ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"10" травня 2022 р. справа № 300/6406/21
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Микитин Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій, -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) через свого представника - адвоката Шевченко Н.П. звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області) про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, зобов'язання призначити пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1, з 01.06.2021 враховуючи період роботи за Списком №1 тривалістю 7 років 10 місяців 19 днів та період навчання з 01.09.1982 по 27.07.1983.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що станом на 01.06.2021 позивач досягнула встановленого пунктом "а" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" пенсійного віку, має необхідний загальний та пільговий стаж роботи, тому є всі законні підстави для призначення пенсії. Однак, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області протиправно відмовлено ОСОБА_1 у зарахуванні періоду роботи в у ВАТ "Калушхімремонт" з 08.06.1990 по 03.01.2000 до стажу роботи на пільгових умовах, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 1, та як наслідок протиправно відмовлено в призначенні пенсії на пільгових умовах, у зв'язку із відсутністю необхідного пільгового стажу. Однак, представник позивача зазначає, що згідно пунктів 1 та 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки чи відповідних записів в ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Трудова книжка позивача, а також архівні довідки по ВАТ "Калушхімремонт" містять всі необхідні дані, які підтверджують її право на призначення пільгової пенсії за Списком 1. Щодо не зарахування періоду навчання з 01.09.1982 по 27.07.1983, то на час звернення позивача до сервісного центу із заявою про призначення пенсії від 01.06.2021, відповідачу було надано диплом про навчання. Відтак, на думку позивача, вона має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком №1. З наведених підстав, просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду 29.10.2021 відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення учасників справи, згідно із правилами, встановленими статтею 262 КАС України.
Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 24.11.2021. Щодо заявлених позовних вимог заперечив, зокрема зазначив, що згідно п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки чи відповідних записів в ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. Однак, подана позивачем довідка ВАТ "Калушхімремонт" № 720 від 17.03.2004 не відповідає вимогами п. 20 вказаного Порядку. Відповідно до п.3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992. Щодо не зарахування періоду навчання з 01.09.1982 по 27.07.1983, то на час звернення позивача до сервісного центу із заявою про призначення пенсії від 01.06.2021, не було надано жодного документа про навчання. Як наслідок позивачу правомірно відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 1. Щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, то управління вважає безпідставно завищеною суму в розмірі 7 000 грн, а також не підтвердженими. В зв'язку із наведеним, позовні вимоги позивача заявлені у позовній заяві вважає необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню.
Суд, на підставі положення частини 8 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши і оцінивши докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечують проти позову, встановив наступне.
З метою реалізації свого права на пенсійне забезпечення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 55 років, звернулась до відповідача, із заявою та відповідними документами про призначення пенсії за віком.
До заяви про призначення пенсії було: паспорт та ідентифікаційний номер; свідоцтво про народження: свідоцтва про народження га паспорти дітей; трудову книжка НОМЕР_1 ; довідку про заробітну плату №08/358 від 10.08.2004; уточнюючу довідку ВАТ "Калушхімремонт" №720 від 17.03.2004, наказ про проведення атестації робочих місць у ВАТ "Калушхімремонт" №42 від 29.08.1997. Факт прийняття зазначених документів відповідач підтверджує розпискою-повідомленням від 01.06.2021 №6120-1-1501 (а.с.28).
Згідно листа ГУ ПФУ в Івано-Франківській області від 18.06.2021 №0900-0210-8/21476, відповідачем відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії на пільгових умовах, у зв'язку із відсутністю необхідного пільгового стажу та роз'яснено, що до пільгового стажу не зараховано період з 08.06.1990 по 03.01.2000, оскільки пільгова довідка від 17.03.2004 №720, видана ВАТ "Калушхімремонтом", не відповідає вимогам Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637. Крім того, відсутні документи, які містять відомості про те, що атестацію робочих місць згідно наказу №42 від 29.08.1997, проводили вперше (а.с.30).
30.06.2021 представником позивача, було додатково долучено до заяви від 01.06.2021 додаткові документи, які повинні бути надані у строк до 31.08.2021, а саме: диплом про навчання серії НОМЕР_2 від 27.07.1983; довідку про заробітну плату за період страхового стажу до 01.07.2000 №08/358 від 10.08.2004; архівні довідки від 16.06.2021 №01.7-01 766, №01.7-01/767; архівні довідки від 16.06.2021 №01.7-01/761, №01.7-01/762, №01.7-01/763, №01.7-01/765; наказ про проведення атестації робочих місць у ВАТ «Калушхімремонт» №42 від 29.08.1997, що підтверджує розпискою-повідомленням від 01.06.2021 р. №6120, і відміткою про прийняті зазначених документів 30.06.2021 (а.с.29).
Листом ГУ ПФУ в Івано-Франківській області від 12.07.2021 №0900-0210-8/24585, відповідачем, відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії на пільгових умовах, у зв'язку із відсутністю необхідного пільгового стажу та роз'яснено, що до пільгового стажу не зараховано період з 08.06.1990 по 03.01.2000, оскільки пільгова довідка від 17.03.2004 №720, видана ВАТ "Калушхімремонтом", не відповідає вимогам Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637. Крім того, до страхового стажу не зараховано період навчання з 01.09.1982 по 27.07.1983, оскільки відповідачу не було надано оригінал диплому про навчання (а.с.31).
Вважаючи відмову відповідача протиправною позивач звернулася до суду з відповідними позовними вимогами.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05 листопада 1991 року №1788-XII “Про пенсійне забезпечення (далі - Закон №1788-XII) та Законом України від 09 липня 2003 року №1058-ІV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (далі - Закон №1058-ІV), іншими законами і нормативно-правовими актами та міжнародними договорами (угодами), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.
Статтею 2 Закону №1788-XII визначено, що за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Згідно із пунктом "а" частини 1 статті 13 Закону №1788-XII (у редакції Закону України від 02 березня 2015 року №213-VIII, який набрав чинності з 01 квітня 2015 року), на пільгових умовах мали право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими та особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом 1 цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом 1 частини 1 статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове пенсійне страхування” (після досягнення 60 років), зокрема, жінкам на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи. Зазначене зменшення пенсійного віку жінкам застосовується також у період збільшення виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року.
Суд звертає увагу, що до внесення змін Законом №213-VIII у статтю 13 Закону №1788-XII було встановлено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, зокрема жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з особливо шкідливими та особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку передбаченого статтею 12 цього закону (для жінок після досягнення 55 років), зокрема, жінкам на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи.
Таким чином, Законом України від 02.03.2015 №213-VIII віковий ценз для жінок з 45 років було збільшено до 50 років із одночасним запровадженням правил поетапного збільшення показника вікового цензу.
Крім того, вказаним законом зменшення пенсійного віку застосовується після досягнення 60 років (жінкам застосовується також у період збільшення виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року), натомість до внесення змін Законом №213-VIII зменшення пенсійного віку, зокрема для жінок, застосовувалось після досягнення 55 років.
Суд зазначає, що надалі Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03.10.2017 №2148-VIII, який набрав чинності 11.10.2017, Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-ІV було доповнено розділом XIV-1 "Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян".
Так, зокрема, згідно п.1 ч. 2 ст.114 Закону №1058-ІV (в редакції Закону від 03.10.2017 №2148-VIII), працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші після досягнення ними такого віку 45 років - які народились по 31 березня 1970 року включно.
За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом 1 цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах за наявності передбаченого абзацами 1 і 15 - 23 цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом 1 частини 1 статті 26 цього Закону (після досягнення віку 60 років), зокрема жінкам на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи. Зазначене зменшення пенсійного віку для жінок застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року.
Законом України від 03.10.2017 №2148-VIII, у новій редакції був викладений п.2 розділу XV Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", де зазначалось, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Крім цього, в силу спеціальної вказівки у Законі України від 03.10.2017 №2148-VIII, наведені вище норми закону почали застосовуватись з 01.10.2017.
Проаналізувавши вищенаведені норми, суд дійшов висновку, що з 01.10.2017 правила призначення пенсій на пільгових умовах за Списком №1 почали регламентуватись одночасно двома законодавчими актами, а саме: пунктом "а" частини 1 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у редакції Закону України від 02.03.2015 №213-VIII та п.1 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2148-VIII, який діє на час звернення позивача до відповідача, що не заперечується відповідачем.
Щодо невизнання відповідачем наявності у позивача пільгового стажу роботи в особливо шкідливих умовах праці за Списком №1, суд зазначає наступне.
Як встановлено судом, відповідачем відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії на пільгових умовах, у зв'язку із відсутністю необхідного пільгового стажу та роз'яснено, що до пільгового стажу не зараховано період з 08.06.1990 по 03.01.2000, оскільки пільгова довідка від 17.03.2004 №720, видана ВАТ "Калушхімремонтом", не відповідає вимогам Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637. Крім того, відсутні документи, які містять відомості про те, що атестацію робочих місць згідно наказу №42 від 29.08.1997, проводили вперше.
Абзацом 2 статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. При прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Окрім цього, згідно із статтею 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за №637 затверджено "Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" (далі Порядок №637).
У пунктах 1 та 2 Порядку №637 зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до п.3 Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно з пунктом 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Пунктом 10 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерством праці та соціальної політики від 18.11.2005 №383 (надалі, також - Порядок №383) визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку №637).
Тобто надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі №234/13910/17, від 07 березня 2018 року у справі № 233/2084/17 та від 25 квітня 2019 року у справі № 159/4178/16-а.
Пунктом 2.14 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року №110, встановлено, що у графі 3 розділу "Відомості про роботу" як заголовок пишеться повне найменування підприємства. Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу. У графі 3 трудової книжки Відомості про роботу пишеться: прийнятий або призначений до такого-то цеху, відділу, підрозділу, на дільницю, виробництво із зазначенням його конкретного найменування, а також роботи, професії або посади і присвоєного розряду. Записи про найменування роботи, професії або посади на яку прийнятий працівник, виконуються для робітників та службовців відповідно до найменування професій і посад, зазначених у Класифікаторі професій.
Якщо працівник має право на пенсію за віком на пільгових умовах, запис у трудовій книжці робиться на підставі наказу, виданого за результатами атестації робочих місць, і має відповідати найменуванню Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Показники, зазначені у цих Списках обов'язково повинні бути підтверджені у карті оцінки умов праці робочого місця за результатами атестації і можуть записуватись у дужках.
Якщо працівнику в період роботи надається новий розряд, тоді про це в установленому порядку робиться відповідний запис.
Як вбачається з трудової книжки серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , з 08.06.1990 по 03.01.2000 працювала на посаді ізолювальника на термоізоляції у ВАТ "Калушхімремонт", з яких 7 років 10 місяців 19 днів - в особливо шкідливих цехах ВАЗ "Оріана" (а.с.16-17).
Суд зазначає, що трудова книжка позивача заповнена у відповідності до вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників та містить всі необхідні записи, які дають можливість встановити дату прийняття та звільнення з роботи, місце роботи та накази на підставі яких позивач була прийнятий на таку роботу.
Крім того, факт роботи ОСОБА_1 з 08.06.1990 по 03.01.2000 на посаді ізолювальника на термоізоляції у ВАТ "Калушхімремонт", з яких 7 років 10 місяців 19 днів - в особливо шкідливих цехах ВАЗ "Оріана" що передбачена Списком №1, підтверджується:
- уточнюючою довідкою №720 від 17.03.2004, виданою ВАТ "Калушхімремонт", в якій зазначено, що ОСОБА_1 з 08.06.1990 по 03.01.2000 працювала у ВАТ "Калушхімремонт" ізолювальником на термоізоляції. За вказаний період відпрацювала з повним робочим днем при 5-денному робочому тижні: 7 років 10 місяців 19 днів в цехах з особливо шкідливими умовами праці на ВАТ «Оріана» за Списком №1. Також у довідці зазначаються первинні документи, на підставі яких видано пільгову довідку: табелі обліку відпрацьованого часу в особливо шкідливих та шкідливих умовах прані.
- архівною довідкою про роботу у ВАТ "Калушхімремонт" від 16.06.2021 №01.7- 01/761, в якій вказано, що в документах архівного фонду РБМУ №4 м. Калуша, в наказах із особового складу працівників, є відомості про прийняття ОСОБА_1 на посаду ізолювальника та термоізоляції 3 розряду дільниці №4 РБМУ №4 тресту "Калушхімремонт" з 08.06.1990 переведення на дільницю №1 з 01.01.1993 про присвоєння 5 розряду ізолювальника на термоізоляції дільниці №1 з 01.06.1994 та про звільнення з роботи з 03.01.2000.
- архівною довідкою від 16.06.2021 №01.7-01/762, в якій вказано окремі періоди надання ОСОБА_1 відпусток без збереження заробітної плати.
- архівними довідками від 16.06.2021 №01.7-01/766, №01.7-01/767 за період роботи червень 1990 - січень 2000, в яких значиться, що ОСОБА_1 працювала саме ізолювальником на термоізоляції, ізолювальником та є нарахування заробітної плати по місяцях, що свідчить про безперервність такої роботи, за виключенням окремих місяців перебування у б/о відпустках.
Суд зазначає, що всі вищенаведені документи є засвідчені належним чином та зберігаються в архівному відділі Калуської міської ради, а архівний відділ Калуської міської ради як державна установа забезпечує облік і зберігання архівних документів та несе повну відповідальність за достовірність відомостей, зазначених ним у довідках, тому підстав для того, щоб не брати до уваги документи, видані архівом, у відповідача не було.
Враховуючи вищевикладене, суд дій вважає, що факт роботи позивача в ВАТ "Калушхімремонт" з особливо-шкідливими умовами праці, підтверджується довідкою ВАТ "Калішхімремонт" №720 від 17.03.2004, яка на переконання суду за змістом відповідає вимогам встановленим пунктом 20 Порядок №637 до уточнюючої довідки, оскільки містить всі передбачені у ньому відомості. Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом у постанові від 25 квітня 2019 року у справі №593/283/17.
Стосовно, відсутності документів, які містять відомості про те, що атестацію робочих місць згідно наказу №42 від 29.08.1997, проводили вперше, суд зазначає наступне.
Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці та розробленими на виконання постанови Кабінету Міністрів України № 442 від 01.08.1992 Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01 вересня 1992 року № 41.
Згідно п. 4.5 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики від 18.11.2005 № 383 (зі змінами), якщо атестація з 21 серпня 1992 року не проводилася чи за результатами атестації, вперше проведеної після 21 серпня 1997 року, не підтвердилось право на пільгову пенсію, до пільгового стажу зараховується лише період роботи із шкідливими умовами праці на даному підприємстві, в установі чи організації до 21 серпня 1992 року включно, тобто до набуття чинності Порядком проведення атестації робочих місць.
Основна мета атестації, як випливає із зазначених нормативних актів, полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Відповідно до положень Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, відомості про результати атестації робочих місць заносяться до картки умов праці, форма якої затверджується Міністерством праці України разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку (п.п. 8, 9).
Аналіз норм Закону України Про пенсійне забезпечення та Порядку дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку № 2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.
У відповідності до п. 10 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці результати атестації використовуються при встановленні пенсій за віком на пільгових умовах, пільг і компенсацій за рахунок підприємств та організацій, обґрунтуванні пропозицій про внесення змін і доповнень до списків № 1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, а також для розробки заходів щодо поліпшення умов праці та оздоровлення працюючих.
У пункті 4.2 Порядку застосування списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах зазначено, що результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умов і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Атестація має проводитися у передбачені пунктом 4 Порядку проведення атестації строки, а відповідальність за своєчасність та якість її проведення покладається на керівника підприємства, організації.
Якщо чергова атестація була проведена з порушенням передбачених пунктом 4 Порядку проведення атестації строків, а працівник до її проведення виконував роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, цей період його роботи має бути зарахований до пільгового стажу за результатами попередньої атестації.
Вказану позицію висловив Верховний Суд у рішенні від 10.07.2018 у справі №227/545/17.
Більше того Велика Палата Верховного Суду у справі №520/15025/16-а від 19 лютого 2020 сформулювала правовий висновок, згідно якого особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах списком №2, відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Цей висновок є також застосовним і щодо осіб, зайнятих на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 1.
При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.
Отже, Велика Палата Верховного Суду вважає, що не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
При цьому, стаж пільгової роботи підтверджується результатами атестації робочих місць за умовами праці після 22.08.1992.
Суд зазначає, що в матеріалах справи наявний висновок № 52 від 27.08.1997 про результати експертизи умов праці на робочих місцях у ВАТ "Калушхімремонт" та правильності застосування Списку №1, №2 що дають право на пільгове пенсійне забезпечення за роботу в шкідливих умовах праці (а.с.23).
Таким чином, оскільки первинна атестація проведена 27.08.1997, а відповідальність за своєчасність проведення якої покладена виключно на керівника підприємства, то суд дійшов висновку, що позивач належним чином підтвердив наявність пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №1, а тому такий період роботи підлягає зарахуванню до пільгового стажу.
Таким чином, твердження відповідача про відсутність підстав для зарахування до страхового стажу позивача за Списком №1, періоду роботи період з 08.06.1990 по 03.01.2000, є необґрунтованими та безпідставними.
Щодо відмови відповідача у зарахуванні до стажу роботи позивачки періоду навчання в Крукеницькому сільському ПТУ №66 з 01.09.1982 по 27.07.1983, суд зазначає наступне.
Відповідно до п."д" та "ж" ч.3 ст.56 Законом України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі, а також час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.
Отже, цією нормою права передбачено зарахування часу навчання у перелічених навчальних закладах до загального стажу роботи.
Пунктом 8 Порядку № 637 визначено, що час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
Суд зазначає, що факт навчання позивача в Крукеницькому сільському ПТУ №66 з 01.09.1982 по 27.07.1983 підтверджується копією диплом про навчання серії НОМЕР_2 від 23.07.1983 (а.с.15), який 30.06.2021 представником позивача було долучено до матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 що підтверджується розпискою-повідомленням від 01.06.2021 №6120, і відміткою про прийняття оригіналу диплому 30.06.2021 (а.с.29).
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідачем протиправно не зараховано до стажу роботи період навчання ОСОБА_1 з 01.09.1982 по 27.07.1983 в Крукеницькому сільському ПТУ №66.
Стосовно обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає наступне.
Згідно листа ГУ ПФУ в Івано-Франківській області від 12.10.2020 №0900-0210-8/21476, відповідачем відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії на пільгових умовах, у зв'язку із відсутністю необхідного пільгового стажу та роз'яснено, що до пільгового стажу не зараховано період з 08.06.1990 по 03.01.2000.
Однак, суд у даній справі дійшов висновку, що період роботи ОСОБА_1 у ВАТ "Калушхімремонт" підлягає зарахуванню до стажу роботи за Списком №1, який становить 7 років 10 місяців 19 днів, що надає право на призначення пенсії згідно ст.13 пункту "а" Закону України "Про пенсійне забезпечення" та пункту 1 ч.2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
В зв'язку із наведеним, на переконання суду, за наявності формальної підстави для відмови позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, законної мети такої відмови, яка спрямована на те, щоб відповідна пенсія була призначена тим особам, які мають на це законне право, в той же час позбавлення позивача права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах по списку №1, за встановлених судом вище обставин, буде не пропорційним втручанням в її право на отримання відповідних пенсійних виплат, гарантоване статтею 1 Протоколу 1 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У Рішенні Конституційного Суду України від 09.07.2007 у справі №1-29/2007 зазначено, що утверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, які є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до частини 2 статті 6, частини 2 статті 19, частини 1 статті 68 Конституції України вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави. Принципи соціальної держави втілено також у ратифікованих Україною міжнародних актах: Міжнародному пакті про економічні, соціальні і культурні права 1966 року, Європейської соціальної хартії (переглянутій) 1996 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та рішеннях Європейського суду з прав людини.
Згідно зі статтею 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої) 1996 року держава зобов'язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 45 Закон № 1058, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, зокрема, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Суд зазначає, що із заявою про призначення пенсії позивач звернулася до відповідача 01.06.2021, саме з цієї дати її права підлягають відновленню.
Відтак, враховуючи відсутність будь-яких ефективних засобів правового захисту порушеного права позивача, окрім судового, суд дійшов висновку, що для ефективного захисту у цій справі суду слід визнати протиправним та скасування рішення про відмову роботи ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 згідно заяви від 01.06.2021 та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1, відповідно до пункту "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та п. 1. ч. 2. статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" , з дати звернення із заявою про призначення пенсії, з урахуванням періоду роботи за Списком №1 тривалістю 7 років 10 місяців 19 днів та періоду навчання з 01.09.1982 по 27.07.1983.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а позов таким що підлягає до задоволення.
З приводу розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що у відповідності до приписів частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відтак, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір в розмірі 908,00 грн, сплачений згідно квитанції №0.0.2281509528.1 від 27.09.2021 (а.с.1).
В свою чергу, у відповідності до пункту 1 частини 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Суд зазначає, що представник позивача в адміністративному позові вказала про необхідність стягнення із відповідача понесених витрат на правову допомогу.
Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 КАС України.
За змістом пункту 1 частини 3 статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, поряд з іншим, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Окрім зазначеного, частиною 4 статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи(частина 5 ст. 134 КАС України).
На підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу подано:
- договір про надання правничої допомоги від 03.06.2021, за яким клієнтом визначена ОСОБА_1 , адвокатом Шевченко Н.П. (а.с.33);
- копію Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ІФ №001736 виданого 07.08.2020 Шевченко Н. П. (а.с.36);
- ордер серії ІФ №004527 (а.с.35);
- акт приймання-передачі виконаної роботи до договору про надання правової (правничої) допомоги від 25.10.2021 на суму 7000,00 грн (а.с.34).
Відтак, позивачем надані належні документи про понесення останнім витрат на правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн, що дає підстави для вирішення судом питання необхідності відшкодування таких витрат.
В свою чергу, суд звертає увагу, що відповідач у відзиві щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відмітив, що дана справа є справою незначної складності, а заявлена до відшкодування сума витрат на правничу допомогу є неспівмірною з обсягом наданих послуг.
За змістом частини 9статті 139 КАС при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.
Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України Про адвокатуру та адвокатську діяльність від 05.07.2012 року №5076-VI(далі Закон №5076-VI).
Згідно з положеннями статті 30 Закону №5076-VIгонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України, від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України, від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України, від 30 березня 2004 року у справі Меріт проти України, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
У рішенні Лавентс проти Латвії (пункт 154) від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір і супроводжуються необхідними документами на їх підтвердження.
Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, слід виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.
В зв'язку із вищенаведеним, оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи, а також враховуючи предмет спору, значення справи для сторін та конкретні обставини справи, суті виконаних послуг, суд вважає, що сума, заявлена до відшкодування у розмірі 3500,00 грн, є співмірною із складністю цієї справи та з фактичним обсягом наданих адвокатом послуг та затраченим ним часом на надання таких послуг.
Відтак, беручи до уваги принцип співмірності, напрацьовану правову позицію щодо аналогічних відносин Верховного Суду, а також виходячи із критеріїв, визначених частинами 3, 5 статті 134, частиною 9 статті 139 КАС України, суд вважає, що пропорційними, співмірними і обґрунтованими є витрати на правову допомогу у розмірі 3500,00 грн.
Як наслідок, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області підлягає стягненню понесені судові витрати по оплаті правничої допомоги в розмірі 3500,00 грн.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1, згідно заяви від 01.06.2021.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1, відповідно до пункту "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та п. 1. ч. 2. статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" , з 01.06.2021 дати звернення із заявою про призначення пенсії, з урахуванням періоду роботи за Списком №1 тривалістю 7 років 10 місяців 19 днів та періоду навчання з 01.09.1982 по 27.07.1983.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 сплачену нею суму судового збору у розмірі 908 (дев'ятсот вісім) гривень 00 копійок.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області витрати на професійну правову допомогу в розмірі 3500 (три тисячі п'ятсот) гривень 00 копійок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 );
відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців 15, м. Івано-Франківськ, 76018).
Суддя Микитин Н.М.