ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"10" травня 2022 р. справа № 938/74/22
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Главача І.А., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Верховинської селищної ради про визнання протиправним та скасування в частині рішення від 15.12.2021 за №187-15/2021,
ОСОБА_1 (надалі, також - позивач, ОСОБА_1 ), в інтересах якої діє адвокат Парфан Тарас Дмитрович, 31.01.2022 звернулася в Верховинський районний суд Івано-Франківської області з адміністративним позовом до Верховинської селищної ради (надалі, також - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення від 15.12.2021 за №187-15/2021 в частині: «Скасувати рішення чотирнадцятої сесії Верховинської селищної ради восьмого скликання №186-14/2021 від 12.11.2021 щодо надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в смт Верховина присілок Швейково із земель комунальної власності Верховинської селищної ради з метою передачі її у приватну власність ОСОБА_1 - площею 0,15 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка)».
Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням Верховинської селищної ради за №186-14/2021 від 12.11.2021 надано ОСОБА_1 дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,15 га із земель комунальної власності з метою передачі у приватну власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка знаходиться за адресою: смт Верховина, присілок Швейково. Зазначеним рішенням рекомендовано ОСОБА_1 , протягом 3 років забезпечити розробку проекту землеустрою і подати його селищній раді для затвердження та вирішення питання передачі земельної ділянки у приватну власність. З метою виконання рішення органу місцевого самоврядування, позивачем укладено з ТзОВ “Кедр проект” договір за №9 від 02.12.2021 про розроблення документації із землеустрою (проекту землеустрою, технічної документації). Однак, в подальшому, рішенням Верховинської селищної ради за №187-15/2021 від 15.12.2021 скасовано рішення за №186-14/2021 від 12.11.2021, з мотивів розгляду колективних заяв землекористувачів громадського пасовища присілка Швейково селища Верховина від 17.11.2021, 29.11.2021 та з урахуванням рішення сесії за №24-3/2015 від 23.12.2015. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними та такими, що порушують її права.
Ухвалою Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 02.02.2022, в порядку вимог пункту 2 частини 1 статті 29 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту також - КАС України), вказаний адміністративний позов передано на розгляд Івано-Франківського окружного адміністративного суду.
Матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 надійшли до Івано-Франківського окружного адміністративного суду 01.03.2022.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.03.2022, справа передана головуючому судді Главачу І.А.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.03.2022 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
09.03.2022 на виконання вимог ухвали суду від 07.03.2022 представником позивача додано ордер на надання правничої (правової) допомоги.
24.03.2022 на електронну адресу суду надійшло клопотання представника позивача про розгляд справи №938/84/22 проводити за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням сторін.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28.03.2022 відмовлено в задоволенні клопотання представника позивача про розгляд даної справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 28.03.2022 (а.с.28-35,48-55). Представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечив та просив суд в задоволенні позову відмовити, з урахуванням тієї обставини, що за органами місцевого самоврядування законодавець закріпив право на зміну та скасування власних рішень. Звертає увагу на те, що наданий позивачем договір за №9 від 02.12.2021 про розроблення документації із землеустрою (проекту землеустрою, технічної документації) не є належним доказом того, що у неї виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією скасованого рішення. Окрім того, позивач не надала суду розроблений проект землеустрою на земельну ділянку, як доказ того, що вказане рішення перебуває на стадії виконання.
13.04.2024 від представника позивача на адресу суду надійшли заява про поновлення строку на подання відповіді на відзив, та, власне, сама відповідь на відзив, в якій вказує на безпідставність тверджень відповідача та просить суд позов задовольнити (а.с.83,84-85).
18.04.2022 від відповідача на електронну адресу суду та 22.04.2022 на поштову адресу суду надійшло заперечення в якому просить в задоволенні позову відмовити (а.с.88-91,94-97).
Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог статті 262 КАС України, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, судом встановлено таке.
Рішенням Верховинської селищної ради за №186-14/2021 від 12.11.2021 надано ОСОБА_1 дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,15 га із земель комунальної власності з метою передачі її у приватну власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка знаходиться за адресою: смт Верховина, присілок Швейково та зобов'язано ОСОБА_1 розробити проект землеустрою і подати його селищній раді для затвердження та вирішення питання передачі земельної ділянки у приватну власність. (а.с.5).
На виконання рішення Верховинської селищної ради за №186-14/2021 від 12.11.2021, позивачем укладено з ТзОВ “Кедр проект” договір за №9 від 02.12.2021 про розроблення документації із землеустрою (проекту землеустрою, технічної документації) та проведено оплату (а.с.6).
Рішенням Верховинської селищної ради за №187-15/2021 від 15.12.2021 скасовано рішення за №186-14/2021 від 12.11.2021, яким надано ОСОБА_1 дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,15 га із земель комунальної власності з метою передачі її у приватну власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка знаходиться за адресою: смт Верховина, присілок Швейково (а.с.7). Вказане рішення прийняте за наслідками розгляду колективних заяв землекористувачів громадського пасовища присілка Швейково селища Верховина від 17.11.2021, 29.11.2021 та з урахуванням рішення сесії за №24-3/2015 від 23.12.2015 (а.с.36-39, 41-43, 56-57, 63-66).
Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернулася до суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Відповідно до пункту «б» частини 1 статті 81 ЗК України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.
Частинами 1-3 статті 116 ЗК України встановлено, що громадяни набувають права власності на земельні ділянки із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (пункт «в» частини 3 статті 116 ЗК України).
Частиною 1 статті 123 ЗК України передбачено, що рішення про надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок.
Згідно з частиною 6 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
Отже, рішенню про надання або відмову у наданні земельної ділянки у власність або користування передує отримання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо земельної ділянки.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, які є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін. Закон України “Про землеустрій”.
Як зазначалось судом вище, на виконання рішення Верховинської селищної ради за №186-14/2021 від 12.11.2021, позивачем укладено з ТзОВ “Кедр проект” договір за №9 від 02.12.2021 про розроблення документації із землеустрою (проекту землеустрою, технічної документації) та проведено оплату (а.с.6).
Тобто, вищевказаними діями позивач безпосередньо розпочала виконання рішення Верховинської селищної ради за №186-14/2021 від 12.11.2021, оскільки фактично замовила відповідний проект землеустрою.
Водночас у статті 3 Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність.
Цей принцип знайшов своє відображення у статті 74 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" № 280/97-ВР від 21.05.1997 року, за якою органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами.
Згідно зі статтею 144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
Згідно з приписами частинами 1, 3, 4 статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Представницькі органи місцевого самоврядування, сільські, селищні, міські голови, виконавчі органи місцевого самоврядування діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та іншими законами.
Порядок формування та організація діяльності рад визначаються Конституцією України, цим та іншими законами, а також статутами територіальних громад.
Пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону № 280/97-ВР передбачено, що до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад входить вирішення відповідно до закону питань з врегулювання земельних відносин.
Відповідно до частини 1, 2 статті 59 Закону № 280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень, які приймаються на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно з частини 10 статті 59 Закону № 280/97-ВР акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Рішенням Конституційного Суду України від 16.04.2009 №7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) встановлено, що за органами місцевого самоврядування законодавцем закріплюється право на зміну та скасування власних рішень. Таке право випливає із конституційного повноваження органів місцевого самоврядування самостійно вирішувати питання місцевого значення шляхом прийняття рішень, що є обов'язковими до виконання на певній території, оскільки вони є суб'єктами правотворчості, яка передбачає право формування приписів, їх зміну, доповнення і скасування. Зі змісту частини 2 статті 144 Конституції України та частини 10 статті 59 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” вбачається, що рішення органів місцевого самоврядування з мотивів невідповідності законам України визнаються незаконними у судовому порядку. Однак, Конституційним Судом вказано, що це не позбавляє орган місцевого самоврядування права за власною ініціативою змінити або скасувати прийнятий ним правовий акт (у тому числі і з мотивів невідповідності законам України). Органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, змінювати їх у випадках, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних інтересів і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.
Отже, Конституційний Суд України дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування мають право приймати рішення, вносити до них зміни та скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, керуючись у своїй діяльності ними та актами Президента України, Кабінету Міністрів України.
У той же час, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.
Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання. Такі рішення можуть бути скасовані або змінені в судовому порядку.
Реалізація зазначених повноважень можлива у разі дотримання сукупності умов, зокрема: відсутність факту виконання рішення, що скасовується; відсутність факту виникнення правовідносин, пов'язаних з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів або ж відсутність заперечень суб'єктів правовідносин щодо їх зміни чи припинення у разі виникнення таких правовідносин.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 521/17710/15-а, від 22 січня 2019 року у справі №371/957/16-а та від 17.07.2018 року справа № 523/10424/15-а.
Підсумовуючи все вищевикладене, суд зазначає, що у зв'язку з прийняттям органом місцевого самоврядування рішення за №186-14/2021 від 12.11.2021 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,15 га із земель комунальної власності з метою передачі її у приватну власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка знаходиться за адресою: смт Верховина, присілок Швейково, та подальшою реалізацією такого рішення, шляхом укладення договору за №9 від 02.12.2021 про розроблення документації із землеустрою (проекту землеустрою, технічної документації), проведення оплати, у позивача виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних та охоронюваних законом інтересів, і вона, як суб'єкт цих правовідносин, не надавала згоди на їх зміну чи припинення.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що надання відповідного дозволу на розробку проекту землеустрою є одним з етапів погодження і оформлення документів, які відповідно до вимог чинного законодавства Земельного кодексу України є необхідними для прийняття компетентним органом рішення про надання земельної ділянки у власність.
При цьому, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою не означає прийняття позитивного рішення з цього питання, оскільки процес передачі земельної ділянки є стадійним, зокрема, першою стадією якого є надання уповноваженим органом дозволу на розробку проекту землеустрою.
Зауваження відповідача щодо форми, змісту та реалізації договору за №9 від 02.12.2021 про розроблення документації із землеустрою (проекту землеустрою, технічної документації), на думку суду є необґрунтованими. В той же час, відповідач наділений повноваженнями щодо надання оцінки та проведення перевірки на відповідність нормам чинного законодавства вказаного договору на стадії затвердження проектної документації.
Окремо слід зауважити, що відповідачем також не надано доказів реалізації суб'єктами правовідносин рішення за №24-3/2015 від 23.12.2015.
Таким чином, позовні вимоги належним чином обґрунтовані, підтверджені наявними матеріалами справи та підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням зазначеного, суд доходить висновку, що відповідач не довів, що у спірних правовідносинах діяв з дотриманням порядку, меж і способу дій, визначених законом.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Тому, слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати в розмірі 992,40 грн., сплачені згідно квитанції від 27.01.2022 (а.с.9).
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати рішення Верховинської селищної ради від 15.12.2021 за №187-15/2021 в частині скасування рішення чотирнадцятої сесії Верховинської селищної ради восьмого скликання №186-14/2021 від 12.11.2021 щодо надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в смт Верховина присілок Швейково із земель комунальної власності Верховинської селищної ради з метою передачі її у приватну власність ОСОБА_1 - площею 0,15 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка).
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Верховинської селищної ради (код ЄДРПОУ 04357294, вул. І. Франка, 3, смт. Верховина, Верховинський район, Івано-Франківська область, 78700) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) гривні 40 копійок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 );
відповідач - Верховинська селищна рада (код ЄДРПОУ 04357294, вул. І. Франка, 3, смт. Верховина, Верховинський район, Івано-Франківська область, 78700).
Суддя Главач І.А.