Справа № 459/2171/16-к
Провадження № 1-кп/444/26/2022
судового засідання
10 травня 2022 року м. Жовква
Жовківський районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
секретар судового засідання ОСОБА_2
з участю прокурора ОСОБА_3
захисників ОСОБА_4 , ОСОБА_5
обвинуваченого ОСОБА_6
представника потерпілого ОСОБА_7
під час проведення закритого судового засідання в залі суду у м. Жовква Львівської області по обвинувальному акті у кримінальному провадженні, внесеному до єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016140150001076 від 28.05.2016 року щодо обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 156 КК України,-
Обвинувачений ОСОБА_6 органом досудового розслідування обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 156 ч. 2 КК України.
Прокурор в судовому засіданні звернувся до суду з клопотанням, просить провести дослідження в судовому засіданні аудіозапису допиту малолітнього потерпілого ОСОБА_8 , здійсненого в Червоноградському міському суді Львівської області від 31.08.2016, який міститься в матеріалах судової справи. В обгрунтування свого клопотання покликається на те, що дане кримінальне провадження перебувало на розгляді Червоноградського міського суду Львівської області, який закінчився 27.10.2017 постановленням обвинувального вироку відносно обвинуваченого ОСОБА_6 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.156 КК України. За результатами апеляційного розгляду апеляційних скарг вирок Червоноградського міського суду, яким ОСОБА_6 визнано винним, скасовано,
кримінальне провадження направлено на новий розгляд в суд першої інстанції. Під час розгляду даного кримінального провадження в Червоноградському міському суді малолітній потерпілий ОСОБА_8 давав показання, однак під час нового судового розгляду кримінального провадження в Жовківському районному суді забезпечити явку потерпілого ОСОБА_8 не є можливим, скільки законні представники - батьки малолітнього потерпілого в письмовій формі відмовились від допиту останнього в судовому засіданні, пояснюючи це психологічною та психічною травмою, тиском на потерпілого, погіршенням його стану здоров'я у зв'язку із згадуванням подій, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_6 .
Крім цього, представик потерпілого адвокат ОСОБА_7 звернувся до суду з клопотанням, просить провести дослідження в судовому засідання аудіозапису та відеозапису судових засідань в частині допиту малолітнього потерпілого ОСОБА_8 та малолітнього свідка ОСОБА_9 , які були допитані Червоноградським міським судом Львівської області під час розгляду справи № 459/2І7І/І6-К за результатами розгляду якої був постановлений вирок від 27.10.2017 року і ухвалою Львівського апеляційного суду від 20.06.2018 року скасований та справа скерована на новий розгляд до суду першої інстанції. В обгрунтування свого клопотання покликається на ті ж мотиви, що і прокурор.
Захисник ОСОБА_5 заперечив проти вказаних клопотань, просив в задоволені таких відмовити, зокрема зазначив, що під час допиту потерпілого судом було допущено грубі процесуальні порушення, про що сторона захисту наголошувала як під час судового розгляду, так і під час оскарження вироку Червоноградського міського суду Львівської області від 27.10.2017. Зокрема під час допиту потерпілого ОСОБА_8 психолог ОСОБА_10 на запитання учасників справи відповідала замість дитини та задавала навідні запитання потерпілому. Захисники та обвинувачений висловлювались з приводу незаконності залучення даного спеціаліста та заявляли про відвід такої, що судом було проігноровано. На аудіозаписі судового засідання від 31.08.2016 чутно як психолог наставляє потерпілого ОСОБА_8 на заздалегідь підготовлені відповіді, а також чути зауваження з приводу цього сторони захисту. Однак, в журналі судового засідання такі зауваження захисту судом відображені не були. Зважаючи на те, що судом апеляційної інстанції встановлено, що допит потерпілого ОСОБА_8 31.08.2016 було проведено з порушенням вимог КПК України, відтак, такі показання малолітнього потерпілого ОСОБА_8 є недопустимими та не можуть бути використані як доказ в даному кримінальному провадженні.
Захисник ОСОБА_4 підтримала позицію захисника ОСОБА_5 та просила з цих підстав відмовити в задоволені клопотання.
Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав позицію своїх захисників.
Суд вивчивши матеріали справи, заслухавши думки сторін прийшов до висновку, що клопотання прокурора та представника потерпілого ОСОБА_11 до задоволення не підлягають виходячи з наступного.
Дані клопотання обгрунтовані тим, що на час розгляду даного кримінального провадження в Червоноградському міському суді малолітній потерпілий ОСОБА_8 та малолітній свідок ОСОБА_9 давали показання, однак під час нового судового розгляду кримінального провадження в Жовківському районному суді забезпечити явку цих осіб не є можливим, оскільки законні їхні представники в письмовій формі відмовились від допиту таких в судовому засіданні, пояснюючи це психологічною та психічною травмою, тиском на потерпілого, погіршенням його стану здоров 'я у зв 'язку із згадуванням подій, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_6 .
В заявлених клопотаннях покликаються як на підтвердження своїх доводів на постанову Верховного Суду від 19.11.2019 у справі №750/5745/15-к, у якій суд прийшов до висновку що «Суд вважає, що показання, які особа надавала під час минулого судового розгляду, не можуть визнаватися недопустимими доказами лише на тій підставі, що неможливо було забезпечити явку такої особи під час нового судового».
Разом з тим, на думку суду це не може стосуватися допиту потерпілого чи ключового свідка, де всі інші докази є похідними від первинних показів потерпілого (наприклад, висновки судово-психіатричної експертизи). Також суд вважає, це не може стосуватися показів неповнолітнього свідка, процедура допиту якого вимагає окремої оцінки та особливо ретельного психологічного контакту.
Крім цього, слід зазначити, що Апеляційним судом Львівської області в ухвалі від 20.06.2018, «колегія суддів визнає обґрунтованими доводи апеляційних скарг про те, що допуск до участі у справі психолога ОСОБА_10 не відповідає вимогам КПК України, з огляду на те, що особа ОСОБА_10 у суді не встановлювалась, права та обов'язки їй не роз'яснювались, до початку допиту малолітніх як спеціаліст не допускалась, документи, які підтверджують її відповідний рівень освіти не перевірялись і до матеріалів справи не долучались, на момент допиту малолітнього потерпілого та свідків клопотання про допуск у якості спеціаліста у галузі психології ОСОБА_10 ні стороною обвинувачення, ні іншими учасниками судового розгляду не заявлялись. Отже, судом першої інстанції процесуальний статус ОСОБА_10 , яка приймала участь при допиті малолітнього потерпілого та малолітніх свідків фактично визначено не було, як не було визначеного судом першої інстанції право обвинуваченого на відвід такому спеціалісту». Даний висновок суду апеляційної інстанції став однією з підстав для скасування вироку Червоноградського міського суду Львівської області від 27.10.2017.
Відповідно до висновку Верховного Суду (постанова від 17.09.2020 у справі №404/1800/17), показання, які свідки давали на досудовому слідстві чи іншому складу суду не можуть братися до уваги відповідно до вимог ст. 23 КПК України, оскільки це суперечить принципу безпосередності дослідження доказів.
Відповідно до ст. 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.
Як встановлено вимогами ст. 95 КПК України, суд може обґрунтувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду (постанова від 04.03.2020 у справі №511/91/16-к), безпосередність дослідження доказів означає звернену до суду вимогу закону про дослідження ним всіх зібраних у конкретному кримінальному провадженні доказів шляхом допиту обвинувачених, потерпілих, свідків, експерта, огляду речових доказів, оголошення документів, відтворення звукозапису і відеозапису тощо. Ця засада кримінального судочинства має значення для повного з'ясування обставин кримінального провадження та його об'єктивного вирішення. Безпосередність сприйняття доказів дає змогу суду належним чином дослідити і перевірити їх як кожний доказ окремо, так і у взаємозв'язку з іншими доказами, здійснити їх оцінку за критеріями, визначеними у частині 1 статті 94 КПК України, і сформувати повне та об'єктивне уявлення про фактичні обставини конкретного кримінального провадження.
Недотримання засади безпосередності призводить до порушення інших засад кримінального провадження, таких як презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, забезпечення права на захист, змагальність сторін та свобода в поданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (пункти 10, 13, 15 статті 7 КПК України). Тому засада безпосередності виступає необхідним елементом процесуальної форми судового розгляду, недотримання її судом, виходячи зі змісту частини другої статті 23 та статті 86 цього Кодексу, означає, що докази, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, не можуть бути визнані допустимими і враховані при постановленні судового рішення судом, крім випадків, передбачених зазначеним Кодексом.
Принцип безпосередності дослідження доказів спрямований передусім на найкраще забезпечення права сторін на перехресний допит особи, яка дає показання, що дає стороні можливість з'ясувати всі обставини, які вона вважає важливими для вирішення справи, уточнити показання свідка та поставити під сумнів ті чи інші повідомлення особи або її репутацію. Щодо сторони захисту, то це право забезпечується також і пунктом «d» частини 3 статті 6 Конвенції, щодо якого Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначав, що до того, як визнати особу винуватою, усі докази проти неї мають зазвичай бути представлені в її присутності під час публічного розгляду з метою надати можливість для спростування. Виключення з цього принципу є можливими, але не можуть порушувати права захисту, які, як правило, вимагають, щоб обвинуваченому була надана адекватна та відповідна можливість викликати та допитати свідка проти нього, або коли свідок надає показання, або на наступних етапах провадження.
Також суд не вбачає, щоб існували вагомі причини для неявки в судове засідання як неповнолітніх потерпілого так і свідка, а тому клопотання задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 379 КПК України, суд,
В задоволені клопотання прокурора про дослідження в судовому засіданні аудіозапису допиту малолітнього потерпілого ОСОБА_8 , здійсненого в Червоноградському міському суді Львівської області від 31.08.2016, який міститься в матеріалах судової справи - відмовити.
В задоволені клопотання представника потерпілого адвоката ОСОБА_7 про дослідження в судовому засідання аудіозапису та відеозапису судових засідань в частині допиту малолітнього потерпілого ОСОБА_8 та малолітнього свідка ОСОБА_9 , які були допитані Червоноградським міським судом Львівської області під час розгляду справи № 459/2І7І/І6-К за результатами розгляду якої був постановлений вирок від 27.10.2017 року і ухвалою Львівського апеляційного суду від 20.06.2018 року скасований та справа скерована на новий розгляд до суду першої інстанції - відмовити.
Ухвали, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, окремому оскарженню не підлягають. Заперечення проти таких ухвал можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення.
суддя: ОСОБА_1