приходить до висновку про доведеність його вини у вчиненні інкримінованих злочинів та в межах висунутого обвинувачення вважає кваліфікацію його дій за ч. 2 ст. 342 та ч.2 ст.345 КК Україн правильною, оскільки він вчинив опір працівникові правоохоронного органу під час виконання ним службових обов'язків, а також умисно заподіяв працівникові правоохоронного органу легкі тілесні ушкодження, у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків.
За змістом ч.2 ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.
При призначенні покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, особу винного та обставини, що пом"якшують та обтяжують покарання.
Обставинами, що пом'якшують покарання винного є повне визнання ним своєї вини, щире каяття у вчиненому та активне сприяння розкриттю злочинів.
Рецидив злочину суд визнає за обставину, яка обтяжує покарання винного.
За змістом ч. 1 ст. 75 КК України, якщо суд, при призначенні покарання у виді обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Відповідно до роз'яснень, які містяться в п. 9 Постанови Пленуму Верховного СудуУкраїни № 7 від 24 жовтня 2003 року зі змінами та доповненнями «Про практику призначення судами кримінального покарання» рішення суду про звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням має бути мотивованим.
З урахуванням сукупності викладених обставин, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_3 за ст.342 ч.2 КК України покарання у виді арешту, а за ст.345 ч.2 КК України у виді обмеження волі, у межах санкції інкримінованих кримінальних правопорушень, які відносяться до категорії нетяжких, однак враховуючи вищеперелічені пом”якшуючі покарання обставини, особу винного, який позитивно характеризується за місцем проживання, на обліку в лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває, з урахуванням думки потерпілого, суд вважає за можливе та доцільне застосувати до призначеного покарання положення ст.75 КК України, тобто звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, оскільки на думку суду призначення такого покарання буде необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
Підстав для застосування до призначеного покарання ст.69 КК України суд не вбачає.
Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу обвинуваченому не обирався.
Питання про долю речових доказів суд вирішує у відповідності до ст.100 КПК України.
Цивільний позов у справі не заявлено.
Процесуальні витрати по справі відсутні.
Керуючись ст.ст. 369-371, 373, 374 КПК України, суд-
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 342 та ч.2 ст. 345 КК України та призначити йому покарання за ч. 2 ст. 342 КК України у виді арешту на строк два місяці, за ч.2 ст. 345 КК України у виді обмеження волі на строк три роки.
На підставі ч.1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у виді обмеження волі на строк 3 ( три) роки.
У відповідності до ст. 75 КК України обвинуваченого ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання у виді обмеження волі звільнити з випробуванням, з іспитовим строком три роки.
На підставі ч.1 п.п.1, 2 ст.76 КК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 обов"язок періодично з"являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу обвинуваченому не обирати.
Речовий доказ - відеозапис з нагрудної камери, який записаний на DVD -диск зберігати при матеріалах кримінального провадження.
Вирок може бути оскаржений до Івано-Франківського апеляційного суду через Рожнятівський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Згідно ст.376 ч.6 КПК України копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя: