12 травня 2022 року Справа № 160/25846/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Неклеса О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки), зобов'язання вчинити певні дії,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Дніпропетровській області), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправними та скасувати вимоги про сплату боргу (недоїмки) Головного управляння ДПС у Дніпропетровській області від 20.05.2019 року № Ф-2056-51 зі сплати єдиного соціального внеску у розмірі 21030 грн. 90 коп.; від 13.11.2020 року № Ф-2056-51-13-05/62 зі спати єдиного соціального внеску у розмірі 35588 грн.74 коп.; від 11.02.2021 року № Ф-2056-51-13-05/62 зі спати єдиного соціального внеску у розмірі 37788 грн.74 коп.;
- зобов'язати Головне управляння ДПС у Дніпропетровській області, як відокремлений підрозділ ДПС України здійснити відображення відомостей за судовим рішенням у картці платника ЄСВ ОСОБА_1 шляхом виключення недоїмки - заборгованості з єдиного соціального внеску в розмірі 37788,74 грн. за період з січня 2017 року по грудень 2020 року.
В мотивування позовних вимог позивач зазначив, що спірні вимоги про сплату боргу (недоїмки) є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки заборгованість позивача з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування виникла у період з 2017 року по 2019 рік, тобто період охоплений абз. 1 п. 9-15 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України «Про збір га облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо соціальної підтримки платників податків на період здійснення обмежувальних протиепідемічних заходів, запроваджених з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 04.12.2020 №1072-ІХ внесені зміни до пункту 9-15 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464. Цими змінами фактично продовжуються процедури, передбачені при списанні сум недоїмки з єдиного внеску, яким продовжує строк до 1 березня 2021 року сплячим ФОПам для списання ЄСВ. Зважаючи на вказані зміни в законодавстві, а також враховуючи той факт, що позивач припиняв підприємницьку діяльність з 2017 року по теперішній час, а про наявність боргу стало відомо пізніше, то нарахований борг з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування підлягає списанню. На думку позивача, відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Відтак, позивач вважає, що норми Закону України від 13.05.2020 року № 592-ІХ мають зворотню дію в часі, оскільки спростовують відповідальність фізичної особи за несвоєчасну сплату зобов'язання з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за січень-грудень 2017 року, 2018 року та 2019, 2020 роки. Також позивач зазначив, що відповідальними за достовірність відображення в інформаційній системі органів ДФС первинних показників є працівники структурних підрозділів органів ДФС за напрямами роботи. Контроль достовірності первинних показників за податками і зборами, митними та іншими платежами до бюджетів та єдиним внеском здійснюється керівниками структурних підрозділів органів ДФС за напрямами роботи. Загальний контроль за достовірністю відображення в інтегрованій карті платника облікових показників забезпечується підрозділом, який здійснює облік платежів та інших надходжень. Оскільки облік нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску відображається в інтегрованій картці платника, то на переконання суду матеріально-правовий інтерес платника податків полягає в тому, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом, реальну структуру податкових вигод та податкових зобов'язань платника податків.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.01.2022 року відкрито провадження по справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Зобов'язано позивача надати до суду протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали: належним чином засвідчені копії для залучення до матеріалів справи інших документів та доказів, які мають значення для вирішення справи та не були надані разом з адміністративним позовом, якщо такі є, в т.ч.: відомості про розмір щомісячно нарахованих доходів, утриманих та сплачених сум ЄСВ до бюджету за спірний період; довідку за формою ОК-5 “Індивідуальні відомості про застраховану особу” за аналогічний період; довідку за формою ОК-7 “Індивідуальні відомості про застраховану особу” за аналогічний період.
09.02.2022 року ГУ ДПС у Дніпропетровській області до суду подано відзив на позовну, в якому відповідач заперечив щодо задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї правової позиції відповідач зазначив наступне. Відповідно до ч. 8 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою. Відповідач також зазначає, що органи доходів і зборів отримують інформацію з ЄДР, зокрема, про державну реєстрацію для »обліку платників податків та не є розпорядниками зазначеної інформації. Згідно частини першої статті 5 розділу II Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року № 2464-VІ із змінами та доповненнями зняття з обліку платників єдиного внеску, зазначених в абзацах другому, п'ятому та сьомому пункту 1 та пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється податковими органами на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, платників єдиного внеску - фізичних осіб - підприємців, - на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, після проведення передбачених законодавством перевірок платників та проведення остаточного розрахунку, а платників єдиного внеску, зазначених в абзаці шостому пункту 1 та пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, на яких не поширюється дія Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", - за їхньою заявою після проведення передбачених законодавством перевірок платників, звірення розрахунків та проведення остаточного розрахунку, а платників єдиного внеску, зазначених в абзаці восьмому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - за їхньою заявою. Згідно вимог п.5 розділу V наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та Положення про реєстр страхувальників» від 24.11.2014 року №1162, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.12.2014 року за №1553/26330, після проведення остаточного розрахунку платником єдиного внеску контролюючий орган знімає його з обліку та вносить відповідні записи до реєстру страхувальників із зазначенням дати та підстави зняття з обліку. Законом України від 13 травня 2020 року № 592-ІХ «Про внесення змін до Закону України від 08 липня 2010 року № 2464 - VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо усунення дискримінації за колом платників» внесено зміни до пункту 9-15 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464, які набувають чинності з 03.06.2020 року, зокрема щодо списання за заявою платника та у порядку, визначеному цим Законом, несплачені станом на день набрання чинності з урахуванням особливостей, суми недоїмки, нараховані платникам єдиного внеску, зазначеним у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, за період з 1 січня 2017 року до дня набрання чинності Закону № 592, а також штрафи та пеня, нараховані на ці суми недоїмки. Несплачені суми списуються у разі якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) від їх підприємницької діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та за умови подання протягом 90 календарних днів з дня набрання чинності Законом № 592: а) до податкового органу за основним місцем обліку заяви про зняття з обліку як платника єдиного внеску; б) до податкового органу - звітності відповідно до вимог частини 2 статті 6 Закону № 2464 за період з 1 січня 2017 року до дня набрання чинності Законом № 592. Зазначена звітність подається платником виключно у випадку, якщо вона не була подана раніше. Отже, законодавством України визначено вичерпний перелік умов за яких можлива процедура списання заборгованості зі сплати єдиного внеску. Оскільки ОСОБА_1 не дотримано умови відповідно до Закону № 592, а саме: не надано до податкового органу за основним місцем обліку заяву про зняття з обліку як платника єдиного внеску та звітності відповідно до вимог частини 2 ст. 6 Закону № 2464 за період з 01 січня 2017 року до дня набрання чинності Законом № 592, то відсутні законодавчі підстави для вжиття заходів щодо списання заборгованості зі сплати єдиного внеску. Крім того, позивач не звертався до ГУ ДПС у Дніпропетровській області із заявою про списання суми недоїмки з ЄСВ. Позивач не наводить жодних доводів, які підтверджують відсутність статусу платника єдиного внеску за спірний період, та підстави для визнання нарахувань ЄСВ протиправними. При цьому, позивачем до позовної заяви не надано відомості про розмір щомісячно утриманих та сплачених сум ЄСВ до бюджету за спірний період тощо. Таким чином, ГУ ДПС у Дніпропетровській області щодо винесення спірних вимог діяло лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією ті. законами України. Окрім того, відповідач зазначив, що скасування податкової вимоги судовим рішенням, яке набрало законної сили, та яким встановлено відсутність у платника відповідного боргу, зумовлює необхідність коригування відповідних показників його ІКП. Оскільки протиправність спірних вимог не встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили, то позовні вимоги стосовно зобов'язання ГУ ДПС у Дніпропетровській області привести у відповідність інтегровану картку платника податків є передчасними. Тож, із заявленої позовної вимоги не вбачається спрямованості на захист вже порушеного права, а відповідна вимога заявлена на майбутнє, вважаємо, що відповідна вимога є передчасною, та не підлягає задоволенню судом.
14.02.2022 року від ОСОБА_1 до суду надійшла відповідь на відзив щодо позовної заяви, в якій позивач зазначив про безпідставність та необґрунтованість доводів ГУ ДПС у Дніпропетровській області у відзиві на позовну заяву.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.02.2022 року заяву ОСОБА_1 про уточнення позовних вимог у справі №160/25846/21 повернуто позивачу.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.03.2022 року вирішено здійснити розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання. Витребувано від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області відомості щодо надходження до контролюючого органу заяви від ОСОБА_1 про списання суми недоїмки, нарахованої платнику єдиного внеску. Зазначені документи слід було надати суду в строк до 18.04.2022 року на адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду (49089, м. Дніпро, вул. Академіка Янгеля, буд. 4, електронна адреса inbox@adm.dp.court.gov.ua). Роз'яснено відповідачу, що надані до суду документи повинні бути надіслані позивачу, а докази такого направлення - надані до суду.
У судове засідання 18.04.2022 року сторони не прибули.
15.04.2022 року від ОСОБА_2 до суду надійшла заява щодо розгляду справи у порядку письмового провадження.
Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України, учасники справи мають право: подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні”, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Також, 14.03.2022 року Президентом України підписано Указ “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні” № 133/2022, у зв'язку із чим до Верховної Ради направлено проект Закону України “Про затвердження Указу Президента України “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні” від 14.03.2022 року № 7168.
15.03.2022 року Верховна Рада ухвалила Закон про затвердження Указу Президента України № 133/2022 від 14.03.2022 року “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні”. Таким чином, строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 26 березня 2022 року на 30 діб, тобто до 25 квітня 2022 року.
18.04.2022 року Верховна Рада ухвалила Закон про затвердження Указу Президента України №259/2022 “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні”. Таким чином, строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.
Статтею 3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Враховуючи те, що наявних в матеріалах справи письмових доказів достатньо для вирішення справи по суті та немає перешкод для розгляду справи в порядку письмового провадження, задля захисту життя та здоров'я учасників справи, суд не вбачає підстав для відкладення чи перенесення розгляду справи та розглядає справу в порядку письмового провадження.
Відповідно до частини 3 статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Згідно з ч.9 ст.205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
На підставі приписів ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
При цьому відповідно до ч. 4 ст. 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що за даними інформаційної системи податкового органу, ОСОБА_1 перебуває на податковому обліку в ГУ ДПС у Дніпропетровській області (Шевченківська ДПІ) з 07.12.2001 року, як фізична особа-підприємець за загальною системою оподаткування. Відповідно до відомостей з ЄДР підприємницьку діяльність позивачем не припинено станом на 03.02.2022 року.
Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску» згідно з таблицею 1 додатка 5 до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів від 14.04.2015 №435 (із змінами та доповненнями) ОСОБА_1 за 2017-2020 роки надано з помилками, за результатами обробки пакет не прийнято, відомості зі звітності страхувальника не внесено до реєстру застрахованих осіб.
З метою контролю за сплатою сум єдиного внеску, Державною податковою службою України в базі АІС «Податковий блок» в інтегровану картку платників (далі - ІКП) з кодом бюджетної класифікації 71040000 впроваджено автоматичне щоквартальне нарахування сум єдиного внеску по фізичним особам - підприємцям.
Розмір мінімальної заробітної плати у 2017 році складав 3200,00 грн., відповідно розмір мінімального страхового внеску дорівнював 704,00 грн. (3200*22%).
Розмір мінімальної заробітної плати у 2018 році складав 3723,00 грн., відповідно розмір мінімального страхового внеску дорівнював 819,06 грн. (3723*22%).
Розмір мінімальної заробітної плати у 2019 році складав 4173,00 грн., відповідно розмір мінімального страхового внеску дорівнював 918,06 грн. (4173*22%).
Розмір мінімальної заробітної плати у 2020 році складав 4723,00 грн., відповідно розмір мінімального страхового внеску дорівнював 1039,06 грн. (4723*22%).
Так, в ІКП 71040000 «Для фізичних осіб - підприємців, у т. ч. які обрали спрощену систему оподаткування, та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність відображені наступні нарахування за 2017-2020 рік:
- 09.02.2018 року за вересень 2017 року у сумі 704,00 грн.;
- 19.04.2018 року за 1 квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн.;
- 19.07.2018 року за 2 квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн.;
- 19.10.2018 року за 3 квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн.;
- 21.01.2019 року за 4 квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн.;
- 19.04.2019 року за 1 квартал 2019 року у сумі 2754,18 грн.;
- 19.07.2019 року за 2 квартал 2019 року у сумі 2754,18 грн.;
- 21.10.2019 року за 3 квартал 2019 року у сумі 2754,18 грн.;
- 20.01.2020 року за 4 квартал 2019 року у сумі 2754,18 грн.;
- 21.04.2020року за 1 квартал 2020 року у сумі 2078,12 грн.;
- 20.07.2020 року за 2 квартал 2020 року у сумі 1039,06 грн.;
- 19.10.2020 року за 3 квартал 2020 року у сумі 3178,12 грн.;
- 19.01.2021 року за 4 квартал 2020 року у сумі 2200,00 грн.
