05 травня 2022 року ЛуцькСправа № 140/1349/22
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Костюкевича С.Ф., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Смартленд» до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Приватне підприємство «Смартленд» (ПП «Смартленд», позивач) звернулося з позовом до Волинської митниці (відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.01.2022 №00000120/7.3-19 та №00000119/7.3-19.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта документальної невиїзної перевірки від 20.12.2021 №0044/7.3-19/09/0043741467, проведеної Волинською митницею щодо дотримання ПП «Смартленд» вимог законодавства України з питань митної справи при митному оформленні товарів за митними деклараціями (МД) від 29.01.2021 №UA204020/2021/203972, від 05.02.2021 №UA204060/2021/001993, від 10.02.2021 №UA204060/2021/002414. За висновками акта перевірки ПП «Смартленд» допустило порушення ст. 49, ч. 1 ст. 51, п. 1 ст. 289, ч. 2, ст. 53, п. 1 ч. 1 ст. 279, п. 1 і п. 4 ч. 1 ст. 266, п. 1 ст. 289, ч. 7 ст. 36, ч. 2 ст. 48, ч. 1 ст. 257, п. 1,5,6 ч. 8 ст. 257, ч. 1 ст. 270. ч. 4, 5 ст. 280, ч. 1 ст. 281 Митного кодексу України (далі - МК України), в результаті чого занижено зобов'язання зі сплати ввізного мита у сумі 56 620,67 грн., а також порушення п. 185.1 ст. 185, п. 187.8 ст. 187, п. 190.1 ст. 190 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що спричинило заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість (ПДВ) на загальну суму 103 775,74 грн.
Позивач вважає спірні податкові повідомлення-рішення протиправними, оскільки безпідставними і необґрунтованими є висновки контролюючого органу, сформовані на підставі інформації, отриманої від компетентних органів ФРН, про заниження митної вартості увезених товарів (транспортних засобів). Актом перевірки встановлено, що транспортні засоби, які зазначені у перевірених митних деклараціях, придбані у резидента Чеської Республіки компанії «CAUGTOUT s.r.o.» на підставі контракту на поставку автомобілів, а також на підставі інвойсів. Жодних фактів, які могли б поставити під сумнів достовірність документів, поданих на митницю при оформленні товару, в акті перевірки не зазначено. Як слідує з інформації, на яку посилається відповідач, за даними митних органів ФРН експорт автомобілів здійснювали фізичні особи - резиденти України. Позивач наголосив, що усі товари були придбані ним не у фізичних осіб, а у «CAUGTOUT s.r.o.», про що вказано у митних деклараціях, за якими здійснювалося розмитнення транспортних засобів. Тому при митному оформленні товарів товариство керувалося ціною, яка була зазначена «CAUGTOUT s.r.o.» в інвойсах, а до ціни, за якою «CAUGTOUT s.r.o.» придбало такі автомобілі, відношення до справи не має та не може мати. При проведенні перевірки відповідачем не встановлено, яким чином автомобілі від фізичної особи перейшли у власність «CAUGTOUT s.r.o.». Видані компанією-нерезидентом (продавцем) на підставі контракту інвойси відповідач не ставить під сумнів.
Позивач зауважує, що Волинська митниця, взявши до уваги єдиним і беззаперечним доказом документи німецьких митних органів, не перевірила обставин завершення експорту товару; для усунення всякого роду сумнівів не вчинила запитів відповідним компаніям, які фігурують експортером товару по німецьких документах та документах, поданих до митного оформлення ПП «Смартленд».
З урахуванням наведеного позивач вважає висновки, викладені в акті документальної невиїзної перевірки, необ'єктивними, а тому вони не можуть бути підставою для донарахування митних платежів.
З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 07.02.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
У відзиві на позовну заяву відповідач позовні вимоги заперечив. В обґрунтування цієї позиції вказав, що однією з підстав документальної невиїзної перевірки є надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про не підтвердження автентичності поданих митному органові документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.
