1[1]
Іменем України
26 квітня 2022 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого: судді ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретаря судового засідання - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, з використанням цифрового засобу зв'язку програмного забезпечення месенджеру «Вайбер»,матеріали судового провадження за апеляційними скаргами обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 15 квітня 2022 року, у кримінальному провадженні щодо
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Луцьк, громадянина України, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
та
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця Донецької області Краснолиманського району смт. Кіровськ, громадянина України, раніше судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , без постійного місця проживання,
які обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,
за участю сторін провадження :
прокурора - ОСОБА_7 ,
обвинувачених - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
Ухвалою від 15 квітня 2022 року Дарницький районний суд м. Києва задовольнив клопотання прокурора та продовжив строк тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , які обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, кожному строком на 60 діб, до 14 червня 2022 року включно.
Цією ж ухвалою суд залишив без змін раніше визначений обвинуваченим розмір застави.
Приймаючи вказане рішення, суд першої інстанції, як зазначено в оскаржуваній ухвалі, виходив із того, що, як вбачається з матеріалів провадження ОСОБА_5 та ОСОБА_6 обвинувачуються у скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, який, згідно ст. 12 цього Кодексу, відноситься до категорії тяжких злочинів, за який законом передбачене покарання від трьох до шести років позбавлення волі, офіційно ніде не працюють, законних джерел доходу не мають.
З огляду на вказані обставини, враховуючи вік та стан здоров'я, майновий стан, міцність соціальних зв'язків, репутацію обвинувачених та ризик повторення чи продовження ними протиправної діяльності, суд першої інстанції дійшов висновку, що вказані вище обставини, а також підвищена суспільна небезпека злочину, у вчиненні якого обвинувачуються ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , дають підстави стверджувати про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме: можливість переховування від суду або вчинення іншого кримінального правопорушення, а тому жоден із більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, на думку суду, не зможе запобігти зазначеним ризикам.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, обвинувачені ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , кожен окремо, подали апеляційні скарги, в якій просять скасувати ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 15 квітня 2022 року та постановити нову ухвалу, якою змінити запобіжний захід у виді тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою.
Окрім цього, обвинувачені просять зменшити визначений судом розмір застави до мінімально можливої суми.
В обґрунтування апеляційних вимог обвинувачений ОСОБА_5 посилається на те, що йому не надали можливості висловити свою позицію з приводу його продовження тримання під вартою, яка полягає в тому, що він не вчиняв інкримінованого йому кримінального правопорушення та дізнався про це правопорушення від співробітників поліції. Він лише опинився поруч з людиною, яка вчинила крадіжку, при цьому ніякої змови з ОСОБА_6 у нього не було і що останній робить він, ОСОБА_5 , не знав.
В доповненнях до своєї апеляційної скарги обвинувачений ОСОБА_5 просить застосувати до нього амністію, так як у нього є матір, яка являється пенсіонеркою та має інвалідність 3 групи і потребує його допомоги.
У свою чергу обвинувачений ОСОБА_6 у своїй скарзі посилається на те, що в результаті бомбових ударів його сім'я, в тому числі матір, якій 67 років і яка є пенсіонером, позбавлена житла та засобів існування.
Окрім цього, обвинувачений ОСОБА_6 просить застосувати до нього підписаний Президентом України Закон «Про амністію», який набрав законної сили, з урахуванням того, що в нього є матір пенсіонерка, за якою потрібно піклуватися, а також тієї обставини, що ОСОБА_5 не знав про вчинене ним кримінальне правопорушення і ніякої змови на вчинення злочину між ними не було.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення обвинувачених, які підтримали свої апеляційні скарги та просили їх задовольнити; пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційних скарг та просив залишити ухвалу суду без змін; перевіривши надані суду апеляційної інстанції матеріали та обговоривши доводи скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для продовження запобіжного заходу, так само як і для його застосування, є зокрема наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, а саме: переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженні іншим чином або вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Розглядаючи питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд першої інстанції, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, відповідно до ст.ст. 178, 199 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 331 КПК України суд першої інстанції, незалежно від наявності клопотань, зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Абзацом другим цієї ж частини ст. 331 цього Кодексу, на суд покладено такий самий обов'язок, а саме до спливу продовженого строку, повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, у разі якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Перевіривши доводи апеляційних скарг обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 15 квітня 2022 року про продовження обвинуваченим строкутримання під вартою, колегія суддів встановила, що судом першої інстанції були дотримані зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону при вирішенні питання щодо продовження строку тримання обвинувачених під вартою, а тому, враховуючи конкретні обставини даного кримінального провадження, обставини з якими закон пов'язує можливість, як застосування, так і продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, в тому числі наявність ризиків, які давали суду достатні підстави вважати, що обвинувачені ОСОБА_5 та ОСОБА_6 можуть здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, підстави для скасування оскаржуваної ухвали відсутні.
З огляду на це, посиланняобвинувачених на те, що при вирішенні питання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою судом першої інстанції не було враховано того, що ОСОБА_5 не приймав участі у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та що між ними не було попередньої змови на вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України слід визнати безпідставними, оскільки вказані обставини не мають жодного відношення до предмету апеляційного розгляду, а повинні перевірятись судом під час судового розгляду.
Це стосується також і доводів обвинувачених щодо наявності законних підстав для застосування до них Закону про амністію 2022 року, який, до того ж, Верховною Радою України ще не прийнятий.
Що ж стосується прохання обвинувачених щодо пом'якшення їм запобіжного заходу та зменшення суми застави з урахуванням наведених ними даних про особу кожного із них, то вони також не можуть бути взяті до уваги, оскільки рішення суду першої інстанції щодо продовження ОСОБА_5 та ОСОБА_6 строку тримання під вартою містить у собі належні мотиви для його ухвалення, з урахуванням вимог, передбачених, як Кримінальним процесуальним кодексом України, так і відповідними нормами міжнародного законодавства, в тому числі з урахуванням даних про особу кожного із обвинувачених, а тому колегія суддів не вбачає достатніх правових підстав для визнання оскаржуваної ухвали незаконною або необґрунтованою.
При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що, з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Продовження тримання особи під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають право поваги до особистої свободи (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року).
Отже, за висновком колегії суддів, приймаючи рішення про продовження строку тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_6 , суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив усі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження цього запобіжного заходу, врахував ступінь тяжкості інкримінованого обвинуваченим кримінального правопорушення, дані про особу кожного із них, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та прийняв відповідне судове рішення, яке не суперечить вимогам закону та загальним засадам кримінального провадження.
На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги відсутність будь-яких порушень норм КПК України з боку суду першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали, колегія суддів вважає необхідним, за наслідками апеляційного розгляду, прийняти рішення, яким ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 15 квітня 2021 року про продовження строку тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до 14 червня 2022 року включно, залишити без змін, а їх апеляційні скарги захисника - без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 376, 405, 407, 418, 419 та 422-1 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 15 квітня 2022 року, відповідно до якої суд продовжив строк тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , які обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, кожному строком на 60 днів, до 14 червня 2022 року включно, - без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: _____________ _____________ _____________
( ОСОБА_1 ) ( ОСОБА_2 ) ( ОСОБА_3 )
Номер справи: 753/3758/22
Номер провадження : 11-кп/824/2157/2022
Категорія: ч. 3 ст. 185КК України
Головуючий у 1-й інстанції - суддя ОСОБА_9
Доповідач - суддя ОСОБА_1