Дата документу 13.05.2022 Справа № 310/9510/20
Єдиний унікальний №310/9510/20 Головуючий у 1-й інстанції: Білоусова О.М.
Провадження №22-ц/807/948/22 Суддя-доповідач: Подліянова Г.С.
13 травня 2022 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого, судді-доповідача: суддів: Подліянової Г.С., Маловічко С.В., Дашковської А.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 16 грудня 2021 року, у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
В грудні 2020 року Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 22 червня 2011 року між ПАТ КБ «Приватбанк» (правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк») та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір №б/н про надання банківських послуг шляхом підписання відповідачем анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг. Своїм підписом відповідач підтвердила, що підписана нею заява разом з «Умовами та Правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає Договір про надання банківських послуг.
Банком було виконано умови кредитного договору в повному обсязі та надано відповідачу кредит, а відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконувала, у зв'язку із чим станом на 28 жовтня 2020 року утворилась заборгованість в розмірі 26257,62 грн, що складається із заборгованості за тілом кредита -26257,62 грн; в т.ч. - 0,00 грн заборгованість за поточним тілом кредита; заборгованості за простроченим тілом кредита - 26257,62 грн; 0, 00 грн - заборгованості за нарахованими відсотками; 0.00 грн - заборгованості за простроченими відсотками; 0,00 грн - заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України; 0,00 грн - нарахованої пені; 0,00 грн - нарахованої комісії.
Банк вказав, що законодавством не передбачено вимоги від боржника повернення лише повної суми заборгованості, а тому кредитодавець на свій розсуд може вимагати від боржника будь-яку частину суми за кредитом. У зв'язку з чим заборгованість до стягнення становить 26257,62 грн, яка складається з наступного: 26257,62 грн - заборгованість за кредитом(простроченим тілом кредиту).
Із урахуванням зазначеного, АТ КБ «ПриватБанк» просило суд стягнути з ОСОБА_1 суму заборгованості за кредитним договором №б/н від 28 жовтня 2020 року у розмірі 26257,62 грн, з яких: 26257,62 грн - заборгованість за кредитом (простроченим тілом кредиту), а також судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2102, 00 грн.
Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 16 грудня 2021 року у задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, АТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 16 грудня 2021 року та ухвалити нове рішення, задовольнивши позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» в повному обсязі.
Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції належним чином не перевірив доводів позивача, які мають значення для правильного вирішення справи, не надав належної оцінки наявним у справі доказам. Натомість, позивачем надані належні та допустимі докази у справі, надано розрахунок, що підтверджує заборгованість за тілом кредиту і відповідачем вказані докази не спростовані. Заявою відповідача підтверджується той факт, що він був обізнаний та проінформований про умови кредитування, між тим вказані обставини безпідставно не прийняті до уваги судом першої інстанції. Відсутність підпису боржника на відповідних тарифах, умовах та правилах не свідчить про неукладеність договору, суть договору приєднання і полягає в тому, що його умови визначаються однією стороною одноособово та викладаються у певних формулярах або інших стандартах, а інша сторона може лише приєднатися до таких умов, висловивши певним чином згоду на них. Укладений кредитний договір у встановленому законом порядку відповідачем не оспорений та не визнавався недійсним, що свідчить про згоду останнього з усіма умовами вказаного договору. Банк просив стягнути заборгованість за фактично отриманими кредитними коштами у розмірі 26257,62 грн, що становить заборгованість за простроченим тілом кредиту.
Відзив на апеляційну скаргу в порядку ст. 360 ЦПК України до суду не надходив, проте відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанціїї. При цьому колегія суддів зазначає, що апеляційна скарга АТ КБ «ПриватБанк» була направлена на електронну пошту (р- ІНФОРМАЦІЯ_1 ) представника відповідачки ОСОБА_1 адвоката Шрамікової П.М. та отримана нею.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно зі статтею 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
В силу вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з 01 січня 2021 року це 227 000,00 грн (відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2021 рік» з 01 січня 2021 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 2270 грн (2270 грн х 100 = 227 000,00 грн), крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Встановлено, що ціна позову в даній справі становить 26257,62 грн, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Апеляційний суд врахував ціну та предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін та дійшов висновку, що дана справа є незначної складності, ціна позову якї не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини 6 статті 19 ЦПК України.
Отже, зазначена справа є малозначною в силу вимог закону.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1, ч. 2 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України.
Заслухавши суддю - доповідача в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до частини першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судове рішення зазначеним вимогам в повній мірі не відповідає.
Відмовляючи в задоволенні позову суд виходив з того, що без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, за відсутності в анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Згідно з розрахунком заборгованості за договором № б/н від 22 червня 2011, укладеного між ПАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем ОСОБА_1 , сума коштів, внесена клієнтом на погашення заборгованості за період з 22 червня 2011 по 28 жовня 2020 в загальному розмірі складає 71 765 грн. 90 коп., відповідач не лише повернув фактично використану суму грошових коштів у період дії строку картки, тобто у строк дії кредитного договору, а й сплатив грошових коштів більше, ніж використав у вказаний вище період. Банком не наведено чітких, однозначних та зрозумілих норм закону, на підставі яких ним було пред'явлено вимогу про стягнення заборгованості за «простроченим тілом кредиту», умовами Заяви від 22 червня 2011 стягнення такого виду заборгованості з тіла кредиту, за умови, коли заборгованість за поточним тілом кредиту становить 00,00 грн не передбачено, що також позбавляє суд можливості покладати на споживача банківських послуг (відповідача по справі) відповідальність по сплаті такого виду заборгованості.Зазначав, що прострочене тіло кредиту - це фактично є відсотки, які банк включив до простроченого тіла, а сплата відсотків неузгоджена анкетою-заявою від 22 червня 2011 року. Оскільки сума повернутих коштів перевищує суму отриманих в кредит коштів, тому не має підстав для стягнення заборгованості за тілом кредиту.
Судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_1 звернулася до ПАТ КБ "ПриватБанк" (правонаступником якого є АТ КБ "ПриватБанк") з метою отримання кредитних послуг, у зв'язку з чим 22 червня 2011 року підписала Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, згідно якої отримала кошти на картковий рахунок (а.с.17).
В анкеті-заяві міститься підпис ОСОБА_1 із зазначенням про надання нею згоди на те, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між нею та Банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилась та погодилась з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку.
У анкеті - заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді.
Встановлено, що ОСОБА_1 підписала анкету-заяву б/н від 22 червня 2011 року про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПАТ КБ "ПриватБанк", згідно якої отримала кошти на картковий рахунок.
До кредитного договору банк додано Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку (а.с. 19-43), а також надав Довідку про умови кредитування з використання кредитки «Універсальна», 55 днів пільгового періоду від 22 червня 2011 року, яка підписана ОСОБА_1 ( а.с.18), в якій визначені суттєві умови кредитного договору, як то відсоткова ставка за кредитом, встановлення порядку погашення кредиту щомісячними платежами, а також відповідальність у вигляд неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань, комісії за зняття власних коштів, тобто відповідач погодився у письмовому вигляді з умовами кредитування.
Зі змісту виписки по особовому рахунку ОСОБА_1 вбачається, що вона періодично користувалась кредитними коштами.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором №б/н від 22 червня 2011 року, станом на 28 жовтня 2020 року заборгованість ОСОБА_1 становить 26257,62 грн, що складається із заборгованості за тілом кредита -26257,62 грн; в т.ч. - 0,00 грн заборгованість за поточним тілом кредита; заборгованості за простроченим тілом кредита - 26257,62 грн; 0, 00 грн - заборгованості за нарахованими відсотками; 0.00 грн - заборгованості за простроченими відсотками; 0,00 грн - заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України; 0,00 грн - нарахованої пені; 0,00 грн - нарахованої комісії (а.с. 5-14).
До позовної заяви позивачем разом з іншими документами надано копію Витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна" та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку з зазначенням, що дані умови розміщені на офіційному веб-сайті.
ОСОБА_1 згідно з кредитним договором від 22 червня 2011 року отримала кредитні картки за номерами НОМЕР_1 , дата відкриття 22 червня 2011 року, термін дії 05/15; НОМЕР_2 , дата відкриття 29 вересня 2014 року, термін дії 09/18; НОМЕР_2 , дата відкриття 25 травня 2015 року, термін дії 09/18; НОМЕР_2 , дата відкриття 26 грудня 2018 року, термін дії 10/22 (а.с.15).
Отримання та користування перевипущеними картками підтверджується випискою по рахунку, в якій відображено як зняття кредитних коштів, так і погашення.
Предметом позову у справі, яка переглядається в апеляційному порядку, є стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором у розмірі 26257,62 грн (заборгованість за тілом кредиту - 26257,62 грн, у тому числі заборгованість за простроченим тілом кредиту - 26257,62 грн).
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у цьому випадку АТ КБ "ПриватБанк").
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
У анкеті-заяві позичальника від 22 червня 2011 року процентна ставка не зазначена.
Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Проте у Довідці про умови кредитування від 22 червня 2011 року, яка міститься в матеріалах справи ( а.с. 18) вбачається, що базова відсоткова ставка за користування кредитом (2,5%), розмір щомісячних платежів (7%) від заборгованості, строк внесення щомісячних платежів до 25 числа місяця, наступного за звітним, розмір комісії за зняття готівки та особистих коштів, безготівкових платежів, пеня за несвоєчасність погашення заборгованості, штрафи та комісійні. Зазначена довідка підписана від імені ОСОБА_1 (а.с. 18).
Так, суд першої інстанції зазначаючи, що надані позивачем, банком, докази взагалі не містили умов, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), апеляційний суд зазначає, що суд першої інстанції у порушення вимог статей 89, 264-265 ЦПК України не звернув уваги на те, що у довідці про умови кредитування від 22 червня 2011 року, яку суду надав банк, зазначена процентна ставка 2,5 %, зазначено розмір щомісячних платежів, строк їх внесення (до 25 числа місяця, наступного за звітним), вказано розмір комісії на залишок заборгованості, зазначені розмір пені та штрафу за порушення умов договору (а. с. 18).
Підписавши заяву та довідку (міститься два підписи позичальника), які є складовими частинами кредитного договору, позичальник відповідно до статей 3, 627 ЦК України добровільно погодилася на такі умови кредитного договору, взяла на себе відповідні зобов'язання.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив стягнути заборгованість за тілом кредиту.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, у тому числі його розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості, посилався на витяг з Тарифів банку та витяг з Умов та Правил надання батьківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті: https://privatbank.ua, як невід'ємні частини спірного договору.
Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна" та витягом з Умов та Правил надання батьківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті: https://www.privatbank.ua, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, у тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору (12 місяців з моменту підписання), позовну давність щодо вимог банку - 50 років (пункт 1.1.7.31 згаданих Умов), та інші умови.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Умов та Правил надання батьківських послуг в ПриватБанку розуміла відповідач та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПАТ КБ "ПриватБанк", а також те, що вказаний документ на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містив умови щодо сплати процентів за користування кредитними коштами саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірі і порядку нарахування.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим ПАТ КБ "ПриватБанк" у період - з часу виникнення спірних правовідносин, тобто з часу підписання анкети-заяви від 22 червня 2011 року до моменту звернення до суду із указаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Умов та Правил надання батьківських послуг в ПриватБанку у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила надання банківських послуг в ПриватБанку, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату процентів за користування кредитними коштами, наданий банком витяг з Умов та Правил надання батьківських послуг в ПриватБанку не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного з ОСОБА_1 кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин.
