Справа № 308/8971/19
Іменем України
12 травня 2022 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в складі:
головуючого судді: Джуги С.Д.
суддів: Куштана Б.П., Готри Т.Ю.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 13 квітня 2021 року у складі судді Деметрадзе Т.Р., у справі за позовом Перечинської районної кредитної спілки «Тур'я» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,-
встановив :
У серпні 2019 року Перечинська районна кредитна спілка "Тур'я" звернулась до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.
Позов мотивовано тим, що 20.08.2007 року між Ужгородською філією №1 Перечинської районної кредитної спілки "Тур'я" та позичальником ОСОБА_1 , поручителем ОСОБА_2 та поручителем ОСОБА_3 був укладений договір кредиту-поруки № 309/1, згідно якого ОСОБА_1 отримав кредит в розмірі 25 000,00 грн. зі сплатою 45 % річних, терміном на 24 місяців до 19.08.2009 року. Однак, внаслыдок неналежного виконання взятих на себе зобов'язань за договором кредиту-поруки №309/1 не виконує і станом на 04.12.2018 року виникла заборгованість у розмірі 70 412,67 грн., з яких: 12 699,78 грн. основна заборгованість по тілу кредиту; 57 712,67 грн. заборгованість по відсотках за користування кредитом.
За вказаних обставин, позивач просив стягнути на користь Перечинської районної кредитної спілки "Тур'я" солідарно з відповідачів заборгованість за договором кредиту-поруки №309/1 від 20.08.2007 року у розмірі 70 412,45 грн.
04 вересня 2020 року Перечинською районною кредитною спілкою "Тур'я" подано клопотання про зменшення позовних вимог, згідно якого кредитна спілка просила стягнути з відповідачів заборгованість станом на планову дату закриття договору 19.08.2009 у розмірі 17 271,70 грн. з яких: тіло кредиту - 12 699,78 грн., відсотки за користування кредитом - 4 571,92 грн. з доданою карточкою платежів.
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 13 квітня 2021 року зменшену позовну заяву задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Перечинської районної кредитної спілки «Тур'я» заборгованість за договором кредиту-поруки № 309/1 від 20.08.2007 року у розмірі 17 271.7 грн. (сімнадцять тисяч двісті сімдесят одну гривню сімдесят копійок). Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 1921 (одну тисячу дев'ятсот двадцять одну) гривню. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати зазначене рішення в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення (змінити рішення), яким стягнути з нього ОСОБА_1 на користь Перечинської районної кредитної спілки «Тур'я» заборгованість за договором кредиту-поруки №309/1 від 20.08.2007 року у розмірі 1577,97 грн. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про задоволення зменшених позовних вимог, оскільки у позивача відсутні підстави для звернення до суду в частині стягнення боргу, в тому числі відсотків через пропуск ним строку позовної давності, про що апелянтом в суді першої інстанції було заявлено про застосування строків позовної давності. Додаток А до договору кредиту-поруки містить чітко визначений обов'язок позичальника щодо повернення суми отриманих кредитних коштів та сплати відсотків в межах строку дії договору періодичними щомісячними платежами включно по 20.08.2009 року. Згідно вказаного додатку останній платіж повинен бути внесений 20.08.2009 року в розмірі 1597,97 грн.
Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог апелянтом не оскаржено, тому апеляційний суд у відповідності до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Іншими сторонами рішення суду не оскаржено.
У відзиві на апеляційну скаргу Перечинська районна кредитна спілка «Тур'я» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін, посилаючись на його законність і обґрунтованість. Зокрема, вказує на те, що доводи апеляційної скарги є безпідставними, оскільки позивачем враховуючи позицію Верховного Суду зменшено позовні вимоги і оскаржуваним рішенням задоволено зменшені позовні вимоги в межах строку кредитування, а строк позовної давності не пропущено, так як згідно з п.8.1 договору кредиту-поруки №309/1 встановлений подовжений термін позовної давності строком 10 років.
Правом на подання відзиву відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 не скористалися.
Згідно ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
З огляду на те, що що предметом оскарження в суді апеляційної інстанції є рішення суду у справі з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання.
Заслухавши доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційний суд вважає, що скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Відповідно до частини першоїстатті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина першастатті 1048 ЦК України).
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Матеріалами справи встановлено, що 20.08.2007 року між Ужгородською філією №1 Перечинською районною кредитною спілкою "Тур'я" та позичальником ОСОБА_1 , поручителем ОСОБА_2 та поручителем ОСОБА_3 був укладений договір кредиту-поруки №309/1, згідно якого ОСОБА_1 отримав кредит в розмірі 25 000,00 грн. зі сплатою 45 % річних, терміном на 24 місяці до 19.08.2009 року.
Факт отримання ОСОБА_1 грошових коштів підтверджується видатковим касовим ордером №1503 від 20.08.2007 року.
