іменем України
(заочне)
Справа №377/88/22
Провадження №2/377/112/22
13 травня 2022 року Славутицький міський суд Київської області у складі головуючої судді Бабич Н.С., за участю секретаря судового засідання Гніденко Н.П., за відсутності учасників справи, розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Славутичі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Управління житлово-комунального господарства» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги централізованого опалення, гарячого водопостачання, інфляційних витрат та трьох процентів річних, -
02 лютого 2022 року до суду надійшла позовна заява, в якій позивач, посилаючись на ст. ст. 19-21, 26 Закону України «Про житлово- комунальні послуги», ст. ст. 19, 25 Закону України «Про теплопостачання», ст. ст. 11, 16, 257, 264, 509, 526, 530, 610, 629, 642 ЦК України, просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за послуги централізованого опалення та гарячого водопостачання станом на 01 січня 2022 року в розмірі 40039 гривень 94 копійки, інфляційні втрати - 3230,22 гривень, 3% річних - 1306,13 гривень та понесені судові витрати по оплаті судового збору в сумі 2481 гривню.
Позов обґрунтовано тим, що Комунальне підприємство «Управління житлово-комунального господарства» з 01.11.2014 відповідно до п. 4 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV, в редакції від 10.04.2014 р., що діяла під час виникнення спірних правовідносин, як теплопостачальна організація, є виконавцем послуг централізованого опалення та гарячого водопостачання. Постачання теплової енергії позивачем здійснюється на підставі ліцензії № 1515 (№500119), виданої Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, на підставі рішення від 18.10.2010 та переоформленої рішенням від 03.11.2015 за №2700. Послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання позивачем здійснюються на підставі договору, який був розроблений відповідно до підпункту 3 пункту 2 статті 21 Закону України № 1875-IV на основі типового договору на комунальні послуги. Позивач здійснює постійну діяльність з укладання договорів в письмовому вигляді на першу вимогу споживача. Відповідно до пункту 8 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630, послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення. Відповідно до п.7 ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» договір, зокрема, на послуги централізованого опалення і гарячого водопостачання з фізичними особами, які не є суб'єктами господарювання, є договором приєднання. Пропозиція про укладення договору спрямована всім споживачам у вигляді публічного розміщення тексту договору приєднання (оферта) на офіційному інтернет-ресурсі КП «УЖКГ». Квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , належить відповідачу на праві приватної власності відповідно до договору купівлі - продажу нерухомого майна №3640 від 06.12.2004 та забезпечена технічною можливістю фактично отримувати/споживати комунальні послуги, оскільки будинок АДРЕСА_2 підключений до загальноміських систем централізованого опалення, водопостачання та водовідведення. Такі послуги вказаній квартирі надавалися постійно за тарифами, які встановлені уповноваженими органами. Відповідач від надання зазначених послуг не відмовлявся, будь-яких актів-претензій щодо неналежної якості послуг або відсутності послуг централізованого опалення та гарячого водопостачання в періоди їх надання не надсилав. Таким чином, об'єкт забезпечувався діями позивача відповідними послугами, а власник квартири є їх споживачем. З 01.11.2014 для укладення письмового договору відповідач до позивача не звертався, однак з листопада 2014 року споживав надані йому послуги, тому між виконавцем послуг КП «УЖКГ» та споживачем послуг за адресою: АДРЕСА_1 , є зобов'язання у вигляді умов запропонованого виконавцем послуг і прийнятого споживачем послуг договору приєднання. Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Відповідно до п.18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМУ від 21.07.2005 №630, відповідач повинен виконувати обов'язок по оплаті наданих протягом кожного місяця послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання, не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим. З аналізу платежів за надані послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, за адресою: АДРЕСА_1 , вбачається, що до лютого 2016 року заборгованості не було. З лютого 2016 року у зв'язку з неповнотою і нерегулярністю виконання споживачем обов'язків по оплаті наданих послуг почала накопичуватися заборгованість, яка станом на 01.01.2022 склала 40039 гривень 94 копійки, що свідчить про неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань. Період від початку накопичення заборгованості до даного звернення до суду становить 5 років 11 місяців 9 днів. З аналізу платежів за період з лютого 2016 року по грудень 2021 року включно вбачається, що в березні, травні, листопаді 2016 року, лютому, липні, серпні, жовтні 2017 року, серпні 2018 року, червні, серпні, жовтні 2020 року, в січні, червні, вересні 2021 року споживачем робилися платежі, які або перевищували щомісячне нарахування вартості послуг або здійснювалися в періоди міжсезонної відсутності послуг. Такі дії можливо розглядати тільки як дії, спрямовані на погашення раніше накопиченої заборгованості, тобто як свідчення визнання заборгованості. Відповідно до ч.2 ст.265 ЦК України та у зв'язку з несплатою протягом тривалого періоду суми заборгованості за комунальні послуги відповідачем, позивачем нараховано інфляційні втрати у сумі 3230,22 гривень та 3% річних у сумі 1306,13 грн. У зв'язку з тим, що відповідачем зобов'язання порушуються, у позивача виникло право вимоги і право на судовий захист у вигляді звернення до суду з позовною заявою про примусове стягнення з відповідача заборгованості по оплаті наданих позивачем послуг.
Ухвалою судді від 10 лютого 2022 року, після виконання вимог, передбачених ч. 6 ст. 187 ЦПК України, відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадженням з викликом сторін та призначено судове засідання на 11 березня 2022 року.
11 березня 2022 року цивільну справу було знято з розгляду та призначено судове засідання на 03 травня 2022 року.
Ухвалою суду від 03 травня 2022 року розгляд справи було відкладено на 13 травня 2022 року на підставі ч. 4 ст. 223 ЦПК України.
Позивач свого представника в призначене судове засідання не направив, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином. Від позивача в особі т.в.о. директора КП «УЖКГ» Позняка А.В. надійшло клопотання, в якому він просив розглядати справу за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечував.
Відповідач ОСОБА_1 повторно в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся в порядку, передбаченому ст. ст. 128-130 ЦПК України. Відзив на позов відповідач до суду не направив. Клопотання про відкладення розгляду справи не подав. Заява про розгляд справи за його відсутності до суду не надійшла.
За наявності умов, передбачених ст. ст. 280-282 ЦПК України, відповідно до ухвали суду від 12 травня 2022 року, суд ухвалив заочне рішення у справі.
Згідно з частиною 2 статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. З огляду на викладене, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з таких підстав.
Судом встановлено з матеріалів справи, що відповідно до договору купівлі - продажу нерухомого майна від 06 грудня 2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Славутицького міського нотаріального округу Київської області Хусалімовою Л.В., зареєстрованого в реєстрі за № 3640, та Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №5942274 від 21.12.2004 ОСОБА_1 набув право власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ( а.с.8,9).
Право приватної власності ОСОБА_1 на вказану квартиру зареєстровано ВП «Бюро технічної інвентаризації» Комунального підприємства « Агентство з розвитку бізнесу в м. Славутич» в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 20 грудня 2004 року (а. с. 8).
Відповідно до п. 10 ч. 1 постанови Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів» № 807-ІХ від 17.07.2020 року у Київській області утворено Вишгородський район (з адміністративним центром у місті Вишгород) у складі територій Вишгородської міської, Димерської селищної, Іванківської селищної, Петрівської сільської, Пірнівської сільської, Поліської селищної, Славутицької міської територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, ОСОБА_1 є власником квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , частка у праві приватної власності якого на вказану квартиру становить 1/1, що підтверджено також Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №294873711 від 17 січня 2022 року (а.с. 14).
Як вбачається з позовної заяви, будинок АДРЕСА_2 підключений до загальноміських систем централізованого опалення, водопостачання та водовідведення.
З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 , як власник квартири за адресою: АДРЕСА_1 , є споживачем послуг централізованого опалення та гарячого водопостачання з особовим рахунком № НОМЕР_1 , та зобов'язаний нести витрати по її утриманню.
Крім того, як вбачається з довідки Управління адміністративних послуг виконавчого комітету Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області від 04 лютого 2022 року, ОСОБА_1 , відповідач у справі, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , з 21 січня 2005 року по теперішній час ( а.с.62).
За положеннями статей 319, 322 ЦК України власність зобов'язує. Власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з рішенням виконавчого комітету Славутицької міської ради Київської області № 286-14-V від 13 липня 2007 року з 01 вересня 2007 року виконавцем житлово-комунальних послуг у будинках житлового фонду комунальної власності територіальної громади м. Славутича було визначено КП «Житлово-комунальний центр» (а.с. 34).
17 січня 2005 року між ОСОБА_2 та КП «ЖКЦ» було укладено договір про забезпечення житлово-комунальними послугами ( а.с.10).
З 01 листопада 2014 року виконавцем послуг централізованого опалення та гарячого водопостачання відповідно до ч. 4 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», в редакції Закону України № 1198-VII від 10.04.2014, та рішення виконавчого комітету Славутицької міської ради Київської області № 1574-49-VІ від 03.10.2014 як теплопостачальна організація є Комунальне підприємство «Управління житлово-комунального господарства» (а. с. 35).
Відповідно до п. 2.1 Статуту КП «УЖКГ» в редакції, затвердженій рішенням Славутицької міської ради 20.08.2020 № 1942-71-VІІ, підприємство створюється з метою надання послуг зі здійснення діяльності з виробництва, транспортування, постачання теплової енергії споживачам та надання послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, у порядку, встановленому законодавством (а. с. 26-31).
З 01 листопада 2014 року для укладення письмового договору відповідач до позивача не звертався.
Постачання теплової енергії позивачем здійснюється на підставі ліцензії серії АГ №500119, виданої 01.12.2010 Національною комісією регулювання електроенергетики України, яка відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 03.11.2015 №2700, переоформлена на безстрокову (а.с. 24-25).
Правовідносини, які виникли між сторонами у даній справі, регулюються Цивільним кодексом України, Законом України «Про теплопостачання», Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 № 1875- ІV, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VІІІ, який введений в дію з 01 травня 2019 року, та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою КМУ від 21 липня 2005 року № 630, чинною на час виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 № 1875- ІV, чинного на час виникнення спірних відносин, відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Як зазначено у п. 7 статті 26 вказаного Закону, договір на надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що укладається виконавцем із споживачем - фізичною особою, яка не є суб'єктом господарювання, є договором приєднання.
За змістом ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно з ч. 1 ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису.
Відповідно до частин 1 і 2 ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Отже, за змістом даних норм відповідь особи про прийняття пропозиції укласти договір - акцепт повинна бути повною і беззастережною. В такому випадку особа, яка зробила пропозицію укласти договір (оферту), у разі беззастережного акцепту цієї пропозиції його адресатом, автоматично стає стороною в договірному зобов'язанні.
За загальним правилом мовчання не є акцептом, якщо інше не випливає із закону, звичаю ділового обороту або з колишніх ділових відносин сторін. Мовчання можна вважати акцептом лише тоді, коли це прямо передбачено договором або законом.
Зокрема, згідно із ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Водночас відповідно до ч. 3 ст. 205 ЦК України у випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.
Закон № 1875- ІV, який діяв на момент виникнення спірних правовідносини, покладав на споживача обов'язок укласти договір про надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору, та оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом (пункти 1 і 5 ч. 3 ст. 20 Закону).
Наведені приписи закону свідчать про обов'язковість договору про надання житлово-комунальних послуг для споживача та неможливість останнього відмовитись від укладання договору, а сам договір є укладеним з моменту, коли споживач акцептував пропозицію офертанта повністю та без застережень або у вигляді конклюдентних дій прийняв оферту, або за умови передбачення такого у договорі або законі не висловив заперечень проти договору у формі мовчання.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2019 року у справі № 646/834/17, де скасовуючи судові рішення про відмову у стягненні боргу за надані комунальні послуги та ухвалюючи нове рішення про задоволення позову, Верховний Суд зазначив, що надавач послуг опублікував в газеті у якості пропозиції (оферти) для підписання споживачами публічний договір про надання комунальних послуг, а тому з огляду на те, що відповідач протягом місяця з дня публікації не направив свою письмову відмову укласти договір, то він вважається таким, що прийняв пропозицію позивача про укладення договору. При цьому Верховний Суд керувався тим, що на фізичних осіб покладено законодавчий обов'язок укласти договір та вносити плату за користування послугами, а тому у випадку відсутності прийняття оферти шляхом погодження на укладання договору про надання послуг або конклюдентних дій, які свідчать про прийняття пропозиції, таке прийняття може бути також у вигляді мовчання.
Відповідно до п. 8 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМУ від 21 липня 2005 року № 630, чинною на час виникнення спірних правовідносин, послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.
Типовий договір затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2009 року №933), чинною на час виникнення спірних правовідносин. До позовної заяви позивачем додано договір, який розроблено на підставі типового договору, і який розміщений на офіційному сайті КП «УЖКГ» http://www.ugkh-slavutich.org.ua/index.php/golovna/dogovir-priednannya (а. с. 50-53).
Відповідно до ч. 4 ст. 29 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 № 1875- ІV, який діяв на момент виникнення спірних правовідносини, процедура погодження умов договору відбувається протягом одного місяця з дня внесення проекту договору однією із сторін.
Протягом місяця з дня розміщення позивачем на офіційному сайті КП «УЖКГ» http://www.ugkh-slavutich.org.ua/about/dogovir-priednannya-oferta/ договору приєднання (оферта) про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення відповідач не направив свою відмову укласти договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення у письмовому вигляді, а тому вважається таким, що прийняв пропозицію позивача щодо укладення договору.
Виходячи із змісту пункту 7 статті 26 Закону № 1875- ІV, вказаний договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641, 642 ЦК України на невизначений строк, шляхом приєднання споживача до умов цього договору.
Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VІІІ, який набрав чинності та введений в дію з 01.05.2019, надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
За змістом частини першої статті 13 Закону № 2189-VІІІ, договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку.
Відповідно до ч. 3 ст. 13 Закону № 2189-VІІІ договір про надання комунальних послуг укладається строком на один рік. Якщо за один місяць до закінчення зазначеного строку жодна із сторін не повідомить письмово другу сторону про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк.
Згідно з ч. 4 ст. 13 Закону № 2189-VІІІ з пропозицією про укладання договору про надання комунальних послуг або про внесення змін до нього (крім індивідуальних договорів, укладених відповідно до частини п'ятої цієї статті) може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором.
Якщо протягом 30 днів після отримання проекту договору (змін до нього) виконавець комунальної послуги, який одержав проект договору (змін до договору) від споживача (іншої особи, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), не повідомив про свою відмову від укладання договору (внесення змін) та не надав своїх заперечень або протоколу розбіжностей до нього і при цьому не припинив надання комунальної послуги цьому споживачу (або в інший спосіб засвідчив свою волю до надання відповідної комунальної послуги споживачу), договір (зміни до нього) вважається укладеним у редакції, запропонованій споживачем (іншою особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), якщо інше не передбачено цим Законом.
Якщо споживач (інша особа, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), який отримав проект договору (змін до нього) від виконавця комунальної послуги, не повідомив протягом 30 днів про свою відмову від укладання договору (внесення змін) та не надав своїх заперечень або протоколу розбіжностей до нього, а вчинив дії, які засвідчують його волю до отримання (продовження отримання) відповідної комунальної послуги від цього виконавця (у тому числі здійснив оплату наданих послуг), договір (зміни до нього) вважається укладеним у редакції, запропонованій виконавцем комунальної послуги, якщо інше не передбачено цим Законом.
Необґрунтована відмова споживача (іншої особи, яка відповідно до договору або закону укладає договір в інтересах споживача) від укладання договору є підставою для припинення в односторонньому порядку виконавцем надання відповідної комунальної послуги такому споживачу.
Відмова будь-якої із сторін від укладання запропонованого другою стороною договору не позбавляє її права звернутися з повторною пропозицією про укладання договору в порядку, визначеному цією частиною.
Відповідно до п. 3 розділу VІ Прикінцевих та Перехідних положень Закону №2189-VІІІ договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом. У разі якщо договорами про надання комунальних послуг, укладеними до введення в дію цього Закону, передбачено більш ранній строк їх припинення, такі договори вважаються продовженими на той самий строк і на тих самих умовах.
Шляхом фактичного споживання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води відповідач приєднався до умов договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, за яким КП «УЖКГ» зобов'язалося своєчасно надавати відповідачу відповідної якості послуги з централізованого опалення та гарячої води, а відповідач зобов'язався своєчасно сплачувати надані послуги з встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених договорами.
Відповідно до частини першої статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 № 1875-ІV в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, до житлово-комунальних послуг відносяться, зокрема, комунальні послуги з централізованого постачання холодної та гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газопостачання, опалення, вивезення побутових відходів.
Згідно з п.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VІІІ, уведеного в дію 01.05.2019, комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону № 2189-VІІІ ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.
Тарифи на послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води, що надаються населенню суб'єктами господарювання, які є виконавцями цих послуг, встановлені постановами НКРЕКП № 650 від 03.03.2015, №1171 від 31.03.2015, № 1025 від 09.06.2015, № 1101 від 09.06.2016 (постанова про внесення змін до постанови № 1171 від 31.03.2015), а також рішеннями виконавчого комітету Славутицької міської ради Київської області № 632 від 20.10.2017 та № 739 від 08.12.2017 (а.с. 36-43, 44-49).
Згідно з положенням п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 №1875-ІV на споживача покладено, зокрема, обов'язок оплачувати житлово комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Обов'язок сплачувати надані житлово комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами покладено на споживача і п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VІІІ.
Абзацом 6 статті 19 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Відповідно до вимог статті 25 Закону України «Про теплопостачання» у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.
Розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк (п. 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМУ від 21 липня 2005 року № 630, чинною на час виникнення спірних правовідносин.
Згідно із ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до положень частини першої статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
За змістом статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини першої статті 901, частини першої статті 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Виходячи з цього, відповідач повинен був виконувати обов'язок по оплаті наданих протягом кожного місяця послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, про що зазначено у п. 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМУ від 21 липня 2005 року № 630, чинною на час виникнення спірних правовідносин.
Згідно з копією особового рахунку № НОМЕР_1 від 25 лютого 2022 року заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 25.02.2016 по 31.12.2021 становить в сумі 40039 гривень 94 копійки, розмір якої відповідачем не спростований (а. с. 11-13).
Враховуючи зазначене, суд погоджується з правомірністю нарахованої заборгованості відповідачу за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання за період з 25 лютого 2016 року по 31 грудня 2021 року, що становить 40039 гривень 94 копійки.
Щодо стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Крім того, визначені п.10 ч.3 ст. 20 Закону № 1875-ІV (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та п. 10 ч. 2 ст. 7 Закону № 2189-VІІІ (який введений в дію з 01.05.2019) норми права щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключають застосування правових норм, установлених у ч.2 ст. 625 ЦК України. Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті, та трьох відсотків річних від простроченої суми, полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утриманими грошовими коштами, що підлягають сплаті кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.
За відсутності оформлених договірних відносин, але в разі прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати отриманих житлово-комунальних послуг на боржника також покладається відповідальність, передбачена частиною другою статті 625 ЦК України.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2023цс15.
Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок, дійшов висновку, що розмір інфляційних втрат за послуги централізованого опалення та гарячого водопостачання за період з квітня 2019 року по грудень 2021 року (включно) складає 3230,22 гривні, розмір трьох процентів річних за період з 21 березня 2019 року по 01 січня 2022 року складає 1306,13 гривень. Вказаний розрахунок відповідачем не спростований ( а.с.15-22).
Таким чином, факт порушення відповідачем зобов'язань щодо своєчасної оплати за надані житлово - комунальні послуги встановлений, а наявність непогашеної заборгованості перед виконавцем послуг Комунальним підприємством «Управління житлово-комунального господарства» підтверджений матеріалами справи.
Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Враховуючи зазначене, суд погоджується з обґрунтованістю доводів позивача про необхідність задоволення позову у повному обсязі та стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги, а також інфляційних втрат та трьох процентів річних.
Таким чином, з відповідача ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь позивача заборгованість за послуги централізованого опалення та гарячого водопостачання в розмірі 40039 гривень 94 копійки, яка виникла у період з 25.02.2016 по 31.12.2021, а також інфляційні втрати в сумі 3230 гривень 22 копійки та три проценти річних в сумі 1306 гривень 13 копійок.
Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Відповідно до платіжних доручень: № 1360 від 12.10.2021 та № 52 від 13.01.2022 позивачем сплачено судовий збір у загальному розмірі 2481 гривню, яка зарахована до спеціального фонду державного бюджету України (а.с. 1,2).
Виходячи з того, що позивачем сплачено судовий збір в сумі 2481 гривню, то з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по оплаті судового збору в сумі 2481 гривня.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 258, 263-265, 280-282 ЦПК України,-
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Управління житлово-комунального господарства» заборгованість за послуги централізованого опалення та гарячого водопостачання в сумі 40039 ( сорок тисяч тридцять дев'ять гривень) 94 копійки, інфляційні втрати в сумі 3230 (три тисячі двісті тридцять гривень) 22 копійки; три проценти річних в сумі 1306 ( одна тисяча триста шість гривень) 13 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Управління житлово-комунального господарства» судові витрати по оплаті судового збору в сумі 2481 ( дві тисячі чотириста вісімдесят одну) гривню.
Заочне рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку. Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Учасники справи:
Позивач-Комунальне підприємство «Управління житлово-комунального господарства», код ЄДРПОУ 31476318, місцезнаходження: Київська область, Вишгородський район, місто Славутич, вулиця Військових будівельників, буд. 8.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Повне заочне рішення суду складено 13 травня 2022 року.
Суддя Н. С. Бабич