іменем України
Справа №377/780/21
Провадження №2/377/53/22
11 травня 2022 року Славутицький міський суд Київської області у складі: головуючої - судді Теремецької Н.Ф., за участю секретаря судового засідання - Прядко Н.М., за відсутності учасників справи, розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Славутичі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства «КРЕДОБАНК» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
10 грудня 2021 року до суду надійшла позовна заява, у якій позивач в особі представника - адвоката Павленка С.В., посилаючись на ст. ст. 525-526, 625, 629, 1048-1050, 1054 ЦК України, просить:
- стягнути солідарно із відповідачів на користь позивача суму заборгованості за кредитним договором № CL-206161 від 12.07.2019 року у розмірі 233 520,57 гривень, що складається із: заборгованості за тілом кредиту -233 520,57 гривень;
- стягнути солідарно із відповідачів на користь позивача судові витрати по оплаті судового збору в сумі 3502,81 гривень та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 23352 гривні.
В обґрунтування позову позивач послався на те, що 12.07.2019 між Акціонерним товариством «Кредобанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № CL-206161, відповідно до умов якого банк зобов'язується надати у власність позичальникові грошові кошти на умовах поворотності, строковості, платності та цільового характеру використання, а позичальник зобов'язується використати кредит на цілі, вказані у цьому кредитному договорі, повернути кредит, сплатити проценти та інші платежі в строк та на умовах, визначених цим кредитним договором. Відповідно до п. 2.1. договору банк видає позичальнику кредит у розмірі 280 000,00 гривень на строк до 11.07.2024. Згідно з п. 4.1. договору за користування кредитом позичальник сплачує банку відсотки за процентною ставкою 36,99 %. Як зазначено у п. п. 6.1., 6.2. договору, позичальник зобов'язаний повернути банку кредит у повному обсязі в порядку і терміни, передбачені цим договором та/або додатками до нього. Позичальник здійснює погашення заборгованості за цим договором відповідно до Графіку платежів (Додаток № 1 до цього договору). Всього позичальник зобов'язаний здійснити 60 щомісячних платежів по 10 406 гривень щомісячно, кожного останнього числа відповідного місяця, впродовж 60 місяців з дати укладення кредитного договору. Згідно з п. 6.9. кредитного договору банк у випадках, передбачених п. 3.3. кредитного договору, вправі вимагати дострокового повернення кредиту, процентів, комісії та інших належних до сплати платежів за кредитним договором, про що письмово повідомляє позичальника. Відповідно до п. 6.10. кредитного договору позичальник зобов'язаний протягом 30 банківських днів після отримання письмової вимоги банку (п. 6.9.) усунути порушення умов кредитного договору, вказаних у повідомленні протягом 30 календарних днів із дня отримання такого повідомлення. Якщо позичальник не усунув вказані порушення, то він зобов'язаний достроково повернути кредит, проценти, комісії та інші належні до сплати платежі за цим договором не пізніше 31-го календарного дня після отримання письмового повідомлення банку. На виконання умов вищевказаного договору банк свої зобов'язання по видачі відповідних сум кредиту виконав повністю. Позичальник своїх зобов'язань за кредитним договором належним чином не виконує, тому 06.09.2021 представник АТ «Кредобанк» звернувся із досудовою вимогою про дострокове стягнення заборгованості через неналежне виконання грошових зобов'язань за кредитним договором до ОСОБА_1 , проте 03.10.2021 року досудова вимога повернулась відправнику не врученою. Згідно з розрахунком заборгованості по кредитному договору № CL-206161 від 12.07.2019 станом на 26.08.2021 заборгованість за кредитом ОСОБА_1 перед АТ «Кредобанк» становить 233 520,57 гривень. Враховуючи, що на момент укладення кредитного договору ОСОБА_1 перебував у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_2 , то позивач, посилаючись на ст. ст. 525-526, 625, 629, 1048-1050, 1054 ЦК України, просить стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором № CL-206161 від 12.07.2019 в сумі 233 520,57 гривень.
Ухвалою судді від 29 грудня 2021 року після виконання вимог ч. 6 ст. 187 ЦПК України відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 27 січня 2022 року.
Ухвалою суду від 27 січня 2022 року було відкладено підготовче засідання на 23 лютого 2022 року у зв'язку з клопотанням відповідача ОСОБА_2 .
22 лютого 2022 року від відповідачів: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до канцелярії суду надійшли письмові пояснення, в яких вони просили відмовити повністю у задоволенні позовних вимог у зв'язку з їх безпідставністю, посилаючись на те, що дійсно 12 липня 2019 року між АТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № CL-206161, згідно з яким відповідачу було надано кредит у сумі 280 000 гривень. 03.09.2021 року на адресу ОСОБА_1 було направлено досудову вимогу щодо дострокового погашення заборгованості, яку ОСОБА_1 не отримував. Лист повернувся «за закінченням терміну зберігання». У відповідності до п. 6.9.-6.10. кредитного договору позичальник зобов'язаний сплатити заборгованість виключно у випадку отримання вимоги протягом 30 днів з моменту отримання. Оскільки ОСОБА_1 не отримував досудову вимогу, а сторони в договорі передбачили, що обов'язок у позичальника виникає саме з моменту отримання вимоги, а тому позовні вимоги щодо дострокового стягнення заборгованості є безпідставними. Крім того, досудова вимога щодо дострокового погашення заборгованості від 03.09.2021 року не містить інформацію за основною сумою заборгованості та процентами, а лише вказана сума для погашення заборгованості у розмірі 233 520,57 гривень, а не поточна/прострочена заборгованість, яку необхідно сплатити за тілом та процентами. В матеріалах справи відсутній договір поруки з ОСОБА_2 за кредитним договором. Доказів того, що кредитний договір був укладений в інтересах сім'ї, матеріали справи не містять. Відсутні докази про те, що відповідач ОСОБА_2 погодилася взяти на себе солідарне зобов'язання перед АТ «Кредобанк», а тому підстави для задоволення позову АТ «Кредобанк» в частині позовних вимог про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_2 , відсутні. Вимоги в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 23 352 гривень не підлягають задоволенню, оскільки у матеріалах справи наявні договір про надання правової допомоги, укладений 11.02.2019 року між АТ «Кредобанк» та Адвокатським об'єднанням «Бізнес і Право», свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та довіреність. Проте, будь-яких доказів на підтвердження існування та розміру понесення витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, до позовної заяви додано не було. Попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, наданий позивачем, не є належним доказом фактичного понесення стороною таких витрат.
Ухвалою суду від 23 лютого 2022 року було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 29 березня 2022 року.
29 березня 2022 року цивільну справу було знято з розгляду та призначено судове засідання на 11 травня 2022 року.
