Справа № 212/1237/22
2/212/2038/22
10 травня 2022 року м. Кривий Ріг
Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого Чайкіна І.Б., за участю: секретаря судового засідання Адамян В.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Пахомова Дарина Миколаївна до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МК-МОНТАЖ» про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я,-
Адвокат Пахомова Дарина Миколаївна, яка діє в інтересах ОСОБА_1 звернулася з позовом до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МК-МОНТАЖ» про відшкодування моральної шкоди завданої працівнику у зв'язку з нещасним випадком на виробництві. Мотивуючи свою заяву тим, що ОСОБА_1 з 08.02.2008 року по 24.11.2008 року перебував в трудових відносинах з ТОВ «МК-МОНТАЖ». 30 липня 2008 року при виконанні трудових обов'язків з ним стався нещасний випадок, внаслідок якого отримав ушкодження здоров'я. Висновком МСЕК від 04.12.2008 року йому первинно встановлено 70 % втрати професійної працездатності та другу групу інвалідності з наступним переоглядом. При неодноразових переоглядах, Висновком МСЕК від 06.11.2019 року йому встановлено 60% втрати професійної працездатності та третю групу інвалідності - БЕЗСТРОКОВО. Вказує, що у зв'язку з нещасним випадком на виробництві змінився образ та якість життя ОСОБА_1 , він змушений звертатися до лікарів за медичною допомогою для покращення стану здоров'я, отримана травма досі його турбує. Все це завдає йому моральних страждань. Розмір моральної шкоди позивач оцінює в сумі 250 000 гривень, яку просить стягнути з відповідача, а також відшкодувати на його користь витрати на правову допомогу у розмірі 5000 гривень.
Ухвалою Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 лютого 2022 року позовну заяву прийнято до свого провадження та призначено розгляд в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі доказами.
Представник відповідача - директор Нікулін С.М. скористався правом надання відзиву, у якому просив у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування зазначив, що підприємство не вчиняло протиправних дій відносно позивача, які б були причиною в настанні нещасного випадку з ним. В акті про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом від 19.08.2008 року вказано, що виною настання нещасного випадку є особиста необережність потерпілого при пересуванні, особою, що винна в настанні нещасного випадку є ОСОБА_1 , який порушив вимоги ЗУ «Про охорону праці». Крім того, зазначив, що розмір моральної шкоди не відповідає розумності і справедливості. Будь - якого правопорушення, щоб призвело до нещасного випадку підприємство не допускало, вина підприємства відсутня та будь - яких доказів щодо глибини фізичних та душевних страждань позивач не надає.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
За правилами ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Судом встановлено, та не заперечувалось сторонами, що ОСОБА_1 з 08.02.2008 року по 24.11.2008 року перебував в трудових відносинах з ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МК-МОНТАЖ», що підтверджується наявною в матеріалах справи копією трудової книги позивача (а.с. 13-17).
Актом розслідування нещасного випадку, що стався 30 липня 2008 року Форми Н-5 від 18.08.2008 року встановлено, що причиною нещасного випадку є особиста необережність потерпілого при пересуванні, порушення ст. 14 ЗУ «Про охорону праці» (а.с. 6-7).
На підприємстві відповідача 19 серпня 2008 року було складено Акт № 11 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, що стався 30.07.2008 року о 17 годині 24 хвилин форми Н-1, згідно висновку комісії, нещасний випадок з ОСОБА_1 стався з причин: особистої необережності потерпілого при пересуванні. Особою, яка винна в настанні нещасного випадку є ОСОБА_1 , який порушив вимоги законодавства про охорону праці ст.. 14 ЗУ» Про охорону праці» (а.с. 8-9).
Відповідно до висновку МСЕК від 04.12.2008 року позивачу встановлено 70 % втрати професійної працездатності з 24.11.2008 року по 01.12.2009 року, другу групу інвалідності, з наступним переоглядом 01.12.2009 року (а.с. 47).
Згідно висновку МСЕК від 02.12.2009 року ОСОБА_1 підтверджено 70% втрати професійної працездатності, другу групу інвалідності ( а.с. 11).
Висновком МСЕК від 06.11.2019 року ОСОБА_1 встановлено 60% втрати професійної працездатності, третю групу інвалідності з 01.12.2019 року - БЕЗСТРОКОВО (а.с.12).
Приписами статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Згідно ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.
Відповідно до ч.2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Статтею 237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Виходячи з наведених вимог закону, позицію представника відповідача щодо відсутності підстав для покладення на підприємство відповідальності за завдану шкоду, оскільки відсутня вина підприємства в її заподіянні, та встановлена вина лише позивача, суд вважає такою, що не відповідає вимогам закону, оскільки між сторонами склалися трудові правовідносини, а травма отримана позивачем під час виконання ним трудових обов'язків і пов'язана з виробництвом, а отже наявні у зв'язку з цим всі підстави, передбачені ст. 237-1 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди.
Крім того, ст.13 Закону України «Про охорону праці» передбачає, що роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
Отже, відсутність причинного зв'язку між завданою позивачу шкодою і винною протиправною поведінкою відповідача, не може бути підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я на виробництві, оскільки до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв'язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу. Закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов'язку власника відшкодувати моральну шкоду.
Право на отримання виплати за моральну шкоду за наявності факту її заподіяння виникає у потерпілого з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання.
При цьому, рішенням Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 2 закріплено, що моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричиняють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяно працівникові, який не втратив професійної працездатності. Відмова потерпілому у праві на отримання від підприємства грошової суми за моральну шкоду залежно від ступеня втрати професійної працездатності має обмежувальний характер.
Частиною третьою статті 23 ЦК України передбачено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, § 62, ЄСПЛ від 12 липня 2007 року).
У відповідності зі ст. ст. 23,1167 ЦК України моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві або внаслідок профзахворювання полягає, зокрема, у фізичному болі, душевних стражданнях, які він поніс у зв'язку з ушкодженням здоров'я та травмуванням внаслідок нещасного випадку.
Доводи представника відповідача щодо відсутності факту встановлення наявності вини відповідача суд не приймає до уваги, оскільки судом встановлені обставини щодо наявності правових підстав для відшкодування моральної шкоди позивачу.
Крім того, суд звертає увагу на правову позицію ВС, викладену у постанові від 19 квітня 2020 року у справі № 210/2272/19, зокрема щодо погодження з доводами апеляційної інстанції, що "вина потерпілого в настанні нещасного випадку та перебування його в стані алкогольного сп'яніння не є підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, однак вказані обставини можуть бути враховані при визначенні її розміру".
Відповідно до роз'яснень, викладених у п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотних вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.
Вирішуючи питання про розмір відшкодування позивачеві моральної шкоди, суд враховує глибину фізичних та моральних страждань позивача, характер отриманої травми, 60 % втрати ним професійної працездатності, встановлення третьої групи інвалідності - БЕЗСТРОКОВО, наявності вини потерпілого в настанні нещасного випадку, тому, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд визначає розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача у вигляді одноразового відшкодування у сумі 140 000 гривень.
Вищезазначене узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини в своїх рішеннях («Шевченко проти України», «Харук та інші проти України», «Скордіно проти Італії») та Практичною інструкцією по зверненню в ЄСПЛ від 28 березня 2007 року, затвердженою Головою ЄСПЛ на підставі ст. 32 Регламенту ЄСПЛ, посилається на те, що в справах про присудження морального відшкодування, суд має визначити розмір моральної шкоди з огляду на розміри присудження компенсації у подібних справах та об'єктивної оцінки психотравматичної ситуації.
Стосовно питання про судові витрати суд зазначає наступне.
Позивача згідно п.2 ч.1ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнено від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.
Частина 1статті 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 3 частини 2 статті 141 ЦПК України визначено, що у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на те, що позовні вимоги задоволено частково, враховуючи приписи статті 141 ЦПК України, суд приходить до висновку, що з відповідача підлягають стягненню судові витрати пов'язані зі сплатою судового збору на користь держави у сумі 1400 гривні.
Керуючись ст.ст.153, 2371 КЗпП України, Законом України «Про охорону праці», ст. ст. 4, 5, 76-81, 89, 133, 141, 258-259, 263-265, 354 ЦПК України суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Пахомова Дарина Миколаївна до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МК-МОНТАЖ» про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я - задовольнити частково.
Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МК-МОНТАЖ» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 140 000 (сто сорок тисяч) гривень без утримання податку з доходу фізичних осіб.
Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МК-МОНТАЖ» на користь держави судовий збір у розмірі 1 400 гривень.
В задоволені іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МК-МОНТАЖ» - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до ДНІПРОВСЬКОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МК-МОНТАЖ», місцезнаходження: місто Кривий Ріг, вул. Домобудівна, 19а, код ЄДРПОУ: 43844606.
Повний текст рішення складено 10 травня 2022 року.
Суддя: І. Б. Чайкін