Дата документу 04.05.2022 Справа № 330/219/21
ЗАПОРІЗЬКИЙ Апеляційний суд
Провадження №11-кп/807/556/22Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1
Єдиний унікальний №330/219/21Суддя-доповідач в 2-й інстанції ОСОБА_2
Категорія: ч.2 ст.309 КК України
04 травня 2022 року м.Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду у складі
головуючого ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участі секретаря ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 на вирок Якимівського районного суду Запорізької області від 04 листопада 2021 року, яким
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Находка Приморського краю рф, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винуватим і засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.309 КК України,
Вказаним вироком районного суду ОСОБА_8 визнано винуватим і засуджено за те, що він з невстановленого під час судового розгляду часу, маючи умисел на незаконне зберігання наркотичних засобів, без мети збуту почав зберігати у приміщенні гаражу, розташованого на території домоволодіння за місцем свого мешкання, речовину рослинного походження сіро - зеленого кольору, яка є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено - канабісом, маса якого в перерахунку на висушену речовину складає 1702,0 г, що є великим розміром, яку продовжував зберігати у приміщенні вказаного гаражу до моменту її вилучення 13.10.2020 у період часу з 09 години 07 хвилини до 11 години 16 хвилин за адресою: АДРЕСА_2 .
Дії ОСОБА_8 кваліфіковано за ч.2 ст.309 КК, як незаконне зберігання наркотичного засобу без мети збуту у великих розмірах. Йому призначено покарання у виді 2 років позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст.76 КК.
Вирішено питання про процесуальні витрати та речовий доказ.
В апеляційній скарзі захисник просив вирок скасувати, а кримінальне провадження щодо ОСОБА_8 закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення. Свої вимоги мотивував тим, що обвинуваченого фактично визнано винуватим через те, що він відчинив ворота працівникам поліції та через те, що він є співвласником приміщення гаражу. Ні в обвинувальному акті, ні у вироку не зазначено спосіб вчинення кримінального правопорушення. ОСОБА_8 після проголошення обвинувального акта повідомив суду, що йому не зрозуміло, в чому він обвинувачується, а саме у вчиненні яких саме умисних дій. Не зазначення в обвинувальному акті способу вчинення кримінального правопорушення позбавило суд можливості роз'яснити обвинуваченому суть пред'явленого обвинувачення у відповідності до ст.348 КПК, чим фактично було позбавлено обвинуваченого права на захист. Крім того, висновок суду про винуватість обвинуваченого ґрунтується на припущеннях, які не відповідають матеріалам справи.
Заслухавши доповідь судді, з'ясувавши позицію захисника, який повністю підтримав доводи і вимоги апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні; прокурора, який заперечив проти апеляційної скарги та просив вирок залишити без змін; перевіривши матеріали кримінального провадження і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
У своїй апеляційній скарзі захисник, вказуючи на незаконність вироку, зауважував, що в діях обвинуваченого відсутній склад злочину, передбачений ч.2 ст.309 КК, однак колегія суддів з такою позицією не погоджується з огляду на таке.
Як видно з матеріалів кримінального провадження, висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.309 КК, зроблено з дотриманням ст.23 КПК на підставі об'єктивного з'ясування всіх обставин, підтверджених доказами, які було досліджено та перевірено під час судового розгляду, а також оцінено відповідно до ст.94 цього Кодексу.
Зокрема суд першої інстанції обґрунтовано поклав в основу обвинувального вироку протокол обшуку від 13.10.2020 року, відповідно до якого у приміщенні гаражу, розташованого на території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 було виявлено та вилучено особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс у великому розмірі. Під час проведення обшуку ОСОБА_8 зазначив, що виявлений наркотичний засіб належить йому, який він зберігає для власного вживання.
Свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які були понятими під час обшуку, підтвердили обставини виявлення та вилучення наркотичного засобу в гаражі.
Крім того, винуватість обвинуваченого підтверджується висновком експерта №18-269 від 01.12.2020 року, відповідно до якого надані на експертизу частини рослин зеленого кольору масою 4577 гр. містять особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено - канабіс. Маса канабісу в перерахунку на висушену речовину складає 1702 гр. Надані на експертизу три верхівки рослин зеленого кольору, містять психотропну речовину тетрагідроканабінол, та є частинами рослин роду коноплі, обіг яких допускається для промислових цілей.
На переконання колегії суддів досліджені судом докази є послідовними, узгоджуються між собою, не викликають сумнівів у їх правдивості та у своїй сукупності підтверджують винуватість ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.309 КК. При цьому стороною захисту не оспорюється у скарзі допустимість даних доказів та законність їх отримання.
Доводи сторони захисту про те, що в обвинувальному акті не зазначено спосіб вчинення кримінального правопорушення, а відтак і про незрозумілість пред'явленого ОСОБА_8 обвинувачення, були предметом ретельної перевірки суду першої інстанції та обґрунтовано визнані судом безпідставними.
Зокрема суд першої інстанції правильно виходив з того, що відповідно до постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 26.04.2002 року «Про судову практику в справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів» під незаконним зберіганням потрібно розуміти будь-які умисні дії, пов'язані з фактичним незаконним перебуванням наркотичних засобів, психотропних речовин їх аналогів чи прекурсорів у володінні винної особи (вона може тримати їх при собі, у будь-якому приміщенні, сховищі або в іншому місці).
Під час судового розгляду судом першої інстанції на підставі наданих доказів було встановлено незаконне перебування у приміщенні гаражу, розташованого на території домоволодіння, в якому проживає обвинувачений, наркотичного засобу у великому розмірі, що є достатнім свідченням зберігання обвинуваченим ОСОБА_8 даного наркотичного засобу.
Відтак доводи захисника про неконкретність пред'явленого ОСОБА_8 обвинувачення не знайшли свого підтвердження. Адже, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції ухвалив вирок у відповідності до положень ст.374 КПК, встановивши при цьому, що обвинувальний акт в повній мірі відповідає вимогам ст.291 КПК, в ньому викладено фактичні обставини кримінального правопорушення таким чином, як їх було встановлено прокурором.
На переконання колегії судів обвинувачення, пред'явлене ОСОБА_8 , сформульовано повно, достатньо та відповідно до диспозиції ч.2 ст.309 КК.
У контексті наведених обставин колегія суддів критично ставиться до заперечень апеляційної скарги захисника про порушення права на захист ОСОБА_8 через незрозумілість йому пред'явленого обвинувачення. Адже будь-які дані про порушення права обвинуваченого на захист в матеріалах провадження відсутні.
При цьому суд першої інстанції належним чином спростовував і доводи сторони захисту про можливість зберігання наркотичного засобу в гаражі іншими особами, навівши при цьому достатні та переконливі мотиви відхилення позиції захисту в цій частині, з якими погоджується і колегія суддів.
Не є переконливими і доводи апеляційної скарги про те, що висновки суду про винуватість ОСОБА_8 ґрунтуються на припущеннях, оскільки, як видно з матеріалів провадження, відповідні висновки суду зроблено на підставі об'єктивно встановлених обставин, які підтверджено доказами, зміст яких розкрито у вироку.
Отже при перевірці вироку колегією суддів не встановлено обставин, які би ставили під сумнів законність і обґрунтованість висновків суду першої інстанції про винуватість обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено. Наведені в апеляційній скарзі доводи захисника не спростовують правильності даних висновків суду першої інстанції, викладених в оспорюваному судовому рішенні.
Відтак, оскільки кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б стали безумовною підставою для скасування судового рішення не допущено, то апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.407, 418, 419 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Вирок Якимівського районного суду Запорізької області від 04 листопада 2021 року щодо ОСОБА_8 в цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з часу її проголошення.
Головуючий суддяСуддяСуддя
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4