25 квітня 2022 року до суду в системі «Електронний суд» від представника позивача - адвоката Павленка С.В. надійшли додаткові пояснення у справі, в яких він, просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на те, що 06.09.2021 представник АТ «Кредобанк» звернувся до відповідача ОСОБА_1 із досудовою вимогою про дострокове стягнення заборгованості через неналежне виконання ним грошових зобов'язань за кредитним договором, докази направлення досудової вимоги містяться в матеріалах справи. У вказаній досудовій вимозі зазначено, що заборгованість за поточним та простроченими тілом кредиту становить 233 520,57 гривень, та що така сума заборгованості повинна бути погашена протягом 30 днів з дати отримання такої вимоги. Крім цього, досудова вимога містить застереження для відповідача, що у разі невиконання досудової вимоги у визначений термін АТ «Кредобанк» буде змушене звернутися до суду із відповідною позовною заявою про стягнення грошових коштів. Як вбачається із розрахунку заборгованості, основне прострочення виконання зобов'язань відповідачем почалось з серпня 2020 року, більш того, як вбачається з розрахунку заборгованості та руху коштів після серпня 2021 року відповідачем не зроблено жодного платежу. Досудова вимога була направлена відповідачу ОСОБА_1 06.09.2021 року та до моменту звернення до суду (грудень 2021 року) відповідачем не сплачувались платежі на виконання умов кредитного договору. Жодним нормативно-правовим актом не зобов'язано позивача перед тим, як звернутися до суду за захистом своїх прав, отримувати докази того, що відповідач отримав досудову вимогу про необхідність досудового врегулювання спору та виконання зобов'язань у відповідності до умов кредитного договору. Законодавство зобов'язує позивача направити таку вимогу на адресу боржника, а боржник зобов'язаний отримати таку вимогу. Відповідно до Анкети-заяви № CL-206161 від 12.07.2019 року, яка підписана ОСОБА_1 та його дружиною ОСОБА_2 , ОСОБА_1 просив позивача надати кредит в розмірі 280 000 гривень для рефінансування п'яти кредитних договорів. Також, вказана анкета містить особистий підпис дружини позичальника ОСОБА_2 , яка не заперечувала проти отримання її чоловіком ОСОБА_1 кредиту. Оскільки відповідачу ОСОБА_2 було відомо про отримання кредиту та не заперечувалось проти його отримання ОСОБА_1 , враховуючи, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживають однією сім'єю, ведуть спільне господарство, то відповідно вбачається, що грошові кошти, які були отримані по кредитному договору, були отримані в інтересах сім'ї та їх витрата була погоджена з другим подружжям, тому ОСОБА_2 також повинна відповідати за неналежне виконання умов кредитного договору, укладеного в інтересах сім'ї.
В призначене судове засідання позивач свого представника не направив, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином. На електронну адресу суду від представника позивача - адвоката Павленка С.В. надійшло клопотання, в якому він просив проводити розгляд справи без участі представника позивача, позовні вимоги просив задовольнити в повному обсязі.
Відповідачі: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в призначене судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Від відповідачів подано клопотання, в якому вони просили розглядати справу за їх відсутності.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. З огляду на викладене, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що 12 липня 2019 року ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «КРЕДОБАНК» подано Анкету-Заяву фізичної особи на отримання готівкового кредиту № CL-206161, в якій він зазначив свої персональні дані, такі як: ПІБ, дата народження, ІПН, дані свого паспорта, адресу реєстрації та фактичного проживання, номер мобільного телефону, сімейний стан, освіту, інформацію про зайнятість, наявність майна у власності, інформацію про свої доходи та витрати, інформацію про кредити, що пропонуються для рефінансування.
12 липня 2019 року між ОСОБА_1 та Акціонерним товариством «КРЕДОБАНК» було укладено кредитний договір № CL-206161( далі кредитний договір).
Відповідно до п. 1 кредитного договору банк зобов'язується надати у власність позичальникові грошові кошти на умовах поворотності, строковості, платності та цільового характеру використання, а позичальник зобов'язується використати кредит на цілі, вказані у цьому кредитному договорі, повернути кредит, сплатити проценти та інші платежі в строк та на умовах, визначених цим кредитним договором. Кредит видається виключно на цілі, зазначені в цьому кредитному договорі.
В пунктах 2.1., 2.2., 2.3. кредитного договору визначені: сума та валюта кредиту - 280 000,00 гривень; дата видачі кредиту - 12 липня 2019 року; строк (термін) кредитування - 60 місяців терміном до 11 липня 2024 року.
