Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області
Справа № 695/3310/17
номер провадження 8/695/1/22
06 травня 2022 року м. Золотоноша
Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області у складі:
головуючого - судді Середи Л.В.,
за участю:
секретаря - Оніщенко Н.В.
представника заявника - ОСОБА_1 ,
представника відповідача, адвоката - Зеленого Ю.В.,
представника відповідача - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Золотоноші заяву третьої особи: органу опіки та піклування Золотоніської міської ради, що подана в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 19.04.2018р. за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 в особі законного представника ОСОБА_5 , третя особа - Орган опіки та піклування Золотоніської міської ради, про визнання права власності на 1/4 частину будинку з надвірними спорудами в порядку спадкування, -
У листопаді 2019р. орган опіки та піклування Золотоніської міської ради в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 , яка позбавлена батьківського піклування, звернувся до суду із заявою про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 19.04.2018р. за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 в особі законного представника ОСОБА_5 , третя особа - Орган опіки та піклування Золотоніської міської ради, про визнання права власності на 1/4 частину будинку з надвірними спорудами в порядку спадкування.
Заява про перегляд рішення за нововиявленими обставинами мотивована тим, що рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 19.04.2018р. по справі №695/3310/17 за ОСОБА_4 визнано право власності на 1/4 частину житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель і споруд, який розташований за адресою АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 її батька ОСОБА_6 .
Ввищезазначене рішення суду було мотивовано тим, що ОСОБА_4 фактично вступила у володіння спадковим майном , оскільки проживала за життя покійного ОСОБА_6 разом із ним, а тому прийняла спадщину.
Однак, постановою Верховного Суду від 09.10.2019р. по справі №695/2567/16, за позовом керівника Золотоніської місцевої прокуратури, що був поданий в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 за останньою було визнано право власності на спадкове майно, після смерті її батька ОСОБА_7 у виді 1/2 частини житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель і споруд, який розташований за адресою АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 . При цьому у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 про розподіл спадкового майна та визнання права власності на майно в порядку спадкування відмовлено повністю.
Вказаним рішенням Верховного Суду встановлено, що ОСОБА_4 на момент смерті її батька ОСОБА_6 хоч і була зареєстрована у вказаному домоволодінні, однак на час його смерті з ним не проживала, а тому не набула відповідних прав спадкоємця після смерті свого батька.
При винесенні 19.04.2018р. рішення по справі №695/3310/17, яким визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/4 частину житлового будинку Золотоніський міськрайонний суд керувався тим, що судом апеляційної інстанції по справі №695/2567/16 за позовом прокурора в інтересах малолітньої ОСОБА_3 та зустрічним позовом ОСОБА_4 було відмовлено повністю.
Однак, вказане рішення суду апеляційної інстанції Верховним Судом було скасовано повністю та залишено в силі рішення суду першої інстанції.
За таких підстав, на думку заявника, судове рішення по справі №695/3310/17 підлягає перегляду за нововиявленими обставинами та у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 необхідно відмовити.
Крім того, після набрання рішення суду по справі №695/3310/17, ОСОБА_4 провела за собою державну реєстрацію на 1/4 частину житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель і споруд, який розташований за адресою АДРЕСА_1 , а тому заявник просив вжити заходів повороту виконання рішення суду та скасувати запис про державну реєстрацію за №29526394 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Представник ОСОБА_4 , адвокат Пилипенко Р.Б. в квітні 2020р. надав до суду відзив на заяву органу опіки та піклування виконавчого комітету Золотоніської міської ради про перегляд рішення місцевого суду за нововиявленими обставинами, у якому проти задоволення вказаної заяви категорично заперечував у зв'язку із наступним. При ухваленні судового рішення у справі №695/3310/17 від 19.04.2018р. Золотоніським міськрайонним судом Черкаської області не було взято за основу жодне із судових рішень в інших цивільних справах, а рішення апеляційної інстанції по справі № 695/2567/16 від 03.10.2017 р. не було преюдиційне при вирішенні цивільного спору у цивільній справі №695/3310/17. Крім того, місцевий суд в обґрунтування прийнятого рішення у справі №695/3310/17 посилався також на докази, які були зібрані після судового розгляду цивільної справи №695/2567/16, отже доказова база при розгляді вказаних справ була зовсім іншою. Також представник ОСОБА_4 вказував, що в ході розгляду справи №695/3310/17 представники органу опіки та піклування Золотонського міськвиконкому подавали клопотання про зупинення провадження по даній справі до вирішення Верховним Судом касаційної скарги Золотоніської місцевої прокуратури у справі №695/2567/16, однак в подальшому вказане клопотання не підтримали та позовні вимоги ОСОБА_4 визнали, про що свідчить протокол судового засідання від 19.04.2018р. За таких обставин заява про перегляд судового рішення не містить ознак ново виявлених обставин, а наведені у ній доводи зводяться тільки до переоцінки доказів і не можуть бути підставою для скасування судового рішення від 19.04.2018р. у справі №695/3310/17.
Розгляд справи здійснюється за правилами ч. 2 ст. 429 ЦПК України, а саме у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.
У судовому засіданні представник служби у справах дітей, сім'ї, молоді та спорту виконавчого комітету Золотоніської міської ради Романова Н.В. заяву про перегляд рішення в зв'язку із ново виявленими обставинами просила задовольнити, вказувала на необхідність захисту прав неповнолітньої, надала суду пояснення, аналогічні поясненням, що викладені у заяві.
Законний представник неповнолітньої ОСОБА_8 , - ОСОБА_5 та їх представник, адвокат Зелений Ю.В. на задоволенні заяви про перегляд рішення в зв'язку із ново виявленими обставинами наполягали у повному обсязі, вказували, що зазначене рішення суду порушує майнові права неповнолітньої, саме рішення було прийнято з урахуванням рішення суду апеляційної інстанції, яке скасовано Верховним Судом, таким чином наявні достатні підстави для застосування норм п. 3 ч. 2 ст. 423 ЦПК України.
ОСОБА_4 в судове засідання повторно не з'явилась, про причини своєї неявки суд не повідомила, хоча про час та місце розгляду справи, а також її суть достеменно знала, адже брала участь у розгляд справи через свого представника, в якого на час винесення судового рішення закінчились повноваження.
Таким чином, суд вважає, що ОСОБА_4 скористалась своїми правами, надала до суду відзив на заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, а тому розгляд справи можливо здійснювати за її відсутності.
Суд, розглянувши заяву про перегляд рішення, дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши докази в їх сукупності, заслухавши пояснення учасників по справі, дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви частково, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
Частиною 2 ст. 423 ЦПК України передбачені підстави для перегляду судового рішення за ново виявленими обставинами, а саме 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.
Відповідно до ч. 5 ст. 423 ЦПК України при перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.
Згідно з ч. 3 ст. 429 ЦПК України за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами суд може задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення.
У разі задоволення заяви про перегляд судового рішення з підстав, визначених частиною другою, пунктами 1, 3 частини третьої статті 423 цього Кодексу, та скасування судового рішення, що переглядається, суд ухвалює рішення - якщо переглядалося рішення суду (п.1 ч.4 ст.429 ЦПК України).
Обставини, на які посилається представник органу опіки та піклування виконавчого комітету Золотоніської міської ради, у розумінні вищезазначених норм закону, є нововиявленими, відповідають п. 3 ч. 2 ст. 423 ЦПК України, а саме рішення по справі №695/3310/17 підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Судом встановлено, що у серпні 2016р. керівник Золотоніської місцевої прокуратури звернувся до суду в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 з позовною заявою до Золотоніської міської ради, третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги, ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове майно.
Вказана позовна заява була мотивована тим, що ОСОБА_3 перебуває на первинному обліку в службі у справах дітей виконавчого комітету Золотоніської міської ради як дитина позбавлена батьківського піклування. Батько ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
При цьому, ОСОБА_6 , який є дідом ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом № 942 від 28.03.1981 р. належала 1/2 житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 помер, а оскільки за свого життя він заповіту не склав то право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
ОСОБА_4 та ОСОБА_7 були рідними братом та сестрою, а їх батьком був ОСОБА_6 .
ОСОБА_7 постійно проживав разом із своїм батьком ОСОБА_6 , після йлого смерті проживав у вказаній частині будинку, користувався його майном і про відмову від спадщини не заявляв, а тому в силу ч. 3 ст. 1268 ЦК України ОСОБА_7 вважається таким, що фактично прийняв спадщину після смерті свого батька, але документально своїх прав не оформив та теж помер.
Оскільки на час відкриття спадщини після смерті свого батька ОСОБА_3 була малолітньою, а тому вважається такою, що прийняла спадщину після смерті свого батька, а саме майно: 1/2 частину житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Оскільки належних документів про право на спадщину ОСОБА_7 за свого життя не оформив, а опікуни ОСОБА_3 не вчинили жодних дій для визнання права власності на спадкове майно за неповнолітньою ОСОБА_3 , а остання, в силу свого віку, не могла самостійно захистити свої права, то з метою захисту прав малолітньої прокурор звернувся до суду із вказаним позовом.
ОСОБА_4 , будучи залучена до участі в справі в якості третьої особи, звернулась до Золотоніського міськрайонного суду із зустрічною позовною заявою до Золотоніської міської ради та ОСОБА_3 про розподіл спадкового майна та визнання права власності на майно в порядку спадкування. Свої вимоги позивач мотивувала тим, що вона є дочкою померлого ОСОБА_6 , а тому відноситься до спадкоємців першої черги після смерті свого батька та фактично прийняла у спадщину належне йому майно та речі вжитку і обіходу. ОСОБА_4 наполягала, що після смерті ОСОБА_6 вона є спадкоємцем першої черги за законом, та вважається такою, що прийняла спадщину, якщо протягом строку встановленого чинним законодавством не заявила відмову від неї. Іншим спадкоємцем по закону на рівні із нею був її брат ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , а тому право на прийняття спадщини перейшло його дочці ОСОБА_3 . У зв'язку із зникненням документів після смерті брата ОСОБА_4 не змогла належним чином оформити свої права та права племінниці на належне їм спадкове майно. Оскільки керівником Золотоніської місцевої прокуратури в інтересах племінниці ОСОБА_3 було подано позов про визнання права власності на спадкове майно, позивач змушена подати зустрічний позов, оскільки вважає себе належним спадкоємцем на рівні з своєю племінницею, в розмірі часток по 1/4 частині житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .
Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 14.08.2017 р. по справі №695/2567/16 позовну заяву керівника Золотоніської місцевої прокуратури, яка була подана в інтересах ОСОБА_3 задоволено, визнано за останньою право власності на спадкове майно, після смерті її батька ОСОБА_7 , у вигляді 1/2 частини житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . У свою чергу, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено повністю.
Рішенням апеляційного суду Черкаської області від 03.10.2017р. рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 14.08.2017 р. по справі №695/2567/16 було скасовано.
Заступником прокурора Черкаської області на вказане рішення апеляційного суду Черкаської області була подана касаційна скарга, в свою чергу ОСОБА_4 в листопаді 2017 р. подала до Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області позовну заяву до ОСОБА_3 про визнання права власності на 1/4 частину будинку з надвірними спорудами в порядку спадкування, яка була мотивована тим, що після смерті ОСОБА_6 відкрилася спадщина на 1/2 частину житлового будинку по АДРЕСА_1 , яку вона та батько відповідача фактично прийняли, оскільки проживали за життя покійного ОСОБА_6 за вказаною адресою.
Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області по справі №695/3310/17 від 19.04.2018р. позовні вимоги ОСОБА_4 були задоволені повністю, визнано за останньою право власності на 1/4 частини житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після померлого її батька ОСОБА_6 .
Суд враховує, що в основу вказаного судового рішення лягли довідки виконкому Золотоніської міської ради №1538 та №1537 від 09.06.2016р., відповідно до яких за адресою: АДРЕСА_1 були зареєстровані також ОСОБА_4 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 .
Крім того, згідно з даними довідки №38 від 11.09.2017р. голови квартального комітету №22, ОСОБА_4 на момент смерті батька ОСОБА_6 була зареєстрована та проживала в АДРЕСА_1 .
Оскільки ОСОБА_3 була неповнолітньою то в ході розгляду вказаної справи участь брав орган опіки та піклування Золотоніської міської ради, представник якого в судовому засіданні подавав клопотання про зупинення провадження у цій справі на час розгляду касаційного ї скарги прокурора на рішення апеляційного суду Черкаської області від 03.10.2017р.
Постановою Верховного Суду від 09.10.2019р. по справі №695/2567/16 касаційну скаргу заступника прокурора Черкаської області було задоволено, рішення апеляційного суду Черкаської області від 03.10.2017р. скасовано та залишено в силі рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 14.08.2017р..
При цьому, Верховним Судом було встановлено, що з довідок виконкому Золотоніської міської ради від 09.06.2016р. за №1537, 1538 встановлено, що ОСОБА_4 була зареєстрована в житловому будинку по АДРЕСА_1 та на час смерті свого брата проживала у зазначеному житловому приміщенні. Відомості про те, що вона проживала у цьому житловому приміщенні зі своїм батьком на час його смерті, у матеріалах справи відсутні.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції по справі №695/2567/16 апеляційний суд Черкаської області 03.10.2017р. вказав, що в матеріалах справи відсутні докази того, що представник позивача за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом звертались до нотаріуса за оформленням спадщини та отримали аргументовану відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії.
При цьому ОСОБА_4 подаючи в листопаді 2017 р., тобто після рішення суду апеляційної інстанції, позовну заяву до суду надала постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 15.09.2017р., що було враховано судом при ухвалені рішення суду від 19.04.2018р..
Отже, висновки суду апеляційної інстанції були враховані сторонами по справі та судом першої інстанції при вирішенні справи №695/3310/17.
При цьому Верховним Судом, за аналогічних підстав та посилаючись на ті ж докази було встановлено відсутність прав ОСОБА_4 на вказане спадкове майно.
За наведених обставин суд обґрунтовано приходить до висновку про наявність достатніх підстав для скасування судового рішення по справі №695/3310/17, оскільки останнє було прийнято з урахуванням рішення апеляційного суду Черкаської області від 03.10.2017р., яке було скасоване постановою Верховного Суду від 09.10.2019р.
Отже суд, керуючись нормами ст. 429 ЦПК України, задовольняючи заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами та скасовуючи відповідне судове рішення вважає за необхідне ухвалити нове рішення по справі №695/3310/17, яким у задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 в особі законного представника ОСОБА_5 , третя особа - Орган опіки та піклування Золотоніської міської ради, про визнання права власності на 1/4 частину будинку з надвірними спорудами в порядку спадкування - необхідно відмовити.
При цьому суд виходить з наступних обставин.
Подаючи позовну заяву до суду ОСОБА_4 вказувала, що вона після смерті свого батька разом із своїм братом, що є батьком ОСОБА_3 , прийняли спадщину, оскільки проживали за життя покійного ОСОБА_6 разом із ним. Оскільки після смерті ОСОБА_6 правовстановлюючі документи на 1/2 частину будинку, що мав на праві приватної власності померлий ОСОБА_10 не збереглися, то позивач не має можливості належним чином оформити свої спадкові права.
Відповідно до статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу
Відповідно до ч. 1 ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.
Право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який відкривається з часу відкриття спадщини (ст., ст. 1220, 1222, 1270 ЦК України).
Згідно з частиною третьою статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування » судам роз'яснено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Згідно ч. 2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, шо підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
ОСОБА_4 до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини у шестимісячний строк з часу відкриття спадщини після смерті її батька ОСОБА_6 не зверталась, а в обґрунтування своїх вимог вказала, що постійно проживала зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.
При цьому позивач просить суд захистити її права через неможливість отримати свідоцтво про право на спадщину у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно.
Однак матеріали справи не містять жодного належного доказу, що позивач проживала у цьому житловому приміщенні зі своїм батьком саме на час його смерті.
Так у довідках виконкому Золотоніської міської ради від 09.06.2016р. за №1537, №1538 встановлено, що ОСОБА_4 дійсно зареєстрована у вказаному житловому будинку та проживала в ньому на час смерті свого брата ОСОБА_7 ..