ПП «Смартленд» за митними деклараціями від 29.01.2021 №UA204020/2021/203972, від 05.02.2021 №UA204060/2021/001993, від 10.02.2021 №UA204060/2021/002414 ввезло транспортні засоби (легкові автомобілі бувші у використанні): автомобіль марки MERCEDES-BENZ “GLE 250”, ідентифікаційний номер (номер кузова) - НОМЕР_1 , 2015 року випуску за ціною 14 500,00 Євро, автомобіль марки AUDI “А4 ALLROAD QUATTRO”, ідентифікаційний номер (номер кузова) - НОМЕР_2 , 2013 року випуску за ціною 5 650,00 Євро та автомобіль марки AUDI “А6”, ідентифікаційний номер (номер кузова) - НОМЕР_3 , 2017 року випуску за ціною 14 100,00 Євро. Митна вартість була визначена за резервним методом. Ввезення товару на митну територію України проводилось відповідно до міжнародного контракту від 29.12.2020 №19/20-СА/SM, укладеного з «CAUGTOUT s.r.o.» на купівлю транспортних засобів нових та бувших у використанні.
Як вказав відповідач, ним було отримано експортні декларації №21DE295643335436E8 від 04.02.2021, №21DE918042859730E8 від 01.02.2021, №21DE260742487517E5 від 26.01.2021 надіслані митними органами Німеччини з яких слідує, що отримувачами (покупцями) вищевказаних автомобілів були громадяни, а не ПП «Смартленд». Зазначає, що до митного оформлення подано документи щодо оформлення через ПП «Смартленд», щоб зменшити розмір платежів та надходжень до державного бюджету України.
З урахуванням цієї інформації встановлено неповне декларування ПП «Смартленд» складових митної вартості. Встановлені порушення призвели до заниження зобов'язань зі сплати митних платежів на загальну суму 160 396,41 грн., в тому числі: ввізного мита на суму 56 620,67 грн, ПДВ на суму 103 775,74 грн.
З наведених підстав вважає, що прийняті податкові повідомлення-рішення є правомірними, ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та у задоволенні позову просив відмовити.
Інших заяв по суті справи до суду не надходило.
Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини і відповідні їм правовідносини.
08.12.2021 на підставі наказу від 09.11.2021 №361 проведена документальна невиїзна перевірка ПП «Смартленд» щодо дотримання вимог законодавства України з питань митної справи при митному оформленні товарів за митними деклараціями від 29.01.2021 №UA204020/2021/203972, від 05.02.2021 №UA204060/2021/001993, від 10.02.2021 №UA204060/2021/002414, про що складено акт від 20.12.2021 №0044/7.3-19/09/0043741467 (далі - акт перевірки).
Як слідує з акта перевірки, ПП «Смартленд» за митними деклараціями від 29.01.2021 №UA204020/2021/203972, від 05.02.2021 №UA204060/2021/001993, від 10.02.2021 №UA204060/2021/002414, що підлягали перевірці, ввезено транспортні засоби (легкові автомобілі бувші у використанні): автомобіль марки MERCEDES-BENZ “GLE 250”, ідентифікаційний номер (номер кузова) - НОМЕР_1 , 2015 року випуску за ціною 14 500,00 Євро, автомобіль марки AUDI “А4 ALLROAD QUATTRO”, ідентифікаційний номер (номер кузова) - НОМЕР_2 , 2013 року випуску за ціною 5 650,00 Євро та автомобіль марки AUDI “А6”, ідентифікаційний номер (номер кузова) - НОМЕР_3 , 2017 року випуску за ціною 14 100,00 Євро. Митне оформлення товару здійснено за резервним методом.
Ввезення товару на митну територію України проводилось відповідно до відповідно до міжнародного контракту від 29.01.2021 №19/20-СА/SM, укладеного між ПП «Смартленд» та «CAUGTOUT s.r.o.» (Чехія) на купівлю транспортних засобів нових та бувших у використанні. Валюта договору та валюта платежу - Євро. При доставці зазначеного товару на митну територію України застосовувались умови поставки згідно з ІНКОТЕРМС 2010: DAP - Рівне.
Узагальнені відомості, заявлені ПП «Смартленд» при митному оформленні товару, ввезеного від фірми «CAUGTOUT s.r.o.» згідно з МД типу 29.01.2021 №UA204020/2021/203972, від 05.02.2021 №UA204060/2021/001993, від 10.02.2021 №UA204060/2021/002414 наведено у додатку №1 до акта перевірки.
Так при митному оформленні товару - транспортного засобу MERCEDES-BENZ “GLE 250”, ідентифікаційний номер (номер кузова) - НОМЕР_1 , 2015 року випуску - за МД №UA204020/2021/203972 вартість товару відповідно до інвойсу від 27.01.2021 №210127.27-CAU/SMTD становить 14 500,00 Євро. Товар придбано на підставі контракту від 29.01.2021 №19/20-СА/SM (продавець «CAUGTOUT s.r.o.»); до митної декларації додавалося також свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 29.10.2015 № НОМЕР_4 .
За МД №UA204060/2021/001993 від 05.02.2021 митне оформлення здійснювалося щодо транспортного засобу AUDI “А4 ALLROAD QUATTRO”, ідентифікаційний номер (номер кузова) - НОМЕР_2 , 2013 року випуску, що ввозився на підставі контракту від 29.01.2021 №19/20-СА/SM, інвойса від 03.02.2021 №210203.54-CAU/SMTD (продавець «CAUGTOUT s.r.o.»), свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 27.06.2013 № НОМЕР_5 . Ціна товару становить 5 650,00 Євро.
Як вбачається з акта перевірки, митне оформлення транспортного засобу AUDI “А6”, ідентифікаційний номер (номер кузова) - НОМЕР_3 , 2017 року випуску, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 23.11.2017 НОМЕР_6 , здійснювалося на підставі МД №UA204060/2021/002414 від 10.02.2021. Згідно з інвойсом від 08.02.2021 №210208.96-CAU/SMTD (продавець «CAUGTOUT s.r.o.») вартість товару становить 14 100,00 Євро (контракт від 29.01.2021 №19/20-СА/SM, за яким продавцем є «CAUGTOUT s.r.o.»).
В результаті опрацювання отриманих матеріалів відповідач дійшов висновку про невідповідність даних, що містяться в наданих документах, даним, які були заявлені позивачем при митному оформленні транспортних засобів в Україні за вказаними вище митними деклараціями.
В акті перевірки з посиланням на документи (копії експортних митних декларацій країни експорту) встановлено:
1) Згідно з експортною митною декларацією №21DE260742487517E5 від 26.01.2021, транспортний засіб MERCEDES-BENZ “GLE 250”, ідентифікаційний номер (номер кузова) - НОМЕР_1 , 2015 року випуску, ідентифікується з транспортним засобом, випуск у вільний обіг якого здійснено за МД №UA204020/2021/203972 від 29.01.2021.
Відповідно до експортної митної декларації ФРН №21DE260742487517E5 від 26.01.2021 здійснено митне оформлення автомобіля, інвойс від 27.01.2021 №210127.27-CAU/SMTD, експортер CAUGTOUT s.r.o.; отримувач Andriy Bolkot. Вартість товару становить 20 300,00 Євро.
Згідно з експортною митною декларацією країни експорту покупцем транспортного засобу є Andriy Bolkot (Україна), продавцем - CAUGTOUT s.r.o.” (Чехія), транспортний засіб, який є об'єктом купівлі-продажу, ідентифіковано за ідентифікаційним номером (номером кузова), який збігається з номером кузова, вказаним в митній декларації типу №UA204020/2021/203972 від 29.01.2021.
2) Згідно з експортною митною декларацією №21DE918042859730E8 від 01.02.2021, транспортний засіб AUDI “А4 ALLROAD QUATTRO”, ідентифікаційний номер (номер кузова) - НОМЕР_2 , ідентифікується з транспортним засобом, випуск у вільний обіг якого здійснено за митною декларацією №UA204060/2021/001993 від 05.02.2021.
Відповідно до експортної митної декларації ФРН №21DE918042859730E8 від 01.02.2021 здійснено митне оформлення автомобіля AUDI “А4 ALLROAD QUATTRO”, ідентифікаційний номер (номер кузова) - НОМЕР_2 , інвойс від 03.02.2021 №210203.54-CAU/SMTD, експортер CAUGTOUT s.r.o., отримувач Kushnir Viktor, вартість товару становить 11 800,00 Євро.
Згідно з експортною митною декларацію країни експорту покупцем транспортного засобу є Kushnir Viktor (Україна), продавцем - CAUGTOUT s.r.o. (Чехія), транспортний засіб, який є об'єктом купівлі-продажу, ідентифіковано за ідентифікаційним номером (номером кузова), який збігається з номером кузова, вказаним в митній декларації типу 1М40ДЕ № UA204060/2021/001993 від 05.02.2021.
3) Згідно з експортною митною декларацією №21DE295643335436E8 від 04.02.2021, транспортний засіб AUDI “А6”, ідентифікаційний номер (номер кузова) - НОМЕР_3 , ідентифікується з транспортним засобом, випуск у вільний обіг якого здійснено за митною декларацією №UA204060/2021/002414 від 10.02.2021.
Відповідно до експортної митної декларації ФРН №21DE295643335436E8 від 04.02.2021 здійснено митне оформлення автомобіля AUDI “А6”, ідентифікаційний номер (номер кузова) - НОМЕР_3 , експортер CAUGTOUT s.r.o., отримувач Denys Ilchuk, вартість товару становить 18 100,00 Євро.
Незважаючи на те, що згідно з експортною митною декларацією країни експорту покупцем транспортного засобу є Denys Ilchuk (Україна), продавцем - CAUGTOUT s.r.o. (Чехія), транспортний засіб, який є об'єктом купівлі-продажу, однозначно ідентифіковано за ідентифікаційним номером (номером кузова), який повністю збігається з номером кузова, вказаним в митній декларації типу МД №UA204060/2021/002414 від 10.02.2021.
У результаті співставлення інформації, наданої митними органами Федеративної Республіки Німеччина щодо фактурної вартості переміщених на митну територію України транспортних засобів, відповідачем в акті перевірки зроблено висновок про неповноту визначення ПП «Смартленд» складових митної вартості: до митного оформлення подано недостовірну інформацію щодо вартісних характеристик товарів, які мають значення для оподаткування при ввезенні товарів на митну територію України за МД від 29.01.2021 №UA204020/2021/203972, від 05.02.2021 №UA204060/2021/001993, від 10.02.2021 №UA204060/2021/002414.
Відповідно до висновків вказаного акта (розділ IV), документальною перевіркою установлено порушення статті ст. 49, ч. 1 ст. 51, п. 1 ст. 289, ч. 2, ст. 53, п. 1 ч. 1 ст. 279, п. 1 і п. 4 ч. 1 ст. 266, п. 1 ст. 289, ч. 7 ст. 36, ч. 2 ст. 48, ч. 1 ст. 257, п. 1,5,6 ч. 8 ст. 257, ч. 1 ст. 270. ч. 4, 5 ст. 280, ч. 1 ст. 281 Митного кодексу України (далі - МК України), в результаті чого занижено зобов'язання зі сплати ввізного мита у сумі 56 620,67 грн., а також порушення п. 185.1 ст. 185, п. 187.8 ст. 187, п. 190.1 ст. 190 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що спричинило заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість (ПДВ) на загальну суму 103 775,74 грн.
14.01.2022 на підставі акта перевірки Волинська митниця прийняла податкове повідомлення-рішення №00000120/7.3-19, яким позивачу збільшено суму ввізного мита на 56 620,67 грн., а також податкове повідомлення-рішення №00000119/7.3-19 про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 103 775,74 грн. (з них 25 943,93 грн штрафні (фінансові) санкції).
Позивач, не погодившись з податковими повідомленнями-рішеннями, оскаржив їх до суду.
При вирішенні спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Зазначена норма встановлює обов'язок суб'єкта владних повноважень діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до пункту 24 частини першої статті 4 МК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
Пунктом 7 частини першої статті 336 МК України встановлено, що митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами митних органів шляхом проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.
Згідно із частинами першою, другою статті 345 МК України документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких митні органи переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та в достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних та інших платежів, а також пені, контроль за справлянням яких покладено на митні органи. Документальні перевірки дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів, проводяться митними органами з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Податкового кодексу України.
Митні органи мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань митної справи щодо правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів (пункт 1 частини третьої статті 345 МК України).
Пунктом 4 частини п'ятої статті 54 цього ж Кодексу передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску.
Частиною першою статті 351 цього ж Кодексу визначено, що предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств.
Як передбачено пунктом 2 частини другої статті 351 МК України, документальна невиїзна перевірка проводиться у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих органові доходів і зборів документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.
Пунктом 5 частини першої статті 352 МК України визначено, що посадовими особами митних органів під час проведення перевірок можуть бути використані отримані від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджені відомості щодо вартісних, кількісних або якісних характеристик, країни походження, складу та інших характеристик, які мають значення для оподаткування товарів, їх ввезення (пересилання) на митну територію України або на територію вільної митної зони чи вивезення (пересилання) за межі митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
При цьому згідно з частиною восьмою статті 264 МК України з моменту прийняття органом доходів і зборів митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.
