Провадження № 2-а/760/533/22
Справа № 760/22399/21
13 травня 2022 року м. Київ
Солом'янський районний суд міста Києва в складі головуючого судді - Зуєвич Л.Л., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в письмовому провадженні) справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 /далі - ОСОБА_1 / (РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) до Департаменту патрульної поліції /далі - Департамент/ (код ЄДРПОУ: 40108646; адреса: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3), треті особи: інспектор Управління патрульної поліції у Київській області Лагода Андрій Андрійович /далі - інспектор поліції Лагода А.А./ (адреса: 09109, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Сухоярська, 20 (18-А), Управління патрульної поліції в Київській області /далі - Управління патрульної поліції/ (адреса: 04128, м. Київ, вул. Академіка Туполева, 19), про скасування постанови про адміністративне правопорушення,
Рух справи
25.08.2021 до Солом'янського районного суду міста Києва надійшла вказана позовна заява, за підписом позивача, в якій позивач просить скасувати постанову складену інспектором поліції Лагодою А.А. серії БАА № 482407 від 13.08.2021 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) та накладення штрафу у розмірі 340,00 грн, а справу про адміністративне правопорушення закрити.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.08.2021 для розгляду зазначеної позовної заяви визначено суддю Зуєвич Л.Л.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 30.08.2021 вказаний позов прийнято до провадження, розгляд справи вирішено здійснювати у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін (письмовому провадженні).
Клопотань від позивача та відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надійшло.
Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.
На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України /далі - КАС України/).
Доводи позову
В позові, зокрема, вказується, що 13.08.2021 відносно ОСОБА_1 поліцейським взводу № 2 роти № 1 БПП в м. Біла Церква Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції капралом поліції Лагодою А.А. було складено постанову серії БАА № 482407 та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340,00 грн.
Зауважується, що у зазначеній постанові поліцейський зазначив, що 13.08.2021 о 23:15 год. на 78 км. автошляху М 05 Київ-Одеса, ОСОБА_1 керував транспортним засобом MAN TGL 12.220 д.н.з. НОМЕР_2 , з непрацюючою лівою фарою в режимі ближнього світла в темну пору доби, чим порушив п. 31.4.3 ПДР та скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 121 КУпАП.
Із обставинами зазначеними у постанові серії БАА № 482407 від 13.08.2021 позивач не погоджується, звертає увагу на те, що 07.06.2021 близько 23:00 рухався на автомобілі MAN TGL 12.220 д.н.з. НОМЕР_2 по автошляху М 05 Київ-Одеса. При цьому вказує, що перед початком експлуатації транспортного засобу та виїздом пересвідчився у технічно справному стані і комплектності транспортного засобу, та оскільки уже була темна пора доби перевірено роботу зовнішніх світлових приладів, зокрема, роботу фар в режим ближнього світла
Позивач вказує, що рухаючись по автошляху М 05 Київ-Одеса на 65-70 км дороги ним було здійснено зупинку на АЗС тривалістю до 10 хвилин, при цьому вийшовши із транспортного засобу та пройшовши повз його передню частину, він ще раз переконався у тому, що зовнішні світлові прилади на транспортному засобі були справними та працювали. Продовживши рух після зупинки через 10-15 хвилин на 78 км автошляху М 05 Київ-Одеса на посту патрульної поліції його було зупинено працівником патрульної поліції. Причиною для зупинки слугувала та підстава, що на транспортному засобі не горіла лампа лівої фари в режимі ближнього світла, за що інспектором було складено оскаржувану постанову.
Звертає увагу, що відповідно до п. 31.5. ПДР України у разі виникнення в дорозі несправностей, зазначених у пункті 31.4 цих Правил, водій повинен вжити заходів для їх усунення, а якщо це зробити неможливо - рухатися якомога коротшим шляхом до місця стоянки або ремонту, дотримуючись запобіжних заходів з виконанням вимог пунктів 9.9 і 9.11 цих Правил, а саме повинна бути ввімкнена аварійна світлова сигналізація, на механічному транспортному засобі, що рухається з технічними несправностями, якщо такий рух не заборонено цими Правилами. Проте, у разі виникнення в дорозі несправностей, зазначених у пункті 31.4.7 («ї»; «д» - у складі автопоїзда) подальший рух заборонено до їх усунення. Водій несправного транспортного засобу повинен вжити заходів для того, щоб прибрати його за межі проїзної частини дороги.
Наголошує, що після зупинки транспортного засобу працівником поліції повідомив останньому, що 10 хвилин тому на АЗС ним було перевірено роботу зовнішніх світлових приладів та вони були у справному стані, а тому дана несправність виникла безпосередньо перед під'їздом до посту патрульної поліції.
Також позивач зазначає, що пояснив інспектору, що дорога у даному місці є досить добре освітленою, відповідно до конструкції транспортного засобу на його передній частині знаходиться по дві фари з лівого та правого боку, які працюють у режимі ближнього світла, на транспортному засобі не працювала лише одна із двох лівих фар, а тому візуально встановити дану несправність у той момент позивач не міг.
Позивач зауважує, що після зупинки транспортного засобу ним було усунуто дану несправність у відповідності до пункту 31.5. ПДР України. Вказує, що дана процедура зайняла не більше 5 хвили та підтверджується відеозаписом який додано до позовної заяви. Разом із тим, продовжити рух позивач зміг тільки після складання інспектор оспорююваної постанови.
Підсумовуючи, позивач вказує, що із порушенням правил дорожнього руху не погоджується, із складеною постановою не згоден, оскільки поліцейський не надав доказів, які б підтверджували факт вчинення даного правопорушення, а саме доказів того, що позивач використовував даний транспортний засіб вже з наявними технічними несправностями.
Наголошує на тому, що вказану несправність було виявлено та встановлено уже після зупинки транспортного засобу працівником поліції, та своєчасно, оперативно усунуто, що підтверджує те, що в разі виникнення даної технічної несправності раніше, ним би було також усунуто її, оскільки це займало до 5 хвилин. Крім того, зазначено, що інша ліва фара в режимі ближнього світла була у технічно справному стані та працювала, що підтверджується наданим відеозаписом.
Позивач стверджує, що будь-яких доказів, які підтверджували вчинення ним інкримінованого правопорушення інспектором не наведено.
Щодо правової позиції відповідача
03.11.2021 до суду від Департаменту надійшов відзив на позов в якому відповідач просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
У відзиві вказується, що твердження позивача, викладенні у позові, є хибними, а позовні вимога безпідставними, необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню судом.
Так, зазначається, що відповідно до винесеної постанови, 13.08.2021 о 23 год 10 хв. водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом MAN TGL, номерний знак НОМЕР_2 , за адресою: автомобільна дорога М-05 Київ-Одеса, 78 км, Київська обл., не виконав вимогу п. 31.4.3.в) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР), а саме мав несправність лівої фари ближнього світла в темну пору доби, за що адміністративна відповідальність передбачена ч. 1 ст. 121 КУпАП.
Відповідачем звертається увага на те, що відповідності до п. 31.4.3 ПДР забороняється експлуатація транспортних засобів з несправністю зовнішніх світлових приладів, якщо їх кількість, тип, колір, розміщення і режим роботи не відповідають вимогам конструкції транспортного засобу. Кількість, розташування, колір, тип і режим роботи визначаються державними і міжнародними стандартами та Віденської Конвенції «Про дорожній рух» від 08.11.1968, якою встановлено, що на кожному транспортному засобі мають бути такі світлосигнальні пристрої: фари дальнього та ближнього світла, покажчики поворотів, габаритні ліхтарі, сигнали гальмування, а підпункт в) п. 31.4.3 ПДР забороняє експлуатацію транспортного засобу з несправністю лівої фари ближнього світла в темну пору доби.
Частиною 1 статті 121 КУпАП передбачено, що керування транспортним засобом, який має несправності системи гальмового або рульового керування , тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти не оподаткованих мінімумів доходів громадян.
Наголошується, що позивач у своєму позові посилається на відсутність доказів несправності, водночас, не оспорює факту керування транспортним засобом з технічною несправністю.
Зауважується, що у даному випадку, водій рухався з явною несправністю, свідком чого відповідач був особисто, а отже, на думку відповідача, в діях позивача присутній склад адміністративного правопорушення за яке його було притягнуто до відповідальності, а вина доведена в повному обсязі.
Також, Департамент зазначає, що після зупинки транспортного засобу позивача, останній повідомив, що знав за дану технічну несправність, на пропозицію інспектора усунути несправність спочатку відмовився, а після розгляду справи і винесення постанови, усунув несправність і відзняв відео яке надано до суду як доказ.
Разом з тим, вказується, що спілкування з позивачем було відзнято на нагрудний відеореєстратор поліцейського Sn 002017, але відповідно до наказу МВС № 1026 від 18.12.2018 «Про затвердження Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису» п. 8.3.1 строк зберігання відеозаписів становить з портативних та відеореєстраторів, установлених у службових транспортних засобах, БпЛА,- 30 діб, у зв'язку з цим відеозапис події відсутній.
Отже, Департамент вважає, що оцінивши докази у справі про адміністративне правопорушення за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, врахувавши значність вчиненого правопорушення, заслухавши пояснення позивача, відповідач, керуючись законом та правосвідомістю, правомірно постановив визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 121, та накласти на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.
Підсумовуючи, зазначає, що відповідач діяв виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначений чинним законодавством, а оскаржена постанова винесена з дотриманням всіх вимог встановлених КУпАП та Інструкцією, поряд з тим позивачем в супереч ч.4 ст. 77 КАС України не додано до позову жодного належного доказу в підтвердження ти обставин за яких на думку позивача виникло порушення його прав чи законних інтересів, отже позов не підлягає задоволенню.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, оцінивши докази на підтвердження таких обставин в їх сукупності, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що 13.08.2021 поліцейським взводу № 2 роти № 1 БПП в м. Біла Церква Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції капралом поліції Лагодою А.А. складено постанову серії БАА № 482407 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (а.с. 5), за змістом якої 13.08.2021 о 23:10 год на 78 км автомобільна дорога М-05 Київ-Одеса, ОСОБА_1 керував транспортним засобом MAN TGL 12.220 д.н.з. НОМЕР_2 , з несправною лівою фарою ближнього світла в темну пору доби, чим порушив п. 31.4.3(в) ПДР.
У зв'язку з зазначеним ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП та накладено штраф у розмірі 340,00 грн.
Позивач з вказаною постановою не погоджується, зокрема, вказує, що несправність було виявлено тільки після зупинки транспортного засобу працівником поліції та оперативно усунуто, що підтверджує те, що в разі виникнення даної технічної несправності раніше, ним би було також усунуто її, оскільки це займало до 5 хвилин. На підтверджено зазначеного надав відеозапис.
Мотиви, з яких виходить суд при розгляді цієї справи та застосовані ним норми права
Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 3 статті 2 КАС України встановлено критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим ч. 3 ст. 2 КАС України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 КАС України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 121 КУпАП керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з п. 31.4.3(в) Правил дорожнього руху (далі - ПДР) забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам зовнішні світлові прилади не горить лампа лівої фари в режимі ближнього світла;
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З викладеного вбачається, що законодавець встановлює презумпцію вини суб'єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується.
Повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача - суб'єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач їх не спростує.
Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 1 ст. 6 КАС України).
Верховенство права є найважливішим принципом правової держави. Змістом цього принципу є пріоритет (тобто верховенство) людини, її прав та свобод, які визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні. Цей принцип закріплено у ст. 3 Конституції України.
При цьому, ст. 62 Конституції України регламентує, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 р. у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282), доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.
Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Визначення доказів в справі про адміністративне правопорушення та їх перелік регламентований ст. 251 КУпАП, а саме: доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Втім, суд позбавлений будь-якої можливості оцінити докази на підтвердження обставин, якими керувався відповідач під час розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно позивача та прийняття рішення про притягнення останнього до адміністративної відповідальності.
Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 у справі № 338/1/17 зазначив, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. Посилання на оскаржувану постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності як на беззаперечний доказ вчинення ним правопорушення є помилковим, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
В постанові Верховного Суду від 27.06.2019 у справі № 560/751/17, яка відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України є обов'язковою для врахування судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, також звертається увага на те, що обов'язок доказування правомірності накладення адміністративного стягнення на позивача в даній категорій справ, відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України покладений на відповідача, - суб'єкта владних повноважень.
Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Відповідно до п. 1.9. ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 року № 580-VIII.
За приписами статті 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.
До основних повноважень поліції входить регулювання дорожнього руху та здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. У випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Згідно ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 44-1, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116-2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п'ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1 - 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128-129, стаття 132-1, частини перша, друга та п'ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев'ята, десята і одинадцята статті 133-1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, статті 161, 164-4, статтею 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 184, 189-2, 192, 194, 195).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 258 КУАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції.
Крім того, відповідно до положень пункту 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №1395 від 07.11.2015 р. та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10.11.2015 р. за № 1408/27853 (далі - Інструкція), у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП.
Згідно з п. 2 розділу ІІІ Інструкції, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 121 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Відповідно до ст. 283 КУпАП постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
За змістом ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 52 Закону України «Про дорожній рух», контроль у сфері безпеки дорожнього руху здійснюється Кабінетом Міністрів України, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, Національною поліцією, іншими спеціально уповноваженими на те державними органами (державний контроль), а також міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади (відомчий контроль).
Згідно з ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до п. 31.1 Правил дорожнього руху України технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації.
Як зазначалось, згідно з п. 31.4.3 Правил дорожнього руху України забороняється експлуатація експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам:
Зовнішні світлові прилади:
а)кількість, тип, колір, розміщення і режим роботи зовнішніх світлових приладів не відповідають вимогам конструкції транспортного засобу;
б) порушено регулювання фар;
в) не горить лампа лівої фари в режимі ближнього світла;
г) на світлових приладах немає розсіювачів або використовуються розсіювачі і лампи, що не відповідають типу даного світлового приладу;
ґ) на розсіювачах світлових приладів нанесено тонування або покриття, що зменшує їх прозорість чи світлопропускання.
Оскарженою постановою у справі про адміністративне правопорушення на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн за ч. 1 ст. 121 КУпАП.
Разом з тим, відповідно до п. 31.5. ПДР України у разі виникнення в дорозі несправностей, зазначених у пункті 31.4 ПДР, а саме: відсутні або несправні фари і задні габаритні ліхтарі транспортного засобу, що перевозить великогабаритний, великоваговий чи небезпечний вантаж, а також проблискові маячки, світлоповертальні елементи, розпізнавальні знаки, передбачені пунктом 30.3 ПДР, водій повинен вжити заходів для їх усунення, а якщо це зробити неможливо - рухатися якомога коротшим шляхом до місця стоянки або ремонту, дотримуючись запобіжних заходів з виконанням вимог пунктів 9.9 і 9.11 Правил дорожнього руху.
Як вбачається пояснень ОСОБА_1 викладених у позовній заяві, несправність виникла під час руху, що неможливо було проконтролювати за кермом автомобіля, відповідну несправність було виявлено ним лише після зупинки транспортного засобу працівником поліції та оперативно усунуто.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи (відповідна правова позиція викладена у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а).
Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
З іншого боку, рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
Оскільки відповідач не надав суду доказів, які могли б спростувати доводи позивача, у суду відсутні належні та допустимі докази на підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, а тому суд вважає, що оскаржена постанова серії БАА № 482407 від 13.08.2021 підлягає скасуванню.
Щодо вимоги про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення суд звертає увагу на наступне.
Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Водночас, суд звертає увагу на те, що виключний перелік органів, уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення міститься в ст. 213 КУпАП, до яких відносяться як суди, так і органи Національної поліції. Проте, розмежування підвідомчості спорів між даними органами зазначене у ст.ст. 221-222 КУпАП.
Згідно з приписами ст. 222 КУпАП, розгляд справ про адміністративне правопорушення, передбачених ч. 1 ст. 121 КУпАП, відноситься до компетенції органів Національної поліції та не передбачає повноваження судів розглядати дані справи в розумінні глави 22 КУпАП.
За результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121 КУпАП, органи Національної поліції виносять постанову (ч. 1 ст. 283 КУпАП). Відповідно до ч. 1 ст. 284 КУпАП, по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу; 3) про закриття справи.
Таким чином, виключне право виносити одну із вищевказаних постанов по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1ст. 121 КУпАП належить органам Національної поліції та належить до дискреційних повноважень останніх.
Тому, суд, розглядаючи спір у порядку адміністративного судочинства, у справах, про адміністративні правопорушення, перелік яких зазначений у ст. 222 КУпАП, не вправі перебирати на себе повноваження органів Національної поліції з вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу та виносити одну з постанов, визначених статтею 284 КУпАП замість вказаного суб'єкта владних повноважень, що виключатиме втручання суду у дискреційні повноваження останнього.
Саме така правова позиція викладена у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13.02.2020 у справі № 2301/243/17.
На підставі наведеного, суд відмовляє в задоволені вимог позивача в частині закриття справи щодо позивача про вчинення адміністративного порушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП.
Висновок суду
Скасувати постанову серії БАА № 482407 від 13.08.2021 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, складену щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 121 КУпАП.
Щодо судового збору
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, з урахуванням задоволення позову на користь позивача підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції судовий збір у розмірі 454,00 грн, сплачений позивачем при зверненні до суду (а.с. 4).
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 72-78, 90, 139, 241-246, 255, 257, 269, 286 КАС України, ст.ст. 7, 9, 251, 256, 268, 276, 287-289, 293 КУпАП, ст. 62 Конституції України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, треті особи: інспектор Управління патрульної поліції у Київській області Лагода Андрій Андрійович, Управління патрульної поліції в Київській області, про скасування постанови про адміністративне правопорушення, - задовольнити частково.
Скасувати постанову серії БАА № 482407 від 13.08.2021 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, складену щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 121 КУпАП.
Стягнути з Департаменту патрульної поліції ((код ЄДРПОУ: 40108646; адреса: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) 454,00 грн (чотириста п'ятдесят чотири гривні) судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Л. Л. Зуєвич