Із довідки голови квартального комітету №22 від 11.09.2017р. вбачається, що ОСОБА_4 на момент смерті батька ОСОБА_6 була зареєстрована та проживала за адресою АДРЕСА_1
Однак вказана довідка голови квартального комітету видана в 2017 р., при цьому ОСОБА_6 помер в 2007 р., жодних відомостей про те, на підставі яких даних були вказані такі відомості матеріали справи не містять.
Окрім того з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 зареєстрована по АДРЕСА_2 частина житлового будинку, яка належала ОСОБА_6 також знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а у зазначеній довідці голови квартального комітету №22 вказано про АДРЕСА_1 .
Згідно з довідкою №123, що видана виконкомом Золотоніської міської ради, ОСОБА_4 20.02.2018р. дійсно зареєстрована та проживає по АДРЕСА_1 . Однак з цієї довідки неможливо встановити чи проживала позивач разом із своїм батьком на час його смерті, тобто станом на ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Враховуючи, що прийняття спадщини за законом є правом спадкоємця, яке залежить виключно від його волі, а вчинення або не вчинення спадкоємцем дій вказує на факт прийняття чи не прийняття спадщини, взявши до уваги те, що позивач протягом майже десяти років (подала заяву про прийняття спадщини тільки 15.09.2017р.) не вживала будь-яких заходів для прийняття спадщини та оформлення у встановленому законом порядку права власності на таке майно, враховуючи відсутність у матеріалах справи будь-яких доказів виникнення обставин, встановлених ч. 3 ст. 1268 ЦК України, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вказаного позову.
Також суд враховує, що відповідач по даній справі є неповнолітньою, а ч. 1 ст. 3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 444 ЦПК України суд вирішує питання про поворот виконання, якщо за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами він: 1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю.
Судом встановлено, що на підставі вказаного вище рішення суду від 19.04.2018р. по справі №695/3310/17 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно за №187589940 від 05.11.2019р. за ОСОБА_4 внесено запис про право власності на 1/4 частину житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель і споруд, який розташований за адресою АДРЕСА_1 .
Заявник у своїй заяві про перегляд рішення за ново виявленими обставинами просить застосувати ч. 3 ст. 444 ЦПК України та скасувати запис про проведену державну реєстрацію.
Конституційний суд України у своєму рішенні від 02.11.2011 року № 13-рп/2011 зазначив, що поворот виконання рішення - це цивільна процесуальна гарантія захисту майнових прав особи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням. Інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна, оскільки правова підстава для набуття майна відпала.
Поворот виконання можливий, у разі якщо: а) позивач одержав від відповідача в порядку виконання рішення майно або грошові кошти; б) виконане рішення скасовано судом апеляційної чи касаційної інстанції чи змінено із задоволенням позовних вимог в меншому розмірі
За змістом наведених норм закону поворот виконання скасованого рішення суду допускається у разі його фактичного виконання і ухвалення судом нового рішення у справі.
Поворот виконання пов'язаний із цілим рядом юридичних фактів: скасування раніше ухваленого і виконаного рішення, яке набрало законної сили; набранням новим судовим рішенням законної сили (рішенням про повну або часткову відмову у задоволенні позову, ухвалою про залишення позову без розгляду або закриття провадження у справі); вказівка на поворот виконання у новому судовому рішенні.
Замість скасованого рішення приймається нове, яке за своїм змістом протилежне первісному, у зв'язку з чим боржник має право вимагати відновлення первісного положення і повернення йому того, що було передано стягувачеві. Це є реакцією на аномальний розвиток ситуації щодо захисту порушеного, оспореного чи невизнаного права.
В свою чергу, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових права на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та обмежень.
Велика Палата Верховного Суду у справі № 569/15646/16-ц від 04 вересня 2019 року роз'яснила чим поворот виконання рішення відрізняється від безпідставно набутого майна.
Поворот виконання рішення - це процесуальна форма захисту прав боржника. Воно можливе лише після набрання судовим рішенням законної сили. Його суть - у поверненні стягувачем боржнику всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням.
З вищезазначеного суд робить висновок, що інститут повороту виконання рішення суду насамперед необхідний та регулює відносини, у разі якщо в інший спосіб не можливо повернути в попередній стан правовідносини, які були вирішені скасованим судовим рішенням.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень'державна реєстрація прав проводиться на підставі, зокрема документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.
Підстави для державної реєстрації прав визначені ст. 27 Закону.
Відповідно до статей 26,27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація прав проводиться па підставі, зокрема, рішень судів, що набрали законної сили.
До 16.01.2020 р. була чинною редакція ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон), відповідно до якої: «У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься саме запис про скасування державної реєстрації прав».
Однак Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», який набрав чинності 16.01.2020 р., законодавець змінив зазначену норму, виклавши її наступним чином: «У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону».
Отже, скасування запису про проведену державну реєстрацію прав не призведе до ефективного захисту прав, оскільки станом на час винесення даного рішення, таке нормами чинного законодавства не передбачене.
У постановах Верховного Суду, а саме: Касаційного цивільного суду від 16.09.2020 р. у справі №352/1021/19 та Касаційного господарського суду від 03.09.2020 р. у справі №914/1201/19, суди зазначили, що починаючи з 16.01.2020 р. скасування запису про проведену державну реєстрацію права не може привести до настання реальних наслідків щодо скасування державної реєстрації прав за процедурою, визначеною у Законі.
Верховний Суд у своїй постанові від 04.11.2020 р. у справі №910/7648/19 зазначив, що з 16.01.2020 р. законодавець уже виключив такий спосіб захисту порушених речових прав, як скасування запису про проведену державну реєстрацію права, а відтак, апеляційний суд помилково зазначив про необхідність застосування позивачем способу захисту, який у практичному аспекті не може забезпечити і гарантувати позивачу відновлення порушеного права, а отже, не спроможний надати особі ефективний захист її прав.
Отже, у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.
Таким чином, зважаючи на те, що рішення суду, на підставі якого здійснено державну реєстрацію прав власності, скасовано, державна реєстрація такого права власності підлягає скасуванню в силу вимог закону.
Таким чином підстави для застосування повороту виконання рішення відсутні.
Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» за подання до суду заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами ставка судового збору встановлюється в розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Оскільки заявник на підставі п. 14 ч. 2 ст. 3 ЗУ «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, а позивач ОСОБА_4 при зверненні до суду сплатила судовий збір у розмірі 768 грн. 40 коп., то із останньої, на підставі ст.. 141 ЦПК України необхідно стягнути на користь держави судовий збір у розмірі 1152.60 грн.
На підставі зазначеного та керуючись ст. ст. 258, 263 - 265, 423, 429, 444 ЦПК України, суд -
Заяву третьої особи: органу опіки та піклування Золотоніської міської ради, що подана в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 19.04.2018р. за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 в особі законного представника ОСОБА_5 , третя особа - Орган опіки та піклування Золотоніської міської ради, про визнання права власності на 1/4 частину будинку з надвірними спорудами в порядку спадкування - задовольнити частково.
Рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 19 квітня 2018р. за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 в особі законного представника ОСОБА_5 , третя особа - Орган опіки та піклування Золотоніської міської ради, про визнання права власності на 1/4 частину будинку з надвірними спорудами в порядку спадкування, по справі №695/3310/17, провадження 2/695/282/18 - скасувати.
Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 в особі законного представника ОСОБА_5 , третя особа - Орган опіки та піклування Золотоніської міської ради, про визнання права власності на 1/4 частину будинку з надвірними спорудами в порядку спадкування - відмовити.
У задоволенні решти вимог заяви про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 19.04.2018р. - відмовити.
Стягнути із ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 1152 (одна тисяча сто п'ятдесят дві) грн., 60 коп..
Реквізити для сплати судового збору:
Отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; Код отримувача (ЄДРПОУ) 37993783; Банк отримувача Казначейство України (ЕАП); Код отримувача (МФО) 899998; Рахунок отримувача UA908999980313111256000026001; Код класифікації доходів 22030106.
Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя : Середа Л.В.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний головуючим 11 травня 2022 року.