Нарахування не сплачені, відповідно до ІКП Платника загальна сума боргу (недоїмки) станом на 31.01.2022 року становить 37788,74 грн.
Вимога від 20.05.2019 №Ф-2056-51 на суму 21 030,90 грн. включає нарахування:
За 2017 рік - 8448,00, строк сплати 09.02.2018;
квартал 2018 року - 2457,18 грн., строк сплати 19.04.2018;
квартал 2018 року - 2457,18 грн., строк сплати 19.07.2018;
квартал 2018 року - 2457,18 грн., строк сплати 19.10.2018;
квартал 2018 року - 2457,18 грн., строк сплати 21.01.2019;
квартал 2019 року - 2754,18 грн., строк сплати 19.04.2019;
Станом на 30.04.2019 недоїмка позивача становила 21 030,9 грн.
Керуючись п. 3 р. VІ «Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 ГУ ДПС у Дніпропетровській області в автоматичному режимі ІТС «Податковий блок» сформована вимога 20.05.2019 року №Ф-2056-51 на суму 21 030,90 грн., яку направлено ОСОБА_1 , засобами поштового зв'язку з повідомленням про вручення. Поштове відправлення повернуто до ГУ ДПС у Дніпропетровській області без вручення за закінченням терміну зберігання.
Вимога від 13.11.2020 №Ф-2056-51-13-05/62 на суму 35 588,74 грн. включає несплачену суму заборгованості згідно попередньої вимоги та нарахування за:
2 квартал 2019 року - 2754,18 грн., строк сплати 19.07.2019;
3 квартал 2019 року - 2754,18 грн., строк сплати 21.10.2019;
4 квартал 2019 року - 2754,18 грн., строк сплати 20.01.2020;
1 квартал 2020 року - 2078,12 грн., строк сплати 21.04.2020;
2 квартал 2020 року - 1039,06 грн., строк сплати 20.07.2020;
3 квартал 2020 року - 3178,12 грн., строк сплати 19.10.2020;
Станом на 31.10.2020 недоїмка позивача становила 35 588,74 грн.
Керуючись п. 3 р. VІ «Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне Соціальне страхування», затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 року № 449 ГУ ДПС у Дніпропетровській області в автоматичному режимі ІТС «Податковий блок» сформована 13.11.2020 №Ф-2056-51-13-05/62 на суму 35 588,74 грн., яку направлено ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку з повідомленням про вручення. Поштове відправлення повернуто до ГУ ДПС у Дніпропетровській області без вручення за закінченням терміну зберігання.
Вимога від 11.02.2021 №Ф-№Ф-2056-51-13-05/62 на суму 37 788, 74 грн. включає несплачену суму заборгованості згідно попередньої вимоги та нарахування за:
4 квартал 2020 року - 2200 грн., строк сплати 19.01.2021.
Керуючись п. 3 р. VІ «Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 ГУ ДПС у Дніпропетровській області в автоматичному режимі ITC «Податковий блок» сформована 11.02.2021 №Ф-№Ф-2056- 51-13-05/62 на суму 37 788, 74 грн., яку направлено ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку з повідомленням про вручення. Поштове відправлення повернуто до ГУ ДПС у Дніпропетровській області без вручення за закінченням терміну зберігання.
Як було встановлено судом під час розгляду даної справи, 29 жовтня 2021 року позивачем був направлений запит про надання публічної інформації щодо сум боргу та винесених Головним Управлінням ДПС у Дніпропетровській області податкових повідомлень - рішень.
У поданій до суду позовній заяві позивач зазначив, що з наданої інформації ДПС у Дніпропетровській області останнім було з'ясовано, що протягом 2019-2021 року посадовими особами державних податкових органів виносились вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску.
Позивачем 08 листопада 2021 року на адресу Шевченківської ДПІ м. Дніпра ГУ ДПС у Дніпропетровській області були надані звіти про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за період 2017-2020рр.
Вважаючи спірні вимоги про сплату боргу (недоїмки) відповідача протиправними та такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначаються Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року №2464-VI (далі - Закон №2464-VI.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону №2464-VI визначено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 року №1774-VIII (далі - Закон №1774-VIII) внесено зміни до Закону №2464-VI, які набули чинності з 01.01.2017 року, зокрема, щодо нарахування та сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями, у тому числі тими, які обрали спрощену систему оподаткування.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.7 Закону №2464-VI встановлено, що єдиний соціальний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
При цьому, п.3 ч.1 ст.7 Закону №2464-VI встановлено, що єдиний соціальний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Пунктом 5 частини 1 статті 1 Закону №2464-VI визначено, що мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.
Згідно з ч.5 ст.8 Закону №2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
Статтею 6 Закону №2464-VI визначені права та обов'язки платника єдиного внеску, зокрема відповідно до пункту 1 та 4 частини 2 платники єдиного внеску зобов'язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, а також подавати звітність у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до п.8 ст.9 Закону №2464-VI платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Частиною 12 статті 9 Закону №2464-VI визначено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
Суд зауважує, що особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску досягається за рахунок його сплати роботодавцем.
Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.12.2019 року у справі №440/2149/19.
При цьому, документів на підтвердження працевлаштування позивача, як найманого працівника, до позовної заяви позивачем не додано, оскільки надана довідка форми ОК-5 містить дані лише за 2004, 2005 та 2006 роки, тоді як спірним періодом у даній справі є 2017-2020 роки.
Відповідно до частини 4 статті 25 Закону №2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Пунктом 3 розділу VI "Порядок стягнення заборгованості з платників" наказу Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449 "Про затвердження Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 7 травня 2015 р. за N 508/26953 (надалі Інструкція про порядок нарахування єдиного внеску) визначено, що органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:
- дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів;
- платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;
- платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.
Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що відповідачем правомірно визначеному суму недоїмки у спірних вимогах.
02.06.2020 року опублікований Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників" 13 травня 2020 року №592-IX (Закон №592), пунктом 1 прикінцевих положень якого передбачено, що цей Закон набирає чинності з 1 січня 2021 року, крім пункту 5 розділу I цього Закону, що набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.
Згідно з положеннями пункту 5 розділу I Закону №592, який набрав чинності з 03.06.2020 року, передбачено, внести до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" такі зміни, зокрема, у розділі VIII "Прикінцеві та перехідні положення" доповнити пунктом 9-15 такого змісту:
"9-15. Підлягають списанню за заявою платника та у порядку, визначеному цим Законом, несплачені станом на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників" з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом, суми недоїмки, нараховані платникам єдиного внеску, зазначеним у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, за період з 1 січня 2017 року до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників", а також штрафи та пеня, нараховані на ці суми недоїмки, у разі якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та за умови подання протягом 90 календарних днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників":
а) платниками, зазначеними у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), - державному реєстратору за місцем знаходження реєстраційної справи фізичної особи - підприємця заяви про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності та до податкового органу - звітності відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону за період з 1 січня 2017 року до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників". Зазначена звітність подається платником виключно у випадку, якщо вона не була подана раніше;
б) платниками, зазначеними у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, - до податкового органу за основним місцем обліку заяви про зняття з обліку як платника єдиного внеску та звітності відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону за період з 1 січня 2017 року до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників". Зазначена звітність подається платником виключно у випадку, якщо вона не була подана раніше.
Після отримання у встановленому законом порядку відповідних відомостей від державного реєстратора або заяви про зняття з обліку як платника єдиного внеску та за умови подання платником єдиного внеску зазначеної звітності (якщо відповідна звітність не була подана раніше) податковий орган протягом 15 робочих днів проводить камеральну перевірку, за результатами якої приймає рішення про списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені або вмотивоване рішення про відмову списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені.
Податковим органом може бути прийнято рішення про відмову списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені, за умови якщо за результатами перевірки буде встановлено, що: 1) платник податків отримав дохід (прибуток) протягом періоду з 1 січня 2017 року до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників"; 2) суми недоїмки, а також штрафи та пеня, нараховані на суми недоїмки, були в повному обсязі самостійно сплачені платником або стягнуті у порядку, передбаченому цим Законом.
У разі якщо суми недоїмки, а також штрафи та пеня, нараховані на суми недоїмки, були частково самостійно сплачені платником та/або стягнуті у порядку, передбаченому цим Законом, податковий орган приймає рішення про списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені у частині, що залишилася несплаченою.
Штрафні санкції до платника єдиного внеску, передбачені пунктом 7 частини одинадцятої статті 25 цього Закону, за наведених умов не застосовуються.