Згідно з п. 2.4. кредитного договору позичальник доручає банкові здійснити переказ кредитних коштів з позичкового рахунку, вказаного в п. 2.5. кредитного договору, на наступні цілі та за наступними реквізитами: на поточні потреби в сумі 140 725,56 гривень; на погашення (рефінансування) кредитної заборгованості позичальника перед АТ «КРЕДОБАНК» по кредитному договору № RF2r-69865 від 03.08.2017 року в сумі 6 007,48 гривень; на погашення (рефінансування) кредитної заборгованості позичальника перед АТ «БАНК ІНВЕСТИЦІЙ ТА ЗАОЩАДЖЕНЬ» по кредитному договору № PL/42/303 від 05.11.2018 року в сумі 46 544,55 гривні; на погашення (рефінансування) кредитної заборгованості позичальника перед ПАТ «ПУМБ» по кредитному договору № 1001287143901 від 09.04.2019 року в сумі 27 168,73 гривень; на погашення (рефінансування) кредитної заборгованості позичальника перед ПАТ «ПУМБ» по кредитному договору № 1001089664801 від 29.07.2018 року в сумі 55 136,76 гривень; на погашення (рефінансування) кредитної заборгованості позичальника перед ТОВ ФК ЦФР по кредитному договору № 5941487075 від 17.11.2016 року в сумі 4 416,92 гривень.
В пунктах 2.5-2.7. кредитного договору зазначено, що для обліку виданих кредитних коштів банк відкриває позичковий рахунок № НОМЕР_1 ; поточний (картковий) рахунок позичальника, на який здійснюється видача кредиту - № НОМЕР_2 ; рахунок для повернення кредитних коштів - № НОМЕР_3 .
Як вбачається з пункту 4.1. кредитного договору, за користування кредитом позичальник сплачує банку відсотки за процентною ставкою 36,99 % річних.
Відповідно до п. 4.2. кредитного договору проценти за користування кредитом нараховуються щомісячно на суму заборгованості по кредиту за методом «факт/360» (фактична кількість днів у місяці, але умовно в році 360 днів), за ставкою, визначеною у пункті 4.1. кредитного договору, з дня видачі кредиту до дня повернення кредиту в повному обсязі; якщо інше не випливає із умов цього кредитного договору.
Пунктом 4.4. кредитного договору визначено, що загальні витрати позичальника по кредиту за цим кредитним договором становлять 344 604,4 гривень.
За змістом пунктів 6.1., 6.2. кредитного договору позичальник зобов'язаний повернути банку кредит у повному обсязі в порядку і строки (терміни), передбачені кредитним договором та/або додатками до нього. Позичальник здійснює погашення заборгованості за цим кредитним договором відповідно до Графіку платежів (Додаток № 1 до цього кредитного договору). Всього позичальник зобов'язаний здійснити 60 щомісячних платежів по 10 406 гривень щомісячно, кожного останнього числа відповідного місяця, впродовж 60 місяців з дати укладення кредитного договору. Перший та останній платежі можуть відрізнятися за розміром суми щомісячного платежу. Щомісячні платежі з 12.07.2019 по 11.07.2024 погашаються в однаковому порядку.
Також відповідачем ОСОБА_1 12.07.2019 підписано паспорт споживчого кредиту до укладення договору про споживчий кредит, який додано позивачем до позову. Розділом 3 паспорту споживчого кредиту визначено основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, а саме: тип кредиту - кредит; суму/ліміт кредиту - 280 000 гривень; строк кредитування - 60 місяців; мета отримання кредиту - в залежності від цілей отримання кредиту: поточні потреби; рефінансування заборгованості; спосіб та строк надання кредиту - у безготівковому порядку, в день підписання сторонами кредитного договору.
Відповідно до розділу 4 вказаного паспорта передбачено проценту ставку 36,99 відсотків річних; тип процентної ставки - фіксована, метод розрахунку факт/360, схема ануїтет; загальні витрати за кредитом 344604,4 гривень; орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом - 624 604,4 гривень; реальну річну процентну ставку - 43,94 %.
Розділом 4 вказаного паспорта визначений порядок повернення кредиту - 60 ануїтетних платежів по 10 406 гривень щомісячно, кожного числа, що відповідає даті укладення договору відповідного місяця, впродовж 60 місяців з дати укладання договору.
Згідно з меморіальними ордерами № 40823882, 40825759, 40825761, 40825763, 40825765, 40825767 від 12 липня 2019 року ОСОБА_1 на рахунок № НОМЕР_3 12 липня 2019 року було надано кредит у розмірі 280 000,00 гривень, відповідно до кредитного договору № CL-206161 від 12.07.2019.
Відповідно до Графіку платежів за кредитним договором № CL-206161 від 12.07.2019 та розрахунку сукупної вартості кредиту, що є Додатком № 1 до кредитного договору № CL-206161 від 12.07.2019, він складається із 60 платіжних періодів; сума щомісячного платежу за період з 12.08.2019 по 12.06.2024 складає включно 10 406 гривень; 11.07.2024 складає 10 450,40 гривень, та включає в себе погашення основної суми кредиту і суми відсотків за користування кредитом. Сукупна вартість кредиту складає 624 404,40 гривень.
Випискою про рух коштів по рахунку з 12.07.2019 по 26.08.2021, яка долучена до матеріалів справи, підтверджено, що відповідачу було відкриті карткові рахунки № НОМЕР_1 та НОМЕР_3 у гривнях, які були зазначені у кредитному договорі № CL-206161 від 12.07.2019, 12.07.2019 було зараховано кошти у розмірі 140 725,56 гривень на рахунок № НОМЕР_3 , які надійшли від АТ «КРЕДОБАНК», та здійснено погашення кредитів, що вказані у п. 2.4. кредитного договору: № RF2r-69865 від 03.08.2017 на суму 6 007,48 гривень; № PL/42/303 від 05.11.2018 на суму 46 544,55 гривень; № 1001287143901 від 09.04.2019 на суму 27 168,73 гривень; № 1001089664801 від 29.07.2018 на суму 55 136,76 гривень; № 5941487075 від 17.11.2016 на суму 4 416,92 гривень. Також випискою про рух коштів підтверджено, що відповідач користувався вказаними грошовими коштами, починаючи з 12.07.2019.
06 вересня 2021 року АТ «КРЕДОБАНК» за вих. № 235/2021 було направлено відповідачу ОСОБА_1 досудову вимогу щодо дострокового стягнення заборгованості, в якій банк вимагав від ОСОБА_1 дострокового повернення за цим кредитним договором, у 30-денний термін з моменту отримання цієї вимоги, заборгованості за поточним та простроченим тілом кредиту у розмірі 233 520,57 гривень, у порядку передбаченому п. 6.9 кредитного договору № CL-206161 від 12.07.2019, та попередив, що у разі невиконання даної вимоги, банк змушений буде звернутися за захистом своїх порушених прав та законних інтересів до суду з метою стягнення заборгованості в судовому порядку.
Проте, вимога відповідачем ОСОБА_1 не була отримана та була повернута відправнику 22.09.2021, причина повернення «за закінченням терміну зберігання».
Згідно з розрахунком заборгованості за договором кредиту № CL-206161 від 12.07.2019 станом на 26.08.2021 року загальна сума заборгованості за кредитом становить 233 520 гривень 57 копійок, яка складається з: 233 520 гривень 57 копійок -сума заборгованості за тілом кредиту.
Згідно із статтею 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.(ч. 1). Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини (п. 1 ч. 2).
Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частиною першою статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно із частиною першою статті 1049 ЦК України Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). (стаття 610 ЦК України).
Визначаючи зміст правовідносин, які виникли між сторонами кредитного договору, суди повинні встановити: на які потреби було надано кредит, чи здійснювалось кредитування з метою задоволення боржником особистих економічних та побутових потреб. Установивши, що кредитування здійснювалось на споживчі потреби, суд повинен застосувати до встановлених правовідносин законодавство щодо захисту прав споживачів (висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 14 вересня 2016 року у справі № 6-223цс16).
