Номер провадження: 22-ц/813/5477/22
Номер справи місцевого суду: 495/3760/19
Головуючий у першій інстанції Боярський О. О.
Доповідач Дришлюк А. І.
Категорія: 57
05 травня 2022 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Дришлюка А.І., суддів Драгомерецького М.М., Громіка Р.Д.,
при секретарі судового засідання Бондаренко Ю.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 14 квітня 2020 року по цивільній справі за позовом першого заступника керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури Одеської області до Затоківської селищної ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: виконавчий комітет Білгород-Дністровської міської ради, ТОВ «Укрбудінвест» про визнання незаконним рішення, визнання недійсним свідоцтв про право власності на земельні ділянки, -
26 квітня 2019 року на адресу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області надійшла позовна заява виконувача обов'язків першого заступника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури стосовно визнання незаконним рішення, визнання недійсним свідоцтв про право власності на земельні ділянки. В обґрунтування позовних вимог зазначав, що рішенням Затоківської селищної ради від 29.12.2014 року № 2748 було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок для індивідуального дачного будівництва. На підставі зазначеного рішення селищної ради реєстраційною службою Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції в Одеській області видано свідоцтва права власності на нерухоме майно та прийнято рішення про державну реєстрацію права власності, а саме: ОСОБА_5 свідоцтво про право власності серії НОМЕР_1 , індексний номер 32629462 від 23.01.2015 року; ОСОБА_6 свідоцтво про право власності серії НОМЕР_2 , індексний номер 32625495 від 23.01.2015 року; ОСОБА_7 свідоцтво про право власності, індексний номер 32641129 від 24.01.2015 року, ОСОБА_8 свідоцтва про право власності. Індексний номер 32641531 від 21.01.2015 року; ОСОБА_9 свідоцтва про право власності серії НОМЕР_3 , індексний номер 3264172 від 24.01.2015 року; ОСОБА_3 свідоцтво про право власності серії НОМЕР_3 , індексний номер 33092386 від 03.02.2015 року; ОСОБА_4 свідоцтво про право власності серії НОМЕР_3 , індексний номер 32643070 від 24.01.2015 року; ОСОБА_10 свідоцтво про право власності серії НОМЕР_4 , індексний номер 33094335 від 03.02.2015 року; ОСОБА_11 свідоцтво про право власності серії НОМЕР_5 , індексний номер 33096699 від 03.02.2015 року; ОСОБА_12 свідоцтво про право власності серії НОМЕР_6 , індексний номер 33210113 від 05.02.2015 року; ОСОБА_13 свідоцтво про право власності серії НОМЕР_7 , індексний номер 33204484 від 05.02.2015 року; ОСОБА_14 свідоцтво про право власності серії НОМЕР_8 , індексний номер 32407728 від 19.01.2015 року; ОСОБА_15 , свідоцтво про право власності серії НОМЕР_9 , індексний номер 33213335 від 05.02.2015 року; ОСОБА_16 свідоцтво про право власності серії НОМЕР_10 , індексний номер 33202726 від 05.02.2015 року; ОСОБА_17 свідоцтво про право власності серії НОМЕР_11 , індексний номер 32629837 від 23.01.2015 року; ОСОБА_18 свідоцтво про право власності серії НОМЕР_12 , індексний номер 32629781 від 23.01.2015 року; ОСОБА_19 свідоцтво про право власності серії НОМЕР_13 . Індексний номер 32629700 від 23.01.2015 року; ОСОБА_20 свідоцтво ро право власності серії НОМЕР_14 , індексний номер 32635098 від 24.01.2015 року; ОСОБА_21 свідоцтво про право власності, індексний номер 32573296 від 22.01.2015 року. Позивач стверджує, що рішення Затоківської селищної ради від 29.12.2014 року № 2748 має бути визнано судом незаконним, а свідоцтва про право власності - визнані недійними, оскільки відведення наданих у власність земельних ділянок для індивідуального дачного будівництва не відповідає наявній містобудівній документації, що є грубим порушенням приписам земельного та містобудівного законодавства. Разом з тим, позивач зазначає, що як встановлено перевіркою, Генеральним планом смт Затока, затвердженим рішенням Затоківської селищної ради від 25.02.2005 року № 1461, взагалі не передбачено відведення земель під індивідуальне дачне будівництво на вказаній території смт. Затока, м. Білгород-Дністровського, Одеської області. Згідно викопіювання з Генерального плану смт. Затока, виконаного архітектором Затоківської селищної ради Майченко А.Г., зазначена територія визначена як землі рекреаційних установ. Крім того, рішенням Затоківської селищної ради від 04.06.2008 року № 219 товариству з обмеженою відповідальністю «Укрбудінвест» затверджено містобудівне обґрунтування на розміщення пляжно-розважального комплексу у Лиманському районі смт Затока, згідно з яким вказана земельна ділянка загальною площею 4,437 га, що розташована на відстані 70-110 метрів від урізу води у Лиманському районі смт Затока біля земельної ділянки, що знаходиться у користуванні ТОВ «Укрбудінвест», передбачена для розміщення пляжно-розважального комплексу згідно містобудівних норм (т. 1, а.с. 2-72).
Ухвалою від 14.11.2016 року провадження по вказаній справі було відкрито.
23.04.2019 року буда постановлена ухвала про роз'єднання справ, виділено у самостійне провадження позовні вимоги першого заступника керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури Одеської області до Затоківської селищної ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: виконавчий комітет Білгород-Дністровської міської ради, ТОВ «Укрбудінвест» про визнання незаконним рішення, визнання недійсним свідоцтв про право власності на земельні ділянки (т. 1, а.с. 74-77).
10.04.2020 року на адресу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області надійшла заява виконувача обов'язків керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури про забезпечення позову, в якій просив накласти арешт на земельні ділянки:
- площею 0,0907 га для індивідуального дачного будівництва по АДРЕСА_1 (кадастровий номер 5110300000:02:005:0067);
- площею 0,0907 га для індивідуального дачного будівництва по АДРЕСА_2 (кадастровий номер 5110300000:02:005:0075);
- площею 0,0907 га для індивідуального дачного будівництва по АДРЕСА_3 (кадастровий номер 5110300000:02:005:0068).
Зазначаючи, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на вказані об'єкти нерухомого майна істотно ускладнить чи навіть унеможливить виконання рішення суду про визнання недійсним свідоцтво про право власності та ускладнить можливість поновлення порушених інтересів територіальної громади смт Затока (т. 1, а.с. 194-196).
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 14.04.2020 року вищезазначену заяву про забезпечення було задовлено (т. 1, а.с. 201-204).
Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просить суд оскаржувану ухвалу скасувати та постановити нову, якою в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги зазначав, що заява Білгород-Дністровської місцевої прокуратури про забезпечення позову не містить належних обґрунтувань та в свою чергу доказів на підтвердження необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення у спосіб, заявлений прокурором, посилання прокуратури у заяві лише на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволенні відповідної заяви. Апелянт також зазначає, що відповідна правова позиція міститься також в постанові Верховного Суду від 22.11.2018 року у справі № 752/6255/18 (т. 3, а.с. 5-13).
14 лютого 2022 року канцелярією Одеського апеляційного суду зареєстрована апеляційна скарга ОСОБА_4 на ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 14 квітня 2020 року про забезпечення позову. Апелянт не погоджується з оскаржуваною ухвалою та вважає помилковими висновки суду першої інстанції, що викладені в оскаржуваній ухвалі. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що заява Білгород-Дністровської місцевої прокуратури про забезпечення позову не містить належних обґрунтувань та в свою чергу доказів на підтвердження необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення у спосіб, заявлений прокурором, посилання прокуратури у заяві лише на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволенні відповідної заяви. Апелянт також зазначає, що відповідна правова позиція міститься також в постанові Верховного Суду від 22.11.2018 року у справі № 752/6255/18. Разом з тим, апелянт наголошує на тому, що наявність або відсутність обтяження на нерухоме майно, належне відповідачам, жодним чином не вплине на виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог, оскільки, як зазначає апелянт, зміст позовних вимог має немайновий характер, їх виконання не має відношення щодо належності земельних ділянок, на які накладено арешт, тій чи іншій особі, тобто, на думку апелянта, факт незаконності рішення Затоківської селищної ради не пов'язаний із можливим відчуженням земельних ділянок. Апелянт просила поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 14 квітня 2020 року про забезпечення позову, в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.
03.05.2022 року Одеська обласна прокуратура надіслала відзив, в якому зазначила, що оскаржувана ухвала відповідає нормам процесуального права, є законною та обґрунтованою. Позивач зауважує, що в рамках даної справи невжиття заходів забезпечення позову може унеможливити виконання рішення суду про визнання незаконним рішення, визнання недійсним свідоцтв про право власності на земельні ділянки та ускладнить можливість поновлення інтересів держави, оскільки існує вірогідність, що невжиття таких заходів спричинить несумлінні дії приватних осіб щодо подальшого відчуження земельних ділянок на користь добросовісних набувачів, що має наслідком ініціювання нових судових спорів з останніми. Позивач зазначає, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Тому позивач просить залишити без змін оскаржувану ухвалу.
24.03.2022 від представника апелянтів надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності апелянтів. Сторони в судове засідання не з'явились, про час та місце судового засідання повідомлялись належним чином, клопотання про розгляд справи в режимі відеоконференції до суду не подавали. Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Оскільки учасники провадження висловили свої позицію та доводи в апеляційних скаргах та відзиві, враховуючи предмет апеляційного оскарження, апеляційний суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали цивільної справи, доводи апеляційних скарг, апеляційний суд дійшов до висновку, що апеляційні скарги підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що предметом розгляду даної справи є правомірність набуття відповідачами вказаних земельних ділянок, а саме позивач заявив вимоги про визнання незаконним рішення Затоківської селищної ради № 2748 від 29.12.2014 року та визнання недійсними Свідоцтва про право власності відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . Відповідачі позовні вимоги не визнають, відстоюють свої майнові права на спірні ділянки. Існування арешту на спірне нерухоме майно, який був накладений в межах кримінального провадження, забезпечує належне виконання рішення суду у майбутньому у разі задоволення позову. Саме тому суд заяву позивача про забезпечення позову вирішив задовольнити, оскільки з моменту скасування заходів забезпечення кримінального провадження існує ризик невиконання рішення по дійсній цивільній справі.
Апеляційний суд частково задовольняючи апеляційні скарги звертає увагу на таке.
Законність та обґрунтованість процесуального рішення суду першої інстанції перевіряється з врахуванням фактичних обставин, які мають значення та існують на момент його постановлення.
За обставинами даної справи предметом позову є матеріально-правові вимоги позивача - першого заступника керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури Одеської області до відповідачів Затоківської селищної ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання незаконним рішення Затоківської селищної ради № 2748 від 29.12.2014 року та визнання недійсними Свідоцтва про право власності.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті ? це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
В п. 4 пленуму Верховного суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» містить роз'яснення стосовно розгляду судами справ про забезпечення позову, та зазначає, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Інститут забезпечення позову, за своєю суттю, повинен слугувати гарантією для забезпечення виконання судового рішення, у випадку задоволення позову, в майбутньому, та, усунення можливих майбутніх перешкод його виконання. При цьому необхідно враховувати, що ухвалення відповідного рішення, серед іншого, повинно мати законну та виправдану мету. Вказане означає, що застосування відповідного заходу забезпечення позову має бути належним чином вмотивовано та підтверджено відповідними доказами.
Звертаючись до суду з заявою про забезпечення позову позивач посилався на те, що в провадженні Суворовського районного суду м. Одеси знаходиться справа № 520/7114/16-к за обвинуваченням ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 . По даній кримінальній справі було вжито заходи забезпечення кримінального провадження шляхом накладення арешту на ряд земельних ділянок, у тому числі на земельні ділянки які є предметом розгляду даної цивільної справи, позивачу стало відомо, що розгляд кримінальної справи № 520/7114/16-к завершується тому вжиті заходи кримінального провадження будуть скасовані. Вказані обставини були враховані судом першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали.
Як вбачається з інформації в Єдиному державному реєстрі судових рішень в рамках кримінального провадження № 12014160000001104 від 13.11.2014 ухвалою слідчого судді від 24.11.2015 в справі № 520/15640/15-к був накладений арешт на земельні ділянки, в тому числі з кадастровими номерами: 5110300000:02:005:0067; 5110300000:02:005:0075; 5110300000:02:005:0068.
Тобто, на момент постановлення оскаржуваної ухвали про застосування заходів забезпечення позову 14.04.2020, арешт на земельні ділянки, накладений ухвалою слідчого судді від 24.11.2015 був чинний. Арешти на земельні ділянки були скасовані ухвалами лише 21.01.2022 року.
Приймаючи ухвалу про задоволення вимог заявника та вжиття відповідних заходів забезпечення позову суд повинен повно та всебічно дослідити матеріали справи, встановити всі обставини, які мають значення для вирішення відповідного питання, навести обґрунтовані мотиви, які можуть свідчити про існування загрози невиконання або утруднення виконання рішення суду в майбутньому. При цьому, суд повинен керуватися реальними, а не уявними мотивами формуючи відповідні висновки щодо суті вимог заявника та приймаючи ухвалу щодо застосування/відмови в застосуванні відповідного заходу забезпечення позову.
Разом з тим, за обставинами даної справи суд першої інстанції, приймаючи оскаржувану ухвалу належним чином не встановив та не дослідив обставини, які мають значення для справи, не оцінив процесуальну ситуацію, яка склалася (застосування заходів забезпечення позову 14.04.2020 фактично відбулося в період дії арешту, накладеного 24.11.2015), не надав належної оцінки доводам позивача-заявника, на підставі яких він звернувся до суду з заявою про забезпечення позову, не навів обґрунтованих мотивів, на підставі яких дійшов відповідного висновку, обмежившись при цьому формальним посиланням на існування загрози невиконання або утруднення виконання рішення суду в майбутньому та фактично на момент прийняття відповідного рішення дійшов передчасних висновків по заявленому процесуальному питанню. В зв'язку з наведеним, оскільки відповідні доводи апелянтів знайшли своє часткове підтвердження, апеляційний суд частково задовольняє апеляційні скарги. При цьому, апеляційний суд роз'яснює позивачу право на повторне звернення до суду з заявою про забезпечення позову з наведенням обґрунтованих мотивів та з врахуванням фактичних обставин справи.
Інші доводи апеляційних скарг не знайшли свого підтвердження та не спростовують висновків суду першої інстанції. Апеляційний суд також зазначає, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі Проніна проти України від 18 липня 2006 року п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Таким чином, оскільки доводи апеляційних скарг знайшли своє часткове підтвердження, а суд першої інстанції на момент постановлення оскаржуваної ухвали не перевірив та не врахував всі обставини, які мають значення та дійшов передчасних висновків по суті вирішення процесуального питання, апеляційний суд на підставі ст. 376 ЦПК України частково задовольняє апеляційні скарги, скасовує прийняту ухвалу, та приймає нову про відмову в задоволенні заяви про застосування заходів забезпечення позову.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд,
Апеляційні скарги ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - задовольнити частково.
Ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 14 квітня 2020 року - скасувати, постановити нову ухвалу, якою заяву заяву Білгород-Дністровської місцевої прокуратури про забезпечення позову залишити без задоволення.
Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Судді Одеського апеляційного суду А.І. Дришлюк
Р.Д. Громік
М.М. Драгомерецький
05.05.2022 року м. Одеса