Справа № 161/831/22
Провадження № 2/161/1582/22
(заочне)
11 травня 2022 року Луцький міськрайонний суд Волинської області
в складі: головуючого - судді Пушкарчук В.П.
при секретарі - Фурман Ю.В.
розглянувши у судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаною позовною заявою на обгрунтування якої зазначив, що навесні 2021 року відповідач ОСОБА_2 запропонував пригнати йому автомобіль з-за кордону протягом місяця за помірною ціною, на що він погодився та у зв'язку з чим перерахував на рахунок останнього трьома платежами кошти в загальному розмірі 88400 грн. Однак, свого зобов'язання відповідач не виконав та не зважаючи на обіцянки повернути йому отримані кошти на даний час їх не повернув. Відтак, ОСОБА_2 набув 88400 грн. без належної для того підстави. Враховуючи наведене, просить суд стягнути з відповідача на свою користь безпідставно отримані кошти в розмірі 88400 грн., проценти за користування такими у виді подвійної облікової ставки НБУ в сумі 7380,57 грн., а також понесені судові витрати по справі.
До початку судового засідання позивач подав до суду заяву з проханням слухати справу за його відсутності, позов підтримує, просить його задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, про дату час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, пояснення на позовну заяву, клопотання про відкладення розгляду справи від нього на адресу суду не надходили.
Статтею 280 ЦПК України закріплена можливість ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів, у разі належним чином повідомленого відповідача про дату, час та місце судового засідання.
Враховуючи вищезазначені обставини, суд вважає провести заочний розгляд справи на підставі наявних у ній матеріалів.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що 23.06.2021 року, 08.06.2021 року та 02.07.2021 року позивач ОСОБА_1 перерахував на рахунок відповідача ОСОБА_2 грошові кошти в загальній сумі 88400 грн., що підтверджується відповідними платіжними документами, які містяться в матеріалах справи.
У своєму позові ОСОБА_1 зазначає, що передані ОСОБА_2 кошти були отримані ним без наявних на те правових підстав, оскільки такі передавалися в рахунок майбутнього придбання позивачем транспортного засобу, яке не відбулося.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, які виникли між сторонами, суд приходить до наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
За змістом цієї статті безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 року у справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182гс18) зроблено висновок, що предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
У разі, якщо на виконання юридично ще неукладеного договору стороною передчасно передано майно, між сторонами виникають правовідносини внаслідок набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (ст. ст. 1212-1215 ЦК України).
Системний аналіз положень ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11, ч. 1 ст. 202, ч. 1 ст. 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).
Таким чином, права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця, з використанням правового механізму, установленого ст. 1212 ЦК України, у разі наявності правових відносин речово-правового характеру (не договірного) безпосередньо між власником та володільцем майна.
Як встановлено судом, ОСОБА_2 набув від ОСОБА_1 грошові кошти в загальній сумі 88400 грн. без достатньої правової підстави.
Жодних доказів того, що набуті кошти були отримані за надані послуги чи за відчужене майно відповідачем в ході судового розгляду не надано.
За наведених обставин, суд вважає обгрунтованими вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих коштів.
Частиною 2 ст. 1214 ЦК України визначено, що у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).
Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
За змістом ст. 1048 ЦК України, розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Як вбачається із наданого позивачем розрахунку, останній на суму боргу в розмірі 88400 грн., з урахуванням відповідних періодів, нарахував проценти у вигляді подвійної облікової ставки Національного банку України, сума якої становить 7380,57 грн.
Суд вважає вказаний розрахунок належним, допустимим та достовірним доказом у справі; жодних доказів, які б спростовували чи ставили його під сумнів відповідачем надано не було.
За наведених обставин, суд приходить до висновку про задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу в повному обсязі.
Згідно ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
Із наведеного слідує, що понесені позивачем та документально підтвердженні витрати по сплаті судового збору за звернення до суду з даним позовом в розмірі 992, 40 грн., у зв'язку із задоволенням позову, підлягають компенсації за рахунок відповідача.
На підставі ст.ст. 536, 1048, 1212, 1214 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 12, 27, 77-81, 247, 259, 263-265, 280 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу- задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 88400 (вісімдесят вісім тисяч чотириста) грн. та подвійну облікову ставку за користування коштами в розмірі 7380 (сім тисяч триста вісімдесят) грн. 57 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) грн. 40 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 ., РНОКПП: НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 .
Повний текст рішення складений 13 травня 2022 року.
Суддя Луцького міськрайонного
суду Волинської області В.П. Пушкарчук