Дата документу 10.05.2022 Справа № 334/5062/15-ц
Єдиний унікальний № 334/5062/15-ц
Провадження №22-ц/807/1103/22
Головуючий в 1-й інстанції - Махіборода Н.О.
10 травня 2022 року місто Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого, судді-доповідачаКухаря С.В.,
суддів:Крилової О.В., Полякова О.З,,
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Котелевського Костянтина Володимировича на заочне рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 13 жовтня 2015 року, ухвалене у м. Запоріжжі у справі за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за послуги з центрального опалення, центрального постачання гарячої води (підігріву питної води),-
У червні 2015 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за послуги з центрального опалення, централізованого постачання гарячої води (підігріву питної води). У позові зазначено, що відповідачам надано послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води до квартири АДРЕСА_1 на підставі особового рахунку № НОМЕР_1 . Позивач у повному обсязі виконав свої зобов'язання, натомість відповідачі належним чином не виконували обов'язки по сплаті наданих послуг, у зв'язку з чим у них утворилась заборгованість, яка станом на 01.06.2015р. складає 14083,60 грн. Вказану заборгованість та витрати по сплаті судового збору в сумі 243,60 грн., позивач просив стягнути за судовим рішенням.
Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 13 жовтня 2015 року, позов задоволено.
Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 на користь Концерну «Міські теплові мережі» в особі філії Концерну «МТМ» Ленінського району заборгованість за послуги з центрального опалення, централізованого постачання гарячої води, яка утворилась за період часу з 01.01.2009 року до 01.05.2011 року у розмірі 14083 грн. 60 коп.
Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на користь Концерну «Міські теплові мережі» в особі філії концерну «МТМ» Ленінського району витрати по сплаті судового збору в розмірі 243,60 грн.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 20 січня 2022 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 13 жовтня 2015 року у справі за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за послуги з центрального опалення, центрального постачання гарячої води (підігріву питної води), залишено без задоволення.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості зі скаржника, ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Котелевського Костянтина Володимировича подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати в частині стягнення заборгованості з ОСОБА_1 та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 .
Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що відповідач не є власником квартири, в яку надавав послуги позивач та з 1987 року проживав за іншою адресою, що підтверджується довідкою голови квартального комітету.
В силу вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з 1 січня 2022 року це 248 100 грн. (відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2022 рік» з 1 січня 2022 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 2481,00 грн. (2481,00 грн. Х 100 = 248 100 грн.), крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1, ч. 2 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані та проживають відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , особовий рахунок зареєстрований на ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 .
За період часу з 01.01.2009 р. по 01.05.2011р. за відповідачами утворилась заборгованість по оплаті за послуги з центрального опалення, централізованого постачання гарячої води, яка станом на 01.06.2015р., складає 14083,60 грн.
Задовольняючи вимоги позову, суд першої інстанції виходив з того, що за вказаний період часу відповідачами не було здійснено жодного платежу за надане опалення та підігрів води, що призвело до утворення заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та розрахунком, у зв'язку із чим вимоги позову є доведеними в повному обсязі та підлягають задоволенню.
З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційного суду виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Враховуючи наведене та керуючись доводами апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції переглядає справу в частині законності та обґрунтованості стягнення заборгованості з відповідача ОСОБА_1 .
Відповідно до пункту 2.1. Статуту Концерну «Міські теплові мережі», затвердженого розпорядженням Запорізького міського голови № 1589 р. від 26.07.2002 року, зазначено, що основною метою діяльності Концерну є здійснення виробничо- технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності Концерну та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу Концерну.
Згідно п.1 Правил про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630, з наступними змінами та доповненнями, ці Правила регулюють відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (виконавець) і фізичною та юридичною особою(споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.
Послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання відносяться до комунальних послуг.
Відповідно до Закону України "Про житлово-комунальні послуги": житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору; споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.
Концерн «Міські теплові мережі» по відношенню до Відповідача ОСОБА_1 , як споживача послуг є виконавцем послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання.
Договір між сторонами про надання послуг не укладався, проте Концерн «МТМ» надавав відповідачу як споживачу за вказаною адресою послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, а відповідач такі послуги прийняв, від їх отримання не відмовлявся.
Фактичне надання цих послуг слід вважати фактичним укладанням договору на умовах, передбачених Законом України «Про теплопостачання» та Правил.
Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до п. 18 вище вказаних Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк. Система (щомісячна або авансова) та форма (готівкова або безготівкова) оплати послуг визначається у договорі між споживачем і виконавцем.
На підтвердження вартості надання послуг та отримання таких споживачами, Концерн «МТМ» надало розрахунок заборгованості за надані послуги по особовому рахунку № НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 згідно якої відповідачам нараховано заборгованість з оплати за послуги централізованого опалення та гарячого водопостачання води за період з 01.01.2009 р. по 01.05.2011р. в сумі 14083 грн. 60 коп. (а.с. 11-13).
Контррозрахунку відповідачем подано не було.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статей 67, 68 ЖК УРСР наймачі (власники) квартир зобов'язані своєчасно, не пізніше за 10 число наступного місяця вносити плату за комунальні послуги, до числа яких входять послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води.
Відповідно до статей 19, 25 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію, а у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії теплопостачальної організації остання має право на стягнення заборгованості.
Положеннями частини третьої статті 12 та частин першої статті 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Частиною 6 ст. 81 ЦПК України визначено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Що стосується доводів апеляційної скарги з приводу того, що відповідач ОСОБА_1 не є споживачем послуг позивача за вказаною адресою, то слід зазначити наступне.
Порядок проведення перерахунку за надання послуг з центрального опалення, центрального постачання гарячої води (підігріву питної води) споживачам фізичним особам регулюється Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004р., «Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», введеними в дію Постановою Кабінету міністрів України від 21.07.2005р.№ 630, «Порядком зменшення розміру плати за комунальні послуги в разі тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім'ї», затвердженим Рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради № 306/1 від 23.07.2013р. та «Порядком зменшення розміру плати за комунальні послуги в разі тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім'ї за місцем реєстрації», затвердженим Рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради №142 від 24.03.2017р.
Зокрема, статтею 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», пунктом 29 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення передбачено, що споживач має право на зменшення розміру оплати у разі тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім'ї на підставі письмової заяви споживача та офіційного документа, що підтверджує його, їх відсутність (довідка з місця тимчасового проживання, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби, відбування покарання).
Порядком визначено, що при несвоєчасному зверненні споживача до виконавця послуг з питання оформлення перерахунку за спожиті послуги останній уточнює та вносить зміни до особових рахунків спочатку поточного кварталу. За попередній період перерахунки не проводяться.
Доказів звернення до позивача з питанням про проведення перерахунку заборгованості у зв'язку не проживанням за адресою надання послуг надано не було, а тому вимоги апеляційної скарги в цій частині є безпідставними. Факт реєстрації за адресою нарахування заборгованості відповідачем не спростовується.
Ухвалюючи рішення і задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачем надавалися послуги із централізованого опалення та постачання гарячої води у квартиру, в якій зареєстрований відповідач. У зв'язку із неналежним виконанням обов'язку відповідачем по оплаті наданих послуг утворилася заборгованість, яка підлягає стягненню з відповідача.
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
З урахування наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Котелевського Костянтина Володимировича залишити без задоволення.
Заочне рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 13 жовтня 2015 року у цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Повна постанова складена 10 травня 2022 року.
Головуючий, суддя-доповідач С.В. Кухар
Судді: О.В. Крилова
О.З. Поляков