Рішення від 06.05.2022 по справі 140/9251/21

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2022 року ЛуцькСправа № 140/9251/21

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Плахтій Н.Б.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправною та скасування вимоги,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Волинській області) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-9907-13 від 12.05.2021.

В обґрунтування позову позивач зазначила, що 02.11.2019 отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, стала на облік в органи державної податкової служби та протягом 2019 року своєчасно сплачувала єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. З 02.01.2020 по даний час перебуває у трудових відносинах з Фермерським господарством «Бахівське» (далі - ФГ» Бахівське» ), яке як роботодавець у 2020 році щомісячно утримувало та сплачувало за неї із заробітної плати єдиний внесок.

Спірною вимогою від 12.05.2021 відповідач зобов'язує сплатити заборгованість з єдиного внеску за 2020 рік. Оскарження вимоги в адміністративному порядку не спричинило її скасування.

Позивач вважає, що Законом України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464-VI) не врегульовано відносин щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та здійснення незалежної професійної діяльності. На думку позивача, мета сплати єдиного внеску досягається шляхом регулярної сплати мінімального страхового внеску і у її випадку сплата цього внеску забезпечується роботодавцем ФГ «Бахівське» , а тому у неї відсутній обов'язок сплачувати єдиний внесок від провадження незалежної професійної діяльності. Позивач просила врахувати висновки Верховного Суду у справі №160/3114/19 та позов задовольнити.

Ухвалою суду від 04.10.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.20).

В поданому до суду відзиві на позовну заяву (а.с.23-24) відповідач позов не визнав, посилаючись на те, що позивач перебуває на обліку як особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність на підставі свідоцтва про право зайняття адвокатської діяльності. В розумінні положень пункту 5 частини першої статті 4 Закону №2464-VI позивач як самозайнята особа є платником єдиного соціального внеску, незважаючи на те, що вона одночасно перебуває у трудових відносинах. У самозайнятої особи як окремого платника незалежно від фінансового стану виникає обов'язок сплачувати єдиний соціальний внесок у розмірі не меншому за розмір мінімального страхового внеску. Проведеним аналізом інтегрованої картки з єдиного внеску платника ОСОБА_1 встановлено, що станом на 31.12.2019 заборгованість відсутня. Загальна сума заборгованості на 30.04.2021 становить 9591,96 грн, яка виникла внаслідок щоквартальних нарахувань єдиного внеску за 2020 рік згідно з поданим ОСОБА_1 звітом про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску, самостійно поданої позивачем. На підставі цих даних згідно вимог чинного законодавства сформовано оскаржувану вимогу. З наведених підстав відповідач просив в позові відмовити.

Інших заяв по суті справи не надходило.

Враховуючи вимоги статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Як вбачається з відкритих даних Єдиного реєстру адвокатів України (за посиланням https://erau.unba.org.ua/profile/64008) 02.11.2018 позивач отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №1055 та з 14.02.2019 взята на облік як фізична особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність.

З уточнюючої довідки ФГ «Бахівське» від 13.04.2020 №1 слідує, що ОСОБА_1 перебуває у трудових відносинах з господарством з 02.01.2020 (а.с.7). Відомостями нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам (таблиця 6) підтверджено нарахування позивачу у 2020 році заробітної плати, з якої утримано і сплачено єдиний соціальний внесок (а.с.8-9).

12.05.2021 ГУ ДПС у Волинській області сформовано та надіслано позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-19907-13 на суму єдиного внеску в розмірі 9591,96 грн (а.с.4).

Позивач оскаржила вимогу до Державної податкової служби України, проте рішенням від 23.07.2021 №16912/6/99-00-06-02-01-06 скарга залишена без задоволення, а вимога ГУ ДПС у Волинській області - без змін (а.с.5-6).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статтею 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Статтею 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення і виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.

Правові і організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначено Законом №2464-VI.

За приписами статті 2 Закону №2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 4 Закону №2464-VІ платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

За приписами підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 ПК України під самозайнятою особою розуміється платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - це участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Згідно з частинами третьою, восьмою статті 9 Закону №2464-VІ обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VІ єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі, якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Проаналізувавши наведені вище положення законодавства, слід дійти висновку, що платниками єдиного соціального внеску є самозайняті особи, зокрема, адвокати, які здійснюють адвокатську діяльність індивідуально.

В той же час, Законом №2464-VI не врегульовано відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення незалежної професійної діяльності.

Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності індивідуально та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування єдиного соціального внеску. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір єдиного соціального внеску не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування єдиного соціального внеску у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов'язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

З урахуванням встановлених обставин та зазначених нормативно-правових положень слід зазначити, що особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема, адвокатську, вважається самозайнятою особою і зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником.

В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі, не меншому за мінімальний.

Суд наголошує, що інше тлумачення норм Закону №2464-VI, на якому наполягає відповідач, щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДПС і мають свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 5 листопада 2018 року у справі №820/1538/17, від 27 листопада 2019 року у справі №160/3114/19 та в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України враховується судом при вирішенні даного спору.

Так, як вбачається з матеріалів справи, позивач протягом 2020 року була найманим працівником, оскільки працювала у ФГ «Бахівське» на посаді юрисконсульта, та протягом вказаного періоду роботодавець щомісячно сплачував єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за ОСОБА_1 в мінімальному розмірі, що слідує з відомостей про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам (таблиця 6) та довідки ФГ «Бахівське» від 02.05.2022 №6 (а.с.8-9, 39).

З викладених підстав, суд не бере до уваги покликання відповідача про те, що позивач здійснювала незалежну професійну діяльність, як самозайнята особа.

Відтак, оскільки єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, то в розумінні Закону №2464-VI позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за неї у відповідний період нараховує та сплачує роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов'язок по сплаті у цей період єдиного внеску позивачем ще і як особою, що має право провадити адвокатську діяльність.

Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази, суд дійшов висновку, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх та допустимих доказів в підтвердження обґрунтованості та правомірності вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 12.05.2021 №Ф-9907-13, а тому позов слід задовольнити повністю.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в розмірі 908,00 грн, сплачений згідно з квитанцією від 20.08.2021 (а.с.18).

Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Волинській області про сплату боргу (недоїмки) від 12.05.2021 №Ф-9907-13.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908 (дев'ятсот вісім) гривень 00 копійок.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

Відповідач: Головне управління ДПС у Волинській області (43010, м.Луцьк, Київський майдан, 4, код ЄДРПОУ ВП 44106679).

Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій

Попередній документ
104210018
Наступний документ
104210020
Інформація про рішення:
№ рішення: 104210019
№ справи: 140/9251/21
Дата рішення: 06.05.2022
Дата публікації: 09.05.2022
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Адміністративне
Суд: Волинський окружний адміністративний суд
Категорія справи: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; збору та обліку єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та інших зборів
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Відмовлено у відкритті провадження (24.10.2022)
Дата надходження: 26.07.2022
Предмет позову: визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу