18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
03 травня 2022 року м. Черкаси справа № 925/131/22
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Г.М.Скиби, за участю секретаря судового засідання А.М.Буднік, у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду розглянув справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "Юрія", м.Черкаси, вул.Кобзарська,108
до Приватного підприємства "Скай Лайн", м.Черкаси, вул.Сержанта Жужоми,7, кв.85
про стягнення 1139414,55 грн,
за участю повноважних представників сторін:
від позивача: участі не брав;
від відповідача: Гончар Л.В. - адвокат - за ордером.
Приватне акціонерне товариство "Юрія" звернулось в Господарський суду Черкаської області із позовом до Приватного підприємства "Скай Лайн" з вимогами про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів у сумі 1139414,55 грн, а також про відшкодування судових витрат.
Короткий опис руху справи:
Ухвалами суду: від 11.02.2022 - відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні на 09.03.2022; від 09.03.2022 - підготовче засідання відкладено на 11.04.2022; від 11.04.2022 - підготовче засідання відкладено на 26.04.2022.
До дня підготовчого засідання від відповідача надійшла заява від 12.04.2022 (вх.суду №4187/22 від 14.04.2022) з проханням долучити до матеріалів справи копії товарно-транспортних накладних та доказів підтвердження надсилання заяви з додатками позивачу для обґрунтування заперечень на позов.
Також до дня підготовчого засідання від позивача надійшов лист №221 від 21.04.2022 (вх.суду №4427/22 від 22.04.2022) з оригіналами документів, копії яких зазначені в додатках до позовної заяви - для огляду судом.
Сторони заявили, що подали у справу всі документи на обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень.
Підготовче провадження закрито 26.04.2022 і проведення судового засідання призначено на 03.05.2022.
В судовому засіданні:
Всі учасники були повідомлені належним чином про час і місце проведення судового засідання. Від позивача надійшло клопотання про відкладення судового засідання у зв'язку з хворобою представника. Доказів хвороби чи поважності причин неприбуття представника в судове засідання - не подано.
Представник відповідача заперечив проти клопотання та вважає за можливе розглянути спір по суті, оскільки позивач був повідомлений про час та місце проведення судового засідання та не позбавлений права скористатись допомогою фахівця в галузі права.
Суд вважає клопотання позивача про відкладення судового засідання необґрунтованим та відхиляє його. Суд вважає за можливе розглянути спір по суті, оскільки відповідно до ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Представник відповідача вимоги заперечив та вказав, що відповідач виконав зобов'язання за договором №114, надавши послуги перевезення та одержавши розрахунок від позивача. Договір перевезення не розірваний та є чинний. Просить в позові відмовити.
За результатами судового розгляду відповідно до приписів ст. 240 ГПК України судом проголошено вступну та резолютивну частину судового рішення.
Судом встановлено та перевірено доказами такі взаємовідносини сторін та обставини:
Між ПрАТ "Юрія" (замовник, позивач, постачальник) та ПП "Скай Лайн" (виконавець, відповідач, перевізник) 10.12.2015 був укладений договір №114 про перевезення вантажів автомобільним транспортом.
З період часу з вересня 2020 року по червень 2021 року було оформлено товарно-транспортних накладних (ТТН) на перевезення вантажів автомобільним транспортом (модель а/м Сканія фургон-рефрижератор державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , водій відповідача ОСОБА_1) на суму 1139414,55 грн, але за твердженням позивача фактичне перевезення вантажу по них не відбулося і господарські операції на замовлення позивача відповідачем не здійснювались.
Позивач заперечує здійснення замовлення відповідачу в спірний період на перевезення вантажу з посиланням на відсутність відміток в ТТН про отримання вантажу, та відсутність реєстрації перевізника в журналах обліку руху найманого транспорт на підприємстві "Юрія" для вивозу готової продукції кінцевим отримувачам.
Суму 1139414,55 грн позивач вважає як безпідставно отриману відповідачем та вимагає її стягнення з посиланням на приписи ст.1212 ЦК України - з мотивів відсутності у відповідача підстави їх отримання, та наполягає на задоволенні позовних вимог.
Відповідач вказує на дійсність договору з позивачем та триваючі господарські відносини надання послуг та перевезення вантажу автомобільним транспортом. Усі надані послуги спожиті позивачем, акти прийняття виконання робіт підписані без зауважень. Просить у задоволенні позову відмовити повністю. Вказує на безпідставність вимог та необґрунтованість застосування приписів ст.1212 ЦК України до спірних договірних правовідносин між суб'єктами господарювання.
Інших доказів не подано.
Оцінюючи зібрані докази в їх сукупності та за своїм внутрішнім переконанням, враховуючи наявні доводи та письмові пояснення сторін, господарський суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог з таких правових підстав та мотивів.
Згідно з постановою Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 №14 "Про судове рішення у цивільній справі", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до положень постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 №6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
Сторони за договором є суб'єктами господарювання та самостійними юридичними особами, що підтверджено витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Згідно з ч.3 ст.5 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання повинні здійснювати свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.
Частина 2 ст.13 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає зобов'язання особи при здійсненні своїх прав утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.
Між сторонами виникли та існують договірні змішані відносини оплатного надання послуг та перевезення вантажу автомобільним транспортом по території України на підставі письмового строкового оплатного двостороннього консенсуального договору.
Місце проведення господарської діяльності сторін відповідає місцю їх реєстрації згідно даних ЄДРПОУ - положення ст.93 ЦК України.
За змістом ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За правовою природою спірний договір від 10.12.2015 №114 є змішаним договором на виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом та надання супутніх послуг і відповідає вимогам ст. 909 Глави 64 ЦК України, ст.307 ГК України, якими встановлено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
2.Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.
3.Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
4.Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.
У період з 23.09.2020 по 10.04.2021 відповідач здійснив перевезення вантажів за замовленням позивача за умовами договору, на підставі виданих та підписаних сторонами товарно-транспортних накладних та підписаних двосторонніх актів виконаних робіт (том 1 а.с.12-240). Робота прийнята без заперечень, зауважень та претензій і вже оплачена замовником.
Натомість 13.01.2022 позивач направив на адресу відповідача претензію за вих. №33 про стягнення безпідставно отриманих коштів відповідачем з мотивів ненадання послуг з перевезення, відсутності замовлень, відсутності факту навантаження продукції тощо (том 1 а.с.241-249).
Відповідач (перевізник) відхилив претензію як безпідставну (том 1 а.с.250-253).
За твердженням позивача - неповернення коштів стали причиною його звернення до суду за захистом порушеного права та примусового стягнення безпідставно отриманих коштів в розумінні вимог ст.1212 ЦК України.
Відповідач заперечує вимоги з мотивів належного виконання послуг та умов договору перевезення №114, підписання первинних документів позивачем про прийняття виконання та проведення розрахунків позивачем за надані та спожиті ним послуги.
Суд критично оцінює доводи та обґрунтування позивачем своїх позовних вимог.
Спірний договір від 10.12.2015 №114 є чинним, не заперечений сторонами, не розірваний і не визнаний судом недійсним. Суд враховує презумпцію правомірності правочину (приписи ст. 204 ЦК України).
Наявність кримінального провадження стосовно працівника позивача не впливає на суть господарських договірних відносин між сторонами. Вирок у кримінальній справі на момент прийняття рішення господарським судом - відсутній.
Наявність договірних відносин, виконаних належним чином і прийнятих стороною з проведенням розрахунку виключає застосування приписів ст. 1212 ЦК України до спірних відносин.
Посилання позивача на умови охоронного договору та відносини позивача з третьою особою (послуги охорони території позивача) ніяк не впливає на права та обов'язки перевізника за окремим договором перевезення.
Частиною 1 ст.1212 ЦК України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Отже, згідно з частиною 1 ст.1212 ЦК України виникнення зобов'язання із безпідставного збагачення передбачає одночасне настання таких умов:
- набуття або збереження майна, тобто особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння;
- таке набуття або збереження майна відбувається за рахунок іншої особи, тобто внаслідок втрати або недоотримання цього майна іншою особою - потерпілим;
- відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок потерпілого.
У ч. 2 ст.1212 ЦК України передбачено, що зобов'язання із безпідставного набуття (збереження) майна виникає незалежно від того, що стало причиною збагачення набувача: його діяння, діяння потерпілого, інших осіб, подія.
Частина 3 ст.1212 ЦК України поширює дію положень про безпідставне збагачення на відносини, що регулюються іншими положеннями ЦК України, зокрема, на випадки виконання зобов'язання однією із сторін:
1) повернення виконаного за недійсним правочином;
2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;
3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;
4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Таким чином, у випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст.1212 ЦК може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Або ж коли набуття відбулось у зв'язку з договором, але не на виконання договірних умов.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, дії замовника (позивача), а саме - сплата виконаних робіт та наданих послуг перевезення, свідчать про виконання ним умов договору перевезення №114 від 10.12.2015. Крім того, позивач звертався до відповідача з претензією №33 від 13.01.2022, в якій вимагав повернути кошти за перевезення за договором №114, яке не здійснено, проте не зазначав про односторонню відмову від договору, пов'язану із невиконанням відповідачем його обов'язків за договором.
Позивач також не надав суду доказів того, що договір перевезення вантажів №114 від 10.12.2015 був розірваний сторонами або визнаний недійсним у судовому порядку, відтак, позивач не довів, що правова підстава набуття відповідачем спірних грошових коштів - відпала.
Суд окремо вказує позивачеві, що за загальним правилом зобов'язання припиняються на підставах, встановлених договором або законом (ст. 598 ЦК України, ст. 202 ГК України), ці підстави наведено у ст.ст. 599-601, 604-609 ЦК України. Із системного аналізу зазначених норм слідує, що закон не передбачає такої підстави для припинення невиконаного зобов'язання, як закінчення строку дії договору. Вказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 24.06.2015 у справі №904/5381/14, де наведено аналіз кореспондуючих прав та обов'язків у сторін, тобто зобов'язання припиняються його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).
За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що між сторонами наявні договірні відносини, що регулюються нормами зобов'язального права, зокрема, положеннями глави 64 "Перевезення" ЦК України, і відповідач набув спірні грошові кошти за наявності достатніх правових підстав - договору перевезення вантажів автомобільним транспортом №114 від 10.12.2015. Про вказане також свідчать заявлені ПрАТ "Юрія" позовні вимоги в частині стягнення коштів, які позивач нараховує відповідачу на підставі того ж договору перевезення. Відтак, договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень ст. 1212 ЦК України (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 07.06.2017 у справі №923/1233/15, постановах Вищого господарського суду України від 10.01.2017 у справі №910/10029/16, від 04.07.2017 у справі №925/1361/16).
З урахуванням викладеного, вимоги ПрАТ "Юрія" про стягнення з ПП "Скай Лайн" грошових коштів у сумі 1139414,55 грн на підставі ст. 1212 ЦК України є неправомірними та задоволенню не підлягають.
Суд при прийнятті рішення враховує правові позиції та практику Європейського суду з прав людини як джерело права, згоду на застосування якого надано Верховною Радою України (п. 4 ст. 11 ГПК України):
- принцип правової певності та юридичної визначеності, в тому числі недопустимість ревізування рішень судів, які набрали законної сили - з підстав бажання зацікавленої особи в переоцінці доказів (рішення "Агрокомплекс проти України" №23465/03 від 08.03.2012);
- принцип загальної оцінки судом відносин сторін та відсутності обов'язку суду давати оцінку кожній вимозі сторін (рішення "Серявін проти України" №4909/04 від 10.02.2010, рішення "Трофімчук проти України" №4241/03 від 28.10.2010);
- принцип повноти та межі обґрунтування рішення судом в залежності від характеру рішення (рішення "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994, серія А, №303-А, п. 29);
- принцип поваги до права на володіння своїм майном (рішення "Желтяков проти України" №4994/04 від 09.09.2011).
Відповідно до ст.ст. 74, 76-79 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Обов'язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
За таких обставин в задоволенні позову належить відмовити з мотивів безпідставності, недоведеності та необґрунтованості.
Відповідно до приписів ст.ст. 129-130 ГПК України при відмові в позові судові витрати покладаються на позивача та не стягуються.
Керуючись ст.ст. 129, 130, 232, 233, 236-241 ГПК України, суд
У задоволенні позову Приватного акціонерного товариства "Юрія" (м.Черкаси, вул.Кобзарська,108, код ЄДРПОУ 00447853)
до Приватного підприємства "Скай Лайн" (м.Черкаси, вул.Сержанта Жужоми,7, кв.85, код ЄДРПОУ 37551353)
про стягнення 1139414,55 грн - відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня прийняття рішення. Сторони у справі протягом цього строку мають право подати апеляційну скаргу безпосередньо до апеляційного суду на вказане рішення.
Повне рішення складено 04.05.2022.
Суддя Г.М.Скиба