Дата документу 13.05.2022 Справа № 314/3785/21
Запорізький Апеляційний суд
ЄУН 314/3785/21Головуючий у 1-й інстанції Свідунович Н.М.
Пр. № 22-ц/807/947/22Суддя-доповідач Гончар М.С.
13 травня 2022 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді (судді-доповідача) Гончар М.С.
суддів Дашковської А.В., Подліянової Г.С.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 01 грудня 2021 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (далі - Банк) до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
У серпні 2021 року Банк звернувся до суду із вищезазначеним позовом (а.с. 2-4), в якому просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № б/н від 11.12.2019 року станом на 19.07.2021 року у розмірі 41864,85 грн., яка складається з: 34248,63 грн. - заборгованості за кредитом; 7616,22 грн. - заборгованості по відсоткам за користування кредитом, 00,00 грн. - заборгованості за штрафами, від сплати якої на користь Банку відповідач у добровільному порядку ухиляється, а також судовий збір у розмірі 2270,00 грн.
В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено суддю суду першої інстанції ОСОБА_2 (а.с. 25).
Ухвалою суду першої інстанції (а.с. 28-29) відкрито провадження у цій справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 01 грудня 2021 року (а.с. 52-55) позов Банку у цій справі задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Банку (ЄДРПОУ 14360080) 34248,63 грн. та 1861,40 грн. судового збору.
В задоволенні решти позовних вимог Банку відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції в частині, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, Банк у своїй апеляційній скарзі (а.с. 58-59) просив рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Банку задовольнити у повному обсязі, стягнути судові витрати пов'язані з поданням апеляційної скарги.
В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Запорізького апеляційного суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Гончар М.С., суддів Дашковську А.В. та Подліянову Г.С. (а.с. 66).
Ухвалою апеляційного суду 27 січня 2022 року апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відкрито (а.с. 70), дану справу призначено до апеляційного розгляду без повідомлення учасників справи в порядку ст. 369 ч. 1 ЦПК України (а.с. 71).
В силу вимог ст. 7 ч. 13 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідач ОСОБА_1 не скористалась своїм правом на подачу відзиву на вищезазначену апеляційну скаргу Банку у цій справі у встановлений апеляційним судом строк з 05.02.2022 року (поштове повідомлення а.с. 73) та станом на час її розгляду апеляційним судом взагалі.
Однак, в силу вимог ст. 360 ч. 3 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції апеляційним судом.
В силу вимог ст. 371 ч. 1 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.
Однак, у період з 18.02.2022 року по 10.05.2022 року включно суддя-доповідач перебувала у відпустках.
Відводів у цій справі не заявлено, самовідводи відсутні.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в частині, яка є предметом апеляційного оскарження, в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга Банку у цій справі підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Встановлено, що відповідач ОСОБА_1 рішення суду першої інстанції у цій справі, у тому числі в частині задоволення позовних вимог Банку, не оскаржує.
Банк оскаржує рішення суду першої інстанції у цій справі лише в частині відмовлених позовних вимог.
Таким чином, апеляційний суд переглядає законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у цій справі лише в межах доводів та вимог апеляційної скарги Банку і лише в частині, яка є предметом апеляційного оскарження, - в частині відмовлених позовних вимог Банку.
У разі, якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскаржуваної частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується (постанова Верховного Суду від 03.10.2018 року у справі № 186/1743/15-ц).
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги приймає постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу.
Встановлено, що суд першої інстанції, відмовляючи Банку у цій справі у стягненні з відповідача 7616,22 грн. - заборгованості за відсотками за користування кредитом та судового збору пропорційно до цієї суми позовних вимог, керувався ст. ст. 12, 13, 141, 259, 263-265 ЦПК України та виходив із необґрунтованості та недоведеності цих позовних вимог Банку, відсутності правових підстав для задоволення останніх у цій справі.
Апеляційний суд погоджується із таким висновком суду першої інстанції, вважає його правильним, а рішення суду першої інстанції в частині, яка є предметом апеляційного оскарження, таким, що ухвалено із додержанням вимог закону, є правильним та законним.
Ст. 263 ЦПК України містить вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, а ст. 264 ЦПК України - питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду.
Рішення суду першої інстанції в частині, яка є предметом апеляційного оскарження, вимогам ст. ст. 263-264 ЦПК України у цій справі відповідає.
Так, судом першої інстанції було правильно встановлено, що Банк у цій справі наполягав на тому, що відповідно до укладеного із АТ «АКЦЕНТ-БАНК» кредитного договору б/н від 11.12.2019 року відповідачка отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 44,40 % з розрахунку 365 днів у році на суму залишку заборгованості за кредитом. Кредитний договір складається з анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у АТ «АКЦЕНТ-БАНК», тарифів користування кредитною карткою «Зелена», умов та правил надання банківських послуг у АТ «АКЦЕНТ-БАНК», тобто є договором приєднання.
Назву ПАТ «АКЦЕНТ-БАНК» змінено на АТ «АКЦЕНТ-БАНК».
Пред'являючи вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором, позивач просить крім тіла кредиту стягнути також заборгованість за відсоткам за користування кредитом, посилаючись на порядок стягнення, розмір процентів передбачених умовами та правилами надання банківських послуг у АТ «АКЦЕНТ-БАНК». Так, згідно із п. 2.1.1.12.7.1.2, у разі непогашення заборгованості минулого місяця до 25 числа поточного місяця (по карткам «Універсальна», «Універсальна Gold») або до останнього місяця (по картці «Зелена»), клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом у пільговому періоді у розмірі місячної процентної ставки від загального розміру видаткових операцій за попередні періоди клієнта за договором, в тому числі строк сплати яких не настав. Відсотки за користування кредитом (кредитним лімітом) і /або овердрафтом нараховуються в дату їх сплати, передбачену п. 2.1.1.12.4, при цьому відсотки розраховуються щомісячно за кожний календарний день за фактично витрачені в рахунок кредиту та /або овердрафту кошти, з дня списання суми з карткового рахунку до дня, коли кредит (кредитний ліміт) і /або овердрафт стають простроченими кредитами.
Проте, суд першої інстанції правильно вважав, що Банком не підтверджено, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови та тарифи, а не інші, що саме ці умови та тарифи розуміла відповідачка, ознайомилась і погодилась з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та правил надання банківських послуг АТ «АКЦЕНТ-БАНК», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови щодо сплати відсотків та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.
Враховуючи відсутність підтвердження щодо конкретно запропонованих відповідачці умов та правил банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату процентів за користування кредитними коштами не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача неодноразово змінювалися Банком.
Зважаючи на наведене, суд першої інстанції також дійшов правильного висновку про відсутність підстав вважати, що сторони у письмовому вигляді обумовили відповідальність за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Доводи апеляційної скарги Банку є такими, що не спростовують правильно встановлених судом першої інстанції фактичних обставин цієї справи та правильних висновків суду першої інстанції у цій справі в частині, яка є предметом апеляційного оскарження, а лише відображають позицію Банку, як позивача у цій справі, яку він та його представник вважають єдино вірною.
Судова практика в інших справах за участю інших учасників справі та інших фактичних обставин справ, на яку посилався Банк в обґрунтування своєї апеляційної скарги у цій справі, не має преюдиційного значення для вирішення цієї справи судом.
Суд першої інстанції розглянув дану справу в частині, яка є предметом апеляційного оскарження, з додержанням вимог ЦПК України, тобто в межах заявлених позивачем позовних вимог та на підставі доказів сторін, яким надав відповідну оцінку з дотриманням вимог ст. 89 ЦПК України.
За змістом якої: «Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності; суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів)».
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 12 ч. 3 ЦПК України).
Підстави для звільнення від доказування Банку, передбачені ст. 82 ЦПК України, у цій справі в частині, яка є предметом апеляційного оскарження, відсутні.
Банк та його представники не надали суду першої інстанції належних, допустимих доказів в обґрунтування позову позивача в частині його відмови у цій справі.
Апеляційний суд на виконання вимог ЦПК України сприяв повному та всебічному апеляційному перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі в межах доводів та вимог апеляційної скарги Банку.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ст. 367 ч. 2 ЦПК України).
