Справа № 595/1939/21Головуючий у 1-й інстанції Федорончук В.Б.
Провадження № 33/817/173/22 Доповідач - Сарновський В.Я.
Категорія - ч.1 ст.130 КУпАП
12 травня 2022 р. суддя Тернопільського апеляційного суду Сарновський В.Я. розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 - адвоката Пасічника А.З. на постанову Бучацького районного суду Тернопільської області від 15 лютого 2022 року,-
Вказаною постановою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави 496 (чотириста дев'яносто шість) гривень 20 копійок судового збору.
Згідно постанови 05 грудня 2021 року, о 18 год. 05 хв., ОСОБА_1 в смт. Золотий Потік по вул. Д.Галицького керував транспортним засобом BMW 530Д, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці), від проходження медичного огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора ALCOTEST та проведення такого огляду у медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п.2.5. Правил дорожнього руху України.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_1 - адвокат Пасічник А.З. просить поновити строк апеляційного оскарження, скасувати постанову Бучацького районного суду Тернопільської області від 15 лютого 2022 року та закрити провадження у справі. Свої вимоги мотивує тим, що працівники патрульної поліції не пропонували ОСОБА_1 пройти огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння та від проходження такого огляду як на місці зупинки транспортного засобу так і у медичному закладі не відмовлявся. Зазначає, що ОСОБА_1 транспортним засобом 30 вересня 2021 року о 15 год. 30 хв. не керував. Апелянт вважає наявні у матеріалах справи відеозаписи неналежними та недопустимими доказами, оскільки час створення відеофайлів відповідає часу вчинення адміністративного правопорушення, який вказаний у протоколі. Також, ці відеозаписи виготовленні за допомогою мобільного телефону, а протокол про адміністративне правопорушення не містить посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснена відеофіксація і у ньому не вказано, що як докази додаються відеозапис. Апелянт звертає увагу суду на те, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути належним доказом, оскільки він не є самостійним беззаперечним доказом. Зазначає, що при оцінці постанови серії БАБ №608943 від 05 грудня 2021 року, суд першої інстанції залишив поза увагою той факт, що вказана постанова не містить будь-яких фактичних даних та не оскаржена через пропущений строк її оскарження.
Заслухавши доводи захисника, який просив проводити розгляд ОСОБА_1 та задовольнити його апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, проаналізувавши наведені в апеляційній скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд прийшов до наступних висновків.
Що стосується клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження постанови Бучацького районного суду Тернопільської області від 15 лютого 2022 року, то він підлягає поновленню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, справа про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності була розглянута 15 лютого 2022 року за участю апелянта, копію постанови ОСОБА_2 отримав 18 лютого 2022 року (а.с.28). В період з 23 лютого 2022 року до 04 березня 2022 року включно захисник ОСОБА_1 - адвокат Пасічник А.З., хворів, що стверджується довідкою № 49 від 04 березня 2022 року (а.с.41).
З урахуванням наведеного, строк на апеляційне оскарження апелянту слід поновити, так як він пропущений з поважних причин.
Щодо доводів апеляційної скарги по суті справи в ході апеляційного розгляду встановлено наступне.
Відповідно до вимог статей 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд має повно, всебічно та об'єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з'ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Перевіркою матеріалів справи в ході апеляційного розгляду встановлено, що суд першої інстанції дотримався вказаних вимог закону, встановивши обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання винуватості ОСОБА_1 в порушенні правил дорожнього руху.
Як вбачається зі змісту оскарженої постанови, судом першої інстанції належним чином перевірені всі обставини справи, які досліджені всебічно, повно та об'єктивно, висновки суду про винуватість ОСОБА_1 у вчинені правопорушень ґрунтуються на матеріалах справи.
Так, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП підтверджується даними, які містяться в: протоколі про адміністративне правопорушення серії ААБ №093294 від 05.12.2021, постанові серії БАБ №608943 від 05.12.2021 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, матеріалами відеофіксації з нагрудних камер працівників поліції.
Наведені в оскарженій постанові докази, на підставі яких суд першої інстанції прийшов до висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 є послідовними та узгоджуються між собою.
