Дата документу 06.05.2022
Справа № 334/1586/22
Провадження № 1-кп/334/486/22
06 травня2022 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_4 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15 ч.3 ст.289 КК України
06 травня 2022 року до Ленінського районного суду м. Запоріжжя надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12017080050003036 від 11.07.2017 року за обвинуваченням ОСОБА_4 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15 ч.3 ст.289 КК України.
Прокурором в судовому засіданні заявлено клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 оскільки існують ризики передбачені ст.177 КПК України, які дають підставу для заявлення даного клопотання, а саме: останній скоїв злочин, який відноситься до тяжких злочинів, може переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, може вчинити новий аналогічний злочин, а тому з метою забезпечення обвинуваченим ОСОБА_4 покладених на нього процесуальних обов'язків та запобігання спробам перешкоджання здійснення кримінального провадження та з підстав того, що більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти приведеним ризикам, існує необхідність в продовжені строку утримання під вартою.
Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, оскільки останнім не наведені ризики, передбачені ст.177 КПК України.
Заслухавши думку учасників розгляду кримінального провадження, суд прийшов до переконання про задоволення клопотання прокурора щодо продовження запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 виходячи з наступного:
Згідно зі змістом ст.ст.131-132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.
Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою від 11.03.2022 року щодо обвинуваченого ОСОБА_4 обрано запобіжний захід «тримання під вартою» до 09.05.2022 року .
Відповідно до ст.. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Згідно вимог ст..176 та ст. 177 КПК України, законодавець дав вичерпний перелік загальних положень про запобіжні заходи та визначив мету і підстави їх застосування за наявності ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Незалежно від наявності клопотань суд зобовязаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
До спливу продовженого строку суд зобовязаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Згідно ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та його продовження, міститься і в положеннях ст.ст.177, 178, 183 КПК України.
Зокрема, згідно матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_4 обвинувачується у скоєні тяжкого злочину, а усвідомлюючи ступінь тяжкості вчиненого ним злочину та покарання, ОСОБА_4 може переховуватися від суду не зважаючи на існування у нього постійного міста проживання.
На підтвердження даного ризику судом враховано той факт, що з 07.08.2017 року обвинувачений перебував у розшуку, а кримінальне провадження було призупинено.
Таким чином, обираючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 суд приходить до висновку, що при наявності усіх зібраних по справі доказів та міри покарання, яка йому може загрожувати, обвинувачений може переховуватися від суду, а звідси існує ризик ухилення від правосуддя.
Також суд врахував практику ЄСПЛ, а саме те, що оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Panchenko v. Russia (Панченко проти Росії), § 106). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciev v. Moldova (Бекчиєв проти Молдови) § 58).
Враховуючи вагомість наявних доказів про вчинення кримінальних правопорушень, тяжкість покарання, що загрожує обвимнуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні зазначеного злочину, особу та репутацію ОСОБА_4 , а також те, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, суд вважає за необхідне клопотання прокурора задовольнити.
Суд вважає, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів потерпілої особи. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства. Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, тому суд не приймав до уваги доводи та пояснення захисника та підозрюваного.
Враховуючи вимоги ст..331 КПК України та доведеність існування обставин, які свідчать про те, що маються ризики, які виправдовують необхідність продовження щодо обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а також виходячи із його особи та самих обставин кримінального правопорушення у яких він обвинувачується, з можливості останнього з метою уникнення від покарання переховуватися від суду, а також з урахуванням обставин, що менш суворі запобіжні заходи будуть не достатні для запобігання вищезазначеним ризикам, суд вважає, що клопотання щодо продовження строку утримання під вартою заявлене прокурором підлягає задоволенню, тобто строк утримання під вартою необхідно продовжити до 60 днів.
Керуючись ст.ст. 183, 314, 315, 331, 371, 372 КПК України, суд
Ухвалив:
Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 - задовольнити.
Продовжити стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 строк тримання під вартою на 60 днів, до 05 липня 2022 року включно.
Підготовче судове засідання відкласти на 30 червня 2022 року на 10-00 годину.
Копію ухвали направити учасникам судового провадження.
Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення проти даної ухвали може бути включено до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч.1 ст.392 КПК України.
Згідно ч.5 ст.532 КПК України ухвали суду, які не можуть бути оскаржені, набирають законної сили з моменту їх оголошення.
Головуючий суддя: ОСОБА_1