м. Вінниця
04 травня 2022 р. Справа № 120/14200/21-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комара П.А., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом: фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до: Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (21021, м. Вінниця, вул. В. Порика, 29)
про: скасування постанови про застосування штрафу
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про скасування постанови про застосування штрафу.
За змістом позову позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову №227944 від 13.07.2021 року про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу у сумі 34000 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що оскаржувана постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу за порушення статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" прийнята відповідачем із порушенням норм діючого законодавства, враховуючи непридатність ваг заводський номер 2058 для проведення габаритно - вагового контролю, оскільки показники ваг не пройшли повірку, а отже є недостовірними та можуть братися до уваги.
Позивач не погоджується із винесеною постановою, вважає її протиправною та такою, що підлягає скасуванню.
До суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача вказує, що 13.07.2021 року проводився розгляд справи щодо порушення законодавства про автомобільний транспорт. На розгляд даної справи ОСОБА_1 не прибув, жодних клопотаннь чи пояснень на адресу управління не направив. За результатами розгляду справи прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №227944 від 13.07.2021 року, за порушення абз. 16 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", яка, на переконання сторони відповідача, є правомірною та не підлягає скасуванню.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив, що 31.05.2021 року посадовими особами Придністровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки проведено габаритно-ваговий контроль автомобіля марки DAF, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та встановлено фактичне навантаження на здвоєну вісь - 24,480 т при нормативно - допустимих 16 т, та загальною масою 40,98 т при нормативно допустимих 40 т.
За результатами перевірки складено акт від 31.05.2021 про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт за №288268.
Відповідальність за такі порушення передбачена абз. 16 ч. 1 ст. 60 Законом України "Про автомобільний транспорт", яким визначено, що перевищення встановлених законодавством норм понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Окрім того, за результатами габаритно-вагового контролю складено акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №00515321 від 31.05.2021року.
Відповідно до довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю №028876 від 31.05.2021 року встановлено результати вагового контролю навантаження на кожну з осей, які становлять: 1 вісь -7,97 т.; 2 вісь - 8,53 т.; 3 вісь - 12,920 т.; 4 вісь - 11,56 т.; повна маса транспортного засобу - 40,98 т.
З огляду на виявлені порушення складено розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування №531 від 31.05.2021 року на суму 279,90 євро.
13.07.2021 року за результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт в.о. начальника Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки винесено постанову №227944, якою до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 34000 грн., за порушення статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідальність за яке передбачена абзацом 16 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".
Вважаючи постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з цим адміністративним позовом до суду.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із такого.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України "Про автомобільний транспорт" від 5 квітня 2001 року № 2344-ІІІ (далі Закон № 2344-ІІІ).
Вказаний закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами-суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень (ст. 3 Закону № 2344-ІІІ).
Відповідно до ч. 4 ст. 6 Закону № 2344-ІІІ реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.
Так, на виконання вимог абзацу 4 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України № 442 від 10 вересня 2014 року "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" утворено Державну службу України з безпеки на транспорті, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з безпеки на морському та річковому транспорті, Державну інспекцію з безпеки на наземному транспорті та підпорядкувавши Службі, що утворюється, Державну спеціальну службу транспорту.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 103 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі Постанова № 103).
Відповідно до п. 1 Постанови № 103 Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).
Згідно з п.п.1 п. 4 Постанови № 103 основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування міському електричному, залізничному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті.
Відповідно до п. 8 Постанови № 103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України № 592 від 26 червня 2015 року "Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби з безпеки на транспорті" утворені територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби за переліком згідно з додатком 3, зокрема Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області.
В силу вимог пп. 15, 27 п. 5 Постанови № 103 Укртрансбезпеки відповідно до покладених на неї завдань: здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.
Водночас процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, зокрема, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом встановлено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року № 1567 (далі Порядок № 1567).
Відповідно до п. 2 Порядку № 1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб'єктів господарювання, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.
За приписами п. 4 Порядку № 1567 державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Відтак, саме на Укртрансбезпеку покладені повноваження щодо реалізації державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, в тому числі державного контролю шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Крім того, суд зауважує, що розпорядженням Кабінету Міністрів України від 03.03.2020 за № 196-р "Про оптимізацію діяльності територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті" Подільське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки реорганізовано шляхом злиття Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області з Управління Укртрансбезпеки у Житомирській області. Водночас пунктом 3 вказаного розпорядження встановлено, що територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті, які реорганізуються, продовжують здійснювати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам, що утворюються.
Згідно з ст. 5 Закону № 2344-III основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.
Відповідно до ст. 6 Закону № 2344-III державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі). Державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Згідно з п. 14 Порядку № 1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об'єктах, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.
Відповідно до абз. 2 п. 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.
Відповідно до статті 34 Закону № 2344-III автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; утримувати транспортні засоби в належному технічному і санітарному стані та забезпечувати їх зберігання відповідно до вимог статті 21 цього Закону; забезпечувати контроль технічного і санітарного стану транспортних засобів перед виїздом на маршрут; забезпечувати проведення медичного контролю стану здоров'я водіїв; організувати проведення періодичного навчання водіїв методам надання домедичної допомоги потерпілим від дорожньо-транспортних пригод; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства; забезпечувати проведення стажування та інструктажу водіїв у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту; забезпечувати безпеку дорожнього руху; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.
Статтею 48 Закону № 2344-ІІІ передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п'яти відсотків.
За змістом статті 33 Закону України "Про автомобільні дороги" від 8 вересня 2005 року № 2862-ІV рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 1994 року № 198 затверджені Єдині правила ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правила користування ними та охорони, відповідно до пункту 16 яких перевезення небезпечних, великогабаритних і великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об'єктах допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначається окремими актами законодавства.
Згідно з пунктом 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30 (далі Правила № 30), транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.
Відповідно до п. 22.5 ПДР за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах 4,35 м), за довжиною 22 м (для маршрутних транспортних засобів 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах до 46 т), навантаження на одиночну вісь 11 т (для автобусів, тролейбусів 11,5 т), здвоєні осі 16 т, строєні 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь 11 т, здвоєні осі 18 т, строєні 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі понад 16 т, строєні осі понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі понад 18 т, строєні осі понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.
Пунктом 4 Правил № 30 передбачено, що рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879 затверджений Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі Порядок № 879).
Підпунктом 4 пункту 2 Порядку № 879 встановлено, що габаритно-ваговий контроль контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.
Також положеннями пункту 3 Порядку № 879 передбачено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.
Згідно з пунктами 16-18 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль. У разі коли за допомогою автоматичних зважувальних пунктів виявлено факт перевищення встановлених габаритно-вагових параметрів, габаритно-ваговий контроль транспортного засобу здійснюється на найближчому стаціонарному та/або пересувному пункті габаритно-вагового контролю. За результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення.
Відповідно п. 28 Порядку № 879 плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.
Як уже було встановлено судом, позивачем допущено порушення щодо загальної маси транспортного засобу та щодо навантаження на здвоєну вісь, а саме: загальна маса - 40,98 т. при нормативно допустимих 40 т. та навантаження на здвоєну вісь 24,48 т. при нормативно допустимих 16 т.
У зв'язку з виявленими порушеннями відповідачем накладено на позивача адміністративно-господарський штраф за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу (абз. 16 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт").
Відповідно до п. 20 Порядку № 1567 виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.
Пунктом 21 Порядку № 1567 визначено, що у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт, посадовими особами, які провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.
Як видно з матеріалів справи, за результатами проведених перевірок щодо транспортного засобу позивача посадовими особами Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки було складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 31.05.2021 за № 288268 в якому зафіксовані порушення, а саме: навантаження на строєну вісь вантажного автомобіля становить 24,48 тонн, що перевищує встановлену норму. Водночас документи, передбачені частиною четвертою статті 48 Закону № 2344-ІІІ (дозвіл або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів) у водія автомобіля під час проведення рейдової перевірки відсутні..
В силу приписів абз. 14 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344 відсутність в автомобільного перевізника вищевказаних документів, за умови перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу штраф у розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відтак суд доходить висновку, що відповідач правомірно та з дотримання вимог чинного законодавства виніс постанову від 13.07.2021 за № 227944 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу на суму 34000,00 грн.
Що ж до посилань позивача на те, що габаритно-ваговий контроль здійснено на непридатному майданчику для проведення такого контролю, оскільки показники аг не пройшли повірку, то суд зазначає наступне.
Приписи Порядку № 879 визначають необхідність використання габаритно-вагового обладнання у справному стані та за умови проходження ним метрологічної атестації.
В той же час, приписи Порядку № 879 не містять обов'язку органу державного контролю на автомобільному транспорті щодо пред'явлення вказаних документів водію транспортного засобу.
За приписами пунктів 1 - 3, 8 розділу ІІ Вимог до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю на автомобільних дорогах загального користування, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.07.2016 № 255, габаритно-ваговий контроль пересувними пунктами здійснюється на спеціально обладнаних ділянках доріг I - IV категорій. Пересувний пункт габаритно-вагового контролю влаштовується на автомобільних дорогах загального користування з урахуванням параметрів видимості для певної категорії дороги згідно з вимогами ДБН В.2.3-4:2015 "Автомобільні дороги. Частина I. Проектування. Частина II. Будівництво" у спеціально обладнаних для проведення габаритно-вагового контролю місцях або на майданчиках для відпочинку, стоянках та майданчиках для короткочасної зупинки автомобілів, обладнаних перехідно-швидкісними смугами. Пересувний пункт габаритно-вагового контролю повинен мати: 1)позначення відповідними тимчасовими дорожніми знаками; 2) рівну поверхню із поздовжнім та поперечним ухилом ? 3 проміле; 3) тверде покриття (асфальтобетонне або цементобетонне) без деформацій дорожнього одягу; 4) ширину не менше ніж 7,0 м. Вимірювальне і вагове обладнання пересувного пункту повинно бути атестовано на проведення вимірювань та мати відповідне свідоцтво спеціально уповноваженого органу у сфері метрології.
Як встановлено судом, ваговий контроль під час перевірки контролюючим органом проводився засобом вимірювальної техніки ваги автомобільні із заводським номером 2058.
На підтвердження обставин утримання зважувального обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю у робочому стані відповідач надав копію сертифікату Міністерства економіки Національного наукового центру "Інститут метрології" про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки UA№ TR.113-0076/22F-20 виданого 17.09.2020 та чинного до 16.09.2021 на ваги автомобільні заводський номер 20ВА-Д-2-1 WWS,09 за серійним номером 2058, за результатами повірки яких встановлено, що засіб вимірювальної техніки відповідає вимогам ДСТУ EN 45501:2007.
Зазначені документи, на переконання суду, підтверджують той факт, що зважування транспорту проводилось посадовими особами Управління Укртрансбезпеки належною вимірювальною технікою, яка перебувала в робочому стані, а тому підстави для сумніву у достовірності результатів зважування, за відсутності будь-яких інших даних про зважування з боку позивача, відсутні.
За таких обставин, доводи позивача про те, що посадові особи відповідача протиправно застосовували ваги автомобільні, для зважування транспортного засобу позивача, судом визнані необґрунтованими.
Посилання позивача на протиправність оскаржуваної постанови у зв'язку із відсутністю повідомлення про розгляд справи 13.07.2021 також спростовуються наданими відповідачем доказами. Зокрема, представником відповідача до відзиву на позовну заяву долучено реєстр поштових відправлень рекомендованих листів з якого судом встановлено, що запрошення на розгляд справи Подільським міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки направлено позивача за його адресою: вул. Б. Лук'яновського, 23, м. Вінниця. Вказане відправлення вручено адресату за довіреністю 01.07.2021.
За таких обставин, доводи позивача не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу на підставі оскаржуваної постанови.
Також, ухвалюючи дане судове рішення суд враховує статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (пункт 58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
При цьому, у рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, суд прийшов до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття цього судового рішення.
Статтею 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з частиною першою статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, при прийнятті оскаржуваного рішення діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та Законами України, відтак підстави для задоволення позову відсутні.
Підстави для відшкодування судових витрат у справі відповідно до положень ст. 139 КАС України відсутні.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
в задоволенні позову відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: фізична особа - підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 )
Відповідач: Подільське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки (21021, м. Вінниця, вул. В. Порика, 29)
Суддя Комар Павло Анатолійович