Справа № 577/902/22
Провадження № 2/577/395/22
11 травня 2022 року м. Конотоп
Конотопський міськрайонний суд Сумської області
Конотопський міськрайонний суд Сумської області в складі:
головуючого судді Рідзевської І.О.,
з участю секретаря Волошко І.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Конотоп цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ПАТ «Конотопський арматурний завод» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,
ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом та просить суд стягнути з ПАТ «Конотопський арматурний завод» на його користь 12479,92 грн заборгованості по заробітній платі з урахуванням податку на доходи фізичних осіб та військового збору, та 145466,28 грн. середнього заробітку за увесь час затримки розрахунку при звільненні. Вимоги обґрунтовує тим, що з 12.01.1987 року по 31.03.2021 року він працював токарем на ПАТ «Конотопський арматурний завод». 31.03.2021 року він звільнився з роботи за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП України у зв'язку з виходом на пенсію. В день звільнення йому було видано трудову книжку, але остаточного розрахунку. Всього за січень - березень 2021 року йому було нараховано 23296,53 заробітної плати з нарахованими податками, а виплачено лише 6245,13 грн.
ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечував, про що надав письмову заяву (а.с.22).
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, причину неявки суду не повідомив, заяви про зміну місцезнаходження, а також відзив на позов до суду не надавав, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином. (а.с.20).
З огляду на положення частин сьомої, восьмої статті 128, частини четвертої статті 130 ЦПК України, вважається, що про день, час та місце розгляду справи особа повідомлена належним чином. За таких обставин неявка відповідача не перешкоджає розгляду справи і винесенню судового рішення.
Оскільки позивач не заперечує щодо заочного розгляду справи, про що зазначив у поданій заяві, на підставі статті 280 ЦПК України суд вважає за можливе розглядати справу у відсутності сторін в порядку заочного розгляду справи на підставі наявних доказів.
На підставі частини другої статті 247 ЦПК України, у зв'язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши докази по справі, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що як вбачається з трудової книжки, відповідно до наказу №4-к від 09.01.1987 року ВАТ «Конотопський арматурний завод» ОСОБА_1 прийнято на посаду токара з 12.01.1987 року (а.с. 5 зворот).
Відповідно до наказу №19-к від 22.03.2021 року ОСОБА_1 звільнено за власним бажанням, у зв'язку з виходом на пенсію, згідно зі ст.38 КЗпП України (а.с.6 зворот).
Згідно з ч.1 ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, а нормами ст. 46 Конституції України передбачено право на соціальний захист, що включає право на забезпечення безробіття з незалежних від них обставин.
Відповідно до ч.5 ст.97 КЗпП України оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці.
У день звільнення із ПАТ «Конотопський арматурний завод» з позивачем ОСОБА_1 не проведено повний розрахунок по заробітній платі. Згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб ОСОБА_1 з 01.01.2021 року по вересень 2021 року нараховано 23296,53 грн. (а.с.8).
Відповідно виписки за смарт-рахунком ОСОБА_1 виплачено 6245,13 грн. заробітної плати (а.с.9).
Заборгованість на день звільнення по заробітній платі та розрахунковим платам становить 12479,92 грн., що підтверджується довідкою ПАТ «Конотопський арматурний завод» №47/17 від 03.02.2022 року (а.с.10,11).
Згідно зі ст.10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Згідно з ч. 1ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116цього Кодексу.
Таким чином, відповідачем порушені трудові права позивача щодо невиплати належних йому при звільненні сум, а тому вимога про стягнення заробітної плати є підставною.
За таких підстав, стягненню підлягає заробітна плата в сумі 12479,92 грн., як визначено в довідках від 02.02.2022 року та від 03.02.2022 року.
Разом з цим, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (ч. 1 ст. 117 КЗпП України).
Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов'язку виникають передбачені статтею 117 КЗпП України правові підстави для застосування матеріальної відповідальності.
Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв'язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.
У п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз'яснено, що, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому свої вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Таке роз'яснення цієї норми права, крім наведеної вище постанови Пленуму Верховного Суду України, надав і Конституційний Суд України у своєму рішенні від 22 лютого 2012 року №4-рп/2012 у справі щодо офіційного тлумачення положень ст. 233 КЗпП України взаємозв'язку з положеннями ст.117,237-1цьогоКодексу.
