06 травня 2022 року м. Кропивницький Справа № 340/1440/22
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Науменка В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
до відповідача: Головне управління Державної податкової служби у Кіровоградській області, (ЄДРПОУ 43995486, адреса: вул. В. Перспективна, б. 55, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25006)
про скасування вимоги про сплату боргу, -
Позивач, через уповноваженого представника, звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просив суд скасувати вимогу головного управління ДФС у Кіровоградській області, про сплату боргу (недоїмки) за №Ф-93477-50 від 23.12.2019 року, виставлену ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 10719,72 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що в грудні 2021 року їй стало відомо, що відповідачем складено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-93477-50 від 23.12.2019 року на суму 10719,72 грн. Позивач стверджує, що жодних перевірок відносно неї органами фіскальної служби не проводилось, крім того, в оскаржуваній вимозі не зазначено обставин щодо наявності акту перевірки правильності нарахування та сплати єдиного соціального внеску, не відображено обставин з приводу проведення такої перевірки, а тому, на переконання позивача, оскаржувана вимога є протиправною та підлягає скасуванню.
Ухвалою суду від 21.02.2022 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін (а.с. 23).
Ухвалою суду від 01.04.2022 за клопотанням представника позивача, здійснено заміну відповідача ГУ ДФС у Кіровоградській області на ГУ ДПС у Кіровоградській області (а.с.31).
27.04.2022 представником відповідача надано до суду відзив на позовну заяву, з доказами одночасного направлення його позивачу (а.с.39-48), в якому останній просив в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Зазначивши, що позивач перебував на обліку в органах доходів і зборів як фізична особа - підприємець з 27.02.2001 на загальній системі оподаткування. Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, позивачем прийнято рішення про припинення підприємницької діяльності лише 13.01.2022 р., тому до цієї дати у відповідності до пункту 2 частини 1 статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» позивач повинна була сплачувати єдиний соціальний внесок незалежно від фінансового стану платника.
Позивач правом подання відповіді на відзив не скористався.
Дослідивши надані сторонами матеріали та з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, позивач 27.02.2001 була зареєстрована фізичною особою-підприємцем. У позові позивач стверджує що 13.01.2022 за власним рішенням позивачем до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань внесено запис про держану реєстрацію припинення підприємницької діяльності.
Суд звертає увагу сторін на відсутність технічної можливості перевірити дату припинення ФОП в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, у зв'язку із закриттям доступу до вказаних ресурсів через введення воєнного стану в Україні відповідно Указу Президента України від 24.02.2022 року №64/2022.
Відповідач у відзиві такі твердження позивача не спростовує та зазначає датою внесення даних про припинення фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 13.01.2022 року.
Відповідно до інтегрованої картки платника податків, позивач у порушення вимог Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. №2464-VІ (далі по тексту - Закон №2464-VІ) самостійно не нараховував та не сплачував єдиний соціальний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі по тексту - єдиний внесок), тому відповідачем було нараховано єдиний внесок, за 4 квартал 2018 року - 2457,18 грн.; за І - ІІІ квартали 2019 року - по 2754,18 грн. за кожен квартал (а.с.43), в результаті чого утворилась недоїмка, тому відповідачем сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-93477-50 від 23.12.2019 (а.с.7), в якій вказано, що станом на 31.10.2019 року заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску яка підлягає відшкодуванню становить 10719,72 грн.
Не погодившись з вищевказаним рішенням, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Станом на дату формування оскаржуваної вимоги правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон №2464-VІ.
Відповідно до пунктів 2, 6 частини 1 статті 1 Закону №2464-VІ єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування; недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.
Згідно із пункту 4 частини 1 статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 6 Закону №2464-VІ платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Статтею 7 Закону №2464-VІ визначено базу нарахування єдиного внеску. Згідно пунктів 2 та 3 частини 1 статті 7 Закону №2464-VІ єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (абзац 3 частина 8 стаття 9 Закону №2464-VI).
Частиною 12 статті 9 Закону №2464-VI визначено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
Відповідно до частини 4 статті 25 Закону №2464-VІ, орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Відповідно до абзацу 7 частини 1 статті 5 Закону №2464-VІ, зняття з обліку платників єдиного внеску, зазначених в абзацах другому, п'ятому та сьомому пункту 1 та пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органами доходів і зборів на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, платників єдиного внеску - фізичних осіб - підприємців (далі по тексту - ФОП), - на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, після проведення передбачених законодавством перевірок платників та проведення остаточного розрахунку, а платників єдиного внеску, зазначених в абзаці шостому пункту 1 та пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, на яких не поширюється дія Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» від 15.05.2013 р. №755-VІ (далі по тексту - Закон №755-VІ), - за заявою ФОП: після проведення передбачених законодавством перевірок платників (за заявою про проведення перевірки), звірення розрахунків та проведення остаточного розрахунку, а платників єдиного внеску, зазначених в абзаці восьмому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону.
Законом №755-VІ регулюються відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб - підприємців.
Відповідно до частини 8 статті 4 Закону №755-VІ фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.
Позивачем припинено діяльність та втрачено статус платника єдиного внеску лише 13.01.2022 р., а отже вимога про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску, який нарахований та не сплачений позивачем за період 2018-2019 роки, є законною та обґрунтованою, була отримана відповідачем та є узгодженою, що виключає правові підстави для задоволення позовних вимог.
Щодо посилання позивача на те, що в оскаржуваній вимозі не зазначено обставин наявності акту перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, не відображено обставин з приводу проведення такої перевірки, суд зазначає наступне.
Наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за №508/26953, затверджено Інструкцію про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі по тексту - Інструкція №449).
Ця Інструкція визначає процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Закону №2464-VІ, нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів.
Відповідно до пункту 3 розділу VI Інструкції №449 органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:
дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів;
платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;
платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.
У випадку, передбаченому абзацом другим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) приймається відповідним органом доходів і зборів протягом 10 робочих днів з дня, що настає за днем вручення платнику акта перевірки, а за наявності заперечень платника єдиного внеску до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки.
Орган доходів і зборів надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом трьох робочих днів з дня її винесення.
У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається):
платникам, зазначеним у підпунктах 1, 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 10 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій);
платникам, зазначеним у підпунктах 3, 4, 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).
В даному випадку позивачу надіслано вимогу у порядку, передбаченому абзацом третім пункту 3 розділу VI Інструкції №449 (платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску), а не за результатами документальних перевірок.
За приписами пункту 4 розділу VI Інструкції №449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу.
Аналіз змісту вищенаведених норм свідчить про те, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника у випадку, зокрема, якщо такий платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску. Недоїмкою є сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.
Право на звільнення від сплати єдиного внеску за себе мали у 2017 - 2018 роках фізичні особи-підприємці, за умови, що вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (частина 4 статті 4 Закону № 2464).
Інших підстав звільнення від сплати єдиного внеску фізичними особами - підприємцями, чинним законодавством не передбачено.
Суд наголошує, що позивачем не надано доказів того, що вона мала право на звільнення від сплати єдиного внеску.
Судові витрати відповідно до статті 139 КАС України відшкодуванню не підлягають та вважаються фактично понесеними.
Керуючись статтями 132, 139, 143, 242-246, 255, 287, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Судові витрати вважати фактично понесеними.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду В.В. Науменко