Справа № 503/185/22
Провадження № 2/503/135/22
16 травня 2022 року Кодимський районний суд Одеської області в складі:
головуючого - судді Калашнікової Т.О.,
при секретарі судового засідання Поліковської О.І.,
за участю:
позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу в м. Кодима за позовною заявою ОСОБА_1 до Кодимської міської ради Подільського району Одеської області про встановлення факту батьківства та визначення додаткового строку для подання заяви нотаріусу про прийняття спадщини,
Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з вищевказаним позовом, в якому просила суд встановити факт батьківства, а саме те, що її батьком був ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . В обґрунтування цієї вимоги посилається на те, що в свідоцтві про її народження запис про батька був вчинений зі слів матері ОСОБА_3 , а саме як « ОСОБА_4 » (російською мовою), оскільки батьки проживали разом однією сім'єю без реєстрації шлюбу. Позивач ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Загнітків Кодимського (на даний час Подільського) району Одеської області. При житті ОСОБА_2 визнавав її своєю донькою, опікувався та виховував, не ухилявся від виконання батьківських обов'язків та вони всі разом проживали однією сім'єю. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер. Після його смерті відкрилася спадщина, однак реалізувати своє право на спадкування вона позбавлена можливості, оскільки факт родинних зав'язків між нею та померлим ОСОБА_2 , як між рідними батьком та донькою, не підтверджується відомостями, вказаними у свідоцтві про її народження. Крім того, в позовній заяві просить визначити їй додатковий строк тривалістю шість місяців для подання нотаріусу заяви про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті її батька ОСОБА_2 . Такі позовні вимоги обґрунтовує тим, що її несвоєчасне звернення до нотаріальної контори для прийняття спадщини було викликано рядом факторів: вона тривалий час хворіла та має поганий стан здоров'я і на даний час, у зв'язку з цим є інвалідом ІІ-ї групи; внаслідок запровадження в Україні карантинних обмежень, встановлених з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої короновірусом SARS-CoV-2; а також відсутністю підтвердження тієї обставини, що вона є дочкою ОСОБА_2 та відповідно спадкоємцем І-ї черги за законом, оскільки заповіт останнім не складався.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні, призначеному на 28.04.2022 року, позовні вимоги підтримала та наполягала на їх задоволенні.
Представник Кодимської міської ради Подільського району Одеської області в судове засідання не з'явився та надав суду заяву, в якій просив проводити судовий розгляд цивільної справи без його участі за наявними у справі доказами.
Заслухавши пояснення позивача, показання свідків, дослідивши, оцінивши та проаналізувавши письмові докази, що містяться у матеріалах цивільної справи, суд приходить до переконання, що позовна заява підлягає до задоволення з таких підстав.
Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Загнітків Кодимського району Одеської області помер ОСОБА_2 . Ця обставина підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 01.05.2008 року (а.с.11). Після його смерті відкрилася спадщина на належне йому майно.
Пленум Верховного Суду України у п. 3 постанови від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз'яснив, що судам при розгляді справ про встановлення батьківства щодо дитини, яка народилася до ІНФОРМАЦІЯ_3 , необхідно застосовувати відповідні норми КпШС України, беручи до уваги всі докази, що достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства, в їх сукупності, зокрема, спільне проживання й ведення спільного господарства відповідачем та матір'ю дитини до її народження, спільне виховання або утримання ними дитини.
У п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №5 «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» із змінами передбачено, що суд розглядає заяви про встановлення факту батьківства в разі смерті особи, яку заявник вважає батьком дитини, і вирішує їх з урахуванням обставин, передбачених ст.53 КпШС. Заяви про встановлення фактів батьківства розглядаються судом, якщо у свідоцтві про народження певна особа не вказана батьком дитини (наприклад, відповідно до ч.2 ст.55 КпШС запис про батька дитини проведено за вказівкою матері, яка не перебувала у шлюбі, або ж такий запис зовсім відсутній), і можуть бути подані матір'ю, опікуном чи піклувальником дитини або самою дитиною після досягнення повноліття.
Відповідно до ч.ч.2,3 ст.53 КпШС України 1969 року, батьківство може бути встановлено у судовому порядку за заявою дитини по досягненню нею повноліття у випадку народження дитини у батьків, які не перебували у шлюбі, при відсутності спільної заяви батьків до ЗАГСу.
