Справа № 215/1114/22
1-кп/215/508/22
16 травня 2022 року Тернівський районний суд м. Кривого Рогу
в складі: головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2
за участі: прокурора ОСОБА_3
обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5
захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі Тернівського районного суду м. Кривого Рогу, в режимі відеоконференції з ДУ «Дніпровська установа виконання покарань № 4» та із захисниками в системі «EASYCON» кримінальне провадження у відношенні ОСОБА_4 , ОСОБА_5 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 307 ч. 2, 310 ч. 2 КК України,
Ухвалою від 23.03.2022 р. Тернівського районного суду міста Кривого Рогу, обвинуваченому ОСОБА_4 було продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою по 21.05.2022 р..
Прокурором заявлено клопотання про продовження обвинуваченому строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Обвинувачений ОСОБА_4 заперечує проти задоволення клопотання прокурора.
Захисник ОСОБА_6 заперечуючи проти клопотання прокурора та надавши до суду мотивоване клопотання у письмовому вигляді про зміну обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт у нічний час доби, з 22-00 до 05-00, наступного дня, визначив адресою перебування - АДРЕСА_1 . В обґрунтування заперечень проти клопотання прокурора та в підтримку свого клопотання, зазначив, що вказані прокурором ризики є припущеннями та не були обґрунтовані матеріалами досудового розслідування, будь-якими доказами не підтверджені та не відповідають реальним обставинам з огляду на той факт, що ОСОБА_4 сприяв у проведенні слідчих дій та не чинив перешкод при розслідуванні кримінального провадження. Обвинувачений має дружину, малолітню дитину та хвору матір, які знаходяться на його утриманні, тобто він має міцні соціальні зв'язки. Обвинувачений ОСОБА_4 - зобов'язується виконувати вимоги визначені КПК України.
Обвинувачений ОСОБА_4 клопотання захисника ОСОБА_6 підтримав.
Суд, заслухавши учасників процесу, дослідивши клопотання прокурора, захисника, приходить до наступного.
В обґрунтування обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою та продовження строку його дії, прокурор посилався на те, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, за один із яких законом передбачено покарання від 6 до 10 років позбавлення волі, не працює, тому може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, які не були допитані судом.
Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно ст. 183 КПК України - тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведене, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього кодексу.
Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, п. 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, забезпечує особам, яким обрано міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, право на перегляд матеріально-правових і процесуальних умов, які, з погляду Конвенції, є суттєвими для забезпечення законності позбавлення свободи, що означає необхідність перевірки не лише дотримання процесуальних вимог національного законодавства, а також мети, з якою застосовувалися затримання та подальше тримання під вартою. При цьому рішення суду про продовження строку тримання під вартою, не може базуватися на первісних підставах, що слугували для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Суд має з'ясувати можливість застосування до особи, яка тримається під вартою, будь-яких альтернативних запобіжних заходів замість тримання під вартою.
При цьому слід зауважити на позиції Європейського Суду з прав людини, які згідно ч. 2 ст. 8, ч. 5 ст. 9 КПК України, є частиною національного законодавства, щодо підходу до розгляду доцільності продовження строків тримання особи під вартою як протягом досудового слідства, так і судового розгляду, яке ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Відповідно, наступне рішення про продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються, та їх аналіз як підстави подальшого втручання в право особи на свободу (справа «Руденко проти України»).
Європейський суд з прав людини вказує, що небезпеку переховування від правосуддя не можна виміряти тільки залежно від суворості можливого покарання; її треба визначати з врахуванням низки інших релевативних факторів, які можуть або підтвердити наявність небезпеки переховування від правосуддя, або зробити її настання настільки незначною, що вона не може слугувати виправданням для тримання під вартою. («W v.Switzerland», 14379/88, 26 січня 1993 року).
Відповідно до пункту 3 статті 5 Конвенції визначаючи доцільність звільнення або подальшого тримання під вартою, відповідні посадові особи зобов'язані розглянути й альтернативні заходи забезпечення її явки до суду. Фактично, це положення не лише проголошує право на «розгляд судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження», а й передбачає, що «звільнення може бути обумовлено гарантіями з'явитися на судове засідання (пункти 37,38).
Згідно з ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити в тому числі виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Відповідно до ч. 5 ст. 199 КПК України слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Оскільки вказані прокурором обставини, не свідчать, що заявлені ризики не зменшились або з'явились нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також прокурором не доведено, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може бути застосовано до обвинуваченого, суд вважає за необхідне відмовити в продовженні строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, та задовільнити клопотання захисника ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 , враховуючи також наявність дружини, малолітньої дитини та хворої матері.
Але, розглядаючи можливість застосування альтернативних запобіжних заходів, суд вважає, що таким, який здатен на цей час забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_4 , враховуючи викладене, є лише цілодобовий домашній арешт.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 181, 183, 194, 197, 199, 315 КПК України, суд,
У клопотанні прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - відмовити.
Клопотання захисника ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 - задовольнити.
Звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти з Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань № 4»з 16.05.2022 р., але негайно не пізніше дати отримання установою належно посвідченої копії цієї ухвали.
Застосувати до обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді домашнього арешту на строк 60 днів, обчислюючи його з 16 травня 2022 року по 14 липня 2022 року.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 такі обов'язки:
- прибувати до суду за першою вимогою;
- не залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу суду цілодобово;
- не змінювати місце проживання з адреси: АДРЕСА_1 , на іншу адресу;
- утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною судом, прокурором;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право виїзду з України.
Із метою перевірки та контролю за поведінкою обвинуваченого ОСОБА_4 покласти на відділення ДІМ ВП № 5 КРУП ГУНП України в Дніпропетровській області обов'язок щодо проведення перевірок за місцем проживання останнього.
Роз'яснити обвинуваченому, що порушення умов домашнього арешту має наслідком можливість застосування більш суворого виду запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим з дня вручення її копії, але підлягає негайному виконанню щодо зміни запобіжного заходу та звільнення з-під варти з 16.05.2022 р..
Суддя: