Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області
Справа № 695/607/22
номер провадження 1-кс/695/235/22
11 травня 2022 рокум. Золотоноша
Слідчий суддя Золотоніського міськрайонного суду
Черкаської області - ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
слідчого - ОСОБА_4 ,
підозрюваної - ОСОБА_5 ,
захисника - адвоката ОСОБА_6 ,
розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Золотоноша клопотання старшого слідчого СВ Золотоніського РВП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_4 , погоджене з прокурором Золотоніської окружної прокуратури ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 12022250370000206 від 14.03.2022 відносно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Дружківка, Донецької області, українки, громадянки України, освіта середня, не заміжня, пенсіонерка, особою з інвалідністю будь-якої групи, депутатом будь-якого рівня, постраждалою внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, учасником ООС (АТО) не є, не маючої на утриманні неповнолітніх дітей, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , раніше не судимої,
підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,
про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,
Старший слідчий СВ Золотоніського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області капітан поліції ОСОБА_4 звернулась до Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області з погодженим прокурором Золотоніської окружної прокуратури ОСОБА_3 клопотанням про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваної ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у кримінальному провадженні № 12022250370000206 від 14.03.2022, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
В обґрунтування клопотання зазначено, що слідчим відділом Золотоніського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12022250370000206 від 14.03.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 27.02.2022 у період часу з 18 по 20 годину, перебуваючи у власному будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи можливість настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді настання смерті потерпілого та бажаючи їх настання, керуючись раптово виниклим умислом, спрямованим на позбавлення життя потерпілого ОСОБА_7 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин із потерпілим, з метою вбивства потерпілого, тримаючи обома руками за руків'я сокиру, умисно нанесла два удари гострою робочою металевою частиною сокири, по голові потерпілого, а саме у ліву скроневу частину голови, при цьому потерпілий в цей час перебував на підлозі, чим спричинила потерпілому тілесні ушкодження у вигляді травми голови з розтрощенням кісток черепа та ушкодженням головного мозку, від яких потерпілий помер на місці.
З урахуванням зібраних доказів 15.03.2022 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
Ухвалою слідчого судді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 15.03.2022 відносно ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, терміном до 13.05.2022.
Постановою керівника Золотоніської окружної прокуратури строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12022250370000206 від 14.03.2022, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, продовжено до трьох місяців.
Закінчити досудове розслідування вказаного кримінального провадження у двомісячний строк, тобто до 15.05.2022, не можливо з об'єктивних причин, оскільки необхідно:
- долучити висновки судової медичної експертизи трупа ОСОБА_7 , додаткової судово-медичної експертизи за результатами проведення слідчого експерименту за участю підозрюваної ОСОБА_5 ; додаткової судово-медичної експертизи по знаряддю вчинення злочину, однієї судово-імунологічної експертизи;
- за результатами отриманих висновків судових експертиз повідомити ОСОБА_5 про підозру в остаточній редакції;
- виконати вимоги ст. 290 КПК України;
- скласти обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування;
- виконати інші слідчі та процесуальні дії, в яких виникне необхідність.
Проведення зазначених слідчих (розшукових) та процесуальних дій потребує додаткового часу, а їх результати мають вирішальне значення для остаточної кваліфікації вказаного кримінально-караного діяння, судового розгляду в процесі доказування та ухвалення відповідних процесуальних рішень.
Враховуючи, що досудове розслідування кримінального провадження не може бути завершене в межах строку обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , а ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, які стали підставою для обрання запобіжного заходу не зменшились та продовжують існувати, виникла необхідність у продовженні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного.
У ході досудового розслідування встановлено ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, які обґрунтовуються наступними обставинами:
- підозрювана ОСОБА_5 вчинила особливо тяжкий злочин, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від 7 до 15 років;
- підозрювана має нестійкі соціальні зв'язки, не працює, не заміжня, на утриманні неповнолітніх дітей не має, а тому існує ризик, що при обранні більш м'якого запобіжного заходу, остання може переховуватися від органу досудового розслідування та/або суду з метою уникнення кримінальної відповідальності;
- перебуваючи на волі, підозрювана з метою отримання можливості уникнути чи пом'якшити свою відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, може незаконно впливати на родичів потерпілого, свідків у кримінальному провадженні, шляхом вмовлянь, погроз або примусу, щоб останні не давали або змінили свої свідчення на її користь, враховуючи, що на даний час вживаються заходи з метою встановлення та допиту усіх можливих свідків та очевидців кримінального правопорушення, також вжити заходів щодо знищення ще не віднайдених речових доказів та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
- ризик можливого вчинення іншого кримінального правопорушення проти життя та здоров'я особи;
- підозрювана ОСОБА_5 вчинила злочин в період дії на території України військового стану.
Таким чином, на думку органів слідства вказані обставини свідчать про неможливість застосування до ОСОБА_5 більш м'яких запобіжних заходів, які б забезпечили запобіганню зазначених в клопотанні ризиків та належної процесуальної поведінки підозрюваної. Хоча запобіжний захід у виді тримання під вартою і є винятковим запобіжним заходом, але жоден інший із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, що визначені ст. 177 КПК України, а її вік, стан здоров'я та сімейний стан не перешкоджають їй перебувати під вартою.
За вказаних обставин слідчий за згодою з прокурором звернулись до суду з даним клопотанням.
У судовому засіданні прокурор та слідчий підтримали подане клопотання, просили його задовольнити, зазначивши при цьому, що інші, більш м'які запобіжні заходи, не зможуть забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваної, оскільки ризики у кримінальному провадженні не перестали існувати.
Підозрювана та її захисник проти задоволення клопотання заперечували, вказавши, що запобіжний захід у вигляді домашнього арешту зможе забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_5 та виконання нею процесуальних обов'язків.
Вивчивши клопотання, заслухавши позиції сторін кримінального провадження, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, дійшов наступного висновку.
Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.
Відповідно до частин 3, 4 ст. 199 КПК України при продовженні строку тримання під вартою слідчий суддя, окрім іншого, враховує наявність обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також наявність обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Вирішуючи питання про існування ризиків неналежної процесуальної поведінки підозрюваної, слідчий суддя зауважує, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
У відповідності до положень статей 197, 199 КПК України за відсутності підстав для зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на непов'язаний з ізоляцією від суспільства, строк тримання підозрюваного під вартою може бути продовжено у разі неможливості закінчення досудового розслідування у строки, встановлені ст. 219 цього Кодексу.
Вирішуючи питання про продовження застосування підозрюваній запобіжного заходу, слідчий суддя враховує не тільки положення, передбачені КПК, а й вимоги пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою законом процедурою.
Так, слідчий суддя враховує, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві, тому, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України та позицій Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), викладених у справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990, термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, також вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Броуган та інші проти Сполученого Королівства» від 29.11.1988, «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28.10.1994, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990).
Перевіряючи наявність обґрунтованої підозри, слідчий суддя вважає, що дані, які вказують на обґрунтовану підозру містяться у долучених до матеріалів клопотання доказах, та одночасно враховує, що вказане було встановлено слідчим суддею при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу.
У статті 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину.
Водночас, відповідно до практики ЄСПЛ, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваної, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
ЄСПЛ у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.
Крім того, слідчим суддею враховується позиція ЄСПЛ, викладена у рішенні «Ферарі-Браво проти Італії» від 14.03.1984, відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
У п. 42 рішення ЄСПЛ від 13.01.2011 у справі «Михалкова та інші проти України» від 13.01.2011 зазначено, що розслідування має бути ретельним, безстороннім і сумлінним. Розслідування повинне забезпечити встановлення винних осіб та їх покарання. Органи державної влади повинні вжити всіх заходів для отримання всіх наявних доказів, які мають відношення до події, показань очевидців, доказів експертиз. Будь-які недоліки у розслідуванні, які підривають його здатність встановити відповідальну особу, створюють ризик недодержання такого стандарту.
Зі змісту клопотання вбачається, що для закінчення досудового розслідування та прийняття остаточного процесуального рішення у кримінальному провадженні, органу досудового розслідування необхідно виконати ряд процесуальних дій, провести ряд слідчих (розшукових) дій та прийняти ряд процесуальних рішень, які об'єктивно неможливо провести до закінчення строку дії попередньої ухвали слідчого судді, зокрема необхідно: долучити висновки судової медичної експертизи трупа ОСОБА_7 , додаткової судово-медичної експертизи за результатами проведення слідчого експерименту за участю підозрюваної ОСОБА_5 ; додаткової судово-медичної експертизи по знаряддю вчинення злочину, однієї судово-імунологічної експертизи; за результатами отриманих висновків судових експертиз повідомити ОСОБА_5 про підозру в остаточній редакції; виконати вимоги ст. 290 КПК України; скласти обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування; виконати інші слідчі та процесуальні дії, в яких виникне необхідність.
Вирішуючи питання про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя, з огляду на долучені до матеріалів судового провадження матеріали, враховує тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , дані, які характеризують особу останньої, її вік, соціальні зв'язки, сімейний та майновий стан.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
З огляду на те, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, при цьому враховуючи, що докази та обставини, на які посилається сторона обвинувачення у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, є доведеними, зважаючи на характер інкримінованого кримінального правопорушення, дані про особу підозрюваної, слідчий суддя приходить до висновку, що ОСОБА_5 може вчинити дії щодо переховування від органу досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні та родичів потерпілого, вчинити інше кримінальне правопорушення, та таким чином перешкоджати повному, всебічному та неупередженому проведенню досудового розслідування, підозрювана вчинила злочин в період дії на території України військового стану, з огляду на що, для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні та заявленим у судовому засіданні, слідчий суддя вважає доведеним необхідність продовження запобіжного заходу щодо ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою, оскільки, на його переконання, саме такий вид запобіжного заходу, забезпечить виконання ОСОБА_5 покладених на неї процесуальних обов'язків та надасть можливість органу досудового розслідування досягти завдань, передбачених ст. 2 КПК України.
Слідчий суддя враховує доводи сторони захисту щодо зміни застосованого запобіжного заходу на більш м'який, проте вважає, що стороною захисту не доведено наявність підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу, оскільки не спростовано існування в кримінальному провадженні ризиків, визначених ч. 1 ст. 177 КПК України, та не доведено відповідними доказами обставин, на які посилалась сторона захисту при обґрунтуванні необхідності зміни запобіжного заходу, а тому вважає, що у даному випадку такі доводи про зміну запобіжного заходу не перевищують суспільного інтересу у справі, який полягає у повному та неупередженому розгляді кримінального провадження у встановлені законом строки, а також забезпечення виконання підозрюваною процесуальних обов'язків у справі та запобігання процесуальних ризиків.
Вказані суспільні інтереси, не дивлячись на презумпцію невинуватості, мають більшу вагу ніж правила про повагу до свободи особи, про що неодноразово зазначав ЄСПЛ, зокрема, в рішеннях по справах «Лабіта проти Італії» від 06.04.2001, «Рохліна проти Російської Федерації» від 07.04.2005, «Летельє проти Франції» від 26.06.1991, «Маріянчук та інші проти України» від 17.01.2019.
Крім того, вивченням даних про особу підозрюваної встановлено, що доказів того, що стан здоров'я підозрюваної ОСОБА_5 перешкоджає її триманню під вартою слідчому судді стороною захисту не надано, з огляду на це слід вважати, що таких перешкод не має.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 183, ч. 4 ст. 199 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи фактичні обставини кримінального провадження, суспільну небезпечність інкримінованого діяння, не визначає розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства.
Доведеність винуватості підозрюваної у вчиненні інкримінованого злочину слідчим суддею під час розгляду зазначеного клопотання не вирішувалося, оскільки це є предметом встановлення в ході досудового розслідування і судового розгляду справи по суті.
Відповідно до ч. 3 ст. 197 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування.
Враховуючи, що строк досудового розслідування закінчується 15.06.2022, а по кримінальному провадженню ризики, які передбачені ст. 177 КПК України продовжують існувати, то клопотання слідчого підлягає до задоволення в межах строку досудового розслідування.
Керуючись ст. 2, 7, 176, 177, 178, 183, 192-194, 205, 309, 395 КПК України, слідчий суддя
Клопотання старшого слідчого СВ Золотоніського РВП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_4 , погоджене з прокурором Золотоніської окружної прокуратури ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 12022250370000206 від 14.03.2022 про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 - задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою підозрюваної ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в межах строку досудового розслідування, тобто до 15 червня 2022 року.
У задоволенні клопотання захисника підозрюваної адвоката ОСОБА_6 про зміну підозрюваній запобіжного заходу на домашній арешт - відмовити.
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом п'яти діб.
Повний текст ухвали проголошений о 14 год 45 хв 13.05.2022.
Слідчий суддя ОСОБА_8