Номер провадження: 22-ц/813/3787/22
Номер справи місцевого суду: 522/18641/18
Головуючий у першій інстанції Донцов Д. Ю.
Доповідач Дришлюк А. І.
Категорія: 19
05 травня 2022 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Дришлюка А.І., суддів Драгомерецького М.М., Громіка Р.Д.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у м. Одесі справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 07 грудня 2020 року у справі за позовом Об'єднання співвласників «СІМЕКС» багатоквартирних будинків № АДРЕСА_1 , АДРЕСА_1 , АДРЕСА_1 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті житлово-комунальних послуг, -
23 жовтня 2018 року до Приморського районного суду м. Одеси звернулося Об'єднання співвласників «СІМЕКС» багатоквартирних будинків № АДРЕСА_1 , АДРЕСА_1 , АДРЕСА_1 із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті житлово-комунальних послуг за період з 02.08.2017 року по 29.06.2018 року в сумі 80987,79 грн основного боргу, інфляційних витрат 3820,91 грн, 3% річних 1293,67 грн, загалом - 86102,37 грн (т. 1, а.с. 3-8).
07 грудня 2020 року рішенням Приморського районного суду м. Одеси позовну заяву Об'єднання співвласників «СІМЕКС» багатоквартирних будинків № АДРЕСА_1 , АДРЕСА_1 , АДРЕСА_1 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Об'єднання співвласників «СІМЕКС» багатоквартирних будинків АДРЕСА_1 , АДРЕСА_1 , АДРЕСА_1 заборгованість по оплаті за житлово-комунальні послуги за період з 02.08.2017 року по 29.06.2018 року в розмірі 86102 грн 37 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Об'єднання співвласників «СІМЕКС» багатоквартирних будинків АДРЕСА_1 , АДРЕСА_1 , АДРЕСА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 861 грн 02 коп., та судові витрати з оплати витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8108 грн 00 коп (т. 2, а.с. 5-13).
23 липня 2021 року Одеським апеляційним судом отримано апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 07 грудня 2020 року. Апелянт вважає, що оскільки законодавством визначено, що затвердження щорічного кошторису, визначення порядку сплати, переліку та розміру внесків та платежів співвласників є виключною компетенцією загальних зборів співвласників, без права передоручення, а рішення загальних зборів є обов'язковими до виконання, то єдиним та допустимим доказом щодо наявності заборгованості зі сплати внесків є саме рішення загальних зборів, на якому співвласниками було прийнято рішення щодо затвердження щорічного кошторису, порядку сплати, переліку та розмірів внесків та платежів. Апелянт зазначає, що позивачем як доказ заборгованості було надано до суду копію протоколу загальних зборів від 28.10.2014 року та копії фінансово-особового рахунку, карток нарахувань, картку рахунку. Щодо посилання судом першої інстанції, як на належні та допустимі докази, на картки нарахувань, апелянт вказує, що дані картки не відповідають вимогам належності і допустимості доказів, оскільки не містять дати документу, не встановлено особу, підписом якої завірені зазначені картки та не вказано необхідних реквізитів. Тому, апелянт просить скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 07 грудня 2021 року та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю (т. 2, а.с. 21-24).
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Апеляційне провадження за скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 07 грудня 2020 року у справі за позовом Об'єднання співвласників «СІМЕКС» багатоквартирних будинків АДРЕСА_1 , АДРЕСА_1 , АДРЕСА_1 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті житлово-комунальних послуг було відкрито в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи.
Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.
З врахуванням недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 14, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду справи в строки, передбачені національним законодавством, судом апеляційної інстанції було здійснено розгляд справи з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило затягування розгляду справи по незалежним від суду причинам.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали цивільної справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що обов'язок утримання майна виникає у співвласників багатоквартирного будинку безпосередньо з актів цивільного законодавства. Витрати на утримання спільного майна у багатоквартирному будинку розподіляються між співвласниками пропорційно до їх часток співвласника незалежно від факту використання ними належного їм нежитлового приміщення та спільного майна, а також членства в об'єднанні співвласників багатоквартирного будинку. При цьому, суд першої інстанції вказав на те, що відповідач не був позбавлений можливості брати участь у формуванні цін та тарифів, що кореспондується з положеннями ч. 4 ст. 319 ЦК України, якою визначено, що власність зобов'язує. Суд першої інстанції вважав, що незатвердження загальними зборами ОСББ «СІМЕКС» розміру внесків за зміненими на державному рівні тарифами на окремі складові (електричну енергію, природний газ, водовідведення, мінімальну заробітну плату) за наявності загальновідомої інформації про вартість житлово-комунальних послуг не спростовує той факт, що ОСОБА_1 безперешкодно отримував такі послуги та частково здійснював за них оплату. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСББ «СІМЕКС», яке створено власниками квартир в житловому комплексі багатоквартирних будинків із метою управління і забезпечення експлуатації нерухомого майна, фактично здійснювало управління житловим будинком відповідача та несло витрати по його утриманню, а відповідач, який є власником нерухомості у цьому будинку, не відмовлявся від вказаних послуг, отримував їх, проте несвоєчасно та не в повному розмірі оплачував їх вартість, а тому наявні підстави для стягнення заявленої позивачем заборгованості (т. 2, а.с. 11-12).
Апеляційний суд, відхиляючи апеляційну скаргу, вважає за потрібне зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_1 є власником реконструйованої квартири за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 468 кв. м (т. 1, а.с. 29-34).
З матеріалів справи також вбачається, що багатоквартирний будинок, у якому розташована квартира відповідача, є частиною житлового комплексу ОСББ «СІМЕКС» створеного власниками квартир та нежилих приміщень багатоквартирних будинків АДРЕСА_1 , АДРЕСА_1 , АДРЕСА_1 для обслуговування будинків та забезпечення прав співвласників спільного майна (т. 1, а.с. 38-42).
Житловий комплекс перебуває в управлінні ОСББ «СІМЕКС» з 16.10.2000 року, про що надано Акт приймання-передачі житлового комплексу від 16.10.2000 року, картка балансового субрахунку 025 «майно у довічному управлінні», бухгалтерська довідка від 14.11.2013 року (т. 1, а.с. 57-61).
Відповідно до розрахунку позивача за період з 02.08.2017 року по 29.06.2018 року відповідачу нараховано до сплати загалом 142988,60 грн за спожиті житлово-комунальні послуги, в тому числі:
- витрати на утримання будинку і прибудинкової території - 3191,76 грн;
- спожита електроенергія - 29633,02 грн;
- опалення - 48935,18 грн;
- ремонтний фонд - 2751 грн;
- паркінг 3417 грн;
- витрати на обслуговування димо-вент-каналів - 30,91 грн;
- витрати на проведення дератизації і дезінсекції 277,97 грн;
- підігрів води в літній період 2873,52 грн;
- фонд заробітної плати (з податками) 27299,38 грн;
- витрати на послуги охорони - 1786,82 грн;
- витрати на обслуговування артезіанської свердловини і водопідготовку - 3186,59 грн.,
- витрати на водовідведення 2738,78 грн;
- податок на землю та надра 164,78 грн;
- витрати на вивіз сміття 458,15 грн;
- витрати на електричну енергію місць загального користування - 12870 грн;
- витрати на технічне обслуговування ліфтів 669,24 грн;
- гаряча вода 12255,48 грн;
- витрати на забезпечення роботи об'єднання 350,02 грн.
При цьому, позивач вказував на те, що з нарахованої за період з 02.08.2017 року по 29.06.2018 року до сплати суми 142988,60 грн, відповідачем сплачено 62000,81 грн, залишок до сплати 80987,79 грн (т. 1, а.с. 5-6).
Відповідно до ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (який був чинний, на момент виникнення спірних правовідносин) житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил;
балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.
виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору;
виробник - суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги;
власник приміщення, будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - власник) - фізична або юридична особа, якій належить право володіння, користування та розпоряджання приміщенням, будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд, зареєстроване у встановленому законом порядку;
внутрішньобудинкові системи - мережі, арматура на них, прилади та обладнання, засоби обліку та регулювання споживання житлово-комунальних послуг, які знаходяться в межах будинку, споруди.
Статтею 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (який був чинний, на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо - та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньо будинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньо будинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
Згідно з положеннями ст. 19 цього Закону відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.
Відповідно до ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (який був чинний, на момент виникнення спірних правовідносин) споживач зобов'язаний: 1) укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору; 2) своєчасно вживати заходів щодо усунення виявлених неполадок, пов'язаних з отриманням житлово-комунальних послуг, що виникли з власної вини; 3) забезпечувати цілісність засобів обліку комунальних послуг та не втручатися в їх роботу; 4) за власний рахунок ремонтувати та міняти санітарно-технічні прилади і пристрої, обладнання, що вийшли з ладу з його вини; 5) оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом; 6) дотримуватися правил пожежної і газової безпеки, санітарних норм; 7) допускати у приміщення, будинки і споруди представників виконавця/виробника в порядку, визначеному законом і договором, для ліквідації аварій, усунення неполадок санітарно-технічного та інженерного обладнання, його встановлення і заміни, проведення технічних і профілактичних оглядів та перевірки показників засобів обліку; 8) дотримуватися вимог житлового та містобудівного законодавства щодо здійснення ремонту чи реконструкції приміщень або їх частин, не допускати порушення законних прав та інтересів інших учасників відносин у сфері житлово-комунальних послуг; 9) своєчасно проводити підготовку жилого будинку, помешкання (в якому він проживає або яке належить йому на праві власності) та його технічного обладнання до експлуатації в осінньо-зимовий період; 10) у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги сплачувати пеню у встановлених законом чи договором розмірах.
Відповідно до ч. 1 ст. 385 ЦК України власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків).
Згідно зі ст. 4 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» Об'єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.
Основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання.
Відповідно до ст. 22 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» для забезпечення утримання та експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у такому будинку, включаючи поточний ремонт, утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, водопостачання та водовідведення, теплопостачання і опалення, вивезення побутових відходів, об'єднання за рішенням загальних зборів має право:
- задовольняти зазначені потреби самостійно шляхом самозабезпечення;
- визначати управителя, виконавців окремих житлово-комунальних послуг, з якими усі співвласники укладають відповідні договори;
- виступати колективним споживачем (замовником) усіх або частини житлово-комунальних послуг.
Так, на засіданні загальних зборів ОСББ «СІМЕКС» від 29 жовтня 2014 року співвласниками ОСББ «СІМЕКС» було прийнято рішення про оплату з листопада 2014 року комунальних платежів за поточний місяць до 10 числа (т. 1, а.с. 64).
У позові позивач вказував на те, що відповідач сплачує вартість житлово-комунальних послуг не в повному розмірі - з власного розрахунку по 156,4 кв. м загальної площі, в той час як зобов'язаний був сплачувати - з розрахунку по 468,0 кв. м загальної площі квартири (т. 1, а.с. 5), а тому за вказаний позивачем період виникла заборгованість за сплату комунальних платежів у розмірі 80987,79 грн. Також, з урахуванням неналежного виконання зобов'язань зі сплати комунальних послуг позивач просив стягнути інфляційні витрати 3820,91 грн та 3% річних 1293,67 грн (т. 1, а.с. 8).
Відповідно до ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За відсутності оформлених договірних відносин, але в разі прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати отриманих житлово-комунальних послуг на боржника покладається відповідальність, передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України.
На підтвердження заявленої заборгованості, окрім розрахунку, позивачем надано ціни/тарифи на послуги з утримання будинку та прибудинкової території, тарифи на послуги з прибирання прибудинкової території та сходинкових кліток, тарифи на послуги садівника, а також з технічного обслуговування ліфтів, внутрішньо будинкових систем: гарячого і холодного водопостачання, водовідведення, теплопостачання, зливної каналізації та інші (т. 1, а.с. 68-79), а також картки здійснених нарахувань за борговий період (т. 1, а.с. 16-28).
За положеннями ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на викладене, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що відповідачем не було надано доказів на спростування наявної заборгованості, а також розрахунку наявної заборгованості та доказів на погашення заборгованості, яка утворилася у зв'язку із неналежним виконанням зобов'язань з оплати наданих послуг. Апеляційний суд зауважує, позиція сторони-апелянта не може грунтуватись виключно на бездоказовому запереченні обставин, на які посилається інша сторона.
Апеляційний суд вважає за потрібне зазначити, що Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Ruiz Torija v. Spain, серія А, №303-А, параграфи 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною. Більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).
Таким чином, оскільки доводи апеляційної скарги не спростували правильних висновків суду першої інстанції, апеляційний суд на підставі ст. 375 ЦПК України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 07 грудня 2020 року - залишити без змін.
Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з моменту її підписання та подальшому оскарженню не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду А.І. Дришлюк
Р.Д. Громік
М.М. Драгомерецький
05.05.2022 року м. Одеса