06.05.2022 Справа №607/2635/22
Провадження № 3/607/1485/2022
Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Делікатна Л.В., розглянувши в м. Тернополі матеріали, які надійшли із Тернопільського РУП Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, працюючої менеджером-агрономом ПП «Мозаїка 91», зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої по АДРЕСА_2 ,
за ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ №816438, 09 лютого 2022 року близько 13.30 год. громадянка Торкіш ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_3 вчинила відносно свого колишнього чоловіка ОСОБА_3 насильство в сім'ї, а саме умисні дії економічного характеру, що полягали в обмеженні користування особистими речами, внаслідок чого могла бути задана шкода психічному здоров'ю ОСОБА_3 .
ОСОБА_1 в судовому засіданні свою вину у вчиненні інкримінованого їй правопорушення не визнала та пояснила, що будь-яких дій економічного характеру, які б полягали в обмеженні користування особистими речами відносно свого колишнього чоловіка ОСОБА_3 не вчиняла. Особисті речі ОСОБА_3 , які залишились у неї після розлучення, віддала йому 16 січня 2022 року, в підтвердження чого надала суду акт прийому-передачі майна від 16 січня 2022 року.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_4 , будучи ознайомленою з правами та попередженою про кримінальну відповідальність, суду пояснила, що 09 лютого 2022 року до них на роботу прийшов колишній чоловік її дочки ОСОБА_3 , який попросив видати його речі першої необхідності. Однак, його особисті речі, які зазначені в акті, її дочка 16 січня 2022 року повернула ОСОБА_3 , де вона була свідком цих подій.
Суд, заслухавши пояснення особи, яка притягається до відповідальності, свідка, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного висновку.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Дії ОСОБА_1 кваліфікуються за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, згідно якої настає відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
Отже, вказаною статтею передбачена адміністративна відповідальність за насильство в сім'ї, яке виявляється в трьох видах: фізичне, психологічне, економічне.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ №816438 від 09 лютого 2022 року, ОСОБА_1 ставиться у вину вчинення економічного насильства.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.
На підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, особою, яка склала протокол серії ВАБ №816438 від 09 лютого 2022 року, в якості доказів долучено:
- витяг з ІПНП-рапорт т.в.о. ст. інспектора - чергового Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області Пушкара В.І., відповідно до якого 09 лютого 2022 року о 20.47 год. надійшло повідомлення від поліцейської про те, що ОСОБА_5 вчиняє домашнє насильство економічного характеру відносно колишнього чоловіка;
- письмову заяву ОСОБА_3 від 09 лютого 2022 року, згідно якої просить вжити заходів реагування та притягнути його колишню дружину ОСОБА_1 , яка 09 лютого 2022 року близько 13.30 год. безпідставно вчинила сімейну сварку під час якої вкотре за останні дні відмовляється віддати його речі особистого користування, вчиняючи йому фінансові витрати, незручності, які призводять до погіршення здоров'я, втрати ваги і поганого самопочуття. Більше місяця колишня дружина незаконно утримує особисті речі і не реагує на його прохання, а при зустрічі вчиняє скандал і викликає безпідставно поліцію;
- письмові пояснення ОСОБА_3 від 09 лютого 2022 року з яких слідує, що він прийшов до колишньої тещі щоб запитати і уточнити коли він має забрати речі особистого користування. Вона викликала поліцію і звинуватила його в психологічному насильстві. Домашнього насильства не вчиняв, про що має аудіозапис їх розмови з тещею. Стосовно колишньої дружини домашнього насильства не вчиняв;
- письмові пояснення ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_4 від 09 лютого 2022 року, які узгоджуються з показами, наданими ними в судовому засіданні.
Таким чином, дослідивши вказані матеріали справи, суд дійшов висновку, що окрім письмової заяви ОСОБА_3 , відсутні будь-які інші докази вчинення ОСОБА_1 правопорушення за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Щодо доводів, викладених у заяві ОСОБА_3 від 09 лютого 2022 року, такі спростовуються показаннями допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_4 , яка підтвердила факт передачі речей ОСОБА_3 16 січня 2022 року.
Будь-які інші об'єктивні дані, чи докази, які б підтверджували обмеження користування ОСОБА_3 його особистими речами, в матеріалах справи відсутні.
Суд зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи.
ОСОБА_1 в судовому засіданні вказала, що речі особистого користування, які належали її колишньому чоловіку ОСОБА_3 , повернула 16 січня 2022 року в присутності працівника поліції. В судовому засіданні свідок ОСОБА_4 підтвердила дані обставини. В матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б спростовували дані твердження.
Таким чином, до матеріалів не долучено будь-яких доказів того, що ОСОБА_1 дійсно вчиняла будь-які дії економічного характеру, пов'язані з домашнім насильством.
Відповідно до ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція є нормами прямої дії, а згідно ч.2 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Таким чином, суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи. Докази, що викликають такі сумніви, суд має вмотивовано відхилити у своїй постанові.
Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцію, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п.43 рішення від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України», з відсиланням на п.282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини».
Згідно вказаної правової позиції ЄСПЛ «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
При цьому суд зазначає, що відповідно до ст. 251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно вимог ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За таких оставин, в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували обмеження громадянкою ОСОБА_1 прав її колишнього чоловіка ОСОБА_3 в користуванні його особистими речами, що б давало можливість віднести зазначені дії до економічного насильства.
Виходячи з вищезазначеного, жодних беззаперечних та достатніх доказів, які б свідчили, про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП матеріали справи не містять.
Згідно із п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у випадку відсутності складу адміністративного правопорушення.
Виходячи з вищенаведеного, суд вважає що в даному випадку в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, оскільки суду не надано жодного доказу, з якого вбачалося б, що 09 лютого 2022 року близько 13.30 год. ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_3 вчинила відносно свого колишнього чоловіка ОСОБА_3 насильство в сім'ї, а саме умисні дії економічного характеру, що полягали в обмеженні користування особистими речами, у зв'язку із чим провадження в даній справі підлягає закриттю.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 173-2, 247, 283, 284 КУпАП, суд, -
Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 - закрити у зв'язку із відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.
СуддяЛ. В. Делікатна