Таким чином, висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, за ознаками відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження у встановленому порядку огляду на стан сп'яніння, доведена належним чином дослідженими в судовому засіданні доказами.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 252 КУпАП України орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Виходячи з вищенаведеного, доводи апеляційної скарги про те, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути належним доказом, оскільки він не є самостійним беззаперечним доказом суд апеляційної інстанції оцінює критично. Окрім того, вирішуючи справу суд першої інстанції взяв до уваги не тільки протокол про адміністративне правопорушення, а й інші докази, наявні у матеріалах справи.
Твердження апелянта про те, що працівники патрульної поліції не пропонували йому пройти огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння та від проходження такого огляду не відмовлявся є надуманими, так як вони спростовуються наявними у справі доказами. Зокрема даними відеозапису (файл VID-20211205-WA0005.mp4) зафіксовано як працівник поліції неодноразово пропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу «Драгер», а також проїхати у медичний заклад, однак, водій у категоричній формі відмовився.
Щодо доводів апеляційної скарги в ході апеляційного розгляду про те, що ОСОБА_1 транспортним засобом 30 вересня 2021 року о 15 год. 30 хв. не керував є безпідставними, оскільки факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом 05 грудня 2021 року, о 18 год. 05 хв. підтверджується постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху серії БАБ №608943 від 05 грудня 2021 року, за змістом якої ОСОБА_1 05.12.2021 року, о 18 год. 05 хв., в смт. Золотий Потік по вул. Д.Галицького, керуючи транспортним засобом BMW 530D, д.н.з. НОМЕР_1 , не перемкнув дальнє світло фар на ближнє не менше як 250 м до зустрічного транспортного засобу та засліпив іншого водія, що рухався в попутному напрямку, чим порушив п.19.2 ПДР України, також під час перевірки документів не мав, не пред'явив посвідчення водія відповідної категорії «В», не пред'явив поліса обов'язкового страхування наземних транспортних засобів та не надав для перевірки свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чим порушив вимоги п.п.2.1.а, 2.1.б, 2.1.ґ ПДР України.
Відомостей про скасування вказаної постанови в апеляційній скарзі не вказано і в ході апеляційного розгляду не надано, отже на даний час вона не скасована і набрала законної сили.
Твердження апелянта про те, що протокол про адміністративне правопорушення не містить даних про фіксацію правопорушення та технічного приладу на який було здійснено дану відео фіксацію, а відповідно дані докази є недопустимими, суд апеляційної інстанції оцінює критично, так як ст. 256 КУпАП не передбачає вимоги щодо внесення до протоколу відомостей про номер технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався).
Питання визнання відеозаписів, наявні у матеріалах справи, неналежними та недопустимими доказами з тих підстав, що вони виготовленні за допомогою мобільного телефону, було предметом дослідження суду першої інстанції і отримало належну правову оцінку, з якою суд апеляційної інстанції погоджується.
Окрім цього слід зазначити, що при дослідженні матеріалів справи, у тому числі при перегляді відеозапису, порушень з боку поліцейських, які оформлювали адміністративний матеріал, не встановлено. Вказаним відеозаписом зафіксовано як факт здійснення пропозиції працівниками поліції ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, а також проїхати у медичний заклад, так і факт його відмови у проходженні такого огляду. Запис здійснений на підставі п. 1 ст. 40 Закону України «Про національну поліцію» з метою фіксування правопорушення, та виходячи із положень ст. 251 КУпАП, цей відеозапис є джерелом доказів у справі про адміністративне правопорушення.
Інші доводи апеляційної скарги, не спростовують правильності встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи і його висновків про кваліфікацію дій ОСОБА_1 , а тому ці доводи не є підставою для скасування постанови і закриття провадження за відсутністю події та складу правопорушення, як про це просить апелянт.
Таким чином, в ході апеляційного розгляду не встановлено обставин, які би ставили під сумнів правильність висновків суду щодо відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
За наведених обставин, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає.
Керуючись ст.294 КУпАП, суддя,-
Поновити захиснику ОСОБА_1 - адвокату Пасічнику А.З. строк апеляційного оскарження.
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Пасічника А.З. залишити без задоволення, а постанову Бучацького районного суду Тернопільської області від 15 лютого 2022 року відносно ОСОБА_1 - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя