Номер провадження: 11-кп/813/1326/22
Справа № 519/302/22
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
10.05.2022 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючий - суддя ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні виділені матеріали справи за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Южного міського суду Одеської області від 19.04.2022 року про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою в кримінальному провадженні №12021160000000921 від 02.06.2021 року, щодо:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваю чого у цивільному шлюбі, маючого малолітню дитину 2020 року народження, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,
обвинувачених у вчиненні злочинів, передбачених ч.ч.2,3 ст.189, ч.2 ст.146 КК України,-
встановив:
З представлених апеляційному суду матеріалів убачається, що в Южному міському суді одеської області перебуває на розгляді кримінальне провадження №12021160000000921 від 02.06.2021 року за обвинуваченням ОСОБА_6 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , у вчиненні злочинів, передбачених ч.ч.2,3 ст.189, ч.2 ст.146 КК України.
Ухвалою Южного міського суду Одеської області від 19.04.2022 року, відмовлено у задоволенні сторони захисту про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_6 , задоволено клопотання прокурора, та в порядку ст.331 КПК України продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , строком до 18.06.2022 року.
Мотивуючи своє рішення суд першої інстанції послався на продовження існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які були підставою для обрання такого виключного запобіжного заходу як тримання під вартою. Продовжуючи дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою судом також враховано особу обвинуваченого, який раніше не судимий, але вчинив злочини проти волі, честі та гідності особи, а також проти власності, що могло потягти тяжкі наслідки для потерпілого. Крім того, при прийнятті рішення суд вказав, що судом не встановлено обставин, які б давали підстави змінити та застосування стосовно обвинуваченого більш м'якого запобіжних заходів.
Не погоджуючись з ухвалою судузахисник ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу скасувати, постановити нову ухвалу, якою застосувати запобіжний захід не пов'язаний з позбавленням волі, а саме цілодобовий домашній арешт за місцем проживання обвинуваченого. Сторона захисту посилається на незаконність оскарженої ухвали, оскільки ризики, які б могли слугувати підставою для продовження строку його тримання під вартою відсутні, оскільки обвинувачений має родину та малолітню дитину, офіційно працевлаштований, а обвинувачення висунуте ОСОБА_6 необґрунтоване. Крім того, захисник посилається на незадовільний стан здоров'я обвинуваченого, який потребує медичної допомоги, яка в умовах установи виконання покарань не може бути надана.
Відповідно до вимог ст.422-1 КПК України (далі - КПК) розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.
Апеляційний розгляд проведено без участі обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника, оскільки вони не звертались до апеляційного суду з клопотанням про здійснення розгляду за їх участю, а також без участі прокурора, який будучи повідомленим про розгляду справи в судове засідання не з'явився.
Крім того, в умовах воєнного стану, колегія суддів вважає, що відсутня нагальна потреба очікувати на волевиявлення учасників судового розгляду бажання на прибуття до суду, оскільки це становить загрозу для вказаних осіб.
Оскільки апеляційні скарги відносно обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 до апеляційного суду не надходили, ухвала суду першої інстанції перевіряється в межах поданої апеляційної скарги.
За наведених обставин, враховуючи положення ч.4 ст.422-1, ч.4 ст.107 та ч1 ст.406 КПК, апеляційний розгляд проведено за відсутності учасників провадження та без технічної фіксації судового процесу.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про таке.
Частина перша ст. 404 КПК передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Стаття 370 КПК передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
За змістом ч.1 ст. 331 КПК під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення має право своєю ухвалою обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює або обирає запобіжний захід у виді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Апеляційний суд вважає, що розглядаючи питання доцільності продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 , суд першої інстанції виконав вимоги ст.ст. 199, 331 КПК, які регламентують продовження строку дії запобіжного заходу та на законних підставах не визначив розмір застави.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.ч.2,3 ст.189, ч.2 ст.146 КК України, які у відповідності до ст.12 КК України відносяться до категорії тяжких та нетяжких злочинів.
Прийняте рішення суд мотивував тяжкістю покарання, яке загрожує ОСОБА_6 у разі визнання його винуватим, а також наявністю ризиків, які дають підстави вважати, що обвинувачений, перебуваючи на свободі, може здійснити спроби переховування від суду; незаконно впливати на учасників кримінального провадження та вчинити інші кримінальні правопорушення.
Колегія суддів звертає увагу, що апеляційний суд на даній стадії не вправі вдаватися у кримінально-правову кваліфікацію інкримінованих обвинуваченому дій та давати оцінку обґрунтованості обвинувачення, оскільки остаточна оцінка доведеності обвинувачення у відповідності до вимог закону, буде дана лише за наслідками судового розгляду справи в суді першої інстанції, за результатами повного дослідження всіх доказів. За наведених обставин, доводи сторони захисту щодо необґрунтованого обвинувачення та ненадання доказів, щодо наявності свідків є декларативними та передчасними, оскільки фактично судовий розгляд даного кримінального провадження не розпочато.
Апеляційний суд вважає, що тяжкість пред'явленого обвинувачення ОСОБА_6 , а також існування ризиків переховування останнього від суду, здійснення незаконного впливу на учасників процесу у кримінальному провадженні, які на даний час не допитані, виправдовуютьпродовження застосування найсуворішого запобіжного заходу та дають апеляційному суду можливість дійти висновку про обґрунтованість рішення суду першої інстанції.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про неможливість застосування до обвинуваченого більш м'яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою, з огляду на те, що раніше існуючі та доведені ризики не знизились і не відпали, оскільки ОСОБА_6 не може не розуміти тяжкість інкримінованого йому злочину та можливого суворого покарання, у разі доведеності його вини за результатами розгляду кримінального провадження. Зокрема, обвинувачений ОСОБА_6 , вочевидь являється громадянином іншої держави та маючи малолітню дитину може вдатися спроб переховування від суду, шляхом перетину кордону, тим паче в умовах воєнного стану, оскільки такі дії не становитимуть жодних перепон.
Наведені обставини, на думку апеляційного суду, в достатній мірі підтверджують існування ризику можливих спроб переховування обвинуваченого ОСОБА_6 від суду, в тому числі і з урахуванням позиції ЄСПЛ у рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року, в якій Суд зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий та нетяжкий злочини підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилятись від слідства.
У рішенні ЄСПЛ у справі «Клоот проти Бельгії», Суд зазначив: «Серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання обвинуваченого під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших правопорушень. Однак, необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід - необхідним в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться».
Також, ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Обставини даного кримінального провадження, характер його вчинення, дані про особу обвинуваченого, на думку апеляційного суду, дають достатні підстави припускати, що ОСОБА_6 може здійснити спроби переховування від суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК, не можна визнавати недоведеним, а навпаки збільшився та продовжує існувати.
При встановленні наявності ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК - впливу на учасників процесу в даному кримінальному провадженні, апеляційний суд враховує встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є потерпілими та свідками у кримінальному провадженні, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224, ч. 4 ст. 95 КПК.
Апеляційний суд визнає неспроможними доводи сторони захисту щодо відсутності ризику незаконного впливу обвинуваченого на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні, оскільки покази тих потерпілих та свідків, які станом на даний час ще не допитані в судовому засіданні, мають істотне значення для проведення повного, всебічного та неупередженого судового розгляду. Перебуваючи на свободі, обвинувачений може здійснювати незаконний вплив на потерпілого та свідків, схиляючи їх до зміни показів в рамках даного кримінального провадження, з метою уникнення кримінальної відповідальності, враховуючи також характер вчинення злочинів.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК, не можна визнавати недоведеним.
При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченого кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки обвинуваченого та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження.
Тобто в даному випадку, слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд мають зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
Стосовно загрози втечі особи, практика ЄСПЛ виходить з того, що якщо тяжкість покарання, якому може бути підданий обвинувачений, можна законно розглядати, як таку, що може спонукати його до втечі. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно враховувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, її моральний облік, місце проживання, професію, прибуток, сімейних зв'язків, будь-яких зв'язків з іншою країною, або наявність зв'язків в іншому місці.
З урахуванням наведених обставин, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , виходячи з вимог ст.ст. 177, 178, 183, 199 КПК, в тому числі і з огляду на правову кваліфікацію інкримінованого останньому злочину, а тому вважає, що зміна запобіжного заходу обвинуваченому на більш м'який, з великою вірогідністю, не зможе запобігти ризикам можливого скоєння нею інших кримінальних правопорушень та переховування обвинуваченої від суду, що унеможливить завершення судового розгляду кримінального провадження, та в свою чергу не буде слугувати виконанню завдань кримінального судочинства, передбачених ст. 2 КПК.
Обставин, передбачених ч.2 ст.183 КПК України, які є перешкодою для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, як судом першої інстанції, так і колегією суддів апеляційного суду, встановлено не було.
Матеріали справи не містять інших даних про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого під вартою.
Доводи сторони захисту про можливість застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, апеляційний суд визнає необґрунтованими, оскільки зазначений запобіжний захід, з великою вірогідністю може виявитися нездатним гарантувати запобігання встановленим ризикам, з огляду на обставини, зазначені вище.
Апеляційним судом враховуються доводи сторони захисту стосовно наявності в обвинуваченого місця фактичного проживання, міцності соціальних зв'язків, наявності цивільної дружини та малолітньої дитини, однак вказані обставини не є достатніми та такими, які можуть гарантувати запобігання встановленим ризикам без застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Більш того, зазначені обставини не завадили обвинуваченому вчинити інкриміновані йому злочинні дії, та не були стримуючим фактором щодо невчинення таких дій протягом тривалого часу.
Одночасно, апеляційний суд звертає увагу, що доцільність необхідності подальшого утримання обвинуваченого під вартою буде перевірена через нетривалий час в порядку ст.331 КПК, а обвинувачений або його захисник не позбавлені можливості надати суду документи на підтвердження доводів щодо неможливості подальшого утримання його під вартою, або зміни обставин, які свідчать про нівелювання врахованих раніше ризиків.
Апеляційним судом не встановлено істотних порушень положень КПК, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод при розгляді судом першої інстанції питання щодо продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого, які б були підставою для скасування оскарженої ухвали та зміни запобіжного заходу на більш м'який.
Водночас, апеляційний суд бере до уваги доводи захисника щодо незадовільного стану здоров'я обвинуваченого ОСОБА_6 ..
Відповідно до ч 1. ст. 206 КПК України кожен слідчий суддя/суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи. Зазначені обставини на думку апеляційного суду є такими, що застосовуються і під час розгляду кримінального провадження у суді першої інстанції, оскільки ОСОБА_6 є особою, яка тримається під вартою та потребує забезпечення права на надання належної медичної допомоги.
Надання медичної допомоги, особам взятим під варту здійснюється відповідно до Порядку взаємодії закладів охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров'я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров'я від 10.02.2012 №239/5/104, відповідно до якого, у разі необхідності в додаткових лабораторних обстеженнях, які не можуть бути проведені в медичних частинах СІЗО (наявним обладнанням, лабораторіями та обсягом медико-санітарної допомоги не передбачено проведення цих обстежень), вони проводяться на базі закладів охорони здоров'я з орієнтовного перелік та керівництво СІЗО забезпечує своєчасне направлення особи, узятої під варту, на обстеження до обраного лікарем медичної частини СІЗО закладу охорони здоров'я з орієнтовного переліку.
Таким закладом охорони здоров'я є Філії ДУ «Центр охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України» в Одеській області, який зобов'язаний надати допомогу в умовах, в тому числі стаціонарного лікування, у разі виявлення для цього підстав.
При цьому, зазначена обставина не може бути беззаперечною умовою для скасування оскаржуваної ухвали та зміни запобіжного заходу на більш м'який, оскільки обвинувачений може отримати кваліфіковану медичну допомогу в межах установи попереднього ув'язнення, а апеляційний суд не позбавлений можливості зобов'язати уповноважених на те службових осіб забезпечити надання такої допомоги обвинуваченому.
З урахуванням вищенаведеного, апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги захисника, а також скасування ухвали суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 183, 199, 206, 376, 404, 405, 407, 419, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 - залишити без задоволення, а ухвалу Южного міського суду Одеської області від 19.04.2022 року, якою ОСОБА_6 продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою в кримінальному провадженні №12021160000000921 від 02.06.2021 року - залишити без змін.
Доручити керівнику ДУ «Одеський слідчий ізолятор» та Філію ДУ «Центр охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України» в Одеській області провести медичне обстеження обвинуваченого ОСОБА_6 , та у разі необхідності забезпечити надання йому належної медичної допомоги
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4