Якщо кредитодавець згідно з договором про надання споживчого кредиту одержує внаслідок порушення споживачем умов договору право на вимогу повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, або на вилучення продукції чи застосування іншої санкції, він може використати таке право лише у разі: 1) затримання сплати частини кредиту та/або відсотків щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла щонайменше - на три календарні місяці; або 2) перевищення сумою заборгованості суми кредиту більш як на десять відсотків; або 3) несплати споживачем більше однієї виплати, яка перевищує п'ять відсотків суми кредиту; або 4) іншого істотного порушення умов договору про надання споживчого кредиту. Якщо кредитодавець на основі умов договору про надання споживчого кредиту вимагає здійснення внесків, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі внески або повернення споживчого кредиту можуть бути здійснені споживачем протягом тридцяти календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - шістдесяти календарних днів з дня одержання повідомлення про таку вимогу від кредитодавця. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про надання споживчого кредиту, вимога кредитодавця втрачає чинність (частина десята статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» зі змінами, передбаченими Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг», який набрав чинності 16 жовтня 2011 року).
Наведені приписи дають підстави для висновку, що частина десята статті 11 зазначеного Закону у редакції, що була чинною до 10 червня 2017 року (набрання чинності Закону України «Про споживче кредитування»), встановила обов'язковий досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту. Такий же обов'язковий досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту передбачено і в статті 16 Закону України «Про споживче кредитування», який набрав чинності 10 червня 2017 року.
Звернення до суду з позовом про дострокове повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту не замінює визначений вказаним Законом порядок. Якщо кредитодавець звертається до суду з таким позовом, не виконавши вимоги частини десятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», у редакції, чинній до 10 червня 2017 року, та статті 16 Закону України «Про споживче кредитування», який набрав чинності 10 червня 2017 року, не дотримавши передбачений зазначеним договором порядок, який не має погіршувати порівняно із цим Законом становище споживача, то в останнього як у позичальника відсутній обов'язок достроково повернути кошти за договором про надання споживчого кредиту, а у суду відсутня підстава для задоволення відповідного позову у частині, яка стосується дострокового стягнення коштів за таким договором.
Вказаний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц.
АТ «КРЕДОБАНК» просить достроково стягнути з відповідачів солідарно усю суму кредиту.
В підпункті 1-1 пункту 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», зазначено, що договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов'язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.
Пунктом 11 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Виходячи із змісту кредитного договору № CL-206161 від 12.07.2019, укладеного між АТ «КРЕДОБАНК» та ОСОБА_1 , паспорту споживчого кредиту, підписаного ОСОБА_1 до укладеного кредитного договору, зазначений кредитний договір є споживчим кредитом.
Відповідно до п. 6.9. кредитного договору банк у випадках, передбачених п. 3.3. кредитного договору, вправі вимагати дострокового повернення кредиту, процентів, комісій та інших належних до сплати платежів за кредитним договором, про що письмово повідомляє позичальника.
У пункті 3.3. кредитного договору зазначено, що банк вправі відмовити у виплаті позичальнику кредиту або його частини та/або припинити кредитування позичальника у випадку: передбаченому п. 4.11. кредитного договору; прострочення сплати процентів та/або повернення кредиту (частини кредиту) щонайменше на один календарний місяць; порушення позичальником істотних умов кредитного договору, зокрема: надання для здійснення платежів документів, що не відповідають вимогам законодавства України та встановленим в банку правилам; представлення позичальником у банк для отримання кредиту документів/інформації, що виявились недостовірними; невиконання позичальником зобов'язань, передбачених кредитним договором.
Пунктом 6.10. кредитного договору визначено, що позичальник зобов'язаний після отримання повідомлення банку, передбаченого п. 6.9. кредитного договору, усунути порушення умов кредитного договору, вказаних у повідомленні ( згідно п. п. 3.3.2., 3.3.3. кредитного договору) протягом 30 календарних днів із дня отримання такого повідомлення. Якщо позичальник не усунув вказані порушення, то він зобов'язаний достроково повернути кредит, проценти, комісії та інші належні до сплати платежі за Кредитним договором не пізніше 31-го календарного дня після отримання письмового повідомлення банку (п. 6.9. Кредитного договору).
