м. Вінниця
10 травня 2022 р. Справа № 120/3117/22
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Томчука А.В., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - відповідач).
Позовні вимоги мотивовані протиправністю, на думку позивача, дій Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо обмеження з 06.12.2021 його пенсії максимальним розміром. Позивач не погоджується з такими діями відповідача та вважає, що наявні всі підстави для здійснення йому перерахунку та виплати пенсії, без обмеження її максимальним розміром, що і зумовило його звернення до суду з даним адміністративним позовом.
Ухвалою від 06.04.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено її розгляд здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Встановлено відповідачеві строк для подачі відзиву на позовну заяву.
21.04.2022 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача заперечив щодо задоволення заявленого позову та вказав про наступне.
До 01.12.2021 ОСОБА_1 виплачувалась пенсія розрахована на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 19.07.2021 у справі №120/5033/21-а, яким зобов'язано Головне управління з 01.04.2019 виплачувати пенсію без обмеження її максимальним розміром. На виконання вказаного рішення суду, Головним управлінням нараховано заборгованість за період з 01.04.2019 по 31.08.2021 в загальній сумі 147171,93 грн., яка підлягає виплаті після виділення коштів на фінансування з Державного бюджету України, оскільки нормами статті 8 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» встановлено, що виплата пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.
Головним управління здійснювалась виплата пенсії ОСОБА_1 у розмірі 20836,05 грн. розрахована станом на момент виконання рішення суду.
Відповідно до матеріалів пенсійної справи, позивачу проводились перерахунки розміру підвищення як інваліду війни 3 групи у зв'язку із зростанням прожиткового мінімуму. Разом з тим, зміна розміру підвищення не впливала на розмір виплачуваної пенсії, оскільки її виплата проводиться в сталому розмірі визначеному на момент виконання рішення суду.
В подальшому, на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 17.01.2022 у справі за №120/16133/21-а Головним управлінням з 01.04.2019 проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням надбавки як особі з інвалідністю внаслідок війни в розмірі 30 відсотків прожиткового мінімуму, для осіб, які втратили працездатність, встановленої ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», з урахуванням змін прожиткового мінімуму встановлених Законом України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік.
Відповідний перерахунок пенсії та встановлення надбавки як особі з інвалідністю внаслідок війни 2 групи проведено з 01.01.2022, що в подальшому виплачується позивачу так як, виконання рішень судів, якими зобов'язано провести перерахунок пенсії без обмеження максимальним розміром, розмір виплачуваної пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплат до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) встановлюється без обмеження її максимального розміру розрахований станом на дату, з якої судом зобов'язано здійснити такий перерахунок. Тобто, у разі не визначення судом порядку проведення перерахунків в подальшому, застосовується норми законодавства, які були чинні на час, з якого проводився перерахунок.
Відповідно до проведених перерахунків, станом на квітень 2022 року пенсія виплачується в розмірі 20967,15 грн., з урахуванням надбавки, як особі з інвалідністю внаслідок війни 2 групи, але в розмірі зафіксованому на грудень 2021 року.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).
Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області та отримує пенсію за вислугу років згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 19.07.2021 у справі № 120/5033/21-а визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо застосування обмеження при перерахунку пенсії ОСОБА_1 її максимальним розміром з 01.04.2019 на підставі довідки про грошове забезпечення від 12.11.2020 року № ХЛ62853, виданої Вінницьким обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області провести перерахунок та виплачувати з 01.04.2019 року ОСОБА_1 пенсію за вислугу років на підставі довідки про грошове забезпечення від 12.11.2020 року № ХЛ62853, яка видана Вінницьким обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки, без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.
Згідно матеріалів адміністративної справи до 01.12.2021 пенсія позивачу виплачувалась без обмеження максимальним розміром на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 19.07.2021 у справі № 120/5033/21-а і розмір її відповідно до розрахунку станом на 06.12.2021 становив - 20 967, 15 грн.
Відповідно до довідки до акта огляду МСЕК серії 12ААВ № 263673 з 06.12.2021 позивачу встановлено ІІ групу інвалідності (безстроково).
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 17.01.2022 у справі №120/16133/21-а визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку та виплаті пенсії з урахуванням надбавки як особі з інвалідністю внаслідок війни в розмірі 30 відсотків прожиткового мінімуму, для осіб, які втратили працездатність, встановленої ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", з урахуванням змін прожиткового мінімуму встановлених Законом України "Про Державний бюджет України" на відповідний рік та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплачувати пенсії, починаючи з 01.04.2019 з урахуванням надбавки як особі з інвалідністю внаслідок війни в розмірі 30 відсотків прожиткового мінімуму, для осіб, які втратили працездатність, встановленої ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", з урахуванням змін прожиткового мінімуму встановлених Законом України "Про Державний бюджет України" на відповідний рік, та виплатити різницю між фактично отриманими та належними до виплати сумами пенсії.
Як вказав відповідач у листі від 21.03.2022 №0200-0202-8/16582 на підставі акта огляду МСЕК серії 12ААВ № 263673 з 06.12.2021 позивачу проведено перерахунок пенсії та встановлено надбавки як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи. Як вказав відповідач при здійсненні перерахунку пенсії у зв'язку із зміною групи інвалідності ним застосовано вимоги абз.2 п.3 розділу Прикінцевих і перехідних положень ЗУ від 08.07.20211 №3668-VI ."Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи".
Судом встановлено, що на виконання судового рішення від 17.01.2022 у справі №120/16133/21-а, позивачу з 01.01.2022 проведено перерахунок пенсії та встановлено надбавку як особі з інвалідністю ІІ групи, при цьому розмір пенсії склав 24062, 76 грн. Однак, під час виплати пенсії, відповідачем повторно обмежено її максимальним розміром, внаслідок чого розмір пенсії, що виплачується становить 20967,15 грн.
На думку позивача, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області протиправно обмежено пенсію максимальним розміром, чим порушено його конституційне право на соціальний захист.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.
Спеціальний Закон, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 № 107-VI внесено зміни до Закону від 09.04.1992 № 2262-XII, а саме доповнено статтю 43 новою частиною сьомою, згідно якої максимальний розмір пенсій, призначених відповідно до цього Закону (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством) не може перевищувати дванадцять мінімальних розмірів пенсії за віком, встановленої абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Згідно Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 № 3668-VI, внесено зміни до Закону від 09.04.1992 №2262-XII, на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 № 911-VIII, а саме частину 7 ст. 43, яку викладено в наступній редакції «Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність» та доповнено реченням такого змісту «Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень».
Рішенням Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20 грудня 2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" зі змінами, а саме: частину 7 статті 43, згідно з якою максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740,00 грн.
Відповідно до пункту 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року положення частини 7 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Згідно ч. 2 ст. 152 Конституції України, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за рішеннями Конституційного Суду України неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність (абз 6 п. 4 Рішення Конституційного Суду України у Справі № 1-31/2000 про порядок виконання рішень Конституційного Суду України).
Як зазначив Конституційний Суд України у рішенні від 14 грудня 2000 року (вказана вище Справа № 1-31/2000 про порядок виконання рішень Конституційного Суду України), рішення Конституційного Суду України мають пряму дію і для набрання чинності не потребують підтверджень з боку будь-яких органів державної влади.
Отже, правовим наслідком прийняття Конституційним Судом України Рішення від 20 грудня 2016 у справі № 7-рп/2016, є втрата чинності із 20 грудня 2016 року норм частини 7 статті 43 в Законі України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Це, у свою чергу, виключає можливість законодавчого органу України вносити зміни у норму яка визнана неконституційною, оскільки після визнання неконституційною ч. 7 ст. 43 Закону від 09.04.1992 № 2262-XII, така норма вважається "відсутньою" у тексті Закону.
Згідно Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 6 грудня 2016 року № 1774-VIII, передбачено, що відповідно до Прикінцевих положень цього Закону, він набрав чинності з 1 січня 2017 року, у частині 7 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" слова і цифри "у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року" замінено словами і цифрами "по 31 грудня 2017 року".
Суд зазначає, що норми п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 № 911-VIII кореспондуються з положеннями ч. 7 ст. 43 Закону від 09.04.1992 № 2262-XII, якою було передбачено обмеження пенсії максимальним розміром, яка втратила чинність з часу проголошення рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016.
Тобто, вказане означає, що починаючи із 2017 року ст. 43 Закону від 09.04.1992 №2262-XII не передбачала положення про обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами.
Верховний Суд у постанові від 24.06.2020 по справі № 580/234/19 вказав, що Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 № 911-VIII за своїм змістом не є основним (спеціальним) законом у сфері пенсійного забезпечення, а виконує функцію допоміжного закону, яким внесено до різних законодавчих актів, окреме положення стосовно тимчасового обмеження пенсії.
Отже, внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 № 911-VIII до ч. 7 зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
Відтак, підстави для обмеження пенсії позивачу не узгоджуються із нормативним регулюванням спірних правовідносин, а тому відповідачем протиправно обмежено пенсію ОСОБА_1 максимальним розміром.
Крім цього суд звертає увагу й на те, що принцип обов'язковості рішень Конституційного Суду України, та їх властивість "негативної нормотворчості" проявляється у недопустимості запровадження правового регулювання з тими самими недоліками.
Зокрема, Конституційний Суд України в п. 7 Рішення від 08.06.2016 № 4-рп/2016 висловлював правову позицію, якою зауважив, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані неконституційними, не можуть бути прийняті в аналогічній редакції, оскільки рішення Конституційного Суду України є "обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені". Повторне запровадження правового регулювання, яке Конституційний Суд України визнав неконституційним, дає підстави стверджувати про порушення конституційних приписів, згідно з якими закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Також Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою в Конституції України виокремлюються певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави; до них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі, у тому числі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, органах, що забезпечують суверенітет і територіальну цілісність, її економічну та інформаційну безпеку (рішення від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004).
Конституційний Суд України зазначав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена, зокрема, тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей (абзац другий пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, абзац четвертий пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004).
В той же час, надаючи оцінку вимогам позивача щодо зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії з урахуванням індексації з 01.03.2022, то суд зазначає наступне.
Так, право на захист - це суб'єктивне право певної особи, тобто вид і міра її можливої (дозволеної) поведінки із захисту своїх прав. Воно випливає з конституційного положення: "Права і свободи людини і громадянина захищаються судом" (ст. 55 Конституції України).
Отже, кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання у сфері цивільних, господарських, публічно-правових відносин та за наявності неврегульованих питань.
Порушення права означає необґрунтовану заборону на його реалізацію або встановлення перешкод у його реалізації, або значне обмеження можливостей його реалізації тощо.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Із системного аналізу вказаних норм випливає, що суд захищає лише порушені, невизнані або оспорюванні права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.
За таких обставин, не підлягають задоволенню вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії з урахуванням індексації з 01.03.2022, адже такі є передчасними.
Також, суд звертає увагу на те, що дії чи/або бездіяльність відповідача щодо проведення чи/або не проведення індексації пенсії з 01.03.2022 позивача не є предметом оскарження в межах даної справи.
Виходячи із викладеного, заявлені позивачем вимог підлягають задоволенню у спосіб визнання протиправними дій відповідача щодо обмеження максимального розміру пенсії ОСОБА_1 та зобов'язання відповідача перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 з 06.12.2021 пенсію з урахуванням надбавки як особі з інвалідністю внаслідок війни 2 групи в розмірі 40 відсотків відсотків прожиткового мінімуму, для осіб, які втратили працездатність, встановленої ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», з урахуванням змін прожиткового мінімуму встановлених Законом України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік без обмеження її максимальним розміром, а також здійснити виплату перерахованої пенсії з урахуванням раніше виплачених сум.
Отже, перевіривши обґрунтованість доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а витрат, пов'язаних з розглядом справи не встановлено, питання про розподіл судових витрат не вирішується.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо обмеження максимального розміру пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію з 06.12.2021 з урахуванням надбавки як особі з інвалідністю внаслідок війни 2 групи в розмірі 40 відсотків відсотків прожиткового мінімуму, для осіб, які втратили працездатність, встановленої ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», з урахуванням змін прожиткового мінімуму встановлених Законом України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік без обмеження її максимальним розміром, а також здійснити виплату перерахованої пенсії з урахуванням раніше виплачених сум.
В задоволенні решти вимог, - відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 )
Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 13322403)
Повний текст рішення складено та підписано суддею 10.05.2022
Суддя Томчук Андрій Валерійович