Проаналізувавши наведені положення митного законодавства, суд дійшов висновку, що декларант, здійснюючи ввезення на митну територію України товарів або транспортних засобів, з моменту прийняття митним органом митної декларації несе повну відповідальність за достовірність відомостей в ній, в тому числі щодо достовірності митної вартості.
Положеннями статті 272 МК України, підпункту в пункту 185.1 статті 185 ПК України визначено, що ввезення товарів на митну територію України є об'єктом оподаткування митними платежами - ввізним митом та податком на додану вартість.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 279 МК України базою оподаткування митом товарів, що переміщуються через митний кордон України, є: для товарів, на які законом встановлено адвалорні ставки мита, - митна вартість товарів; для товарів, на які законом встановлено специфічні ставки мита, - кількість таких товарів у встановлених законом одиницях виміру.
Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (стаття 49 МК України).
Відповідно до статті 278 МК України датою виникнення податкових зобов'язань із сплати мита у разі ввезення товарів на митну територію України чи вивезення товарів з митної території України є дата подання митному органу митної декларації для митного оформлення або дата нарахування такого податкового зобов'язання митним органом у випадках, визначених цим Кодексом та законами України.
Так само згідно з пунктом 187.8 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення. Пунктом 190.1 статті 190 ПК України передбачено, що базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу III МК України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів.
Підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 ПК України обумовлено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв'язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, або завищення суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету у зв'язку із використанням платником податку права на податкову знижку, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.
У розумінні підпункту 41.1.2 пункту 41.1 статті 41 ПК України контролюючими органами щодо дотримання законодавства з питань митної справи та оподаткування митом, акцизним податком, податком на додану вартість, іншими податками та зборами, які відповідно до податкового, митного та іншого законодавства справляються у зв'язку із ввезенням (пересиланням) товарів на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенням (пересиланням) товарів з митної території України або території вільної митної зони є митні органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, його територіальні органи).
За правилами пункту 54.4 статті 54 ПК України у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов'язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах.
Таким чином, підставою для висновку про заниження податкових зобов'язань під час ввезення товарів на митну територію України може слугувати лише офіційна документально підтверджена інформація від уповноважених органів іноземних держав, зокрема, щодо вартості ввезених товарів. Крім того, така інформація повинна підтверджувати або не підтверджувати автентичність поданих документів щодо ввезених товарів і стосуватись зовнішньоекономічних операцій, які здійснювалися за участю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 05 березня 2019 року у справі N 820/305/17 та враховується судом при вирішенні цієї справи.
Як вбачається із матеріалів справи, митне оформлення транспортного засобу MERCEDES-BENZ “GLE 250”, ідентифікаційний номер (номер кузова) - НОМЕР_1 , здійснене від 29.01.2021 за поданою декларантом (митним брокером) ПП «Смартленд» МД №UA204020/2021/203972. З її змісту слідує, що митне оформлення товару здійснено за резервним методом; митна вартість визначена на рівні 569 528,45 грн (графи 12, 45, 46 митної декларації), а фактурна вартість 14 500,00 Євро (курс валюти 34,10350 - графи 22, 23, 42 митної декларації) при декларуванні митницею до уваги не бралася. У доданому до митної декларації інвойсі від 27.01.2021 №210127.27-CAU/SMTD вартість товару становить 14 500,00 Євро.
В той же час, згідно з експортною митною декларацією ФРН №21DE260742487517E5 від 26.01.2021, витягом з перегляду пункту пропуску через митний кордон АСМО Інспектор від 28.01.2021, автомобіль MERCEDES-BENZ “GLE 250”, ідентифікаційний номер (номер кузова) - НОМЕР_1 , проданий компанією CAUGTOUT s.r.o.” (Чехія) Andriy Bolkot за ціною 20 300 Євро.
Митне оформлення транспортного засобу AUDI “А4 ALLROAD QUATTRO”, ідентифікаційний номер (номер кузова) - НОМЕР_2 , здійснене 05.02.2021 за поданою декларантом (митним брокером) ПП «Смартленд» МД №UA204060/2021/001993. Як видно з митної декларації, фактурна вартість товару становить 5 650,00 Євро (курс валюти 33,45090 - графи 22, 23, 42 митної декларації). Митну вартість визначено декларантом за резервним методом на рівні 188 997,59 грн (що в еквіваленті становить 5 650,00 Євро; графи 12, 45, 46 митної декларації), з якої і сплачено митні платежі. У доданому до митної декларації інвойсі від 03.02.2021 №210203.54-CAU/SMTD вартість товару становить 5 650,00 Євро.
В експортній митній декларації ФРН №21DE918042859730E8 від 01.02.2021, витязі з перегляду пункту пропуску через митний кордон АСМО Інспектор щодо автомобіля AUDI “А4 ALLROAD QUATTRO”, ідентифікаційний номер (номер кузова) - НОМЕР_2 , проданий компанією CAUGTOUT s.r.o. (Чеська Республіка) Kushnir Viktor за ціною 11 800,00 Євро.
Митне оформлення транспортного засобу AUDI “А6”, ідентифікаційний номер (номер кузова) - НОМЕР_3 , здійснене 10.02.2021 за поданою декларантом (митним брокером) ПП «Смартленд» МД №UA204060/2021/002414. Фактурна вартість товару становить 14 100,00 Євро (курс валюти 33,10664900 - графи 22, 23, 42 митної декларації). Декларантом митну вартість визначено за резервним методом на рівні 471 512,46 грн. (що в еквіваленті становить 14 100,00 Євро; графи 12, 45, 46, 47 митної декларації), з якої і сплачено митні платежі. У доданому до митної декларації інвойсі від 08.02.2021 №210208.96-CAU/SMTD вартість товару становить 14 100,00 Євро.
В наданій суду відповідачем експортній митній декларації ФРН від 04.02.2021 №21DE295643335436E8 зазначено, що автомобіль AUDI “А6”, ідентифікаційний номер (номер кузова) - НОМЕР_3 , проданий компанією CAUGTOUT s.r.o. (Чеська Республіка) Denys Ilchuk за ціною 18 100,00 Євро.
Отже, між відомостями, зазначеними в митних деклараціях від 29.01.2021 №UA204020/2021/203972, від 05.02.2021 №UA204060/2021/001993, від 10.02.2021 №UA204060/2021/002414, інвойсами від 27.01.2021 №210127.27-CAU/SMTD, 03.02.2021 №210203.54-CAU/SMTD, від 08.02.2021 №210208.96-CAU/SMTD, за якими було здійснено митне оформлення транспортних засобів MERCEDES-BENZ “GLE 250”, ідентифікаційний номер (номер кузова) - НОМЕР_1 , AUDI “А4 ALLROAD QUATTRO”, ідентифікаційний номер (номер кузова) - НОМЕР_2 , AUDI “А6”, ідентифікаційний номер (номер кузова) - НОМЕР_3 та експортними митними деклараціями ФРН №21DE260742487517E5 від 26.01.2021, №21DE918042859730E8 від 01.02.2021, від 04.02.2021 №21DE295643335436E8 є невідповідності щодо вартості одного і того ж транспортного засобу. Поряд з тим, інвойси від 27.01.2021 №210127.27-CAU/SMTD, 03.02.2021 №210203.54-CAU/SMTD, від 08.02.2021 №210208.96-CAU/SMTD видані продавцем CAUGTOUT s.r.o. покупцю ПП «Смартленд», а згідно з експортними деклараціями №21DE260742487517E5 від 26.01.2021, №21DE918042859730E8 від 01.02.2021, від 04.02.2021 №21DE295643335436E8 продавцем є CAUGTOUT s.r.o., а покупцем - фізичні особи.
Водночас, суд звертає увагу, що доказів завершення процедури експорту на підставі експортних декларацій №21DE260742487517E5 від 26.01.2021, №21DE918042859730E8 від 01.02.2021, від 04.02.2021 №21DE295643335436E8 відповідач суду не надав, як і не надав офіційного перекладу зазначених документів.
Перевірку виїзду задекларованого товару з Євросоюзу можна здійснити за допомогою сервісу Єврокомісії на офіційному сайті https://ec.europa.eu/, в розділі Оподаткування та митний союз (Taxation and customs) і підрозділі Експорт MRN-спостереження (лише міжнародні рухи) (Export MRN Follow-up (international movements only)). Відповідно до витягів з офіційного сайту Євросоюзу щодо статусу експортних митних декларацій, оформлених країнами Європейського Союзу, де при пошуку номера декларації зазначається її статус на день пошуку, стосовно наведених вище експортних митних декларацій взагалі не знайдено інформації.