Вимога про сплату суми недоїмки, штрафних санкцій і пені вважається відкликаною у день прийняття податковим органом рішення про списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені.
Нараховані та сплачені або стягнуті за зазначений період суми недоїмки, штрафних санкцій і пені відповідно до цього Закону не підлягають поверненню".
Проте позивач не звертався до податкового органу із заявою про списання суми недоїмки, про що нею також зазначено у позові.
Частиною 2 ст. 6 Закону № 2464-VI (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що платник єдиного внеску зобов'язаний подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв'язку від платника єдиного внеску поштового відправлення зі звітністю (п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI).
Процедуру, форму, строки подання звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (надалі - Звіт) визначає Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що затверджений наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 року № 435, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23.04.2015 року за № 460/26905 (далі - Порядок № 435).
Відповідно до п. 1 Розділу ІІ Порядку № 435 (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Звіт до органів доходів і зборів подається страхувальником або відповідальною особою страхувальника за місцем взяття на облік як платника єдиного внеску в органах доходів і зборів в один із таких способів: засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації ЕЦП відповідальних осіб у порядку, визначеному законодавством (у разі подання електронного звіту він надсилається не пізніше закінчення останньої години дня, в якому спливає граничний строк подання Звіту, передбачений Законом); на паперових носіях, завірений підписом керівника страхувальника та скріплений печаткою (за наявності), разом з електронною формою на електронних носіях інформації; на паперових носіях, якщо у страхувальника кількість застрахованих осіб не перевищує п'яти; надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення за умови, що у страхувальника кількість застрахованих осіб не перевищує п'яти.
У разі надсилання Звіту поштою страхувальник зобов'язаний здійснити таке відправлення на адресу відповідного органу доходів і зборів не пізніше ніж десять днів до закінчення граничного строку подання Звіту, передбаченого у розділі ІІІ цього Порядку.
Така звітність вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв'язку від платника єдиного внеску поштового відправлення зі звітністю.
Відповідно до п. 4 Розділу ІІ Порядку № 435, грошові суми в таблицях Звіту зазначаються в гривнях з копійками.
Згідно із п. 6 Розділу ІІ Порядку № 435, Звіт, окрім інших, повинен містити такі обов'язкові реквізити: тип форми (додаткова, початкова, ліквідаційна, скасовуюча, призначення пенсії); звітний період, за який подається Звіт; повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) страхувальника згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також інші категорії страхувальників, на яких не поширюється дія Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ; код за ЄДРПОУ або податковий номер/серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які мають відмітку у паспорті про право здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта); код основного виду економічної діяльності; місцезнаходження (місце проживання) страхувальника; код органу доходів і зборів, до якого подається Звіт; дата подання Звіту; підписи страхувальника - фізичної особи та/або посадових осіб страхувальника, засвідчені печаткою страхувальника (за наявності).
Зазначені реквізити мають бути заповнені в усіх таблицях додатків до Звіту, де вони передбачені.
Пунктом 7 Розділу ІІ Порядку № 435 передбачено, що електронна форма Звіту, що подається на електронних носіях, повинна бути ідентичною Звіту на паперових носіях.
Відповідно до п. 8 Розділу ІІ Порядку № 435, звіт страхувальником повинен подаватися в повному обсязі. Звіт складений з порушеннями вимог цього Порядку, у тому числі без обов'язкових реквізитів, передбачених пунктом 6 цього розділу, та поданий без необхідних таблиць, не вважається Звітом і вважається таким, що не подавався.
Згідно із п. 15 Розділу ІІ Порядку № 435 при прийнятті Звіту, що подається особисто страхувальником або уповноваженою на це особою, відповідальна особа органу доходів і зборів зобов'язана візуально перевірити наявність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктом 6 цього розділу, на паперових носіях.
За відсутності зауважень відповідальна особа органу доходів і зборів, яка приймає Звіт від страхувальника, реєструє Звіт датою фактичного отримання органом доходів і зборів та обов'язково засвідчує власним підписом.
На примірнику, що залишається у платника за його бажанням, проставляється штамп ОТРИМАНО.
Такий Звіт вважається прийнятим. Цей факт засвідчують відповідні відмітки: штамп, дата реєстрації документа та реєстраційний номер.
Відповідальним за правильність та достовірність заповнення Звіту є страхувальник (п. 16 Розділу ІІ Порядку № 435).
