ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
10.05.2022Справа № 910/21816/21
Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу
за позовомМіністерства оборони України (проспект Повітрофлотський, будинок 6, місто Київ, 03168)
до Приватного акціонерного товариства "Айбокс Банк" (вулиця Ділова, будинок 9, літера А, місто Київ, 03150)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Приватне акціонерне товариство "Євро класс" про стягнення 322 500 грн 00 коп.
Представники: не викликались
30.12.2021 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Міністерства оборони України з вимогами до Приватного акціонерного товариства "Айбокс Банк" про стягнення 49 985 грн 10 коп.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що у зв'язку з невиконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро класс" умов укладеного з позивачем договору від 23.07.2018 № 286/2/18/66 про поставку товарів для державних потреб матеріально-технічних засобів продовольчої служби (за кошти Державного бюджету України), відповідач зобов'язаний сплатити позивачу грошову суму відповідно до умов гарантії.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.01.2022 відкрито провадження у справі № 910/21816/21 та прийнято позовну заяву до розгляду, розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами, а також залучено до участі у справі Приватне акціонерне товариство "Євро класс" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.
21.02.2022 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив та клопотання про розгляд справи в порядку загального провадження.
Відповідно до частин 1-4 статті 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Розгляднувши клопотання відповідача, суд залишає її без розгляду, оскільки дана справа є малозначною та підлягає розгляду в порядку спрощеного провадження на підставі частини п'ятої статті 12 та частини першої статті 247 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
23.07.2018 між Міністерством оборони України (замовником) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Євро Класс» (постачальником) був укладений договір про поставку товарів для державних потреб матеріально-технічних засобів продовольчої служби (за кошти Державного бюджету України) № 286/2/18/66 (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язувався у 2018 році поставити Міністерству оборони України обладнання для закладів громадського харчування (39310000-8) (Казан електричний для варіння їжі, об'єм 250 л): лот 2 Обладнання для їдалень (39312200-4) (Казан електричний: для варіння їжі, об'єм 250 л), а саме (Казан електричний для варіння їжі, об'єм 250 л) (КВЕ-250) (далі - товар), зазначений у специфікації, а замовник - забезпечити приймання та оплату товару в кількості, у строки.
Пунктом 1.2 договору передбачено, що ціна, кількість та строки постачання товару визначаються специфікацією, викладеною в такій редакції:
- найменування товару: лот 1 Обладнання для їдалень (39312200-4) (Казан електричний для варіння їжі, об'єм 250 л), а саме (Казан електричний для варіння їжі, об'єм 250 л) (КВЕ-250);
- нормативно технічна документація: ТУ У 27.5-36068718-002:2018;
- строк постачання: до 15.09.2018 включно;
- загальна кількість: 27 шт;
- ціна за одиницю виміру продукції в грн (без ПДВ з тарою витратами на завантаження продукції в місцях навантаження та транспортними витратами): 30 855,00 грн;
- загальна сума вартості продукції в грн (без ПДВ з тарою, витратами на завантаження продукції В МІСЦЯХ навантаження та транспортними витратами) 833 085,00 грн, крім того ПДВ - 166 617,00 грн, ціна товару з ПДВ 999 702,00 грн.
Згідно з рознарядкою Міністерства оборони України за специфікацією до договору відповідач зобов'язувався поставити товар у загальній кількості 27 одиниць:
- до військової частини НОМЕР_1 товар у кількості 1 шт;
- до військової частини НОМЕР_2 товар у кількості 8 шт;
- до військової частини НОМЕР_3 товар у кількості 4 шт;
- до Центру забезпечення службової діяльності МО та ГШ ЗСУ товар у кількості 7 шт;
- до військової частини НОМЕР_4 товар у кількості 7 шт.
Відповідно до п. 2.4 договору приймання товару за кількістю та якістю оформлюється актом приймання-передачі (додаток 22 до наказу Міністерства оборони України від 17.08.2017 № 440), який складає одержувач замовника на кожну партію товару після закінчення приймання товару в трьох примірниках: перший примірник - замовнику, другий - одержувачу замовника, третій - постачальнику. Належним чином оформлені документи: акт приймання, видаткова накладна постачальника та повідомлення-підтвердження відповідно до наказу Міністра Оборали України від 31.12.2016 № 757 є підтвердженням приймання товару.
Положеннями п. 5.1 договору передбачено, що терміни постачання обладнання визначено також у рознарядці замовника, яка є невід'ємною частиною договору.
З вищезазначеної рознарядки вбачається, що сторонами погоджений термін поставки так само, як і умовами договору - до 15.09.2018 включно.
Згідно з п. 5.2 договору місцем поставки товару є військові частини Міністерства оборони України, що зазначені у рознарядці Міністерства оборони України, яка є невід'ємною частиною цього договору, згідно з розрахунком поставки та обов'язковим дотриманням передбачених нею вимог до асортименту, кількості, адреси одержувачів замовника та черговості відвантажень.
Судом встановлено, що:
- до військових частин НОМЕР_1 , НОМЕР_2 та НОМЕР_4 товар у кількості 16 одиниць загальною вартістю 592 416,00 грн відповідачем поставлений не був, докази протилежного суду не надані;
- до військової частини НОМЕР_3 товар у кількості 4 одиниці був поставлений відповідачем без порушення строку, що підтверджується актами приймання № 52 та № 56 від 14.09.2018;
- до Центру забезпечення службової діяльності МО та ГШ ЗСУ товар у кількості 7 одиниць був поставлений відповідачем з порушенням строку, що підтверджується актами приймання № 58 від 24.10.2018 (2 одиниці товару вартістю 74 052,00 грн з ПДВ), № 60 від 01.11.2018 (3 одиниці товару вартістю 111 078,00 грн з ПДВ), № 64 від 19.11.2018 (2 одиниці товару вартістю 74 052,00 грн з ПДВ).
Дані обставини встановлено рішенням Господарського суду міста Києва по справі № 910/11431/19, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.03.2020 та підтверджуються матеріалами справи.
Частиною четвертою статті 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
При цьому, не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачі, відповідачі, треті особи, тощо.
Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
18.07.2018 Банком (гарант) було видано гарантію №4014-0718/ERL3v, згідно якої гарант зобов'язався сплатити на користь бенефіціара (Міністерству оборони України) суму, що складає 49 985 грн 10 коп. після одержання письмової вимоги бенефіціара, в якій стверджується про те, що принципал не виконав (неналежним чином виконав) свої зобов'язання щодо якості, кількості, строків постачання товару відповідно до договору
Зобов'язання гаранта припиняються у разі: сплати бенефіціару суми гарантії; закінчення строку, на який видано гарантію; відмови бенефіціара від своїх прав за гарантією. Ця гарантія діє з моменту її видання та по 01.02.2019 включно.
Як встановлено судом, позивач звернувся до відповідача з вимогою № 286/6/1083 від 26.12.2018, в якій вказав на те, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро Класс" неналежним чином було виконано умови Договору від 23.07.2018 №286/2/18/66 про поставку товарів для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) щодо строку поставки товару, а саме: станом на 15.09.2018 визначений обсяг продукції повністю не постачено, у зв'язку з чим просив банк перерахувати кошти у розмірі 49 985 грн 10 коп. на його рахунок.
За результатами розгляду вимоги позивача, викладеної у листі № 286/6/1083 від 26.12.2018, відповідачем листами №414/12-б/б-01 від 25.01.2019 та №648/12-б/б-01 від 06.02.2019 було відмовлено бенефіціарові у її задоволенні, оскільки вимогу підписано неуповноваженою особою, гарантією не передбачена відповідальність банку лише за прострочення виконання принципалом взятих на себе зобов'язань, а також банк зазначає, що поставка товару частково була здійснена, а тому постачальником не порушено виконання умов договору в частині терміну постачання.
Таким чином, позивач в обґрунтування заявлених позовних вимог зазначає, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та банківської гарантії від 18.07.2018 №4014-0718/ERL3v не виконав взяті на себе гарантійні зобов'язання щодо виплати позивачу 49 985 грн 10 коп. гарантії забезпечення належного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро Класс" договору від 23.07.2018 №286/2/18/66 про поставку товарів для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України), у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 49 985 грн 10 коп.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором гарантії, який підпадає під правове регулювання норм § 4 глави 49 Цивільного кодексу України та глави 22 Господарського кодексу України.
Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (стаття 547 Цивільного кодексу України).
Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (стаття 548 Цивільного кодексу України).
З наведеного вбачається, що способи забезпечення виконання зобов'язання покликані охороняти інтереси менш захищеної сторони за договором - кредитора шляхом покладення додаткового зобов'язального обтяження на боржника та/або на третю особу. Тобто, у разі невиконання або неналежного виконання умов цивільного договору на боржника покладається додаткова відповідальність, а в ряді випадків до виконання зобов'язання притягуються разом із боржником і треті особи, зокрема, при поруці та гарантії.
Стаття 560 Цивільного кодексу України визначає, що за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Частиною 1 статті 200 Господарського кодексу України визначено, що гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов'язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов'язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні.
Зобов'язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони (частина 2 статті 200 Господарського кодексу України).
Гарант має право висунути управненій стороні лише ті претензії, висунення яких допускається гарантійним листом. Зобов'язана сторона не має права висунути гаранту заперечення, які вона могла б висунути управненій стороні, якщо її договір з гарантом не містить зобов'язання гаранта внести до гарантійного листа застереження щодо висунення таких заперечень (частина 3 статті 200 Господарського кодексу України).
Отже, у відносинах за гарантією беруть участь три суб'єкти - гарант, беніфіціар та принципал. Забезпечувальна функція гарантії полягає у тому, що вона (гарантія) забезпечує належне виконання принципалом його обов'язку перед беніфіціаром. Гарантія - це односторонній правочин, змістом якого є обов'язок гаранта сплатити кредитору-бенефіціару грошову суму відповідно до умов гарантії у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією. Тобто гарантія створює зобов'язання тільки для гаранта.
Згідно із статтею 562 Цивільного кодексу України зобов'язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов'язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов'язання.
Порядок, умови надання та отримання банками гарантій та їх виконання регулюються Положенням про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженим постановою Правління Національного банку України № 639 від 15.12.2004.
Так, у пункті 9 частини 3 розділу I Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, визначено, що гарантія - це спосіб забезпечення виконання зобов'язань, відповідно до якого банк-гарант приймає на себе грошове зобов'язання перед бенефіціаром (оформлене в письмовій формі або у формі повідомлення) сплатити кошти за принципала в разі невиконання останнім своїх зобов'язань у повному обсязі або їх частину в разі пред'явлення бенефіціаром вимоги та дотримання всіх вимог, передбачених умовами гарантії. Вказаним Положенням передбачено, що безвідклична гарантія - гарантія, умови якої не можуть бути змінені і вона не може бути припинена банком-гарантом згідно із заявою принципала без згоди та погодження з бенефіціаром; безумовна гарантія - гарантія, за якою банк-гарант у разі порушення принципалом свого зобов'язання, забезпеченого гарантією, сплачує кошти бенефіціару за першою його вимогою без подання будь-яких інших документів або виконання будь-яких інших умов.
За змістом положень статей 561, 566 Цивільного кодексу України гарантія діє протягом строку, на який вона видана. Обов'язок гаранта перед кредитором обмежується сплатою суми, на яку видано гарантію. У разі порушення гарантом свого обов'язку його відповідальність перед кредитором не обмежується сумою, на яку видано гарантію, якщо інше не встановлено у гарантії.
Частиною 1 статті 563 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії.
Згідно із частиною 2 статті 563 Цивільного кодексу України вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред'являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов'язання, забезпеченого гарантією.
Як зазначено вище, позивач звернувся до відповідача з вимогою № 286/6/1083 від 26.12.2018, в якій вказав на те, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро Класс" неналежним чином було виконано умови Договору від 23.07.2018 №286/2/18/66 про поставку товарів для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) щодо строку поставки товару.
В обґрунтування порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро Класс" зобов'язань за договором від 23.07.2018 №286/2/18/66 про поставку товарів для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) щодо строку поставки товару, позивач надав акти приймання №64 від 19.11.2018, №58 від 24.10.2018 та №60 від.
Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечує проти задоволення позовних вимог, оскільки вимогу про виплату було підписано неуповноваженою особою, гарантією не передбачена відповідальність банку лише за прострочення виконання принципалом взятих на себе зобов'язань, а також відповідач зазначає, що поставка товару частково була здійснена, а тому постачальником не порушено виконання умов договору в частині терміну постачання.
Відповідно до частини 1 статті 565 Цивільного кодексу України гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії.
Проте, банківська гарантія № 5627-18Г від 31.08.2018 не містить застережень щодо змісту вимоги та доданих до неї документів.
Отже, з умов Гарантії та норм права слідує, що обов'язок гаранта сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії настає за умови порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, та направлення кредитором гаранту письмової вимоги. За відсутності однієї із вказаних умов відповідальність гаранта не настає.
Проте, щодо обов'язкового переліку документів, які мають бути додані до вимоги по гарантії, то закон такого переліку не містить, натомість вказує, що до вимоги додаються документи, вказані в гарантії, тобто законодавець залишив на вирішення особи, яка складає гарантію, визначення у тексті гарантії переліку документів, які повинні бути додані до вимоги за гарантією.
Згідно пункту 1 глави 2 розділу III Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, у разі настання гарантійного випадку і для отримання відшкодування, забезпеченого гарантією, бенефіціар може подати безпосередньо до банку-гаранта або до банку-резидента (залежно від того, як це визначено умовами гарантії) вимогу для отримання відшкодування, забезпеченого гарантією, а також усі документи, передбачені умовами гарантії (якщо таке подання в ній передбачено).
Як відзначалось судом, відповідно до пункту 2 розділу І Положення безумовна гарантія - гарантія, за якою банк-гарант разі порушення принципалом свого зобов'язання, забезпеченого гарантією, сплачує кошти бенефіціару за першою його вимогою без подання будь-яких інших документів або виконання будь-яких інших умов.
Тобто, вказане положення також не визначає обов'язкового переліку документів, які мають бути додані до вимоги по гарантії, і також залишає на вирішення особи, яка складає гарантію, визначення у тексті гарантії переліку документів, які повинні бути додані до вимоги за гарантією.
Зміст гарантії не містить застережень, які б ставили в залежність виплату банком гарантії від кількості днів прострочення боржником виконання основного зобов'язання. За змістом гарантії має значення лише сам факт порушення принципалом зобов'язання за договором. При цьому, одного лише факту наявності прострочення виконання основного зобов'язання (незалежно від періоду та обсягу простроченого зобов'язання) достатньо для заявлення бенефіціаром вимоги до гаранта про виплату відповідного забезпечення.
Крім того, з рознарядки вбачається, що сторонами погоджений термін поставки так само, як і умовами договору - до 15.09.2018 включно, тоді як відповідно до актів приймання товар поставлено з простроченням вказаного строку.
У відзиві на позовну заяву відповідач також вказує на неприпустимість застосування до третьої особи подвійної відповідальності за одне й те саме порушення. З цього приводу суд зазначчає наступне.
Неустойка і банківська гарантія є різними способами захисту прав та законних інтересів суб'єктів господарювання, різними засобами забезпечення виконання господарських зобов'язань. Зазначені способи мають різну правову природу і не є взаємовиключними. Сплата коштів кредитору гарантом і сплата штрафних санкцій боржником не належать до одного виду відповідальності.
Таким чином, можливість стягнення з відповідача неустойки за порушення строків поставки товару за договором не ставиться у залежність від реалізації позивачем свого права на звернення стягнення за банківською гарантією. Крім того, положення договору не містять застережень про пріоритетність у застосуванні або можливість взаємного зарахування цих способів забезпечення виконання зобов'язань.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21 грудня 2018 року у справі № 908/7/18.
З огляду на викладене, суд відхиляє твердження відповідача про те, що стягнення суми за банківською гарантією є подвійним стягненням.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
З огляду на вищенаведене та встановленням факту настання гарантійного випадку за гарантію №4014-0718/ERL3v від 18.07.2018 (порушення виконання принципалом зобов'язання з поставки товару у строк, визначений договором) та невиконання відповідачем (гарантом) обов'язку з виплати грошової суми у розмірі 49 985 грн 10 коп. за гарантією у встановлений в ній строк, вимоги позивача про стягнення з відповідача 49 985 грн 10 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. 74, ст.ст. 76-79, ст. 86, ст. 123, ст. 129, ст.ст. 232-233, ст.ст. 237- 238, ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Айбокс Банк" (вулиця Ділова, будинок 9, літера А, місто Київ, 03150, ідентифікаційний код 21570492) на користь Міністерства оборони України (03168, місто Київ, проспект Повітрофлотський, 6, ідентифікаційний код 00034022) заборгованість у розмірі 49 985 (сорок дев'ять тисяч дев'ятсот вісімдесят п'ять) грн 10 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Суддя Н. Плотницька