10 травня 2022 р. Справа № 120/14562/21-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Слободонюка М.В., розглянувши у м. Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови,
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 , позивач) з адміністративним позовом до Управління Держпраці у Вінницькій області (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови.
Позовні вимоги мотивовані тим, що за результатами проведення посадовими особами Управління Держпраці у Вінницькій області позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання позивачем законодавства у сфері праці відповідачем прийнято постанову №ВН1300/485/ПД/АВ/ТД-ФС від 29.04.2021 про накладення штрафу у розмірі 60000 грн. за порушення частини 1 статті 21 та частини 3 статті 24 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), а саме ненадання документального підтвердження оформлення трудових відносин з продавцем продовольчих товарів ОСОБА_2 та неповідомлення податкового органу про прийняття працівника на роботу. На переконання позивача, висновки Управління Держпраці у Вінницькій області про порушення ним (позивачем) законодавства про працю не відповідають дійсності, а постанова про накладення штрафу є необґрунтованою та підлягає скасуванню. Позивач наголошує, що ОСОБА_2 працює не у нього, а у ФОП ОСОБА_3 , яка здійснює свою господарську діяльність у магазині поряд із позивачем. При цьому продаж його товару здійснено цією особою з власної ініціативи, у зв'язку з чим у його діях відсутні ознаки будь-якого порушення. Додаткового позивач вказує, що відповідачем порушено передбачений чинним законодавством порядок притягнення його до відповідальності, оскільки не було повідомлено про розгляд справи про накладення штрафу.
Ухвалою суду від 08.11.2021 дану позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків, які усунуто останнім 15.11.2021.
Надалі, ухвалою від 29.11.2021 судом відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін (у письмовому провадженні). Крім того, встановлені сторонам строки для подання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечення.
09.12.2021 на адресу суду від представника відповідача надійшла письмова заява (клопотання) про зупинення провадження у справі на підставі п. 3 ч. 1 ст. 236 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 120/3522/21-а, яка розглядалась Вінницьким окружним адміністративним судом.
За результатами розгляду даного клопотання суд ухвалою від 22.12.2021 провадження у цій справі зупинив до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 120/3522/21-а.
У подальшому, після набрання законної сили судовим рішенням у справі №120/3522/21-а, провадження у даній справі ухвалою суду від 30.03.2022 було поновлено.
08.04.2022 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що захід державного нагляду (контролю) відносно позивача був ініційований за наслідками розгляду матеріалів фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 , проведеної Головним управлінням ДІІС у Вінницькій області, під час якої встановлено використання позивачем праці одного неоформленого працівника ( ОСОБА_2 ). Під час інспекційного відвідування, як вказано у відзиві, інспекторами праці в магазині на робочому місці встановлено продавця ОСОБА_2 , яка реалізувала тютюнові вироби в інтересах ФОП ОСОБА_1 , однак не мала оформлених трудових відносин з позивачем. Представником відповідача наголошено, що обставини використання позивачем праці ОСОБА_2 без укладення трудового договору та допуск її до роботи з реалізації ліцензійних товарів в інтересах ФОП ОСОБА_1 уже є встановленими в постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20.01.2020 у справі № 120/3522/21-а, тобто факт виявленого порушення є безумовно підтвердженим. Щодо порядку прийняття оскаржуваної постанови, то представник відповідач звернув увагу, що постановою Кабінету Міністрів України від 28.09.2019 № 823 змінено порядок розгляду справи про накладення штрафу, згідно з яким справа про накладення штрафу розглядається у 45-денний строк із дня отримання документів, що є підставою для накладення штрафу, без виклику суб'єкта господарювання, за результатами дослідження матеріалів інспекційного відвідування. При цьому, як зауважив відповідач, позивачу надавалося право у визначений строк надати документи для спростування порушень, про що його проінформовано листом від 21.04.2021. З огляду на вищевикладені обставини відповідач вважає, що оскаржувана постанова винесена в межах повноважень та у спосіб, що передбачений законом, у зв'язку з чим відсутні підстави для її скасування.
Втім, ознайомившись із даним відзивом суд встановив, що останній поданий до суду без доказів надіслання (надання) його копії позивачу.
Відповідно до ч. 3 ст. 162 КАС України, копія відзиву та доданих до нього документів повинна бути надіслана (надана) іншим учасникам справи одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду. При цьому документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи повинні додаватися до відзиву (п. 2 ч. 4 ст. 162 КАС України).
Враховуючи, що відповідач вказаної норми процесуального закону не дотримався і доказів надіслання позивачу копії відзиву не надав, суд не бере до уваги такий відзив, адже у разі подання його із порушенням встановленого Кодексом адміністративного судочинства України порядку відзив вважається недопустимою заявою по суті спору.
В подальшому, 12.04.2021 до суду від відповідача надійшли додаткові докази, які судом приймаються до уваги, оскільки такі стосуються обставин, які підлягають з'ясуванню судом при розгляді цієї справи та є необхідними при дослідженні спірних правовідносин.
Інших заяв по суті справи від сторін спору до суду не надходило.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив, що відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 як фізична особа-підприємець зареєстрований 14.11.1997 Немирівською районною державною адміністрацією. Основним видом діяльності позивача за КВЕД є: 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.
У період з 17.03.2021 по 25.03.2021 головними державними інспекторами відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління Держпраці у Вінницькій області Короленком В.О. та ОСОБА_4 проведений позаплановий захід державного нагляду (контролю) - інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 з питань контролю за додержанням законодавства про працю за адресою здійснення ним господарської діяльності, а саме: АДРЕСА_1 .
25.03.2021 за результатами такого заходу державного нагляду (контролю) посадовими особами відповідача складено акт №ВН1300/485/ПД/АВ.
Відповідно до детального опису виявлених порушень під час інспекційного відвідування встановлено порушення позивачем вимог частини 1 статті 21, частини 1, 3 статті 24 КЗпП України, постанови Кабінету Міністрів України № 413. Так, за висновками акта інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 документально не підтвердив оформлення трудового договору між ним та продавцем продовольчих товарів ОСОБА_2 , яка в його інтересах здійснює реалізацію ліцензійних товарів у вигляді алкогольних напоїв та тютюнових виробів у продуктовому магазині, та не подав повідомлення до державної податкової служби України про прийняття працівника на роботу.
За результатами заходу державного нагляду (контролю) проведеного в ФОП ОСОБА_1 , 25.03.2021 посадовими особами відповідача складено також припис №ВН1300/485/ПД/АВ/П щодо усунення виявлених порушень та попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю №ВН1300/485/ПД/АВ/П.
29.04.2021 заступник начальника управління Держпраці у Вінницькій області Гаєв С.О. за результатами розгляду матеріалів згаданого вище акту та інших доказів, отриманих за результатами проведеного позапланового заходу, виніс постанову №ВН1300/458/ПД/АВ/ТД-ФС про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення. Відповідно до цієї постанови на позивача на підставі абзацу 2 частини 2 статті 265 КЗпП України накладено штраф в розмірі 60000 грн. (6000 х 10 х 1) за порушення ч. 1 ст. 21, ч. 4 ст. 24 КЗпП України та Порядку повідомлення Державній податковій службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 № 413.
Вважаючи постанову Управління Держпраці у Вінницькій області №ВН1300/458/ПД/АВ/ТД-ФС від 29.04.2021 про накладення штрафу протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд враховує наступне.
Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначаються Законом України від 05.04.2007 № 877-V "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (далі - Закон № 877-V), дія якого поширюється на відносини, пов'язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Загальні вимоги до здійснення державного нагляду (контролю) визначено статтею 4 Закону № 877-V, відповідно до якої державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.
Частиною 6 статті 2 цього Закону передбачено, що заходи контролю здійснюються, серед іншого, органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.
Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 31.03.2021 у справі № 805/430/18-а дійшла висновку, що спеціальним законом, який відповідно до частини четвертої статті 2 Закону № 877-V повинен враховуватися органами Державної служби України з питань праці при проведенні заходів державного нагляду (контролю), є КЗпП України, зокрема, Глава XVIII "Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю".
Надалі такий висновок був підтриманий Верховним Судом у постанові від 24.06.2021 у справі № 200/5877/19-а.
Відповідно до частини першої статті 259 КЗпП України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96 (далі - Положення № 96), встановлено, що Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
Згідно із підпунктом 6 пункту 4 Положення № 96, Держпраці здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.
Абзацом першим пункту 7 вказаного Положення передбачено, що Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Підпунктом 5 пункту 4 Положення про Головне управління (Управління) Державної служби України з питань праці в області, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 27.03.2015 № 340 (далі - Положення № 340), передбачено, що ГУ Держпраці відповідно до покладених на нього завдань здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.
Відповідно до п. 1 Положення про Управління Держпраці у Вінницькій області, затвердженого наказом Держпраці від 03.08.2018 №84 (далі - Положення №84) Управління Держпраці у Вінницькій області є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковуються.
Підпунктом 1 пункту 3 Положення №84 визначено, що основними завданнями управління Держпраці є, зокрема реалізація державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.
Згідно із п.п 5 п. 4 Положення №84 управління Держпраці відповідно до покладених на нього завдань здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, в тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.
Відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованої Законом України від 08.09.2004 №1985-IV, Конвенції Міжнародної організації праці № 129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві, ратифікованої Законом України від 08.09.2004 № 1986-IV, частини першої статті 259 Кодексу законів про працю України, Кабінет Міністрів України прийняв Постанову від 21.08.2019 № 823 "Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю", якою затвердив Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - Порядок №823).
На час призначення та проведення позапланового заходу державного контролю щодо позивача вказаний Порядок був чинним.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.04.2021 у справі №640/17424/19, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.09.2021, постанову КМУ № 823 визнано нечинною.
Водночас, за змістом частини другої статті 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Оскільки вказані вище судові рішення не містять жодних застережень з цього приводу, то постанова КМУ № 823 вважається такою, що втратила чинність з дня набрання законної сили відповідним рішенням суду, тобто з 14.09.2021.
Отже, норми цього правового акта Уряду України підлягають застосуванню до спірних правовідносин, як такі, що були чинними на момент їх виникнення.
Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 19.05.2021 у справі №620/1055/19, постанові від 17.08.2021 у справі № 20/3185/19-а та інших.
Відтак суд вважає, що при наданні оцінки спірним правовідносинам необхідно застосовувати норми Порядку № 823, який регламентує питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.
Відповідно до пункту 2 Порядку №823 заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі інспекційних відвідувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.
Пунктами 6, 8 Порядку №823 визначено, що під час підготовки до проведення інспекційного відвідування інспектор праці може одержати інформацію та/або документи, що стосуються предмета інспекційного відвідування, зокрема шляхом проведення аналізу наявної (доступної) інформації про стан додержання об'єктом відвідування законодавства про працю.
Документи, одержані під час підготовки до проведення інспекційного відвідування, що містять інформацію про порушення об'єктом відвідування вимог законодавства про працю, долучаються до матеріалів інспекційного відвідування.
Під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред'явити об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення, перед підписанням акта інспекційного відвідування надати копію відповідного направлення на проведення інспекційного відвідування та внести запис про його проведення до відповідного журналу реєстрації заходів державного нагляду (контролю) об'єкта відвідування (за його наявності).
Тривалість інспекційного відвідування не може перевищувати 10 робочих днів (п. 9 Прядку № 823).
За приписами пункту 10 Порядку №823 інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно мають право:
1) під час проведення інспекційних відвідувань за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, без попереднього повідомлення о будь-якій годині доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об'єкта відвідування, в яких використовується наймана праця;
2) ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об'єктом відвідування їх копії або витяги;
3) наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об'єкта відвідування, іншим особам, що володіють необхідною інформацією, запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення;
4) за наявності ознак кримінального правопорушення та/або створення загрози безпеці інспектора праці залучати працівників правоохоронних органів;
5) на надання робочого місця з можливістю ведення конфіденційної розмови з працівниками щодо предмета інспекційного відвідування;
6) фіксувати проведення інспекційного відвідування засобами аудіо-, фото- та відеотехніки;
7) отримувати від органів державної влади, об'єктів відвідування інформацію та/або документи, необхідні для проведення інспекційного відвідування.
Вимога інспектора праці про надання об'єктом відвідування для ознайомлення документів та/або їх копій або витягів з документів, пояснень, доступу до всіх видів приміщень, організації робочого місця, внесена в межах повноважень, є обов'язковою для виконання (п.11).
Пунктом 13 Порядку №823 встановлено, що під час проведення інспекційного відвідування об'єкт відвідування має право: 1) перевіряти в інспектора праці наявність службового посвідчення; 2) одержувати копію направлення на проведення інспекційного відвідування; 3) не допускати до проведення інспекційного відвідування у разі: відсутності службового посвідчення; коли на офіційному веб-сайті Держпраці не оприлюднено уніфікованої форми акта інспекційного відвідування; 4) вимагати припинення інспекційного відвідування у разі перевищення визначеного пунктом 9 цього Порядку максимального строку здійснення такого заходу; 5) подавати в письмовій формі свої пояснення, зауваження до акта інспекційного відвідування; 6) вимагати від інспектора праці внесення запису про проведення інспекційного відвідування до відповідного журналу реєстрації заходів державного нагляду (контролю) об'єкта відвідування (за його наявності) перед поданням акта інспекційного відвідування для підпису об'єктом відвідування або уповноваженою ним посадовою особою; 7) перед підписанням акта інспекційного відвідування бути поінформованим про свої права та обов'язки; 8) вимагати від інспектора праці додержання вимог законодавства; 9) вимагати нерозголошення комерційної таємниці або конфіденційної інформації об'єкта відвідування; 10) оскаржувати в установленому законодавством порядку неправомірні дії інспектора праці; 11) отримувати консультативну допомогу від інспектора праці з метою запобігання порушенням під час проведення інспекційних відвідувань; 12) фіксувати проведення інспекційного відвідування засобами аудіо-, фото- та відеотехніки; 13) оскаржувати відповідно до пункту 26 цього Порядку припис та/або вимогу інспектора праці.
Виходячи з аналізу вищезазначених правових норм суд дійшов висновків, що державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється зокрема у формі проведення інспекційних відвідувань. Таке інспекційне відвідування не повинно перевищувати 10 днів, а інспектори праці без попереднього повідомлення мають право отримувати від органів державної влади, об'єктів відвідування інформацію та матеріали, необхідні для проведення інспекційного відвідування, невиїзного інспектування і вимога інспектора праці про надання об'єктом відвідування для ознайомлення документів та/або їх копій або витягів з документів, пояснень, доступу до всіх видів приміщень, організації робочого місця, внесена в межах повноважень, є обов'язковою для виконання.
Відтак, оцінивши підстави та порядок проведення відповідачем позапланового заходу державного нагляду (контролю) відносно позивача, судом не встановлено порушень процедури щодо його здійснення та складання відповідного акту від 25.03.2021 № ВН1300/485/ПД/АВ.
У той же час надаючи оцінку суті виявлених відповідачем порушень, які відображені у висновках такого акту, суд виходив із такого.
Так, оскаржувана постанова винесена відповідачем за непідтвердження оформлення трудових відносин між позивачем та продавцем товарів ОСОБА_2 , яка в інтересах позивача здійснювала реалізацію ліцензійних товарів у вигляді алкогольних напоїв та тютюнових виробів.
За приписами статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено КЗпП України.
Частиною 1 статті 3 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
За приписами ст. 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторін.
Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.
Згідно з ч. 1 ст. 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.
Відповідно до ч. 3 ст. 24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 №413 "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу", повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором одним із таких способів: засобами електронного зв'язку з використанням електронного цифрового підпису відповідальних осіб відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу та електронного підпису; на паперових носіях разом з копією в електронній формі; на паперових носіях, якщо трудові договори укладено не більше ніж із п'ятьма особами. Інформація, що міститься у повідомленні про прийняття працівника на роботу, вноситься до реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
З аналізу наведених норм можна дійти висновку, що за трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання не індивідуально-визначеної роботи, а трудових функцій в діяльності підприємства за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом цивільно-правового договору є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.
При цьому забороняється допущення без укладення трудового договору до роботи особи, яка за характером виконуваних робіт виконує трудову функцію, що у сукупності з іншими притаманними ознаками надає їй статусу працівника, а підприємство щодо неї є суб'єктом, яке використовує саме її найману працю у розумінні КЗпП України. Тобто відносини між сторонами фактично є такими, що регулюються законодавством про працю, сторони розуміють цей факт, але жодним чином не оформляють своїх відносин. Особа виконує певні роботи чи здійснює окремі повноваження з відома, за дорученням та в інтересах, зокрема, підприємства.
Як видно із акта за результатами проведеного позапланового заходу державного нагляду (контролю), 17.03.2021 інспекторами праці розпочалося інспекційне відвідування продуктового магазину, розташованого в АДРЕСА_2 . Прохід був безперешкодний, в магазині знаходилась працівниця, яка повідомила що вона ОСОБА_5 і працює на умовах трудового договору, офіційно працевлаштована у ФОП ОСОБА_1 , пред'явила один примірник договору та погодилася надати письмові пояснення, що додаються, в яких інформувала, що з 03.07.2018 працює позмінно через день з іншою працівницею ОСОБА_2
18.03.2021 інспекторами праці в цьому ж магазині на робочому місці встановлено продавця ОСОБА_2 , яка реалізувала тютюнові вироби для інспектора праці ОСОБА_6 вартістю 58,00 грн, що підтверджує фіскальний чек 0000008336 від 18.03.2021, згідно якого продаж здійснено в інтересах ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_3 .
З інформації, що розміщена в куточку споживача магазину, інспекторами встановлено, що ФОП ОСОБА_1 має ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, на право торгівлі тютюновими виробами, торговий патент. Також розміщені свідоцтво платника єдиного податку, копія паспорта ІПН та виписка про державну реєстрацію саме ФОП ОСОБА_1 . Інших документів чи стосовно іншого ФОП в куточку споживача розміщено не було.
Під час спілкування з інспекторами продавець ОСОБА_2 повідомила, що з 16.03.2018 працює у ФОП ОСОБА_3 , надала копію трудового договору, проінформувала, що працює через день з іншим працівником ОСОБА_7 . На питання інспектора стосовно наявності ліцензій на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, на право торгівлі тютюновими виробами саме у ФОП ОСОБА_3 , ОСОБА_2 відповіді не надала.
18.03.2021 на усне клопотання ФОП ОСОБА_1 для нього сформовано письмову вимогу про надання документів №ВН1300/485/ПД від 18.03.2021, строк виконання до 10:30 22.03.2021.
22.03.2021 на виконання вказаної вимоги позивач надав копії таких документів: письмового трудового договору від 03.07.2018, укладеного між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_5 ; заяви ОСОБА_5 від 03.07.2018 про прийом її на роботу до ФОП ОСОБА_1 ; розпорядження № 5 від 03.07.2018 про прийняття ОСОБА_5 на роботу до ФОП ОСОБА_1 ; повідомлення про прийняття працівника на роботу від 03.07.2018; квитанції № 2 від 03.07.2018; розпорядження № 8 від 30.09.2018 про переведення ОСОБА_5 на повний робочий день; письмову довідку-пояснення, за якого звіт з ЄСВ за січень-лютий 2021 року не подавався.
22.03.2021 в письмових поясненнях від 20.03.2021, як зазначено в акті інспекційного відвідування, ФОП ОСОБА_1 інформує, зокрема, що у нього працює ОСОБА_5 . Працівниця ОСОБА_2 працює продавцем в дружини - ФОП ОСОБА_3 , яка також займається підприємницькою діяльністю і здійснює торгівлю в магазині по АДРЕСА_2 . До пояснень додано копії таких документів: письмового трудового договору від 16.03.2018, укладеного між ФОП ОСОБА_8 та ОСОБА_2 , з додатками від 01.01.2019, від 01.01.2021; заяви ОСОБА_9 від 16.03.2018 про прийом на її роботу до ФОП ОСОБА_3 ; розпорядження № 3 від 16.03.2018 про прийняття ОСОБА_2 на роботу на 0,5 ставки; повідомлення про прийняття працівника на роботу від 16.03.2018; квитанції № 2 від 16.03.2018.
Отже, з наявних у справі доказів суд встановив, що у продуктовому магазині за адресою: АДРЕСА_4 , здійснюють діяльність ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_1 . Водночас, під час проведення інспекційного відвідування здійснювати торгівлю ліцензійними товарами у вигляді алкогольних напоїв та тютюнових виробів мав право лише ФОП ОСОБА_1 , оскільки у нього були відповідні ліцензії.
Поряд із цим, як підтверджено матеріалами інспекційного відвідування, продавець ОСОБА_2 , реалізувала тютюнові вироби для інспектора праці ОСОБА_6 вартістю 58,00 грн, саме в інтересах ФОП ОСОБА_1 .
Посилання позивача на те, що ОСОБА_10 має укладений трудовий договір з ФОП ОСОБА_3 , а він не уповноважував ОСОБА_10 реалізовувати його товар суд оцінює критично, оскільки факт перебування у трудових відносинах з іншим суб'єктом господарювання в даному випадку, не перешкодив ОСОБА_10 виконати трудові обов'язки на користь позивача. При цьому факт доручення щодо продажу товару не має істотного значення, оскільки матеріалами інспекційного відвідування справи підтверджено факт здійснення ОСОБА_10 трудових обов'язків на користь позивача, зокрема продажу тютюнових виробів для інспектора праці ОСОБА_6 згідно фіскального чеку 0000008336 від 18.03.2021.
Суд враховує, що підставою винесення оскаржуваної постанови стали матеріали розгляду акта від 25.03.2021 № ВН 1300/484/ПД/АВ, складеного за результатами проведення позапланового заходу державного контролю, а також обставини невиконання припису про усунення виявлених порушень №ВН 1300/485/ПД/АВ/П від 25.03.2021 та попередження №ВН 1300/485/ПД/АВ/П/П-41 від 25.03.2021 про відповідальність за порушення законодавства про працю.
При цьому вказані припис та попередження були оскаржені позивачем до Вінницького окружного адміністративного суду та стали предметом розгляду адміністративної справи № 120/3522/21-а.
Дійсно, рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 10.08.2021 по справі № 120/3522/21-а адміністративний позов ФОП ОСОБА_1 було задоволено.
Втім, постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20.01.2022 зазначене рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 10.08.2021 у справі № 120/3522/21-а було скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ФОП ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Вінницькій області про скасування припису та попередження відмовлено.
Ухвалюючи таке рішення Сьомий апеляційний адміністративний суд встановив, що здійснюючи продаж вказаних тютюнових виробів, продавець ОСОБА_2 діяла як працівник ФОП ОСОБА_1 . Виконання ОСОБА_2 обов'язків продавця у магазині, де здійснює діяльність ФОП ОСОБА_1 , як зазначено у цій же постанові Сьомого апеляційного адміністративний суду, також підтверджується поясненнями ОСОБА_5 , яка працює на умовах трудового договору у ФОП ОСОБА_1 та у ході інспекційного відвідування пояснила, що з 03.07.2018 працює позмінно через день з іншою працівницею ОСОБА_2 .
При цьому, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що доводи позивача про те, що він не уповноважив ФОП ОСОБА_3 та ОСОБА_2 здійснювати продаж його товарів не спростовують факту вчинення ОСОБА_2 дій щодо продажу товару ФОП ОСОБА_1 , тобто, виконання ОСОБА_2 обов'язків реалізатора товару ФОП ОСОБА_1 .
Суд вважає, що результат розгляду адміністративної справи №120/3522/21-а має преюдиційне значення при вирішенні цієї адміністративної справи, оскільки у ній встановлювалися обставини, що є предметом судового дослідження у даній справі.
За таких обставин, зважаючи на те, що ФОП ОСОБА_1 фактично допустив ОСОБА_2 до виконання трудових обов'язків без укладення трудового договору, оформленого наказом або розпорядженням, суд дійшов висновку, що відповідач правомірно притягнув позивача до відповідальності згідно оскаржуваної постанови № ВН 1300/485/ПД/АВ/ТД-ФС від 29.04.2021 та наклав штраф в розмірі 60000 грн. (десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення (6000 х 10 х 1)), що відповідає санкції ст. 265 КЗпП України.
Щодо порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю, то суд зазначає таке.
Механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною 2 статті 265 КЗпП України та частинами 2-7 статті 53 Закону України "Про зайнятість населення" визначений "Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 (далі - Порядок №509, в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин).
Згідно із пунктом 2 Порядку №509 штрафи накладаються, зокрема, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками. Штрафи можуть бути накладені на підставі, зокрема, акта про неможливість проведення інспекційного відвідування/ невиїзного інспектування.
Відповідно до пункту 3 Порядку №509 (враховуючи зміни згідно постанови Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №823), справа про накладення штрафу розглядається у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку.
Про дату одержання документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, уповноважена посадова особа письмово повідомляє суб'єкту господарювання та роботодавцю не пізніше ніж через п'ять днів після їх отримання рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.
Суд зазначає, що положення Порядку №509 не передбачають повідомлення суб'єкта господарювання про розгляд справи про накладення штрафу.
З матеріалів справи вбачається, що 21.04.2021 уповноваженою посадовою особою відповідача направлено лист (повідомлення) № 2099/04-04 від 21.04.2021, в якому зазначено, що 20.04.2021 до Управління Держпраці у Вінницькій області надійшов складений за результатами проведення позапланового заходу державного контролю щодо додержання вимог законодавства у сфері праці від 25.03.2021 № ВН1300/485/ПД/АВ у ФОП ОСОБА_1 , яким зафіксовано порушення, що тягне за собою відповідальність, передбачену ст. 265 КЗпП України. Також повідомлено, що справа про накладення штрафу розглядається у 45-деницй строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою відповідних документів. Зазначено, що під час розгляду справи досліджуються матеріали і вирішується питання щодо наявності підстав для накладення штрафу, про що позивача буде повідомлено письмово.
Як доказ направлення позивачу такого листа надано фіскальний чек від 21.04.2021 про відправлення рекомендованого листа.
Відтак, вимогу про одержання документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку №509, відповідачем виконано.
Відповідно до п. 4 Порядку №509 за результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.
Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінекономіки, один з яких залишається в уповноваженої посадової особи, що розглядала справу, другий - надсилається протягом трьох днів з дня складення суб'єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або вручається його представникові, про що на примірнику робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого суб'єкта господарювання або роботодавця чи їх представника. У разі надсилання примірника постанови засобами поштового зв'язку в матеріалах справи робиться відповідна позначка.
Розгляд справи про застосування до позивача фінансових санкцій в порядку статті 265 КЗпП України проведено 29.04.2021, за результатами прийнято постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №ВН1300/485/ПД/АВ/ТД-ФС. Копія постанови також була направлена позивачу листом від 29.04.2021 №2256/04-04, що підтверджується фіскальним чеком від 30.04.2021.
Дослідженні судом письмові докази, які містяться в матеріалах справи, повністю спростовують доводи позивача про порушення відповідачем передбаченого чинним законодавством порядку притягнення його (позивача) до відповідальності.
Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У контексті оцінки кожного аргументу (доводу), наданого стороною, суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість основних доводів сторін, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.
Враховуючи, що у задоволенні вимог адміністративного позову відмовлено, відсутні підстави згідно ст. 139 КАС України для присудження позивачу понесених при розгляді справи судових витрат.
Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 287, 295 КАС України, суд,
У задоволенні вимог адміністративного позову відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне судове рішення складено 10.05.22.
Інформація про учасників справи:
Позивач: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_1 );
Відповідач: Управління Держпраці у Вінницькій області (вул. Магістратська, 37, м. Вінниця, 21050, код ЄДРПОУ 39845483).
Суддя Слободонюк Михайло Васильович