Відповідно до п. 2 Розділу ІІІ Порядку № 435 фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, формують та подають до органів доходів і зборів Звіт самі за себе один раз на рік до 10 лютого року, що настає за звітним періодом.
Звітним періодом є календарний рік.
Звіт про суми нарахованого доходу застрахований осіб та суми нарахованого єдиного внеску подається за формою № Д5 згідно з додатком 5 до цього Порядку із зазначенням типу форми початкова .
Аналізуючи зазначені норми законодавства, суд зазначає, що платник ЄСВ зобов'язаний подавати звітність про нарахування внесків за місцем взяття на облік як платника єдиного внеску в органах доходів і зборів з дотриманням положень Порядку № 435. Факт прийняття податковим органом звіту засвідчується відповідними відмітками, а саме: штампом, датою реєстрації, реєстраційним номером і власним підписом відповідальної особи податкового органу. Звіт страхувальником повинен подаватися в повному обсязі, а складений з порушенням вимог цього Порядку вважається таким, що не подавався.
Позивачем не подавалась податкова декларація про майновий стаж і доходи за період 2017 - 2020 роки, у яких зазначено про відсутність доходу. Також, як було встановлено судом під час розгляду даної справи, Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску» згідно з таблицею 1 додатка 5 до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів від 14.04.2015 №435 (із змінами та доповненнями) ОСОБА_1 за 2017-2020 роки надано з помилками, за результатами обробки пакет не прийнято, відомості зі звітності страхувальника не внесено до реєстру застрахованих осіб. При цьому позивач взагалі не звертався із вимогою щодо списання суми недоїмки.
Факт неприйняття контролюючим органом поданих позивачем звітів, позивачем не оскаржувалось та таких позивних вимог не заявлялось.
З огляду на викладене, суд зазначає, що обов'язковими умовами для застосування приписів п. 9-15 розділу VІІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VІ є подання платником єдиного внеску звітності у період з 1 січня 2017 року до 1 грудня 2020 року у відповідності до вимог ч. 2 ст. 6 Закону 2464-VІ.
В абзаці третьому пунктом 9-15 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" зазначено про те, що податковим органом може бути прийнято рішення про відмову списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені, за умови якщо за результатами перевірки буде встановлено, що:
1) платник податків отримав дохід (прибуток) протягом періоду з 1 січня 2017 року до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників";
2) суми недоїмки, а також штрафи та пеня, нараховані на суми недоїмки, були в повному обсязі самостійно сплачені платником або стягнуті у порядку, передбаченому цим Законом.
Отже суд зауважує, що зазначена норма закону містить перелік підстав для відмови списати суму недоїмки.
Враховуючи вищезазначене суд дійшов висновку, що законодавець прийнявши Закон України «Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників» встановив механізм, за яким при наявності певних обставин, податковий орган зобов'язаний прийняти рішення про списання сум недоїмки, водночас, як встановлено судом, позивач не звертався із відповідною заявою та податковий орган не проводив перевірки щодо можливості списання недоїмки.
Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У відповідності до приписів ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що у разі відсутності беззаперечних обставин до визнання протиправними вимог, як то, реєстрація позивача як «сплячий ФОП», наявність ознак діяльності позивача як самозайнятої особи чи то сплата ЄСВ за позивача іншим роботодавцем, позивач мав правову можливість, застосовуючи законодавчий механізм звернення до податкового органі із заявою про списання суми недоїмки, саме такий механізм закріплений в законі. І в даному випадку, суд не вправі своїм рішенням підміняти закон.
Суд зауважує, що вимоги статті 7 "База нарахування єдиного внеску" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" не визнані неконституційними, більш того, наразі дана стаття також встановлює обов'язок сплати мінімального розміру ЄСВ.
Згідно з ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Тож суд прийшов висновку, що спірні вимоги відповідають принципам управлінської діяльності, закріпленим у частині 2 статті 2 КАС України.
Згідно із ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У рішенні по справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, суд повторює, що згідно із його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень вимоги якого оскаржуються, належним чином доведено правомірність свого рішення, тоді як позивачем не доведено своєї правової позиції та не спростовано доводи відповідача, а тому суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
У відповідності до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 2, 9, 77, 78, 139, 159, 241-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 44118658, 49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а) про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки), зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складено та підписано 12.05.2022 року.
Суддя О.М. Неклеса