Матеріалами справи доведено, що відповідач ОСОБА_1 своїх зобов'язань за договором кредиту-поруки не виконував належним чином, у зв'язку з чим виникла сума боргу станом на планову дату закриття договору 19.08.2009 у розмірі 17 271,70 грн. з яких: тіло кредиту - 12 699,78 грн., відсотки за користування кредитом - 4 571,92 грн.
Згідно з п. 1.2. Договору кредиту-поруки, кредит, визначений пунктом 1.1. договору, надається терміном на 24 місяці з 20 серпня 2007 р. по 19 серпня 2009 р. Зазначені строки можуть бути змінені за взаємною письмовою згодою сторін, яка може бути оформлена як у вигляді заяви позичальника на ім'я керівника спілки, погодженої з поручителем, так і у формі відповідного додатку договору.
Як вбачається із наданих позивачем документів, зазначені в договорі строки не були змінені сторонами.
Відповідно до п.4.1 Договору кредиту-поруки, позичальник зобов'язується погашати заборгованість по кредиту і сплачувати відсотки за користування ним.
Згідно з п. 8.1 Договору, за даним договором сторони домовилися про встановлення десятирічного терміну позовної давності.
Згідно з ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Тобто, ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідачі порушують зобов'язання за даним договором.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
За змістом статтей 526, 530, 610, 612 ЦК України для належного виконання зобов'язання необхідно дотримуватися визначених у договорі строків (термінів), зокрема і щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
При цьому, відповідно до статтей 1048 та 1054 ЦК України, кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.
Разом з тим, після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.
Поняття «строк договору», «строк виконання зобов'язання» та «термін виконання зобов'язання» згідно з приписами ЦК України мають різний зміст. Відповідно до ч. 1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. А згідно з частиною другою цієї статті терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін - календарною добою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ст. 252 ЦК України). Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (ч.1 ст. 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (ч.2 ст. 631 ЦК України), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (ст. 631 ЦК України). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (ч.4 ст. 631 ЦК України).
Відтак, закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов'язків під час дії договору.
Поняття «строк виконання зобов'язання» і «термін виконання зобов'язання» охарактеризовані в ст. 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). З огляду на викладене, строк (термін) виконання зобов'язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов'язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов'язання.
Після закінчення строку кредитування відсутні підстави для нарахування та стягнення процентів за користування кредитними коштами після закінчення строку кредитування.
В даному випадку, сторони строк договору окремо не визначили, а погодили строк кредитування, термін закінчення кредитування.
Так, 20.08.2007 року сторони уклали договір, в якому погодили термін кредитування - 24 місяці, тобто до 19.08.2009 року, кредитні кошти у національній валюті у розмірі 25000 грн., які зобов'язався повернути зі сплатою відсотків у розмірі 45 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом. Відтак, у межах строку кредитування до 19.08.2009 року відповідач мав, зокрема, повертати позивачеві кредит і сплачувати проценти періодичними (щомісячними) платежами.
В порушення умов договору, а також ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України, зобов'язання за вказаним договором кредиту-поруки № 309/1 не виконано.
Умовами спірного кредитного договору встановлено щомісячну сплату процентів за кредитом (до 24 числа) у розмірі 45 % річних до 19.08.2009 року.
В данному випадку, згідно із зменшеними позовними вимогами, заборгованість, в тому числі і по відсоткам (відсоткова ставка обчислена у розмірі 45% річних) у розмірі нарахована позивачем за 24 місяці, тобто до 19.08.2009 року закінчення строку кредитування.
Такі висновки відповідають висновкам, які наведені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 (справа N 14-10цс18), від 04.07.2018 (справа N 14-154цс18), від 31.10.2018 (справа N 202/4494/16-ц) та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2020 року у справі № 298/131/17.
Правильність нарахування заборгованості неповернутої суми кредиту в розмірі 17 271,70 грн. з яких: тіло кредиту - 12 699,78 грн., відсотки за користування кредитом - 4 571,92 грн. жодними доказами не спростовано, а тому заборгованість у вказаному розмірі є доведеною.
Стосовно доводів апелянта про пропуск позивачем строку позовної давності слід зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.
Сторони Договору кредиту-поруки №309/1 погодили про збільшення позовної давності - до десяти років (п. 8.1 Договору), а отже оскільки договір кредиту-поруки № 309/1 був укладений 20.08.2007 на 24 місяці до 19.08.2009 року, то граничний термін звернення до суду із таким позовом є 19.08.2019 року, позов КС «Тур'я» подано 02.08.2019 року, тобто у межах строку збільшеної позовної давності, а тому посилання апелянта ОСОБА_1 на пропуск строку позовної давності не заслуговують на увагу.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором кредиту-поруки № 309/1 від 20.08.2007 року у розмірі 17 271,70 грн., яка нарахована до строку дії кредитування.
Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, правильно застосував матеріальний закон, та вирішив спір у відповідності з чинним законодавством.
Рішення суду є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування немає. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому не можуть бути взяті до уваги.
Відповідно дост.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З врахуванням наведеного, апеляційний суд дійшов до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,-
постановив :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 13 квітня 2021 року, залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 12 травня 2022 року.
Головуючий:
Судді: