"12" травня 2022 р. Справа № 755/20256/21
12 травня 2022 року м. Вишгород
Вишгородський районний суд Київської області у складі: головуючого - судді Баличевої М.Б., при секретарі Щур А.Б., розглянувши у підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, встановлення факту окремого проживання та поділ майна, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя,-
В провадженні Вишгородського районного суду Київської області перебуває вищевказана цивільна справа.
11.05.2022 року від представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 до суду надійшло повідомлення про смерть позивача ОСОБА_1 та необхідність зупинення провадження по справі до залучення правонаступників.
Крім того, 11.05.2022 року від відповідача ОСОБА_2 до суду надійшло клопотання про закриття провадження по справі на підставі п. 7 ч. 1 ст. 255 ЦКП України.
Відповідач в судове засідання не з'явився, направив до суду заяву про розгляд клопотання про закриття провадження без його участі.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що 01.12.2021 року ОСОБА_1 звернулася до Дніпровського районного суду міста Києва із позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, встановлення факту окремого проживання та поділ майна, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, в якому просила суд:
1)Встановити факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім'єю чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу з 01.01.2004 року по 01.03.2020 року.
2)Встановити факт окремого проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з 01.03.2020 року до 03.12.2020 року у зв'язку із фактичним припиненням шлюбних відносин.
3)Визнати квартиру АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1
4)Визнати квартиру АДРЕСА_2 особистою приватною власністю ОСОБА_1 .
5)У порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_1 право власності:
-на квартиру АДРЕСА_1 ;
-право власності на 15% всіх дивідендів, які ОСОБА_2 отримуватиме від діяльності ТОВ «IMKO LTD», починаючи з 01.03.2020 року;
6)У порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_2 право власності на:
-право власності на садовий будинок з господарським будівлями та спорудами загальною площею 243,8 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_3 , та земельні ділянки, на яких розташований будинок: площею 0,0415 га для ведення індивідуального садівництва, кадастровий номер 322:1888800:37:198:0153, площею 0,795 га індивідуального садівництва, кадастровий номер 322:1888800:37:198:0102;
-право власності на транспортний засіб - автомобіль Volvo XC 90, 2017 року випуску об'ємом двигуна 2.0 л, реєстраційний номер НОМЕР_1 ;
-право власності на 15% всіх дивідендів, які ОСОБА_2 отримуватиме від діяльності ТОВ «IMKO LTD», починаючи з 01.03.2020 року - моменту фактичного припинення шлюбних відносин між сторонами.
7)Замінити у Попередньому договорі купівлі-продажу квартири від 13.11.2019 року, укладеного між ТОВ «Компінія з управління активами «ВАЛПРИМ» та ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Магомедовою М.Г. за реєстровим № 5327, первісного покупця ОСОБА_1 на покупця ОСОБА_2 .
8)Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 різницю вартості часток у майні, що є спільною сумісною власністю подружжя, після його поділу у розмірі 11 202 102 грн. 47 коп. на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 15.12.2021 року матеріали цивільної справи передано до Вишгородського районного суду Київської області на підставі ч. 1 ст. 31 ЦПК України.
19.01.2022 року вищевказана цивільна справа надійшла до Вишгородського районного суду Київської області.
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 11.04.2022 року відкрито провадження у вищевказаній цивільній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
З копії свідоцтва про смерть серія НОМЕР_2 виданого Київським відділом державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 19.04.2022 року вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_1 , позивач по вказаній цивільній справі.
Цивільна правоздатність фізичної особи припиняється в момент смерті.
Сторонами в цивільному процесі можуть бути фізичні чи юридичні особи (ст. 48 ЦПК України).
Згідно п.7 ч.1 ст. 255 ЦПК України, Суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.
В свою чергу, смерть фізичної особи як підстава для процесуального правонаступництва має універсальний характер. При цьому необхідно враховувати, що в тих випадках, коли матеріальні правовідносини тісно пов'язані з особою суб'єкта, правонаступництва матеріального, а відтак, і процесуального не може бути. Зокрема, згідно із ст. 1219 ЦК не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов'язки особи як кредитора або боржника, які випливають із зобов'язання, що пов'язане з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою.
Цивільне право регулює особисті немайнові права фізичної особи, що поділяються на два види: 1) особисті немайнові права, що забезпечують природне існування фізичної особи, якими фізична особа володіє довічно; 2) особисті немайнові права, що забезпечують соціальне буття фізичної особи.
Предметом позову є встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу у період з 01.01.2004 року до 01.03.2020 року, встановлення факту окремого проживання з 01.03.2020 року до 03.12.2020 року у зв'язку із фактичним припиненням шлюбних відносин та поділ спільного майна подружжя.
Іншими словами охоплює спірні правовідносини щодо встановлення факту існування у чоловіка і жінки особистих немайнових прав, тотожних загальновизнаному поняттю «сім'ї» - наявності у осіб спільних особистих немайнових прав та обов'язків, врегульованих нормами сімейного права відносин стосовно особистих немайнових благ та інтересів осіб, які перебувають у шлюбі.
Похідною ж від першої, є вимога про поділ майна, що потенційно може бути спільною сумісною власністю подружжя. Сімейним кодексом України передбачено право дружини і чоловіка на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Так, дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою зокрема уклавши договір про поділ майна, що є у спільній сумісній власності. Якщо об'єктом поділу є нерухоме майно, тоді такий договір укладається у письмовій формі та підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню (частина друга статті 69 Сімейного кодексу України).
У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї. (ст.70 Сімейного кодексу України)
Тобто вимоги, які випливають з даної категорії правовідносин, притаманні стосункам чоловіка та жінки, поєднаних загальновизначеним поняттям «сім'ї», хоча стосуються правового режиму майна подружжя, однак за своєю суттю є сімейними й врегульованими нормами сімейного права, передовсім Сімейним кодексом України.
Набуття майна за час шлюбу створює презумпцію права спільної сумісної власності подружжя, яка знайшла своє вираження у статті 60 Сімейного кодексу України, відповідно до положень якої майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Частиною 3 статті 61 Сімейного кодексу України визначено, що якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно…, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
За приписами статті 65 цього Кодексу дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
Відповідно до частини 1 статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності.
Аналіз наведених положень цивільного та сімейного закону в їх сукупності дає підстави для висновку, що право на поділ майна подружжя нерозривно пов'язане з особами учасників спільної сумісної власності.
Відтак, оскільки помер один з учасників, сімейні відносини трансформувалися в спадкові, й в контексті існуючого предмета позову процесуального правонаступництва не допускають.
Враховуючи ту обставину, що позов заявлено особою, котра померла і чия цивільна правоздатність припинена, що відбулося після відкриття провадження у справі, в контексті існуючого предмета позову процесуального правонаступництва не допускають, тому провадження у справі слід закрити.
Щодо заяви адвоката Захарової О.О. про необхідність зупинення провадження у справі суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Нормами ч.1 ст. 60 ЦПК України передбачено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Відповідно до ч. 4 ст. 62 ЦПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 , 22.06.2020 року уклала з адвокатом Захаровою О.О. Договір про надання правової (правничої) допомоги та адвокат підтвердила свої повноваження Ордером про надання правничої допомоги.
Ордер, який видано відповідно до ст. 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», є самостійним документом, що підтверджує повноваження адвоката.
Представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов'язки. Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері. Про припинення представництва або обмеження повноважень представника за довіреністю має бути повідомлено суд шляхом подання письмової заяви. У разі припинення повноважень представника на здійснення представництва особи у справі представник не може бути у цій самій справі представником іншої сторони, третьої особи на іншій стороні або третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору. Підстави і порядок припинення представництва за довіреністю, скасування довіреності та відмови представника від наданих йому повноважень визначаються Цивільним кодексом України (ч.ч. 1,2,4, 5 ст. 64 ЦПК України).
У зв'язку з наявністю свідоцтва про смерть позивача та відповідно до вимог п. 6 ч. 1 ст. 248 ЦК України представництво за довіреністю припиняється у разі смерті особи, яка її видала.
На підставі викладеного, суд вважає, що представництво інтересів позивача адвокатом Захаровою О.О. припинено, у зв'язку зі смертю позивача ОСОБА_1 , відтак правові підстави для подання будь-яких клопотань та заяв по справі у адвоката відсутні.
Стосовно посилання адвокатом Захаровою О.О. щодо наявності спадкоємців, які можливо будуть звертатися до нотаріуса, суд зазначає, що спадкоємці не позбавлені права самостійного звернення до суду з позовом, який матиме зовсім інший предмет та підставу позовних вимог.
Таким чином, враховуючи, що спірні правовідносини не допускають правонаступництва, а позивач помер, подальше провадження у справі неможливе і підлягає закриттю.
Керуючись ст.ст. 255, 353 ЦПК України, суд,-
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя закрити у зв'язку із смертю позивача.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня проголошення ухвали.
Головуючий М.Б. Баличева