Як вбачається з вказаного розрахунку заборгованості за кредитним договором № CL-206161 від 12.07.2019, відповідач ОСОБА_1 допустив прострочення сплати заборгованості за наданим кредитом з 12.08.2020, тобто на строк більше одного календарного місяця, тому у позивача виникло право на вимогу про дострокове повернення суми заборгованості відповідно до п. 6.9. кредитного договору.
Відповідно до пункту 13 частини першої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» в укладеному договорі визначається порядок дострокового повернення кредиту.
Згідно з частиною четвертою статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.
Кредитодавець зобов'язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.
Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.
Таким чином, для реалізації права на вимогу про дострокове повернення суми заборгованості в судовому порядку як умовами кредитного договору, так і частиною четвертою статті 16 Закону України «Про споживче кредитування, передбачено обов'язковий досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів за кредитним договором № CL-206161 від 12.07.2019, відповідно до якого банк письмово повідомляє позичальника про дострокове повернення кредиту, процентів, комісій та інших належних до сплати платежів за кредитним договором. У позичальника відповідно до частини четвертої статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» та п.6.10 кредитного договору виникає обов'язок з повернення всієї суми грошових коштів за кредитним договором не пізніше 31 календарного дня після отримання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу в разі, коли він не усунув порушення, вказані у повідомленні, протягом 30 календарних днів із дня отримання повідомлення
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що для дострокового стягнення в судовому порядку заборгованості за вказаним кредитним договором має передувати направлення кредитодавцем позичальнику письмової вимоги про дострокове повернення кредиту і отримання позичальником такої вимоги, оскільки в кредитному договорі сторони передбачали, що обов'язок з дострокового повернення кредиту у позичальника виникає після отримання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу.
Враховуючи, що кредит надавався на споживчі цілі, строк його повернення не настав на час звернення з позовом до суду (дата повернення кредиту - 11 липня 2024 року), в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження отримання позичальником ОСОБА_1 досудової вимоги про дострокове повернення кредиту, то у суда відсутні правові підстави для дострокового стягнення усієї суми кредиту.
Таким чином, підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором за період з 12 липня 2019 року по 26 серпня 2021 року (дата розрахунку заборгованості, доданого до позовної заяви), яка відповідно до вказаного розрахунку становить 14 245,77 гривень ( прострочена сума заборгованості). В іншій частині позовні вимоги щодо стягнення поточної суми заборгованості за кредитним договором - 219274,80 гривень задоволенню не підлягають.
Слід заначити, що стягненню на користь позивача підлягає сума заборгованості за кредитним договором - 14 245,77 гривень лише з відповідача ОСОБА_1 , виходячи з наступного.
Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно із ч. 4 ст. 65 СК України договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
За нормами сімейного законодавства умовою належності того майна, яке одержане за договором, укладеним одним із подружжя, до об'єктів спільної сумісної власності подружжя є визначена законом мета укладення договору - інтереси сім'ї, а не власні, не пов'язані із сім'єю інтереси одного з подружжя.
Отже, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то цивільні права та обов'язки за цим договором виникають в обох із подружжя, незважаючи на відсутність в законі прямої вказівки на солідарну відповідальність.
При вирішенні спору про порядок виконання подружжям зобов'язань, що виникають з правочинів, вчинених в інтересах сім'ї, суди повинні керуватися тим, що подружжя має відповідати за такими зобов'язаннями солідарно усім своїм майном.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 205/5882/18.
Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
За умовами кредитного договору № CL-206161 від 12.07.2019 року метою отримання ОСОБА_1 коштів у кредит було використання їх на поточні потреби та на погашення (рефінансування) кредитної заборгованості позичальника.
