Справа № 541/109/21
Провадження №2/541/30/2022
Іменем України
29 квітня 2022 року м. Миргород
Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:
головуючої судді - Куцин В. М.,
за участю секретаря - Калініченко Л. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
До Миргородського міськрайонного суду Полтавської області з позовною заявою звернулося Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по кредитному договору без номеру від 06.05.2016 укладеного між ОСОБА_1 та Акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» за яким ОСОБА_1 отримала банківські послуги у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Просив стягнути із відповідача станом на 23.11.2020 заборгованість в сумі 37819,53 грн., з яких: 26659,83 грн. - заборгованість за тілом кредита, в т. ч.: 0,00 грн. - заборгованість за поточним тілом кредита, 26659,83 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредита; 0,00 грн. - заборгованість за нарахованим відсотками; 11159,70 грн. - заборгованість за простроченими відсотками; 0,00 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України; 0,00 грн. - нарахована пеня; 0,00 грн. - нараховано комісії, яку позивач просить стягнути з відповідача на свою користь та судові витрати в розмірі 2270,00 грн.
Ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 29 січня 2021 року справу за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором постановлено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження, з повідомлення (викликом) сторін, передбаченого статтями 274-279 ЦПК України, встановлено відповідачу строк п'ятнадцять днів з дня вручення вказаної ухвали на подання до суду відзиву на позовну заяву та роз'яснено право та порядок такого подання.
Ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 07 травня 2021 року вищезазначену справу по клопотанню відповідача ОСОБА_1 постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи без його участі, не заперечував проти ухвалення заочного рішення (а.с. 85).
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася повторно, про місце та час розгляду справи належно повідомлена за адресою останнього відомого місця проживання, зареєстрованої у встановленому законом порядку відповідно до п. 2 ч. 7 ст. 128 ЦПК України. Крім того, відповідач повідомлена про день та час судового розгляду справи шляхом публікації оголошення на веб-сторінці Миргородського міськрайонного суду Полтавської області, офіційного веб-порталу судової влади (а.с. 176, 179, 181, 183, 186).
В поданих на адресу суду письмових поясненнях від 01.04.2021 та 21.10.2021 ОСОБА_1 зазначала, що вимоги викладені у позовній заяві є безпідставними та такими, що не відповідають реальним обставинам виходячи з наступних підстав.
Умови та Правила надання банківських послуг, а також Тарифи банку вона як позичальник не підписувала та з ними не ознайомлена. З копій кредитних документів, які надавалися до позовної заяви на підтвердження укладення кредитного договору, АТ КБ «ПриватБанк» не подав до суду належних письмових доказів на підтвердження укладення з нею договору приєднання, який окрім заявки на кредитування від 06.05.2016 складався також із Умов та Правил надання банківських послуг. Виходячи із правової позиції Верховного Суду України у справі № 6-16цс15 Умови та Правила не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, якщо вони не містять підпису позичальника. Не встановлено наявність належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови та Правила розумів позичальник, підписуючи Заяву, а в оригіналах документів кредитної справи не має підпису відповідача на витягу з умов та правил надання банківських послуг та витягу з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна».
Надані позивачем до позовної заяви відскановані копії Витягу з «Умов та правил надання банківських послуг», Витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», а також Довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ОСОБА_1 , не продатовані, не прошиті та не скріплені мокрою печаткою Приватбанку, а отже не завірені належним чином, так як копія печатки та підпис голови правління на останній сторінці документу є незрозумілою відсканованою копією.
Крім того, її підпис про ознайомлення на вказаних Умовах та Витягу з Тарифів взагалі відсутній, що свідчить що вона не ознайомлювалась зі змістом даних документів. Позивач стверджує, що у анкеті-заяві клієнта, відповідач своїм підписом підтвердила, що їй надавалися для ознайомлення вищевказані Умови користування.
Проте не зрозуміло, які саме умови були доведені до її відома, адже підпис на анкеті-заяві є сумнівної якості, що викликає обґрунтовані підозри, а вказані умови не прошиті, не пронумеровані і неоформлені належним чином відповідно ДСТУ 4163-2003р., нема оригіналів підписів, печатки. Окрім того, у тексті анкети-заяви, яку позивач вважає кредитним договором, відсутні обов'язкові (суттєві) умови, передбачені законодавством для договору про надання споживчого кредиту, а саме: кредитний ліміт, детальний розпис сукупної вартості кредиту в грошовому виразі, право дострокового повернення кредиту, розмір річної відсоткової ставки за кредитом, яка відсоткова ставка застосовуватиметься, отже, відсутні обов'язкові умови договору, передбачені законодавством.
Умови та Правила надання банківських послуг відповідачем не підписані та не вказано, що саме ці Умови є додатком чи частиною конкретного договору чи заяви. На Умовах та Правилах користування банківською карткою та Довідці про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ОСОБА_1 відсутні будь-які відомості про їх прийняття та ознайомлення з ними Відповідача, а також затвердження їх посадовими особами Банку.
Також зазначала, що Умови та Правила користування банківською карткою банки періодично змінюють, це стосується і ПриватБанку.
У Анкеті-заяві зазначено, що собою являє Договір про надання банківських послуг і, що він складається із Анкети-заяви, Пам'ятки клієнта, Умов та правил надання банківських послуг та Тарифів банку.
Отже сама Анкета-заява без обов'язкових додатків не є договором, а тому не можна стверджувати, що він укладений. За таких обставин вважала, що позивачем не доведено факту укладання кредитного договору, оригінал якого у банку відсутній, та отримання нею кредитних коштів, a отже вона не може нести відповідальність за порушення умов договору.
Поряд з цим, на Витягу з Умов та правил надання банківських послуг та Витягу Тарифів на які посилається Позивач, взагалі не має будь-якого підпису, як не має підпису і Позивача. Копії документів, які надав позивач є не якісними, не чіткими та не читабельними, а тому не можливо ознайомитися з їх змістом. Це дає підстави сумніватися у наявності їх в оригіналі.
Звертала увагу суду, що подана позовна заява за підписом представника В. М. Дашко на підтвердження повноважень якого, надано копію довіреності № 3914-К-Н-О від 28.08.2012 року, не є належним документом, що посвідчує повноваження, оскільки є лише копією документу, яка не завірена належним чином у відповідності до вимог п.5.27 Національного стандарту України ДСТУ 4163-2003 «Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації», затвердженого наказом Держспоживстандарту України № 55 від 07.04.2003 року, оскільки не зазначено назви посади, ініціалів та прізвища особи, що засвідчила копію довіреності.
За таких обставин вважала, що доказів про підписання нею Анкети-Заяви, довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки та витягу з Умов та правил надання банківських послуг банком надано не було, а тому не доведено обставини, на які він посилається.
Позивач не надав підтверджуючий документ щодо видачі кредитних коштів у вигляді встановленого кредитного ліміту.
Вказувала, що з наданих розрахунків і позовних вимог не вбачається, яка сума і коли була видана. Але в будь-якому разі при встановленому ліміті у 7000,00 грн., сума тіла кредиту до стягнення - 26 659,83 грн. є завищеною. Будь-яких документів, які б підтверджували отримання відповідачем зазначеної суми кредиту надано не було. Також матеріали справи, не містять доказів отримання нею будь яких платіжних карток. А тому вважала, що розрахунок заборгованості, викладений АТ «КБ «ПриватБанк» не може підтверджувати існування боргу, так як він не є первинним обліковим бухгалтерським документом, не відповідає Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та відповідно не може підтверджувати існування тих чи інших операцій.
Копія Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку, яка додана до позовної заяви, не може підтверджувати наявність боргу, та є лише пропозицією укласти договір (офертою) в розумінні ЦК України і для укладення договору обов'язковим елементом процедури такого укладення є прийняття такої пропозиції (акцепт), відсутність якої підтверджується доданими до позовної заяви документами, що свідчить про відсутність договору між сторонами.
Умови та Правила надання банківських послуг не можуть підтверджувати факт існування боргу, так як в цих документах немає жодного посилання на відповідача, а також вони ним не підписані, що свідчить про те, що вони на нього не розповсюджуються.
Вважала, що в матеріалах справи відсутні бухгалтерські касові документи (заява на видачу готівки, видатковий касовий ордер, грошовий чек чи інші) у відповідності з розділом III інструкції «Про касові операції в банках України», затвердженої постановою Правління Національного банку України від 05.09.2003 року, чинний на час виникнення спірних правовідносин.
Позивачем не було надано документів, які б підтверджували отримання відповідачем 06.05.2016 року кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зокрема: документи, що свідчать про отримання нею кредитної картки банку та її банківські реквізити; виписка по рахунку з інформацією про зарахування коштів та встановлення кредитного ліміту.
Відповідно до наданих позивачем доказів, які знаходяться в матеріалах справи, позивачем не доведено обставини, на які він посилався, як на підставу своїх вимог, що Банк виконав свої зобов'язання за вказаним кредитним договором, щодо надання Позичальнику кредитних коштів, та що він має право вимоги до Відповідача.
Таким чином, вважала, що Банк в додатках до позовної заяви не надав документ, який би взагалі підтверджував, отримання, надання кредитних коштів, шляхом встановлення кредитного ліміту, адже на Довідці відсутній будь-який підпис, не має мокрих печаток, а тому не має підтвердження в якій сумі видавався кредит та чи взагалі видавався, оскільки такі документи не можуть братись до уваги.
При нарахуванні процентів застосовувались ставки, не передбачені умовами кредитного договору та про зміну яких позичальник не повідомлявся.
За змістом правової позиції, викладеній в постанові Верховного Суду України від 12 вересня 2012 року у справі № 6-57ц12 та постанові Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №489/9289/14-ц, в разі підвищення банком процентної ставки з'ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо. Боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові під розписку.
Проте матеріали справи не містять жодних доказів направлення та отримання відповідачем повідомлень про зміну відсоткової ставки. Згоди на підвищення відсоткової ставки з 30,00 % до 34,8, а потім до 43,2 % річних вона не надавала.
У разі підвищення банком процентної ставки з'ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо.
Згідно довідки АТ КБ «Приватбанк» про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на її ім'я, вбачається, що 06.05.2016 року відбувся старт карткового рахунку, а згодом неодноразова зміна кредитного ліміту.
Проте банком не було надано доказів про погодження з відповідачем у письмовій формі умов кредитного договору щодо збільшених відсотків за користування кредитними коштами, номер виданої кредитної картки, термін її дії, сума кредитного ліміту та з якими саме затвердженими Умовами і Правилами, тарифами вона ознайомлена та дала згоду. В додатках до позову відсутній документ в якому було б зазначено розмір кредитного ліміту. Крім того, у заяві позичальника процентна ставка не зазначена.
В даному разі Умови і правила надання банківських послуг та Тарифи Банку, відповідно до яких встановлена відповідальність Позичальника у разі невиконання/неналежного виконання своїх зобов'язань, не містять підпису відповідача. При цьому, позивач не надав належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів відповідач, підписуючи Договір, а також те, що Умови містили такі положення щодо пені і штрафних санкцій в момент підписання Договору, або в подальшому такі Умови не змінювались.
При цьому, у самій Анкеті-заяві про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг домовленості сторін щодо пені і штрафних санкцій немає. У зв'язку із цим, такі Умови і правила надання банківських послуг не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами Договору.
Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ "ПриватБанк" не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, а відтак позивач вправі вимагати захисту своїх прав - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Проте, позивач зобов'язаний підтвердити цю суму належними доказами.
Таким чином зазначала, що відсутність підпису відповідача на Умовах та правилах надання банківських послуг дозоляє банку надавати Умови в будь-якій редакції та стверджувати, що зазначені умови погоджені з відповідачем. Зазначення в заяві на видачу кредиту про ознайомлення відповідача з умовами надання кредиту, без ідентифікації самих умов, як таких, що погоджені, не може бути належним доказом ознайомлення та погодження саме з тією редакцією умов, на якій наполягає банк.
За таких обставин вважала, що позивачем не виконано обов'язку з доведення обставин, на які він посилається, як на підставу своїх позовних вимог, а тому суд повинен відмовити у задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення заборгованості в повному обсязі.
Крім того, відповідач подала заяву про застосування строків позовної давності стосовно стягнення суми боргу по кредитному договору виходячи з наступних підстав. Наявність належних і допустимих доказів, які б безспірно підтверджували, що Умови та правила містили збільшений строк позовної давності та її підпис відсутні. В анкеті-заяві від 06.05.2010 домовленості сторін щодо збільшення строку позовної давності немає. За таких обставин просила застосувати строки позовної давності до вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 06.05.2016 у розмірі 37819,53 грн.
В зв'язку з неявкою в судове засідання сторін, відповідно до ст. 247 ч. 2 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши та проаналізувавши письмові докази по справі, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 - відповідач за позовом - звернулася до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з метою отримання банківських послуг у зв'язку з чим підписала анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку без номера від 06.05.2016 року згідно якої отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
До кредитного договору банк додав Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, що розміщені на сайті www.privatbank.ua. та витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна».
Згідно з наданим банком розрахунком станом на 23.11.2020 заборгованість відповідача за кредитним договором становить 37819,53грн., з яких: 26659,83 грн. - заборгованість за тілом кредита, в т. ч.: 0,00 грн. - заборгованість за поточним тілом кредита, 26659,83 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредита; 0,00 грн. - заборгованість за нарахованим відсотками; 11159,70 грн. - заборгованість за простроченими відсотками; 0,00 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України; 0,00 грн. - нарахована пеня; 0,00 грн. - нараховано комісії, яку позивач просить стягнути з відповідача на свою користь та судові витрати в розмірі 2270,00 грн.
Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Виходячи з положень ч. 1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір і процентів, їх розмір визначається на рівні облікової вставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісячно до дня повернення позики.
Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Положеннями ч. 1, 2 ст. 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
У заяві позичальника від 06 травня 2016 року процентна ставка сторонами не узгоджена.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема, заборгованість за простроченими відсотками за користування кредитом.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 06.05.2016, посилався на «Умови та правила надання банківських послуг», «Тарифи Банку», які розміщені на банківському сайті: www.privatbank.ua., як невід'ємні частини спірного договору.
Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, їх розміри і порядок нарахування та інші умови.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Тарифи та витяг з Умов і правил розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15).
В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua.) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (06.05.2016) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (20.01.2021), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила надання банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін, скріпленої їхніми підписами, про сплату процентів за користування кредитними коштами, пені та комісії за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та правил не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Відповідно до ч. 6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору та щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які містяться в матеріалах даної справи не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 06.05.2016 шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.
Конституційний Суд України у Рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина України ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року №543/96-В "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно - правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.
Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем АТ КБ "ПриватБанк" дотрималося вимог, передбачених ч. 2 ст. 11 ЗУ "Про захист прав споживачів" про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.
Такі висновки, відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19, яка в силу ст. 263 ЦПК України повинна бути врахована при застосуванні судами аналогічних норм права.
З вищенаведених обґрунтувань суд не може взяти до уваги твердження відповідача про відсутність підтвердження щодо отримання кредитних коштів, а саме у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок та в певному розмірі, оскільки зарахування та користування ОСОБА_1 грошовими коштами підтверджується розрахунком заборгованості за договором б/н від 06.05.2016 (а.с. 6-11), довідкою про видані кредитні картки на підставі укладеного кредитного договору б/н між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 (а.с. 12), довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитною карткою (а.с. 13), а також випискою за договором б/н станом на 25.11.2020 (а.с. 74-82).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, суд прийшов до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші заперечення відповідача щодо необґрунтованості та безпідставності заявлених позовних вимог, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Крім того, відповідачем по справі заявлено вимогу про застосування позовної давності (а.с.152).
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України).
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п'ята статті 261 ЦК України).
Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (частина перш статті 259 ЦК України).
Згідно із частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
З позовною заявою про стягнення заборгованості за кредитним договором до ОСОБА_1 АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду 20.01.2021, яка датована 25.11.2020.
Відповідно до виписки за договором № б/н станом на 25.11.2020 останнє поповнення карти готівкою відбулося 07.08.2019 (а.с.74).
Тому твердження відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності для звернення до суду спростовується долученим до матеріалів справи розрахунком, відповідно до якого відповідач здійснив останнє внесення коштів на погашення заборгованості 19.10.2020 (а.с. 11-12).
З встановлених судом обставин, вбачається, що позивач звернувся до суду в межах строків позовної давності, тому відсутні підстави для застосування наслідків пропуску строку позовної давності.
За таких обставин суд приходить до висновку, що підлягає стягненню із відповідача на користь позивача заборгованість по кредиту на загальну суму 26659,83 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту - 26659,83 грн., в т.ч.: 0,00 грн. - заборгованість за поточним тілом кредиту, 26659,83 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту.
Отже, в задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення з відповідача заборгованості за нарахованими відсотками 0,00 грн., заборгованості за простроченими відсотками 11159,70 грн., заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України 0,00 грн., нарахованої пені 0,00 грн., нарахованої комісії 0,00 грн. необхідно відмовити.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню, тому необхідно стягнути з відповідача на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 26659 (двадцять шість тисяч шістсот п'ятдесят дев'ять) гривень 83 копійки, станом на 23.11.2020.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду позивачем був сплачений судовий збір у сумі 2270 грн., а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати за сплату судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (позовні вимоги підлягають задоволенню на 26659,83 грн.*100% : 37819,53 грн. ціни позову = 70 %, тобто 70 % від ціни позову 70 % *2270 грн. :100%), що складає 1589 грн (а.с. 1, 96).
Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 81, 82, 89, 141, 263-265, 354 ЦПК України, ст.ст. 526, 527, 530, 551, 554, 610, 623, 651, 1049 ЦК України, суд,
Позовні вимоги Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк заборгованість по кредитному договору без номера від 06.05.2016 в розмірі 26659 (двадцять шість тисяч шістсот п'ятдесят дев'ять) гривень 83 копійки, станом на 23 листопада 2020 року.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» 1589 (одну тисячу п'ятсот вісімдесят дев'ять) гривень 00 копійок судових витрат.
В іншій частині позовних вимог про стягнення заборгованості по відсоткам, відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасники справи:
Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (р/р НОМЕР_1 , МФО 305299, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження юридичної особи: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д).
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка м. Миргород Полтавської області, останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Повне судове рішення складено 06 травня 2022 року.
Суддя: В. М. Куцин