В силу вимог ст. 367 ч. 3 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Доказами, передбаченими ст. 367 ч. ч. 2, 3 ЦПК України у цій справі, які можуть бути прийняті апеляційним судом до уваги у цій справі на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України з метою повного та всебічного апеляційного перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції в частині, яка є предметом апеляційного оскарження, в межах доводів та вимог апеляційної скарги Банку, є надана Банком апеляційному суду виписка по рахунку відповідача (а.с. 60-61).
Проте, ця виписка сама по собі не спростовує правильно встановлених судом першої інстанції фактичних обставин цієї справи та правильних висновків суду першої інстанції у цій справі в частині, яка є предметом апеляційного оскарження.
Оскільки, Банком не було надано у матеріали цієї справи суду першої інстанції чи апеляційному суду довідки із підписом відповідача ОСОБА_1 про ознайомлення останньої з конкретними Умовами та правилами надання послуг Банком.
Паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка» із підписом відповідача ОСОБА_1 від 11.12.2019 року (а.с. 8 - 8 зворот) не можна вважати такою довідкою.
Оскільки, у цьому Паспорті споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка » (а.с. 8 - 8 зворот) прямо зазначено, що: - «ця інформація зберігає чинність та є актуальною лише до 01.01.2020 року» (а.с. 8 зворот); а Банк нараховує відсотки відповідачу у цій справі станом на 19.07.2021 року, - крім того, «умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому Паспорті споживчого кредиту та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо» (а.с. 8 зворот).
Також, в анкеті-заяві відповідача від 11.12.2019 року (а.с. 7 зворот) не зазначено взагалі про те, що цей Паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка» (а.с. 8 - 8 зворот) є невід'ємною частиною будь-якого договору сторін та зокрема № б/н від 11.12.2019 року, чи складає останній.
Згідно із ст. 376 ч. 3 ЦПК України передбачені порушення норм процесуального судом першої інстанції, які є обов'язковою підставою для скасування або зміни рішення.
В силу вимог ст. 376 ч. 2 ЦПК України лише порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, можуть бути підставою для скасування або зміни рішення.
Встановлено, що у цій справі відсутні порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування чи зміни рішення, а також відсутні порушення норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення по суті цієї справи в частині, яка є предметом апеляційного оскарження.
Додаткові зайві посилання суду першої інстанції у цій справі на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 03.07.2019 року (провадження 14-131цс19), який стосується правовідносин порушення Банком вимог статей Закону України «Про захист прав споживачів» в редакції, чинній на час до виникнення вищезазначених правовідносин сторін, не можуть бути підставою для скасування апеляційним судом правильного по суті рішення суду першої інстанції у цій справі в частині, яка є предметом апеляційного оскарження, за результатами розгляду апеляційної скарги Банку.
При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги Банку не ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, рішення суду першої інстанції в частині, яка є предметом апеляційного оскарження, є законним та обґрунтованим, ухваленим з додержанням вимог ЦПК України.
За таких обставин, апеляційний суд не вбачає передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції у цій справі в частині, яка є предметом апеляційного оскарження, або ж його зміни.
В іншій частині рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржувалось та апеляційним судом не переглядалось.
Крім того, в силу вимог ст. 141 ЦПК України у разі відмови Банку у задоволенні його вищезазначеної апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у цій справі, останній не має права на компенсацію за рахунок відповідача ОСОБА_1 будь-яких судових витрат, пов'язаних із розглядом цієї справи апеляційним судом.
Керуючись ст. ст. 7, 12-13, 81-82, 89, 141, 367-369, 371-372, 374-375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» залишити без задоволення.
Рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 01 грудня 2021 року у цій справі в частині, яка є предметом апеляційного оскарження, залишити без змін.
В іншій частині рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржувалось і апеляційним судом не переглядалось.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в частині, яка була предметом апеляційного перегляду, безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Повний текст постанови апеляційним судом у цій справі складений 13.05.2022 року.
Головуючий суддяСуддяСуддя
Гончар М.С. Дашковська А.В.Подліянова Г.С.