Будь-яких доказів використання відповідачем ОСОБА_1 в інтересах та на потреби сім'ї коштів, отриманих за вказаним кредитним договором, позивачем суду не надано. Наявність письмової згоди відповідача ОСОБА_2 у Анкеті-Заяві фізичної особи на отримання готівкового кредиту № CL-206161 про отримання ОСОБА_1 кредиту не свідчить про те, що вказаний кредит було використано в інтересах та на потреби сім'ї, оскільки кредитний договір таких положень не містить.
Виходячи з викладеного, в частині солідарного стягнення з відповідача ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором позовні вимоги є недоведеними, доказами не підтвердженими, тому задоволенню не підлягають.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити судові витрати між сторонами.
Згідно з частиною першою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
За змістом пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини першої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Частиною другою цієї статті передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
За правилом частини третьої вказаної статті для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Як зазначено у пункті 3 частини другої статті 141 ЦПК України, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з частиною 3 статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».
Вказаний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18).
З позовної заяви вбачається, що позивачем була заявлена вимога про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 23 352 гривні, які пов'язані з аналізом справи, побудові стратегії дій по справі, складанням позовної заяви та супроводом представника в судових засіданнях.
Судом встановлено, що адвокат Павленко Сергій Валерійович надавав позивачу АТ «КРЕДОБАНК» правову допомогу на підставі ордеру серії КС № 573217 від 16.06.2020, виданого Адвокатським об'єднанням «БІЗНЕС І ПРАВО», та довіреностей № 11821 від 30 грудня 2020 року та № 12372 від 28 грудня 2021 року, виданих АТ «КРЕДОБАНК».
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 23 352 гривні позивачем було додано до позовної заяви витяг з копії договору про надання правової допомоги від 11 лютого 2019 року, укладеного між АТ «КРЕДОБАНК» та Адвокатським об'єднанням «БІЗНЕС І ПРАВО».
Проте, витяг з копії договору про надання правової допомоги від 11 лютого 2019 року, укладеного між АТ «КРЕДОБАНК» та Адвокатським об'єднанням «БІЗНЕС І ПРАВО», не містить даних про склад та розмір, порядок оплати наданої правової допомоги.
Будь-яких документів, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги у даній справі, оформлених у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження), позивачем суду не надано.
Таким чином, відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу є підставою для відмови у задоволенні вимог позивача про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 23 352 гривні.
За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до платіжного доручення № 62372497 від 28.10.2021 року позивачем сплачено судовий збір в сумі 3502,81 гривень (а. с. 1). Вказана сума судового збору була зарахована до спеціального фонду державного бюджету України (а. с. 2).
Відповідно до п. 36 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати» вимога пропорційності присудження судових витрат при частковому задоволенні позову застосовується незалежно від того, за якою ставкою сплачено судовий збір, (наприклад, його сплачено за мінімальною ставкою, визначеною Законом № 3674-VI).
Виходячи з того, що позивачем сплачено судовий збір в сумі 3 502,81 гривень, то з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по оплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог, виходячи з наступного розрахунку: 14 245,77 грн. х 100:233 520,57 грн. = 6,1 % (відсоток розміру задоволеного позову); 3 502,81 х 6,1 % :100 = 213,67 грн. (сума судових витрат, пропорційна відсотку задоволеного позову).
На підставі викладеного, керуючись статтями 258-259, 263-265 ЦПК України, -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «КРЕДОБАНК» заборгованість за кредитним договором № CL-206161 від 12.07.2019 в сумі 14 245 (чотирнадцять тисяч двісті сорок п'ять) гривень 77 (сімдесят сім) копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «КРЕДОБАНК» судові витрати по оплаті судового збору в сумі 213 (двісті тринадцять) гривень 67 (шістдесят сім) копійок.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду. Апеляційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач - Акціонерне товариство «КРЕДОБАНК», код ЄДРПОУ 09807862, місцезнаходження: м. Львів, вул. Сахарова, буд. 78.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .
Повне рішення суду складено 11 травня 2022 року.
Суддя Н. Ф. Теремецька