м. Вінниця
10 травня 2022 р. Справа № 120/3093/22
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Томчука А.В., розглянувши письмово у порядку спрощеного позовного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії
ОСОБА_1 звернулась в суд з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги мотивовані протиправністю дій відповідача щодо відмови у здійсненні нарахування пенсії за віком із урахуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2018-2020 роки.
Ухвалою від 05.04.2022 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Даною ухвалою також надано відповідачу строк на подання відзиву.
На адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі та звертає увагу суду, що позивач подала позов до суду 30.03.2022 та просить зобов'язати Головне управління здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком з 01.03.2021. На переконання представника відповідача цей позов подано з порушенням строків звернення о суду, визначених ст.122 КАС України.
Крім того, відповідач вказав, що позивача з 01.03.2021 було переведено на пенсію за віком відповідно до норм ЗУ №1058, оскільки проіндексований розмір даного виду пенсії перевищував розмір пенсії державного службовця. Враховуючи наведене, підстави для застосування при обчисленні пенсії за віком показника середньої заробітної плати за 2018-2020 - відсутні.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).
Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області та отримувала пенсію за вислугу віком відповідно Закону України "Про державну службу" .
З 01.03.2021 позивача переведено відповідно до поданої нею заяви з пенсії за віком відповідно до ЗУ "Про державну службу" на пенсію за віком відповідно до норм ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
07.02.2022 у позивач звернулась до відповідача із заявою про перерахунок її пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2018-2020 роки.
Проте, листом від 22.03.2022 №2214-1545/К-02/8-0200/22 відповідач відмовив у здійсненні такого перерахунку за відсутності правових підстав.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернулась до суду з даним адміністративним позовом.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV) за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
За приписами частини 2 статті 40 Закону №1058-IV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск: К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується ПФУ за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 +... + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Водночас, частина 3 статті 45 Закону №1058-IV вказує, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший у пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами ПФУ.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині 1 статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
З аналізу зазначених вище норм законодавства вбачається, що частина 3 статті 45 Закону №1058-IV встановлює порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший.
Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом №1058-IV.
Однак, у випадку із заявою позивача мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом, а тому має враховуватись показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії.
Аналогічного висновку дотримується Сьомий апеляцій адміністративний суд у постановах №120/10796/21-а від 29 листопада 2021 року та №560/2952/21 від 13 вересня 2021 року.
Суд звертає увагу, що позивачу було призначено пенсію відповідно до Закону України "Про державну службу", що не заперечується учасниками справи, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, ніж ті, що регламентовані Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Частиною п'ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, у постановах від 29.11.2016 у справі № 133/476/15-а, від 14.02.2018 у справі № 465/5246/17, від 23.10.2018 у справі № 334/2653/17, від 13.12.2018 у справі № 185/860/17, від 06.02.2019 у справі № 333/1856/17 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 у справі № 876/5312/17, якщо особа отримувала пенсію за іншим Законом, звертається за призначенням пенсії згідно з Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", показник середньої заробітної плати має враховуватись за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії за Законом № 1058-ІV.
Отже, пенсія за віком мала бути призначена позивачу на підставі ст. 26 Закону №1058-IV, а розмір пенсії з дати її призначення, тобто з 01.03.2021, повинен був визначатись пенсійним органом відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону № 1058-IV із застосуванням середньої заробітної плати в Україні.
При цьому, оцінюючи вимогу про визнання протиправними дій щодо відмови, суд вказує наступне
Згідно загальних засад права, бездіяльність суб'єкта владних повноважень - це пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи.
В свою чергу, дії - це юридично значуща активна (тобто врегульована нормами права) поведінка суб'єкта владних повноважень, що спричиняє юридичні наслідки.
Як встановлено, відповідач не здійснив відповідний перерахунок та виплату пенсії за віком на підставі умов та в порядку визначеному статтею 26, частиною другою статті 40 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням показника середньої заробітної плати позивача за три календарні роки, які передують року призначення позивачу пенсії за віком за період 2018, 2019, 2020 р., тобто не вчинив дії.
Відтак, в частині визнання протиправними дій щодо відмови у перерахунку та виплаті, позов задоволенню не підлягає, оскільки жодних дій відповідачем не вчинялось, отже має місце саме бездіяльність.
При цьому як встановлено судом, всупереч нормам чинного законодавства відповідач не здійснив перерахунок та виплату пенсії за віком на підставі умов та в порядку визначеному статтею 26, частиною другою статті 40 ЗУ Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням показника середньої заробітної плати позивача за три календарні роки, які передують року призначення позивачу пенсії за віком за період 2018, 2019, 2020 р.. Відтак, така бездіяльність є протиправною.
А тому, слід зобов'язати відповідача перерахувати та виплатити пенсію з 01.03.2021 на підставі умов та в порядку визначеному статтею 26, частиною другою статті 40 ЗУ Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням показника середньої заробітної плати позивача за три календарні роки, які передують року призначення позивачу пенсії за віком за період 2018, 2019, 2020 р.
Одночасно, надаючи оцінку вимозі "виплачувати пенсію", то суд підстав для її задоволення не вбачає, виходячи з наступного.
Право на захист - це суб'єктивне право певної особи, тобто вид і міра її можливої (дозволеної) поведінки із захисту своїх прав. Воно випливає з конституційного положення: "Права і свободи людини і громадянина захищаються судом" (ст. 55 Конституції України).
Отже, кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання у сфері цивільних, господарських, публічно-правових відносин та за наявності неврегульованих питань.
Порушення права означає необґрунтовану заборону на його реалізацію або встановлення перешкод у його реалізації, або значне обмеження можливостей його реалізації тощо.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Із системного аналізу вказаних норм випливає, що суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин, а не можливіть їх порушення у майбутньому.
Отже, вимога про зобов'язання "виплачувати пенсію" є передчасною, адже спір в цій частині фактично не існує.
Також, позивач фактично двічі ставить питання про виплату пенсії , зокрема :
"- зобов'язання здійснити перерахунок та виплачувати пенсію починаючи з 01.03.2021 на підставі умов та в порядку визначеному статтею 26, частиною другою статті 40 ЗУ Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням показника середньої заробітної плати позивача за три календарні роки, які передують року призначення позивачу пенсії за віком, за період 2018, 2019, 2020 р.;
- зобов'язання виплатити різницю між виплаченою пенсією та перерахованою на підставі порядку визначеному частиною другою статті 40 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням показника середньої заробітної плати позивача за три календарні роки, які передують року призначення позивачу пенсії за віком , за період 2018, 2019, 2020 р.".
Відтак, задоволенню підлягає лише вимога щодо виплати пенсії починаючи з 01.03.2021 р., в решті вимоги не підлягають задоволенню.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів позивача, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Щодо строку звернення до суду, який, на думку відповідача, позивач пропустив, то суд зазначає таке.
Частиною другою статті 122 КАС України визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому, визначаючись щодо позиції представника відповідача, наведеної у відзиві щодо того, що позивач пропустила строк звернення до суду з цим позовом, суд зауважує, що в даному випадку ОСОБА_1 звернулась до ГУ ПФУ у Вінницькій області з відповідною заявою 07.02.2022, що не заперечується сторонами, а відповідач в свою чергу листом від 22.03.2022 №2214-1545/К-02/8-0200/22 відмовив у здійсненні перерахунку. Тоді як в межах цього позову позивач оскаржує, саме дії відповідача щодо відмови у перерахунку та виплаті пенсії.
Таким чином, відсутні підстави дійти висновку щодо пропущення шестимісячного строку звернення до адміністративного суду, встановленого частиною другою статті 122 КАС України.
Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення даного позову.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (частина 3 статті 139 КАС України).
Як слідує із матеріалів справи, при зверненні до суду з даною позовною заявою позивачем сплачено судовий збір в сумі 992,40 грн.
При цьому, оскільки позов містив декілька вимог (дві) немайнового характеру, які хоча і частково, але підлягають задоволенню, тому розмір компенсації судових витрат суд визначає виходячи з кількості (а не розміру) задоволених/незадоволених позовних вимог.
Таким чином поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень підлягає сума у розмірі 992,40 грн.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо не здійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 пенсії за віком на підставі умов та в порядку визначеному статтею 26, частиною другою статті 40 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", із застосуванням показника середньої заробітної плати позивача за три календарні роки, які передують року призначення позивачу пенсії за віком за період 2018 р., 2019 р., 2020 р.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії, починаючи з 01.03.2021 на підставі умов та в порядку визначеному статтею 26, частиною другою статті 40 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", із застосуванням показника середньої заробітної плати позивача за три календарні роки, які передують року призначення позивачу пенсії за віком за період 2018 р., 2019 р., 2020 р.
В задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 992,40 грн. (дев'ятсот дев'яносто дві грн. 40 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 13322403)
Повний текст рішення складено та підписано суддею 10.05.2022
Суддя Томчук Андрій Валерійович