Провадження № 22-ц/803/3117/22 Справа № 182/4661/20 Суддя у 1-й інстанції - Рунчева О. В. Доповідач - Макаров М. О.
10 травня 2022 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді Макарова М.О.
суддів - Демченко Е.Л., Куценко Т.Р.
розглянувши в порядку спрощеного письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 жовтня 2021 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -
У серпні 2020року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивовані тим, що 21 вересня 2018 року ОСОБА_2 керуючи автомобілем «Волга» по вул. Г. Чорнобиля у м. Нікополі, скоїв зіткнення з автомобілем «Опель Молано» д/н НОМЕР_1 під його керуванням. В результаті цього зіткнення автомобіль «Опель Молано» д/н НОМЕР_1 , що належить позивачу на праві власності, отримав пошкодження. На час вказаного зіткнення автомобіль ОСОБА_2 застрахований не був. Зазначає, що ОСОБА_2 визнав, що зіткнення було скоєно з його вини та зобов'язався відшкодувати завдану йому шкоду на протязі одного місяця з моменту вчинення дорожньо-транспорної пригоди, про що склав відповідну розписку від 21 версеня 2018 року. При цьому відповідачем було передано йому суму коштів у розмірі 400 доларів США, що еквівалентно 10 000 грн. станом на момент передачі коштів, про що також складено відповідну розписку від 29 вересня 2018 року. Позивач зазначає, що загальна вартість відновлюваного ремонту його автомобіля склала суму 72 932,50 грн., яка підтверджується відповідними документами. Відповідач відмовляється повертати йому решту суми.
Враховуючи викладене, позивач просив стягнути з відповідача на його користь суму матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 62 932,50 грн..
Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 жовтня 2021 року відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх недоведеності.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що відповідач в розписці гарантував відшкодування спричинених від дорожньо-транспортної пригоди збитків, та визнав себе винним у скоєнні вказаної дорожньо-транспортної пригоди.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою.
Для цілей цього кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України).
Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Отже, враховуючи викладене апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 жовтня 2021 року підлягає розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без їх виклику як малозначна.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду без змін, з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх недоведеності.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Так, матеріалами справи та судом першої інстанції встановлено, що 21 вересня 2018 року у м. Нікополі на перехресті вул. Г. Чорнобиля та вул. 50 річчя НЗФ сталася дорожньо-транспортна пригода з матеріальними збитками, за участю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ..
Згідно повідомлення Зам. Начальника Нікопольського ВП ГУ НП України в Дніпропетровській області В.Бондар від 10 серпня 2020 року, вказану дорожньо-транспортну подію зареєстровано у Нікопольському ВП за № 29591 від 21 вересня 2018 року, на місці події її учасники ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовилися від оформлення працівниками поліції матеріалів ДТП за ст. 124 КУпАП, так як в ситуації розібралися самостійно, претензій один до одного не мають. Матеріали ДТП за ст. 124 КУпАП працівниками Нікопольського ВП не оформлялися.
З копії розписки від 21 вересня 2018 року, складеної від імені ОСОБА_2 вбачається, що останній зазначив про те, що 21 вересня 2018 року у м. Нікополі по вул. Г Чорнобиля вдарив автомобіль «Опель Молано» д/н НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_1 , визнає, що ДТП скоєно з його вини, зобов'язується здійснити ремонт автомобіля за власний рахунок у період до одного місяця.
З копії розписки від 29 вересня 2018 року, складеної від імені ОСОБА_2 , вбачається, що останній зобов'язався відшкодувати повну вартість ремонту, в якості залогу надав суму 400 доларів США, зобов'язався сплатити суму, що залишилася під час ремонту власнику автомобіля «Опель Молано» д/н НОМЕР_1 , ОСОБА_1 ..
Позивач в обґрунтування позову посилався на ці розписки, зазначаючи про те, що ОСОБА_2 свою вину в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди визнав та зобов'язався відшкодувати завдану йому шкоду.
В той же час відповідач, не заперечуючи факт скоєння дорожньо-транспортної пригоди з його вини, посилався, що належних доказів вартості матеріального збитку матеріали справи не містять, а надані докази позивачем не є належними та достатніми доказами в цій справі.
Так, дійсно в матеріалах справи відсутні докази того, що позивач є на даний час або був на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди власником пошкодженого автомобіля чи володіє або володів ним на законних правових підставах.
Також, матеріали справи не містять належних доказів щодо розміру матеріального збитку позивача, зокрема відсутній звіт про незалежну оцінку майна або висновок товарознавчої експертизи, яка визначає вартість матеріального збитку в результаті пошкодження автомобіля. Матеріали справи також не містять жодних доказів виклику відповідача для огляду його автомобіля.
Доказів, що понесені позивачем витрати у розмірі 62 933,50 грн. і надані квитанції та акти на підтвердження вказаних сум були пов'язані та стали наслідком скоєного дорожньо-транспортної пригоди від 21 вересня 2018 року, в матеріалах справи також немає та зі сторони позивача таких доказів суду надано не було.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недопустимість наданих позивачем копії акту виконаних робіт № 463 від 18 листопада 2018 року, копії товарного чеку від 23 жовтня 2018 року, замовлення покупця № 14523 від 20 жовтня2018 року, так як вказані документи не містять усіх необхідних реквізитів платіжного документу.
Встановивши відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження заявлених позовних вимог, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, так як твердження позивача є лише його припущенням, тоді як законне та обґрунтоване рішення не можу ґрунтуватись на припущеннях.
Доводи апелянта в скарзі про те, що відповідач в розписці гарантував відшкодування спричинених від дорожньо-транспортної пригоди збитків, та визнав себе винним у скоєнні вказаної дорожньо-транспортної пригоди, - колегія суддів вважає необґрунтованими, безпідставними, та такими, що не впливають на законність оскаржуваного рішення, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Згідно зі ст. 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).
За приписами ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Твердження апелянта колегія суддів вважає необґрунтованими, з огляду на те, що вони зводяться до незгоди з висновками суду стосовно встановлених обставин справи та спрямовані на переоцінку доказів у справі.
Крім того, вказані доводи були предметом дослідження судом першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.
Інші твердження апелянта колегією суддів перевірені та визнані такими, що не впливають на законність оскаржуваного рішення.
Неподання стороною позивача належних і допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог є підставою для висновку колегії суддів про недоведеність та необґрунтованість позовних вимог, оскільки вони ґрунтуються лише на припущеннях.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що вирішуючи даний спір, суд першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно з'ясувавши обставини справи, оцінивши надані сторонами докази, дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Оскаржуване рішення як таке, що відповідає нормам матеріального та процесуального права повинне бути залишене без змін, а апеляційна скарга без задоволення.
В зв'язку із залишенням апеляційної скарги без задоволення, відповідно до ст. 141 ЦПК України, сплачений апелянтом судовий збір за подання апеляційної скарги поверненню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 жовтня 2021 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий суддя М.О. Макаров
Судді Е.Л. Демченко
Т.Р. Куценко