Таким чином, доказів завершення експортно-імпортної операції із поставки товару - автомобіля MERCEDES-BENZ “GLE 250”, ідентифікаційний номер (номер кузова) - НОМЕР_1 , 2015 року випуску за ціною 14 500,00 Євро, автомобіль марки AUDI “А4 ALLROAD QUATTRO”, ідентифікаційний номер (номер кузова) - НОМЕР_2 , 2013 року випуску за ціною 5 650,00 Євро та автомобіль марки AUDI “А6”, ідентифікаційний номер (номер кузова) - НОМЕР_3 , 2017 року випуску за ціною 14 100,00 Євро відповідно на користь фізичних осіб - громадян України суд під час розгляду даного спору не отримав.
Судом на підставі митних декларацій від від 29.01.2021 №UA204020/2021/203972, від 05.02.2021 №UA204060/2021/001993, від 10.02.2021 №UA204060/2021/002414 встановлено, що позивачем ці автомобілі придбано в CAUGTOUT s.r.o. на підставі комерційних інвойсів та контракту від 29.12.2020 №19/20-СА/SM за ціною 14 500,00 Євро, 5 650,00 Євро, 14 100,00 Євро відповідно.
Отримана інформація від митних органів ФРН має орієнтуюче значення. У даному випадку Волинська митниця, взявши до уваги єдиним і беззаперечним доказом документи німецьких митних органів, не перевірила обставин завершення експорту товару; для усунення всякого роду сумнівів не вчинила запитів відповідним компаніям, які фігурують відправниками товару за німецькими документами та документами, поданими до митного оформлення декларантом позивача ПП «Смартленд»; не вжила заходів для встановлення осіб, які значаться покупцями цих автомобілів за німецькими документами, та їх не опитала. Такі документи лише свідчать, що чеська компанія CAUGTOUT s.r.o. задекларувала, але не здійснила експорт транспортних засобів з Європейського Союзу. Митниця не обумовила підстав надання переваги в доказовій силі документам Федеративної Республіки Німеччина, аніж тим, що подані для митного оформлення до митного органу позивачем. Тому на думку суду, висновки відповідача фактично здійснені лише на підставі припущення про фіктивність поданих позивачем документів, які стосуються вартості розмитнених транспортних засобів, однак відповідачем такого факту не встановлено.
Слід зазначити, що самі по собі повідомлення, отримані від митних органів ФРН про проведення перевірки за фактом незакінченої процедури експорту транспортних засобів чи підтвердження факту ввезення на митну територію України та митного оформлення такого транспортного засобу, не є беззаперечним доказом вчинення дій, спрямованих на неправомірне зменшення розміру митних платежів. Скеровані експортні декларації доводять лише про факт початку оформлення експорту транспортних засобів в Німецькій Республіці, проте згідно із запитами митних органів ФРН останні просили підтвердити ввезення на митну територію України означених транспортних засобів, оскільки за наявними у них документами таке вивезення не відбулось.
Оцінюючи обставини справи, суд також виходить з того, що позивачем під час процедури митного оформлення задекларовано митну вартість транспортних засобів за резервним методом зі сплатою обов'язкових платежів, виконано митні і податкові зобов'язання під час здійснення митних процедур. При цьому відповідач не заперечує того, що за результатами перевірок відповідності поданих позивачем митних декларацій відомостям супровідних документів, які були надані до митного оформлення у частині кількості, вартості, валюти зовнішньоекономічної операції, умов поставки, розбіжностей не встановлено. При митному оформленні транспортних засобів рішення про коригування митної вартості митними органами не приймалися та додаткові дослідження поданих декларантом документів не проводилися.
Як встановлено судом під час митного контролю уповноважені митні органи, з урахуванням поданих декларантом документів, не мали жодних зауважень до заявленої митної вартості товару, що імпортувався.
Доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, відповідачем не надано.
На думку суду, самі по собі документи митних органів Литовської Республіки є лише рекомендацією посадовій особі митниці проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції та не можуть бути виключними, беззаперечними доказами винуватості особи у порушення митних правил.
Також суд зазначає, що аналіз норм статті 351 МК України свідчить про можливість митного контролю після завершення митного оформлення за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України.
