ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
10.05.2022Справа № 910/19978/21
Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ювенкта-К"
до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"
про стягнення 41 958,14 грн.
Представники сторін:не викликались.
До господарського суду міста Києва надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Ювенкта-К" до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення 41 958,14 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення умов договору поставки №53-122-13-21-10374 від 19.02.2021 відповідачем в частині оплати продукції, внаслідок чого позивач просить стягнути з відповідача основний борг в розмірі 39 840,00 грн., інфляційні втрати в розмірі 1 410,84 грн., три проценти річних у розмірі 707,30 грн., судові витрати в розмірі 2 270,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5 000,00 грн.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.12.2021 року відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву.
Вищезазначена ухвала суду отримана відповідачем 20.12.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за №01054 91640320.
31.12.2021 до канцелярії суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач визнав позов в частині стягнення основного боргу в розмірі 39 840,00 грн. та просив суд застосувати ч.1 статті 130 ГПК України та вирішити питання щодо повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків сплаченого судового збору в частині визнаних позовних вимог. Також, зазначено, що останній строк оплати продукції припадає на 29.04.2021. Відповідач не погодився з заявленою сумою витрат на правову допомогу в розмірі 5 000,00 грн. та вважає, що обґрунтована та розумна сума витрат на професійну правничу допомогу адвоката в даній справі становить 1 000,00 грн.
Згідно з ч.1-2 статті 191 ГПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.
Відповідно до ч. 2 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов'язані:
1) виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу;
2) сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи;
3) з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою;
4) подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази;
5) надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні;
6) виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки;
7) виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Відзив на позовну заяву в якому заявлено клопотання про визнання позову в частині стягнення основного боргу в розмірі 39 840,00 грн. підписане т.в.о. генерального директора відокремленого підрозділу «Рівненська атомна електрична станція» державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" Ковтонюк Павлом.
В матеріалах справи наявний наказ №5178-к від 17.12.2021 відповідно до якого виконання обов'язків генерального директора ВП «Рівненська АЕС "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" з 27.12.2021 по 14.01.2022 тимчасово покладено на головного інженера - першого заступника генерального директора Ковтонюка П.І.
Також, відповідно до довіреності від 27.05.2019, посвідченої приватним нотаріусом Вараського міського нотаріального округу Рівненської області зареєстровано в реєстрі за №753, державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі генерального директора відокремленого підрозділу «Рівненська атомна електрична станція» державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" Павлишина Павла Яремовича довіряє головному інженеру - першому заступнику генерального директора Ковтонюку Павлу Івановичу здійснювати від імені ВП «Рівненська АЕС "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" всі процесуальні дії та захист законних інтересів ДП "НАЕК "Енергоатом" у судах всіх інстанцій та спеціалізацій з повним обсягом прав позивача, відповідача, зокрема: з правом визнання позову.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, а також те, що вказана дія не суперечить законодавству та не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, суд приймає клопотання відокремленого підрозділу «Рівненська атомна електрична станція» державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про визнання позову.
14.01.2022 до канцелярії суду від позивача надійшла відповідь на відзив.
10.02.2022 до канцелярії суду від відповідача надійшла заява про закриття провадження у справі, в якій повідомлено, що відповідачем здійснено сплату основного боргу в розмірі 39 840,00 грн. та просив суд: провадження у справі в частині стягнення основного боргу на загальну суму 39 840,00 грн. закрити на підставі п.2 ч.1 статті 231 ГПК України, відмовити позивачу у стягненні зайво нарахованих 3% річних.
Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010, «Смірнова проти України» від 08.11.2005, «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006, «Літоселітіс проти Греції» від 05.02.2004 та інші).
З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України,проте в розумні строки.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд закриває провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 39 840,00 грн. та вважає, що позовні вимоги позивача в іншій частині позову підлягають задоволенню частково.
Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
19.02.2021 між товариством з обмеженою відповідальністю "Ювенкта-К" (постачальник) та Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу «Рівненська атомна електрична станція» (замовник) укладено договір поставки №53-122-13-21-10374.
Відповідно до п. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Пунктами 1, 2 статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно із п. 6 статті 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Положеннями ч. 1 статті 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Відповідно до п.1.1 договору постачальник зобов'язується поставити і передати у власність замовника певну продукцію, а замовник, у свою чергу, зобов'язується оплатити продукцію за кількістю та за цінами, що передбачені у специфікації №1 (додаток №1 до договору).
Предметом поставки є продукція: 42990000-2 (обладнання для очищення поверхонь від забруднення), яка передбачена у специфікації №1 до даного договору (п.1.2 договору).
Згідно з п. 2.2 договору загальна сума договору складає 39 840,00 грн.
Відповідно до специфікації №1 (додаток №1 до договору) визначено найменування товару: мінімийка Karcher K5 в комплекті з пінною насадкою в кількості 4 шт. на загальну суму 39 840,00 грн.
Пунктом 3.1 договору передбачено, що продукція поставляється постачальником в строк по 31.05.2021 року. Продукція поставляється постачальником на умовах DDP згідно «Інкотермс 2010». Місце поставки та вантажоодержувач - 34400, м. Вараш, склад Рівненського відділення ВП «Складське господарство» ДП «НАЕК «Енергоатом».
Договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками. Строк дії даного договору - по 31.12.2021р.
На виконання умов договору позивач поставив відповідачу, а відповідач прийняв товар на загальну суму 39 840,00 грн., що підтверджується підписаною між сторонами видатковою накладною №КВ-0039 від 09.03.2021 року.
Також, в матеріалах справи наявні: податкова накладна №71 від 09.03.2021, ярлик на придатну продукцію №1-8-42 від 15.03.2021.
Частиною 1статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до п.6.1 договору оплата за поставлену якісну продукцію здійснюється замовником за умови реєстрації постачальником податкової накладної у ЄРПН, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 45 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатну продукцію згідно СОУ НАЕК 038:2017 «Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для АЕС». Початок перебігу строку оплати починається з дня, наступного за днем оформлення ярлика на придатну продукцію.
Таким чином, останнім днем оплати є 29.04.2021, а першим днем прострочення - 30.04.2021.
Звертаючись до суд позивач просив суд стягнути суму основного боргу в розмірі 39 840,00 грн.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Як вбачається з матеріалів справи після відкриття провадження у справі, відповідачем сплачено 39 840,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, а саме:
- №1341 від 01.02.2022 року на суму 29 880,00 грн.,
- №1343 від 01.02.2022 року на суму 9 960,00 грн.
Відповідно до п.2 ч. 1 статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Частиною 3 статті 231 ГПК України передбачено, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості у відповідача за договором поставки №53-122-13-21-10374 від 19.02.201р. у розмірі 39 840,00 грн. спростовано, оскільки, відповідачем сплачено заборгованість, тому суд закриває провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 39 840,00 грн. у зв'язку з відсутністю предмету спору в цій частині.
У зв'язку з неналежним виконання грошових зобов'язань за договором, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 707,30 грн. за період з 29.04.2021 по 30.11.2021 та індекс інфляції в розмірі 1 410,84 грн. за період з травня по жовтень 2021 включно.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Розрахунок 3% річних:
Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів
39 840,0030.04.2021 - 30.11.20212153 %704,02
За перерахунком суду загальний розмірі 3% річних становить 704,02 грн. та підлягає задоволенню.
Вимоги позивача в частині стягнення 3% річних в розмірі 3,28 грн. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Суд погоджується з розрахунком інфляційних втрат в розмірі 1 410,84 грн. наданим позивачем і вважає його обґрунтованим, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.
Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).
Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до положень ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.
Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч.9 статті 129 ГПК України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Проте, згідно з ч. 1 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Частиною 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Відповідно до ч. 2 статті 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Таким чином, сплачений позивачем судовий збір у даній справі, у зв'язку з визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, підлягає поверненню позивачу з державного бюджету у розмірі 1 135,00 грн. (50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову (за вимогою щодо стягнення основного боргу).
Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у розмірі 1 134,77 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Відповідно до ч.9 статті 129 ГПК України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Також, позивачем заявлено до стягнення витрати на правову допомогу у розмірі 5 000,00 грн.
Відповідно до ч.1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема до них належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
На підтвердження факту понесення цих витрат позивачем до матеріалів справи додані (у копіях) наступні належні та допустимі докази:
- договір про надання правової допомоги №07/11 від 29.11.2021, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Ювента-К" (замовник) та адвокатським бюро «Кизенко Юрпартнер» (виконавець), відповідно до умов якого виконавець зобов'язується за завданням замовника надати послуги адвоката в порядку та на умовах визначених цим договором та Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
Відповідно до п.2.1 вартість послуг визначається сторонами, у додаткових угодах до цього договору та/або в актах викопаних робіт та/або звітах.
- додаткова угода від 29.11.2021 до договору про надання правової допомоги від 29.11.2021, відповідно до умов якої виконавець зобов'язується за завданням замовника надати наступні послуги: аналіз наданих документів, підготовка позовної заяви про стягнення боргу з ДП «НАЕК «Енергоатом» (ідентифікаційний код юридичної особи 24584661) за договором №53-122-13-21-10374 від 19.02.201р., укладеного з ТОВ «Ювента-К». Вартість послуг - 5 000,00 грн. строк оплати до 10.12.2021р. включно.
- акт наданих послуг від 30.11.2021 року на загальну суму 5 000,00 грн.,
- свідоцтво про право на заняття адвокатської діяльності №439 від 15.05.2009р.,
- ордер на надання правничої (правової) допомоги серія АА №1161301 від 30.11.2021р. на адвоката Кизенко Дмитра Олександровича;
- рахунок-фактура №07/11-1 від 29.11.2021 на суму 5 000,00 грн.,
- платіжне доручення №2558 від 06.12.2021 на суму 5 000,00 грн.
Частиною 4 статті 129 ГПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Частиною 5 ст. 126 ГПК України встановлено, що у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).
Відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру необґрунтовано завищених витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
Враховуючи викладене та беручи до уваги час на підготовку позовної заяви, складність юридичної кваліфікації правовідносин у справі, суд зазначає, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та ціною позову.
Пунктом 3 ч. 4 статті 129 ГПК України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи вищезазначене, вимоги позивача щодо стягнення витрат на послуги адвоката підлягають частковому задоволенню в розмірі 4 999,50 грн.
На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ст. 129, ст.ст. 191, 231, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Закрити провадження у справі в частині суми основного боргу в розмірі 39 840,00 грн.
2. В іншій частині позов задовольнити частково.
3 Стягнути з державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, місто Київ, вул. Назарівська, будинок 3, код ЄДРПОУ 24584661) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Ювента-К" (01042, м. Київ, вул. Глазунова, будинок 4/47, нежитлове приміщення №45, код ЄДРПОУ 35633884) три проценти річних в розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 02 коп., індекс інфляції в розмірі 1 410 (одна тисяча чотириста десять) грн. 84 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 134 (одна тисяча сто тридцять чотири) грн. 77 коп. та 4 999 (чотири тисячі дев'ятсот дев'яносто дев'ять) грн. 50 коп. витрат на правову допомогу.
4. В іншій частині позову відмовити.
5. Повернути товариству з обмеженою відповідальністю "Ювента-К" (01042, м. Київ, вул. Глазунова, будинок 4/47, нежитлове приміщення №45, код ЄДРПОУ 35633884) з Державного бюджету України судовий збір в сумі 1 135 (одна тисяча сто тридцять п'ять) грн. 00 коп., сплачений згідно з платіжним дорученням №2518 від 30.11.2021 року, яке знаходиться в матеріалах справи № 910/19978/21.
6. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.М.Мудрий