При цьому, згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Надані АТ КБ "ПриватБанк" Умови та Правила надання банківських послуг в ПриватБанку з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження №14-131цс19).
Колегія суддів вважає, що витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна" та витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, що розміщені на сайті: https:// www.privatbank.ua та містяться у матеріалах цієї справи, не містять підпису відповідачки, а тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 22 червня 2011 року шляхом підписання анкети-заяви.
Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ "ПриватБанк" не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, в зв'язку з чим в даному випадку не має підстав для застосування строку позовної давності.
Як вбачається із довідки, на підставі підписаної кредитного договору, ОСОБА_1 отримала банківські картки: НОМЕР_1 , дата відкриття 22 червня 2011 року, термін дії 05/15; НОМЕР_2 , дата відкриття 29 вересня 2014 року, термін дії 09/18; НОМЕР_2 , дата відкриття 25 травня 2015 року, термін дії 09/18; НОМЕР_2 , дата відкриття 26 грудня 2018 року, термін дії 10/22 (а.с.15).
З «Банківської виписки», яка є первинним документом, оскільки в ній зафіксовано факт виконання господарських операцій за особовим рахунком відкритим в Банку позивача, у сукупності із даними Довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на відповідача та Довідки про кредитні картки, з'ясовано, що позивачем було відкрито в Банку позивача на ім'я відповідача картковий рахунок номером: НОМЕР_1 , по якому було встановлено 22 червня 2011 кредитний ліміт в розмірі 0,00 грн та в подальшому, за яким, розмір кредитного ліміту змінювався позивачем: 23 червня 2011 збільшено до 2000,00 грн, 22 липня 2011 - до 2400,00 грн, 15 вересня 2011 збільшено до 2800,00 грн, 23 липня 2013 збільшено до 4000,00 грн, 31 липня 2013 збільшено до 8000,00 грн, 31 січня 2017 збільшено до 11600,00 грн, 11 липня 2018 збільшено до 22670,00 грн, 11 липня 2018 зменшено до 8000,00 грн та з 20 березня 2019 - становив 0,00 гривень (а.с.16).
Банк до позовної заяви надав розгорнутий розрахунок заборгованості за договором (а.с. 5-14), а також виписку (а.с. 52-61), з яких вбачається, що відповідачка ОСОБА_1 після підписання анкети-заяви отримала кредитну картку та користувалася грошима, отримувала кошти через банкомат, розплачувалася за товар в магазині, частково погашала заборгованість за кредитним договором.
Отже, за змістом виписки по картці є очевидним здійснення операцій, у тому числі із ідентифікацією особи, яка поповнює рахунок.
При цьому, слід визнати необґрунтованими твердження позивача щодо встановлення процентів, починаючи з 181-го дня з моменту порушення зобов'язань Клієнта з погашення кредиту в розмір 86,4% річних для картки "Універсальна" та 84,0% річних для картки "Універсальна Голд" на підставі п.2.1.1.2.12 Умов та Правил, в редакції, що почала діяти з 01.03.2019 року.
Згідно наданого Банком розрахунку заборгованості за договором б/н від 22 червня 2011 року, станом на 28 жовтня 2020 року заборгованість ОСОБА_1 становить 26257,62 грн, що складається із заборгованості за тілом кредита -26257,62 грн; в т.ч. - 0,00 грн заборгованість за поточним тілом кредита; заборгованості за простроченим тілом кредита - 26257,62 грн.
Водночас, суд першої інстанції не врахував, що Банк, пред'являючи позов, на підтвердження своїх вимог, крім витягу з Умов та Правил надання батьківських послуг в ПриватБанку, також послався на довідку про умови кредитування з використанням кредитки "Універсальна, 30 днів пільгового періоду" від 22 червня 2011 року, яка підписана ОСОБА_1 , в якій визначені суттєві умови кредитного договору, згідно з якою розмір процентів за користування кредитом становить 2,5% в місяць (30% річних), встановлення порядку погашення кредиту щомісячними платежами, розмір пені.
Як вбачається з наданого Банком розрахунку заборгованості (а.с. 5-14) станом на 25 жовтня 2011 року залишок заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом, що були розраховані Банком виходячи з 2,5% на місяць становив 62,82 грн. (а.с. 5 на звороті).
Колегія суддів також враховує, що починаючи з 01.09.2014 року Банком всупереч погодженим між сторонами умовам договору проведено розрахунок заборгованості відповідача за підвищеною процентною ставкою у розмірі 2,9% в місяць (34,80% річних), починаючи з 01.04.2015 року по 31.05.2015 року за процентною ставкою 3,6% в місяць (43,20% річних), також починаючи з 30.11.2015 року за процентною ставкою 2,9% в місяць (34,80% річних), починаючи з 10.02.2016 року за процентною ставкою 3,6% в місяць (43,20% річних), починаючи з 01.08.2020 року за процентною ставкою 3,5% в місяць (42% річних).
Тобто, проценти за користування кредитним коштами нараховувались банком починаючи з березня 2016 року за іншою ставкою, а саме - 2,9%, 3,5%, 3,6%, яка сторонами не узгоджувалась в письмовому виді. При цьому частину із сплачених коштів позивачем безпідставно було спрямовано на погашення відсотків.
Оскільки указана довідка, з умовами якої погодилася відповідачка, містить визначення домовленості сторін про сплату відсотків за ставкою 2,5% на місяць, що дорівнює 30,00% річних, правові підстави для покладення на відповідачку обов'язку по сплаті заборгованості за відсотками в іншому розмірі відсутні, а відтак, суми надходжень, які банком були розподілені на погашення складових заборгованостей підлягають зарахуванню на погашення саме тіла кредиту.
Судова практика у цій категорії справ є незмінною, що не може свідчити про порушення прав банку (правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19).
Саме така правова позиція міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 січня 2020 року у справі № 643/5521/19 (провадження №61-20093св19).
Перевіряючи розрахунок заборгованості ОСОБА_1 , у порівнянні з рухом коштів по розрахунковому рахунку ОСОБА_1 , колегією суддів встановлено, що відповідачем було витрачено за спірний період 69297,12 грн, а внесено на погашення заборгованості 71765,90 грн, при цьому в рахунок погашення процентів, відповідно до графи "Відсотки погашені за рахунок кредиту", Банком з внесених грошових коштів ОСОБА_1 було списано 10763,86 грн на сплату відсотків за користування кредитом, замість 1785,15 грн виходячи з процентної ставки 2,5 % на місяць ( 30% на рік), тобто в межах умов кредитного договору.
У додаткових поясненнях банку, які були надані банком апеляційному суду, зазначені в них розрахунки можуть бути прийнята апеляційним судом до уваги у цій справі як доказ, передбачений ч. 3 ст. 367 ЦПК України, з метою повного та всебічного апеляційного перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі з яких вбачається, що розрахунок ОСОБА_1 за нарахованими відсотками згідно 2,5 % ставки становить - 1785,15 грн. Крім того, у письмових поясненнях зазначено, що сторонами погоджена відповідальність за порушення за несвоєчасне погашення заборгованості у вигляді нарахування пені, а саме (пеня = пеня (1) + пеня (2), де пеня (1) = базова % ставка за договором)/30 - нараховується за кожен день прострочення кредиту; пеня (2) = 1% від заборгованості, але не менше 30 грн в місяць, нараховується раз в місяць, за наявності прострочення по кредиту або процентам 5 і більше днів при виникненні прострочення на суму від 50 грн та більше) та відповідно до розрахунку заборгованості наданого до суду першої інстанції у загальному розмірі становить 1650 грн. Банк зазначає, що враховуючи викладене і те що відповідач не оспорювала своє користування кредитним коштами і внесення грошових коштів на погашення заборгованості у розмірі 71765,90 грн, становить (73450,48 грн + 1785,15 грн + 1650 грн) - 71765,90 грн = 5119,73 грн, яка є розміром заборгованості за тілом кредиту відповідача по справі.
З наданим розрахунком заборгованості, колегія апеляційного суду погоджується частково, оскільки з перевіреного колегією суддів виписки та розрахунку вбачається, що в суму коштів 73450,48 грн, зазначених Банком як сума якою скористалася відповідачка входить (69297,12 грн тіло кредиту + страхування кредитного ліміту - 1993,36 грн, страхування - 2160 грн), при цьому ні Анкетою-заявою, ні підписаною між сторонами довідкою не передбачено додаткові стягнення з боржника коштів за користування кредитними коштами у вигляді страхування кредитного ліміту, страхування).
Таким чином, ОСОБА_1 використала кредитних коштів відповідно до кредитного договору б/н від 22 червня 2011 року у сумі 69297,12 грн, враховуючи нараховані відсотки за весь час користування кредитними коштами за процентною ставкою 2,5 % на місяць (30 % на рік) у сумі 1785,15 грн, пеню у розмірі 1650 грн. Отже, загальна сума яка підлягала сплаті становить - 72732,27 грн ( 69297.12+ 1785.15 +1650). При цьому, ОСОБА_1 було сплачено коштів за вказаним кредитним договором у розмірі 71765,90 грн. Залишок заборгованості за тілом кредиту становить 966,37 грн (72732,27 - 71765,90), саме така сума заборгованості за тілом кредиту і має бути стягнута з позичальника на користь Банку, на що суд першої інстанції уваги не звернув.
Отже, не врахувавши умови кредитування, що були погоджені між сторонами та викладені у підписаній ОСОБА_1 довідці від 22 червня 2011 року, суд необґрунтовано відмовив у стягненні тіла кредиту у розмірі 966,37 грн.
Вказане узгоджується з правовим висновком викладеним у постанові Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 663/1292/17.
Отже, заборгованість відповідачки ОСОБА_1 по тілу кредиту за Кредитним договором б/н від 22 червня 2011 року, з урахуванням отриманих та сплачених нею сум, становить 966,37 грн.
З огляду на зазначене, суд першої інстанції не надав належної оцінки розрахунку заборгованості, виписці по картковому рахунку, які містяться в матеріалах справи, Довідці про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна», 55 днів пільгового періоду від 22 червея 2011 року, яка підписана відповідачкою, в якій визначені суттєві умови кредитного договору, як то відсоткова ставка за кредитом, встановлення порядку погашення кредиту щомісячними платежами, а також відповідальність у вигляд неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань, тобто відповідачка погодилася у письмовому вигляді з умовами кредитування та прийшов до помилкового висновку про відмову у стягненні з ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредиту саме у розмірі 966,37 грн.
Таким чином, наявні правові підстави для часткового задоволення позову та стягнення на користь АТ КБ «ПриватБанк» в примусовому порядку з боржника суми непогашеного тіла кредиту у розмірі 966,37 грн.
Аргументи апеляційної скарги є частково виправданими.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
За положеннями ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п. 3 ч. 1 статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» та стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" заборгованості за тілом кредиту у розмірі 966,37 грн.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до п.3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" підлягають стягненню судові витрати у вигляді сплати судового збору за подання позовної заяви у розмірі 77,36 грн (966.37х2102:26257.62), за подання апеляційної скарги у розмірі 116,04 грн (966.37х3153:26257.62), а всього у розмірі 193,40 грн.
Керуючись ст. 367, 368, 369, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" задовольнити частково.
Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 16 грудня 2021 року у цій справі скасувати. Прийняти нове судове рішення наступного змісту.
Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 22 червня 2011 року у розмірі 966,37 грн (тіло кредиту).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 77,36 грн, за подання апеляційної скарги у розмірі 116,04 грн, а всього у розмірі 193,40 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Повна постанова складена 13 травня 2022 року.
Головуючий, суддя Суддя Суддя
Подліянова Г.С Маловічко С.В. Дашковська А.В.