В ст. 53 КпШС України зазначено, що при встановленні батьківства суд бере до уваги спільне проживання та ведення спільного господарства матір'ю дитини і відповідачем до народження дитини, або спільне виховання чи утримання ними дитини, або докази, що з достовірністю підтверджують визнання відповідачем батьківства.
За змістом наведеної норми закону встановлення судом батьківства може мати місце в разі доведення хоча б однієї із зазначених обставин: спільного проживання та ведення спільного господарства матір'ю дитини і відповідачем або спільне виховання чи утримання ними дитини або докази, що з достовірністю підтверджують визнання відповідачем батьківства.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Загнітків Кодимського району Одеської області народилась ОСОБА_5 (російською мовою).
Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_5 (російською мовою) серії НОМЕР_2 від 01.07.1969 року (а.с.9) в графі «батько» вказаний ОСОБА_4 (російською мовою), а матір'ю - ОСОБА_6 (російською мовою).
Як вбачається із змісту актового запису про народження ОСОБА_5 (російською мовою) №38 від 01.07.1969 року, вчиненого Загнітківською сільською радою Кодимського району Одеської області, запис про батька дитини проведений зі слів матері.
29 лютого 1992 року позивач уклала шлюб із ОСОБА_7 (російською мовою) та після реєстрації шлюбу змінила своє дошлюбне прізвище « ОСОБА_8 » на « ОСОБА_9 ». Ця обставина підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 від 29.02.1992 року (а.с.10).
Той факт, що померлий ОСОБА_2 за життя визнавав своє батьківство відносно заявниці підтверджується випискою Із господарської книги за 1974-1976 роки (особовий рахунок № НОМЕР_4 ), відповідно до якої ОСОБА_2 проживав в АДРЕСА_1 разом з дружиною ОСОБА_3 та дочками ОСОБА_10 та ОСОБА_11 (а.с.12-16), а також копіями актів про встановлення фактів від 19.11.2021 року та від 24.01.2022 року (а.с.18,19), з яких вбачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проживали разом однією сім'єю та вели спільне господарство за адресою: АДРЕСА_1 до народження їх спільної дочки - ОСОБА_12 ; ОСОБА_2 вважав дитину своєю та називав її дочкою, виховував та утримував, видав заміж, а в подальшому, аж до смерті, дивився за її дітьми; позивач ОСОБА_1 здійснювала догляд за батьком, який був інвалідом та потребував стороннього догляду, до його смерті та поховала його за власний рахунок. Вищевказані акти складені в присутності сусідів ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 та підписані старостою с. Загнітків Подільського району Одеської області ОСОБА_17 , депутатом сільської ради ОСОБА_18 та секретарем Загнітківської сільської ради Л.Заболотною.
Крім того, допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_14 та ОСОБА_16 підтвердили викладені у вищевказаних актах обставини та показали, що ОСОБА_2 та ОСОБА_19 проживали однією сім'єю, вели спільне господарство ще до народження дітей в АДРЕСА_1 , а після народження позивачки спільно виховували та утримували дитину ОСОБА_20 . Вони (свідки) стверджували, що позивач ОСОБА_1 дійсно є рідною дочкою ОСОБА_2 .
Зазначені показання свідків є послідовними, узгодженими між собою та з іншими доказами у цивільній справі, а тому у суду відсутні підстави сумніватись в їх правдивості та достовірності.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов до висновку, що всі вищевказані докази в їх сукупності беззаперечно доводять факт батьківства ОСОБА_2 щодо ОСОБА_1 , оскільки вони свідчать про те, що він дійсно від народження дочки визнавав себе її батьком, брав участь у її вихованні та утриманні разом з матір'ю дитини, з якою проживав однією сім'єю без реєстрації шлюбу до народження дитини і після її народження, та вів спільне господарство.
Будь-які інші належні та достовірні докази, які б спростовували доводи позивача, наявні у справі письмові докази та показання зазначених свідків в матеріалах цивільної справи відсутні.
За таких обставин, належить встановити факт батьківства ОСОБА_2 відносно його дочки ОСОБА_21 .
Як встановлено судом, ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Загнітків Кодимського району Одеської області помер ОСОБА_2 , який був рідним батьком позивача ОСОБА_1 . Після його смерті відкрилася спадщина на належне йому майно.
В матеріалах цивільної справи відсутні докази на підтвердження того, що за час свого життя спадкодавець склав заповіт. Ця обставина свідчить про те, що після його смерті спадкування здійснюється за законом.
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що спадкоємцем першої черги за законом є його рідна дочка - ОСОБА_1 .
Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Часом відкриття спадщини є день смерті спадкодавця (ч.2 ст. 1220 ЦК України).
За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою (ч. 3 ст. 1222, ч. 1 ст. 1220 ЦК України).
Згідно ч.1 ст. 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. В свою чергу ст. 1261 ЦК України передбачає, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
У відповідності до ч.1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до ч.1 ст.1269 цього ж Кодексу спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Крім того, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч.1 ст.1270 ЦК України).
Зі змісту листа державного нотаріуса Кодимської державної нотаріальної контори Налдіної М.М. №153/01-16 від 14.03.2022 року (а.с.27) вбачається, що після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , спадкова справа не заводилась та спадкоємці до нотаріальної контори не звертались.
Відповідно до п.24 постанови Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року №7, особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України.
Згідно положень постанови Верховного Суду від 26.06.2019 року, справа №565/1145/17, правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; ці обставини визнані судом поважними. Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом України у постанові від 23 серпня 2017 року № 6-1320цс17.
З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.
Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 у шестимісячний строк заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори не подала.
Відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Тобто право на спадщину належить спадкоємцю з моменту її відкриття й закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав із спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що правила ч. 3 ст. 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви і ці обставини визнані судом поважними.
Верховний Суд у Постанові від 26.06.2019 року у справі № 565/1145/17 зауважив, що поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: тривала хвороба спадкоємців; велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; складні умови праці, які, зокрема, пов'язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.
При вирішенні цивільно-правового спору суд враховує, що одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Суд вважає за необхідне зазначити, що ця позиція ґрунтується, в тому числі, на рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 року № 15-рп/2004у справі № 1-33/2004.
Стаття 17 Закону України "Про виконання рішення застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справи Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у справі "Ільхан проти Туреччини" від 27 червня 2000 року зазначив, що при вирішенні питання пропуску строку на вчинення дій має застосовуватись правило встановлення всіх обставин з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру.
Вказане, в сукупності з тим, що ніхто крім позивача на спадщину не претендує, вона до цього часу ніким не прийнята, відумерлою у встановленому законом порядку не визнана, а відповідач жодних заперечень проти позовної заяви не надав, що дає підстави суду вирішити цивільну справу за наявними у ній доказами та дійти висновку, що позивач пропустила строк для прийняття спадщини з поважної причини і їй слід визначити додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини.
Згідно з ч.3 ст. 12 та ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Ретельний аналіз вищевказаних цивільних процесуальних норм свідчить про те, що відсутність відзиву на позов із запереченнями відповідача, не розцінюється судом, як визнання позовних вимог та/або обставин, якими вони обґрунтовуються, з огляду на те, що подання заперечень на позов це право, а не обов'язок відповідача. Водночас, цим правом відповідач не скористався та не спростував обставини, викладені в позові та докази, якими вони обґрунтовуються, а тому суд бере їх за основу при вирішенні даного спору.
Керуючись ч.3 ст.12 та ч.1 ст.81, ст.ст.263-265, 315, 316, 319 ЦПК України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до Кодимської міської ради Подільського району Одеської області про встановлення факту батьківства та визначення додаткового строку для подання заяви нотаріусу про прийняття спадщини, - задовольнити.
Встановити факт про те, що ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Загнітків Кодимського (на даний час Подільського) району Одеської області року був рідним батьком ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженки с. Загнітків Кодимського (на даний час Подільського) району Одеської області.
Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_5 , додатковий строк 6 (шість) місяців, з моменту набрання законної сили рішенням суду, для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини, після смерті її рідного батька ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення тексту рішення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення.
Повний текст рішення складено 16 травня 2022 року.
Суддя
Кодимського районного суду Т.О.Калашнікова