Справа № 534/488/21
Провадження № 1-кс/534/144/21
(вступна та резолютивна частини)
09 травня 2022 року місто Горішні Плавні
Слідчий суддя Комсомольського міського суду Полтавської області ОСОБА_1 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисників ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , підозрюваного ОСОБА_6 , розглянувши у судовому засіданні в залі суду клопотання старшого слідчого СВ ВП № 2 Кременчуцького районного управління поліції ГУНП у Полтавській області ОСОБА_7 , погодженого прокурором, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кременчука Полтавської області, громадянина України, працює вантажником, різноробочим у ТОВ «Аксаком», одруженого, має неповнолітню доньку, зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України,
встановив:
До Комсомольського міського суду Полтавської області звернувся старший слідчий СВ ВП №2 Кременчуцького РУП ГУНП в Полтавській області лейтенант поліції ОСОБА_7 із клопотанням, погодженим прокурором, в якому порушує питання щодо застосування до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, строком на 60 днів.
Обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою вмотивовано слідчим тим, що підозрюваний на даний час підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, підозрюваний може незаконно впливати на свідка, може вчинити інше кримінальне правопорушення, переховуватись від органів досудового розслідування та суду, а тому враховуючи вищевикладені ризики, викладені обставини, що підтверджують наявність зазначених ризиків, а також обґрунтування неможливості запобігання ризикам, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Виходячи із змісту внесеного клопотання та матеріалів судової справи, органом досудового розслідування ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307 КК України, а саме у незаконному придбанні наркотичного засобу, обіг якого обмежено «метадон», який зберігав при собі з метою подальшого збуту.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 06.05.2021 року близько 16 год. 02 хв. ОСОБА_6 , був затриманий в порядку ст. 208 КПК України та при особистому обшуку останнього працівниками поліції було виявлено, оглянуто та вилучено: 20 однаково розфасованих та запакованих зіп-пакетів із наркотичним засобом, обіг якого обмежено «метадоном», який ОСОБА_6 придбав та зберігав при собі з метою подальшого їх збуту.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 , підтримуючи клопотання слідчого та зазначаючи про наявність обґрунтованих ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, наполягав на застосуванні до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою. При цьому зазначив про наявність ризиків, пов'язаних із можливим переховуванням та вчиненням іншого кримінального правопорушення, просив застосувати до підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком на 60 днів..
Підозрюваний ОСОБА_6 в судовому засіданні надав пояснення про обставини, інкримінованого йому органом досудового розслідування, кримінального правопорушення, заперечував проти задоволення клопотання слідчого, просив застосувати до нього більш м'який запобіжний захід у виді домашнього арешту.
Захисники підозрюваного - адвокати ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , в судовому засіданні, просили відмовити у задоволенні клопотання, пояснили те, що підозрюваний не має намір переховуватися, просили застосувати до нього більш м'який запобіжний захід у виді домашнього арешту.
Заслухавши думки слідчого, прокурора, підозрюваного їх захисників, дослідивши матеріали судової справи у контексті розгляду зазначеного вище клопотання, слідчий суддя, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, надавши оцінку кожному доказу з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення , враховуючи, що жоден доказ не має наперед встановленої сили, дійшов таких висновків.
У відповідності до ч.4 ст.176, ст.177 КПК України, запобіжні заходи застосовуються під час досудового розслідування слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який відповідно до ст.183 КПК України може бути застосований, зокрема, до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Як вбачається з представлених суду матеріалів, в провадженні відділення поліції №2 Кременчуцького відділу поліції ГУ НП в Полтавській області перебувають матеріали досудового розслідування внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022170520000151 від 06.05.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбачениого ч. 1 ст. 307 КК України.
06.09.2022 о 17 год. 02 хв. ОСОБА_6 було затримано в порядку ст.208 КПК України про, що складено відповідний протокол та 06.09.2022 року останньому було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України.
В межах зазначеного кримінального провадження о 10 год. 30 хв. 07.05.2022 року ОСОБА_6 було вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України.
Копія клопотання та копії доданих до нього матеріалів вручена підозрюваному ОСОБА_6 07.05.2022 о 11 год. 15 хв., з дотриманням вимог ч.2 ст.184 КПК України.
Наявність обґрунтованої підозри підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме:
-повідомленнями, що надійшли на лінію «102» про вчинення останнім кримінального правопорушення;
-протоколом допиту свідка від 06.05.2022 ;
-протоколом про визнання та приєднання речових доказів від 06.05.2022;
-протоколом обшуку від 06.05.2022;
-протоколом допиту свідків від 07.05.2022;
-протоколом огляду мобільного телефону від 06.05.2022;
-висновком експерта від 09.05.2022;
-протоколом затримання ОСОБА_6 у порядку ст. 208 КПК України.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини слова «обґрунтована підозра» означають наявність фактів чи інформації, котрі могли би переконати стороннього об'єктивного спостерігача, що конкретна особа, можливо вчинила злочин (п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України»), аналогічний правовий висновок викладено також у справі «Кавала проти Туреччини» (заява №28749/18), та у інших справах.
Враховуючи зазначені критерії, докази, додані до клопотання та пояснення учасників судового провадження, слідчий суддя приходить до висновку, що підозра є обґрунтованою.
За змістом ст.194 КПК України, слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази, обставини, які свідчать про 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Проаналізувавши приєднані до клопотання слідчого матеріали досудового розслідування, слідчий суддя дійшов висновку, що наведені вище докази, доводять обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, яке відносяться до тяжкого злочину.
Одночасно, слідчий суддя зазначає, що у відповідності до ст. 198 КПК України, висловлені в ухвалі слідчого судді за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінальних проваджень.
Відповідно до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи; репутацію підозрюваного, його майновий стан; наявність судимостей.
В якості підстави для застосування найсуворішого запобіжного заходу слідчий у внесеному клопотанні посилається на наявність трьох ризиків, що передбачені ст.177 КПК України, а саме: можливість переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на свідка. Наявність зазначених ризиків була підтримана слідчим та прокурорами у судовому засіданні.
Вирішуючи питання щодо обґрунтованості ризику можливого переховування, слідчий суддя вказує, що підозрюваний ОСОБА_6 не має постійного місця проживання і в результаті може переховуватись від слідства та суду.
Також, слідчий суддя вважає слушними посилання сторони обвинувачення на наявність ризику вчинення іншого кримінального правопорушення, оскільки підозрюваного відсутній постійне місце роботи.
Відповідно до вимог ч. 6 ст. 12 КК України інкриміноване ОСОБА_6 кримінальне правопорушення за ч. 1 ст. 307 КК України належить до тяжкого злочину.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою слідчий суддя враховує вимоги п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Слідчий суддя зазначає, що у рішенні Європейського суду з прав людини від 01.06.2006 року у справі «Мамедова проти Росії», (пункті 74) Суд вказував, що хоча суворість покарання є визначальним елементом при оцінці ризику переховування від правосуддя чи вчинення нових злочинів, потребу позбавлення когось волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину. Тримання під вартою також не можна застосовувати як передбачення вироку у формі позбавлення волі.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на презумпцію невинуватості переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин, покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Також, Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
У справі «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року Європейський суд з прав людини зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях статей 177, 178, 183 КПК України.
Згідно зазначених норм, наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. При розгляді питання про необхідність взяття під варту судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи і, зокрема, такі фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке, можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Оцінивши всі обставини в їх сукупності, у відповідності до вимог ст.178 КПК України, слідчий суддя дійшов до висновку, що клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до підозрюваного підлягає задоволенню. Лише такий запобіжний захід зможе дієво запобігти можливого переховування, наявність ризиків, передбачених у ст. 177 КПК України ,що доведені під час розгляду клопотання, що виключає можливість застосування до ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу.
Визначаючи строк запобіжного заходу суд вважає достатнім не визначати максимальний строк, тривалістю 60 днів, а дещо більший від 30 днів, що на думку слідчого судді буде оптимально для проведення всіх необхідних слідчо-оператвиних дій та для завершення досудового розслідування.
Слідчим суддею вивчалась можливість застосування до підозрюваного більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні. Проте, з урахуванням особи підозрюваного, відсутності у нього законних джерел доходів, застосування таких не буде дієвим. З аналогічних підстав слідчий суддя вважає неспроможними обґрунтування щодо доцільності застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту.
Вік обвинуваченого, його стан здоров'я, сімейне та матеріальне становище не дає підстав для незастосування до нього такого запобіжного заходу, як тримання під вартою.
Згідно із матеріалами справи підозрюваний ОСОБА_6 затримано в порядку ст.208 КПК України.
Питання про застосування застави вирішено судом в порядку ч.3 ст.183 КПК України. У відповідності до ч.5 ст.182 КПК України, з урахування тяжкості інкримінованих злочинів та відомостей, що характеризують підозрюваного, суд визначає заставу, достатню для забезпечення підозрюваним належної процесуальної поведінки у розмірі у розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 74430 грніз покладенням на обвинуваченого передбачених законом обов'язків.
Керуючись ст.ст.176-178,183,194, 205 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання старшого слідчого СВ відділення поліції №2 Кременчуцького районного управління поліції ГУНП у Полтавській області ОСОБА_7 , погоджене прокурором, - задовольнити частково.
Застосувати до ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком на 40 (сорок) днів.
Строк тримання під вартою рахувати з 16 години 02 хвилин 06 травня 2022 року.
Строк дії ухвали закінчується 14 червня 2022 року.
Визначити підозрюваному ОСОБА_6 заставу у розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 74430грн., яка може бути внесена на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Полтавській області (отримувач: ТУ ДСА України в Полтавській області; ЗКПО 26304855; р/р UA398201720355289002000015950 в ДКСУ м. Київ; МФО 820172; призначення платежу: ПІБ платника, призначення платежу, суд) підозрюваним, обвинуваченим або заставодавцем, який зобов'язується надати суду документ, що це підтверджує.
У разі внесення застави у розмірі, визначеному ухвалою суду, уповноваженій службовій особі місця ув'язнення необхідно негайно звільнити ОСОБА_6 з-під варти та повідомити про це старшого слідчого СВ відділення поліції №2 Кременчуцького ВП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_7 , прокурора Горішньоплавнівського відділу Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_3 та суд.
У разі внесення застави та звільнення підозрюваного ОСОБА_6 з-під варти на нього покладаються строком до 14 червня 2022 року наступні обов'язки:
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду,
- повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну свого місця проживання;
- прибувати до слідчого, прокурора, суду за першим викликом.
Роз'яснити особі, якою буде внесено заставу, що в разі невиконання підозрюваним перелічених вище обов'язків, заставу буде звернуто в дохід держави.
Ухвала слідчого судді, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Ухвала може бути оскаржена протягом 5 (п'яти) днів з дня її оголошення, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Полтавського апеляційного суду. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй повного тексту судового рішення.
Слідчий суддя ОСОБА_8