При цьому, визначальним для доведення позову є такі юридично значимі обставини: невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
Обставини дотримання трудового законодавства при звільненні працівника в силу ст. ст.12,81 ЦПК України та норм КЗпП України має довести саме роботодавець.
Як вже зазначалось, відповідач не спростовує факт невиплати заробітної плати в повному обсязі станом на день подання позову.
Крім цього, відповідачем не надано доказів того, що ним здійснено всі залежні від нього заходи, для проведення розрахунку з позивачем, який звільнився за угодою сторін.
В цьому контексті, також необхідно мати на увазі, що працівник є слабшою, ніж роботодавець, стороною у трудових правовідносинах.
Враховуючи наведене, відповідач повинен виплатити позивачу середній заробіток за весь час затримки розрахунку, оскільки не провів з працівником розрахунку в день звільнення.
Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України Про оплату праці за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8лютого 1995року №100 (далі Порядок).
Згідно зазначеного Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, проводяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Суд погоджується із наданим розрахунком згідно якого заробітна плата позивача за лютий-березень 2021 року сукупно становила 18856,74 грн., а ним було відпрацьовано 42 дні та середньоденна заробітна плата становить 448,97 грн.
Період затримки розрахунку при звільненні становив 324 робочих днів (квітень 2021 року-січень 2022 року та 18 днів лютого.).
Таким чином, середньомісячний заробіток за час затримки розрахунку при звільненні позивача становить: 448,97 грн. х 324 дні = 145466,28 грн.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.
Законодавство України не передбачає обов'язок працівника звернутись до роботодавця з вимогою про виплату йому належних платежів при звільненні. Водночас у трудових правовідносинах працівник має діяти добросовісно, реалізуючи його права, що, зокрема, вимагає частина третя статті 13 ЦК України, не допускаючи дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.
Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Відповідно до частини 1 статті 9 ЦК України така спрямованість притаманна і заходу відповідальності роботодавця, передбаченому статтею 117 КЗпП України.
Звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач.
В Постанові від 26.06.2019 року у справі №761/9584/15-ц Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати:
- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором.
- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;
- ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника.
- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Так, позивач, будучи звільнений 31.03.2021 року, звернувся до суду лише 21.02.2022 року.
Позивач не довів, що звертався на момент звільнення до відповідача з вимогою про виплату заборгованості по заробітній платі. Таке право позивач реалізував лише звернувшись з позовом до суду.
Зазначене свідчить, що позивач усвідомлював та знав про те, що після звільнення він не буде отримувати від відповідача жодних виплат та мав дохід, оскільки після звільнення був прийнятий на інше місце праці.
За таких підстав, з врахуванням, також, порівняно недовготривалого періоду затримки виплат, суд визнає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам даної справи, які мають юридичне значення та наведеним вище критеріям, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат у сумі 12000,00 грн. Питання щодо розподілу судових витрат слід вирішити у відповідності до ст.141 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 57-60, 80, 81, 82, 89, 129, 131, 141, 223, 258, 259, 263-265,280 ЦПК України, ст.43 Конституції України, ст.ст. 21, 47, 49, 94, 116, 117 КЗпП України, суд, -
Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Стягнути із ПАТ «Конотопський арматурний завод», код ЄДРПОУ 00218331, на користь ОСОБА_1 , заборгованість по заробітній платі у сумі 12479,92 грн. та середній заробіток за весь час затримки розрахунку у розмірі 12000,00 грн., а всього 24479 (двадцять чотири тисячі чотириста сімдесят дев'ять ) грн. 92 коп.
Стягнути із Д ПАТ «Конотопський арматурний завод», код ЄДРПОУ 00218331, 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) грн. 40 коп. судового збору на користь держави.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуто Конотопським міськрайонним судом Сумської області, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана до Конотопського міськрайонного суду Сумської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
Відповідач: ПАТ «Конотопський арматурний завод», юридична адреса: м. Конотоп, вул. Вирівська, 60, код ЄРДПОУ: 00218331.
Суддя Рідзевська І. О.