ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
16.02.2022Справа № 911/2874/21
За позовомУкраїнської міської ради
доМіністерства юстиції Укрїани
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні
позивача1. Державного реєстратора виконавчого комітету Української міської ради Обухівського району Київської області Коваль Альбіни Володимирівни
відповідача2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Самара-Капітал»
провизнання незаконним та скасування наказу, зобовязання вчинити дії
Суддя Босий В.П.
секретар судового засідання Дупляченко Ю.О.
Представники сторін:
від позивача:Качурін Е.В.
від відповідача:Верницький Ю.С.
від третьої особи 1:не з'явився
від третьої особи 2:Сидоренко О.О.
Українська міська рада звернулася до Господарського суду Київської області з позовом до Міністерства юстиції України про:
- визнання незаконним та скасування наказу Міністерства юстиції України №2769/5 від 05.08.2021 про задоволення скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Самара-Капітал»;
- поновлення запису про право власності в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за територіальною громадою міста Українка в особі Української міської ради нежитлової будівлі (будинок побуту), що розташована за адресою: Київська обл., Обухівський р-н, м. Українка, вул. Юності, 6М на підставі постанови Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2016, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 21.03.2016 та ухвали Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2021 у справі №911/2685/13;
- розблокування доступу державному реєстратору виконавчому комітету Української міської ради Обухівського району Київської області Коваль Альбіні Володимирівні до Державного реєстру речових прав на нерухоме майна.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 04.10.2021 позовну заяву Української міської ради до Міністерства юстиції України про визнання незаконним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії передано за виключною підсудністю до Господарського суду міста Києва.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.10.2021 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, залучено до участі у справі державного реєстратора виконавчого комітету Української міської ради Обухівського району Київської області Коваль Альбіну Володимирівну, призначено у справі підготовче засідання.
Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач вказує на те, що під час розгляду скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Самара-Капітал» та прийнятті оскаржуваного наказу №2769/5 від 05.08.2021 не відбулося жодних порушень чинного законодавства України, а відтак відсутні підстави для визнання його незаконним та скасування в судовому порядку.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.12.2021 залучено до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю «Самара-Капітал» в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, відкладено підготовче засідання.
Протокольною ухвалою суду від 05.01.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
В судовому засіданні 24.01.2022 представник позивача надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити повністю.
Представники відповідача та третьої особи 2 в судовому засіданні надали пояснення по справі, проти задоволення позовних вимог заперечували повністю з огляду на обставини, викладені у відзиві на позовну заяву.
В судовому засіданні 16.02.2022 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2016 у справі №911/2685/13, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 21.03.2016, визнано за територіальною громадою міста Українка в особі Української міської ради Обухівського району Київської області право власності на нежитлову будівлю (Будинок побуту), що розташована за адресою: Київська область, Обухівський район, місто Українка, вул. Юності, 6; витребувано від Товариства з обмеженою відповідальністю «Софттрейд» на користь територіальної громади міста Українка в особі Української міської ради Обухівського району Київської області нежитлову будівлю (Будинок побуту), що розташована за адресою: Київська область, Обухівський район, місто Українка, вул. Юності, 6.
На підставі вказаних рішень державним реєстратором прав на нерухоме майно Комунального підприємства Київської обласної ради «Готово» Никоненко А.В. 09.11.2016 проведено державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер 32296683) про реєстрацію права власності на вказане нерухоме майно за позивачем та внесено відповідний запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Рішенням Господарського суду Київської області від 17.12.2019 у справі №911/2851/19 визнано незаконним та скасовано рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Комунального підприємства Київської обласної ради «Готово» Никоненко Ангеліни Вікторівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер 32296683) від 09.11.2016 про реєстрацію права власності на нерухоме майно, а саме: цілісний майновий комплекс, що розташований за адресою: Київська обл., Обухівський р-н, м. Українка, вул. Юності, буд. 6 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 16028932231) за Українською міською радою Обухівського району Київської області; скасовано реєстраційний запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про право власності № 17360813 від 07.11.2016 про реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна: цілісний майновий комплекс; опис об'єкта: будинок побуту; складова частина об'єкта нерухомого майна: будинок побуту, А; що розташований за адресою: Київська обл., Обухівський р-н, м. Українка, вул. Юності, буд. 6; реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 16028932231, виконаний державним реєстратором прав на нерухоме майно Комунального підприємства Київської обласної ради «Готово» Никоненко Ангеліною Вікторівною; відновлено реєстрацію права власності (номер запису про право власності: 555819) на об'єкт нерухомого майна: цілісний майновий комплекс; опис об'єкта: будинок побуту; складова частина об'єкта нерухомого майна: будинок побуту, А; що розташований за адресою: Київська обл., Обухівський р-н, м. Українка, вул. Юності, буд. 6; реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 16028932231 за Товариством з обмеженою відповідальністю «Софттрейд» на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна, серія та номер 782, посвідчений 04.04.2013 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гамаль І.М.
Вказане рішення було виконано державним реєстратором прав на нерухоме майно Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області Сапоном С.В. 13.01.2020 та скасовано право власності позивача на спірний об'єкт нерухомого майна.
Вподальшому Товариством з обмеженою відповідальністю «Софттрейд» вказане майно було відчужено на користь ОСОБА_1 , який зробив реконструкцію майна та змінив його адресу з вул. Юності, 6, на вул. Юності 6-М, та вніс нерухоме майно до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Самара-Капітал» на підставі рішення єдиного учасника №1511/1 від 10.12.2020.
В той же час, державним реєстратором Виконавчого комітету Української міської ради Обухівського району Київської області Коваль Альбіною Володимирівною 04.06.2021 було прийнято рішення №58550181 про державну реєстрацію права власності за Українською міською радою на громадський об'єкт з торгівельними та побутовими приміщеннями за адресою: Київська обл., Обухівський р-н, вул. Юності, 6М, на підставі постанови Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2016 у справі №911/2685/13, залишеної без змін постановою Вищого господарського суду України від 21.03.2016, та ухвали Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2021.
25.06.2021 ТОВ «Самара-Капітал» подало до Міністерства юстиції України скаргу на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, в якій просило скасувати рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Української міської ради Обухівського району Київської області Коваль А.В. №58550181 від 04.06.2021.
Наказом Міністерства юстиції України №2769/5 від 05.08.2021 (надалі - «Наказ») вказану скаргу було задоволено, скасовано рішення державного реєстратора №58550181 від 04.06.2021, а також тимчасово блоковано доступ державному реєстратору Виконавчого комітету Української міської ради Обухівського району Київської області Коваль А.В. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 2 місяці.
Спір у справі виник у зв'язку з наявністю, на думку позивача, підстав для визнання протиправним та скасування Наказу.
Зокрема, як на підставу для скасування такого наказу позивач вказує на те, що право власності за позивачем було зареєстроване на підставі судових рішень та на час розгляду скарги був наявний судовий спір щодо такого майна; також позивач зазначає про неправомірність розгляду скарги ТОВ «Самара-Капітал» за відсутності державного реєстратора, яка на час такого розгляду перебувала у відпустці та не змогла забезпечити свою явку.
Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.
Дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав. (стаття 1 цього Закону).
Пунктом 1 частини 1 статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації, виникають з моменту такої реєстрації.
Частина перша статті 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначає, що державний реєстр прав містить записи про зареєстровані речові права на нерухоме майно, об'єкти незавершеного будівництва, їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав, відомості та електронні копії документів, поданих у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав у процесі проведення таких реєстраційних дій.
Загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема: гарантування державою об'єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах і в порядку, визначених цим Законом (пункти 1, 4 частини 1 статті 3 Закону).
Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.
Як встановлено судом, 25.06.2021 ТОВ «Самара-Капітал» подало до Міністерства юстиції України скаргу на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, в якій просило скасувати рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Української міської ради Обухівського району Київської області Коваль А.В. №58550181 від 04.06.2021.
Оскаржуване рішення було прийнято щодо нерухомого майна - громадський об'єкт з торгівельними та побутовими приміщеннями - літера А загальною площею 1464,8 кв.м, який знаходиться за адресою: Київська обл., Обухівський р-н, вул. Юності, 6М.
Скаржник зазначав, що вказане рішення державного реєстратора підлягає скасуванню, оскільки воно прийняте на підставі постанови Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2016 у справі №911/2685/13, залишеної без змін постановою Вищого господарського суду України від 21.03.2016, які стосуються іншого об'єкту нерухомого майна, ніж той, власником якого є ТОВ «Самара-Капітал».
Позивач вказує, що оскільки його право власності зареєстроване державним реєстратором на підставі судових рішень, а також станом на момент розгляду скарги ТОВ «Самара-Капітал» був наявний судовий спір щодо об'єкта нерухомого майна, стосовно якого були проведені оскаржувані реєстраційні дії, Міністерство юстиції України не мало компетенції розглядати подану скаргу.
Відповідно до ч. 2 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» Міністерство юстиції України розглядає скарги:
1) на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі судового рішення, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір);
2) на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України.
Отже, Міністерство юстиції України не має права здійснювати перегляд рішень державного реєстратора про державну реєстрацію прав у випадку: а) коли право набуто на підставі судового рішення; б) коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір.
Як встановлено судом, державним реєстратором Виконавчого комітету Української міської ради Обухівського району Київської області Коваль А.В. 04.06.2021 було прийнято рішення №58550181 про державну реєстрацію права власності за Українською міською радою на громадський об'єкт з торгівельними та побутовими приміщеннями за адресою: Київська обл., Обухівський р-н, вул. Юності, 6М, на підставі постанови Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2016 у справі №911/2685/13, залишеної без змін постановою Вищого господарського суду України від 21.03.2016.
При цьому, станом на момент прийняття даного рішення власником зазначеного нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було зазначено ТОВ «Самара-Капітал» (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 16028932231); підстава - рішення учасника ТОВ «Самара-Капітал» №1511/1 від 10.12.2020 та акт приймання-передачі у власність ТОВ «Самара-Капітал» нерухомого майна, яке є внеском до статутного капіталу від 10.12.2020.
В той же час, постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2016 у справі №911/2685/13, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 21.03.2016, визнано за територіальною громадою міста Українка в особі Української міської ради Обухівського району Київської області право власності на нежитлову будівлю (Будинок побуту), що розташована за адресою: Київська область, Обухівський район, місто Українка, вул. Юності, 6.
Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №184083669 від 09.10.2019, за позивачем було зареєстровано право власності на нерухоме майно - нежитлова будівля (будинок побуту) площею 1436,0 кв.м, що знаходиться за адресою: Київська обл., Обухівський район, м. Українка, вул. Юності, 6.
Тобто, твердження позивача про те, що спірне рішення державного реєстратора було прийняте на підставі рішення суду (постанови Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2016 у справі №911/2685/13) є безпідставним, оскільки таке рішення стосувалося іншого об'єкта нерухомого майна, ніж того, що перебувало у власності ТОВ «Самара-Капітал».
Відповідно до пункту 4 частини 8 статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» Міністерство юстиції України та його територіальні органи відмовляють у задоволенні скарги, якщо наявна інформація про судове провадження у зв'язку із спором між тими самими сторонами, з тих самих предмета і підстав.
Згідно з пунктом 5 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1128, Міністерством юстиції України чи його відповідний територіальний орган розглядає скаргу у сфері державної реєстрації не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації на предмет встановлення підстав для відмови в її задоволенні, а саме наявності інформації про судове провадження у зв'язку із спором між тими самими сторонами, з такого самого предмета і тієї самої підстави.
Отже, підставою для відмови Міністерством юстиції України у задоволенні скарги у сфері державної реєстрації є наявність не будь-якого судового спору, а виключно спору між тими самими сторонами, з тих самих предмета і підстав.
Відповідно до частини 1 статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно» рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.
Отже, згідно з приписами чинного законодавства безпосередньо до суду може бути оскаржене саме рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації, і саме наявність інформації про судове провадження є підставою для відмови у задоволенні скарги.
В той же час, на момент розгляду скарги ТОВ «Самара-Капітал» на дії державного реєстратора у Міністерства юстиції України були відсутні відомості про існування спору між тими самими сторонами, з тих самих предмета і підстав, оскільки склад учасників та предмет спору у справі Господарського суду Київської області №911/1483/21 були іншими.
Таким чином, у Міністерства юстиції України була наявною у відповідності до приписів ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» компетенція щодо розгляду скарги на рішення державних реєстраторів про державну реєстрацію прав відносно спірного майна.
Щодо твердження позивача про неможливість розгляду відповідачем скарги за відсутності державного реєстратора суд відзначає наступне.
Процедура розгляду скарги по суті визначена статтею 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядком №1128.
Пунктом 2 Порядку №1128 встановлено, що для забезпечення розгляду скарг суб'єктом розгляду скарги утворюються постійно діючі комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, положення та склад яких затверджуються Мін'юстом або відповідним територіальним органом.
До повноважень комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації належить розгляд скарги по суті, встановлення наявності чи відсутності обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення скаржника, та інші обставини, які мають значення для об'єктивного розгляду скарги, у тому числі шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
В пункті 12 цього ж Порядку передбачено, що за результатами розгляду скарги суб'єкт розгляду скарги на підставі висновків комісії приймає мотивоване рішення про задоволення скарги або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених законами, у формі наказу.
Відповідно до пункту 9 Порядку №1128 під час розгляду скарги по суті обов'язково запрошується скаржник та/або його представник (за умови якщо ним зазначено про це у скарзі), суб'єкт оскарження та інші заінтересовані особи, зазначені у скарзі або встановлені відповідно до відомостей реєстрів. Неприбуття таких осіб, яким було належним чином повідомлено про розгляд скарги, а також неотримання такими особами повідомлень про час та місце розгляду скарги з причин, що не залежать від суб'єкта розгляду скарги, не перешкоджає її розгляду.
Використання прислівника «обов'язково» свідчить про істотність вимоги про запрошення скаржника та суб'єкта оскарження (тобто особи, чиї дії оскаржуються) для розгляду скарги по суті. Таке запрошення має на меті не лише проінформувати зацікавлених осіб про розгляд скарги, але й забезпечити їм реальну можливість взяти участь у засіданні, з тим, щоб їхні пояснення були прийняті та враховані.
З огляду на це, неповідомлення скаржника та/або його представника (за умови якщо ним зазначено про це у скарзі), суб'єкта оскарження та інших заінтересованих осіб, зазначених у скарзі, не може вважатися формальним порушенням.
Неприбуття осіб, яким було належним чином повідомлено про розгляд скарги, а також неотримання такими особами повідомлень про час та місце розгляду скарги з причин, що не залежать від суб'єкта розгляду скарги, не перешкоджає її розгляду.
Отже, неприбуття лише належним чином повідомлених осіб не перешкоджає розгляду справи. Відтак, якщо на засідання не прибула особа, яку належним чином не повідомили, то це перешкоджає розгляду скарги. Ці обставини повинні з'ясовуватися до початку розгляду скарги секретарем комісії відповідно до п. 3 розділу ІІІ Положення про Комісію з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2016 № 37/5 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13.01.2016 за № 42/28172).
Так, на виконання вказаних вимог відповідачем на офіційному веб-сайті було розміщено оголошення про розгляд скарги ТОВ «Самара-Капітал» на 27.07.2021, а також направлено відповідне повідомлення на електронні пошти позивача та державного реєстратора.
Факт отримання позивачем та державним реєстратором Виконавчого комітету Української міської ради Обухівського району Київської області Коваль А.В. електронного повідомлення підтверджено самим позивачем у позовній заяві, що свідчить про виконання відповідачем вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядком №1128.
При цьому, позивач скористувався своїм правом на надання письмових пояснень щодо скарги ТОВ «Самара-Капітал», а державний реєстратор в свою чергу наданим правом для подання пояснень по суті не скористалася, а також не повідомила про існування причин для неможливості розгляду скарги за її відсутності.
Отже, позивачем не було доведено порушень Міністерством юстиції України пункту 9 Порядку №1128 під час розгляду скарги ТОВ «Самара-Капітал» на дії державного реєстратора.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За приписами частин 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Обов'язок доказування, встановлений статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом
Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 33 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б. В. проти Нідерландів» від 27.10.1993).
Частиною 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.
Позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів) (ч.2 ст.164 Господарського процесуального кодексу України). Відтак, саме на позивача покладається обов'язок довести обґрунтованість заявлених ним позовних вимог.
Всупереч викладеним вимогам процесуального закону позивачем не будо доведено суду за допомогою належних та допустимих доказів обставин порушення Міністерством юстиції України будь-яких норм чинного законодавства під час прийняття Наказу, а відтак відсутні підстави для задоволення позовних вимог щодо визнання його незаконним та скасування. Крім того, оскільки вимоги про поновлення запису про право власності та розблокування доступу державному реєстратору є похідними вимогами, то в даному випадку у суду відсутні підстави і для їх задоволення.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів сторін була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків стосовно відсутності підстав для задоволення позову не спростовує.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. В задоволенні позовних вимог Української міської ради відмовити повністю.
2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
3. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 10.05.2022.
Суддя В.П. Босий