При цьому, якщо митний орган, приймаючи вантажну митну декларацію, самостійно визначає митну вартість товару та пропускає товар на митну територію України (після сплати імпортером передбачених законом податків і зборів), то в подальшому він не має правових підстав для прийняття податкових повідомлень про донарахування податкових зобов'язань, за винятком випадку коли за наслідками службової перевірки або розгляду кримінальної справи встановлено змову між декларантом і митним органом, спрямовану на заниження обов'язкових платежів.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 16.05.2019 у справі №822/728/16.
Таким чином, самостійне визначення відповідачем розміру таких платежів на підставі документів, що були отримані від митних органів Німеччини, не відповідає положенням МК України щодо процедури коригування такої вартості (останніми не передбачено можливості переходу від резервного методу до основного методу), через що висновки акту перевірки не ґрунтуються на вимогах закону. При цьому ні під час митного оформлення товару, ні під час документальної невиїзної перевірки митний орган не встановив, що подані позивачем документи визнані у встановленому порядку недійсними чи фіктивними.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що Волинська митниця як суб'єкт владних повноважень не довела належними та допустимими доказами факт порушення позивачем вимог податкового та митного законодавства в частині заниження податкових зобов'язань з ПДВ та ввізного мита під час ввезення товару на митну територію України, з огляду на що прийняті за наслідками перевірки позивача податкові повідомлення-рішення від 14.01.2022 №00000120/7.3-19 та №00000119/7.3-19 слід визнати протиправними та скасувати.
Таким чином, позов підлягає задоволенню повністю.
Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Частиною першою статті 139 КАС України обумовлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивач просив стягнути з відповідача понесені ним судові витрати, які складаються з витрат зі сплати судового збору у сумі 2 796,61 грн. а також витрат на професійну правничу допомогу у сумі 5 000,00 грн.
Частинами першою, третьою статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно із частинами третьою - п'ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частин сьомої, дев'ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм, слід дійти висновку про те, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. На підтвердження понесених витрат суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки). Усі витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є наслідком відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Матеріали справи містять такі документи: копію договору про надання правової допомоги від 05.01.2021 N 16-01/21.
Відповідно до частин другої, третьої статті 30 Закону України від 05 липня 2012 року N 5076-VI Про адвокатуру та адвокатську діяльність порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно з пунктами 1.1, 3.1 договору про надання правової допомоги від 02 травня 2019 року N 13 адвокат бере на себе зобов'язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а замовник зобов'язаний оплатити замовлення у порядку та строки обумовлені сторонами. За правову допомогу, передбачену в пункті 1.1 договору, замовник сплачує адвокату винагороду в розмірі та на умовах, визначених у пунктом 3 цього договору.
Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката, суд зауважує, що представником позивача надано лише договір про надання правової допомоги від 05.01.2021 N 16-01/21, в якому відсутній детальний опис та вартість наданих робіт/послуг. Жодного документа про прийняття наданих послуг ПП «Смартленд», який би свідчив про обізнаність останнього щодо розміру та фактичного об'єму наданих послуг, суду не надано. Не надано суду і документів на підтвердження оплати послуг, пов'язаних з наданням професійної правничої допомоги у сумі 5 000,00 грн. та їх фактичного понесення позивачем, що є підставою для відмови у відшкодуванні таких витрат.
Отже, враховуючи відсутність документального підтвердження фактичних витрат на правничу допомогу у суду відсутні підстави для їх відшкодування позивачу за рахунок відповідача.
Звертаючись до суду, позивач сплатив судовий збір у сумі 2 796,70 грн. що підтверджується квитанцією від 27.01.2022 N 21823.
Оскільки суд задовольняє позов повністю, то на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судовий збір у сумі 2 796,70 грн. пов'язані зі сплатою судового збору.
Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 244-246, 255, 262, 295 КАС України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Волинської митниці від 14.01.2022 №00000120/7.3-19 та №00000119/7.3-19.
Стягнути на користь Приватного підприємства «Смартленд» за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці судові витрати у сумі 2 796,70 грн. (дві тисячі сімсот дев'яносто шість гривень 70 коп).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Приватне підприємство «Смартленд» (43005; Волинська область, м. Луцьк, вул. Шопена, 22/111; код ЄДРПОУ 43741467).
Відповідач: Волинська митниця (44350; Волинська область, с. Римачі, вул. Призалізнична, 13; код ЄДРПОУ 43958385).
Суддя С.Ф. Костюкевич