Номер провадження: 22-ц/813/3304/22
Номер справи місцевого суду: 496/1551/19
Головуючий у першій інстанції Буран В. М.
Доповідач Дришлюк А. І.
Категорія: 57
05 травня 2022 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Дришлюка А.І., суддів Драгомерецького М.М., Громіка Р.Д.,
при секретарі судового засідання Павлючук Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 27 квітня 2021 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , КП «Бюро Технічної Інвентаризації» ОМР, Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області, третя особа: Державний реєстратор відділу надання адміністративних послуг виконавчого комітету Визирської сільської ради Лиманського району Одеської області - Заїка Леся Олександрівна про скасування рішення державного реєстратора, стягнення витрат на оплату правничої допомоги адвоката та судового збору, -
24 квітня 2021 року ОСОБА_3 звернулась до Біляївського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_1 , КП «Бюро Технічної Інвентаризації» ОМР, Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області, третя особа: Державний реєстратор відділу надання адміністративних послуг виконавчого комітету Визирської сільської ради Лиманського району Одеської області - Заїка Леся Олександрівна. Свої вимоги обґрунтовувала тим, що Державний реєстратор Заїка Л.О. 28.04.2017 року на підставі свідоцтва про право власності зареєструвала об'єкт нерухомого майна на праві приватної власності за ОСОБА_1 , а саме садовий будинок. Вказувала, що державний реєстратор повинна була витребувати з БТІ копію свідоцтва про право власності на об'єкт нерухомого майна, на підставі якого БТІ проводили державну реєстрацію, i пересвідчитись, що БТІ дійсно проводило державну реєстрацію. Однак, вказані вимоги виконані не були та було проведено незаконну державну реєстрацію права власності. Отже, вважала, що рішення державного реєстратора є незаконним та таким, що підлягає скасуванню. Крім того, просила стягнути витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 5000 гривень та судові витрати (т. 1, а.с. 2-12).
27 квітня 2021 року рішенням Біляївського районного суду Одеської області позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , КП «Бюро Технічної Інвентаризації» ОМР, Нерубайська сільська рада Біляївського району Одеської області, третя особа: Державний реєстратор відділу надання адміністративних послуг виконавчого комітету Визирської сільської ради Лиманського району Одеської області - Заїка Леся Олександрівна про скасування рішення держаного реєстратора, стягнення витрат на оплату правничої допомоги адвоката та судового збору задоволено повністю. Скасовано рішення Державного реєстратора Визирської сільської ради Лиманського району Одеської області Заїки Лесі Олександрівни, номер запису про право власності 20235533, дата та час реєстрації 28.04.2017 року о 14:15:18 год, щодо реєстрації права власності на нерухоме майно за ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 . Стягнуто з ОСОБА_1 , КП «Бюро Технічної Інвентаризації» ОМР та Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області на користь ОСОБА_3 судовий збір у сумі 768,40 грн та судові витрати у сумі 5000 грн, а всього 5768,40 грн по 1922,80 грн з кожного (т. 2, а.с. 76-83).
01 червня 2021 року представником ОСОБА_1 направлено засобами поштового зв'язку апеляційну скаргу на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 27 квітня 2021 року. Апелянт не погоджується з оскаржуваним рішенням та зазначає, що право власності на спірне нерухоме майно, а саме садовий будинок, зареєстроване організацією технічної інвентаризації 21.06.1995 року, вказане також, як зазначає апелянт, підтверджується відміткою на свідоцтві про право власності від 19.11.1997 року та довідкою КП «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради від 12.04.2017 року. Дані відомості, як вважає апелянт, спростовують твердження суду першої інстанції про те, що у свідоцтві про право власності відсутні відмітки про державну реєстрацію речових прав. Апелянт вважає, що документи, які наявні в реєстраційній справі спростовують твердження суду першої інстанції про те, що було порушено процедуру видачі свідоцтва тим, що не було витребувано інформацію, необхідну для реєстрації, адже, як наголошує апелянт, необхідна інформація була наявна, а саме довідка Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради від 12.04.2017 року. Апелянт наголошує, що судом першої інстанції не зазначено, відсутність яких документів, визначених нормами чинного законодавства, не давала підстав державному реєстратору вчиняти необхідні реєстраційні дії. Тому, апелянт просить суд скасувати рішення Біляївського районного суду Одеської області від 27 квітня 2021 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі (т. 2, а.с. 91-95).
Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.
З врахуванням недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 14, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду справи в строки, передбачені національним законодавством, судом апеляційної інстанції було здійснено розгляд справи з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило затягування розгляду справи по незалежним від суду причинам.
Учасники провадження про час та місце судового розгляду повідомлені належним чином. Клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції або про відкладення розгляду справи сторони до суду не подавали.
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали цивільної справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга частково підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що для проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 надала державному реєстратору свідоцтво про право власності. Однак, судом першої інстанції встановлено порушення процедури видачі свідоцтва; відсутні відомості про витребування інформації необхідної для реєстрації. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідачі будь-яких доказів, які б спростовували вимоги позивача щодо підстав для скасування рішення, не надали.
Апеляційний суд, частково задовольняючи апеляційну скаргу, вважає за потрібне зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Обставини справи та оцінка апеляційного суду.
У спірних правовідносинах підлягають застосуванню положення Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції чинній на момент прийняття рішення державним реєстратором). А особливості процедури державної реєстрації прав власності на нерухоме майно визначені Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою КМУ №1127 від 25.12.2015 року.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 цього Закону у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.
Згідно з п. 6 Порядку, державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб'єкта державної реєстрації прав або нотаріуса.
Пунктом 9 Порядку передбачено, що разом із заявою заявник подає оригінали документів, необхідних для державної реєстрації прав, та документ, що підтверджує сплату адміністративного збору за державну реєстрацію прав.
Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 27 Закону, державна реєстрація права власності та інших речових прав, проводиться на підставі: свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією, чи його дубліката.
Так, відповідно до копії Свідоцтва про право власності на садовий будинок, виданого виконавчим комітетом Нерубайської сільської ради народних депутатів від 16.11.1994 року та згідно з копією Свідоцтва про право власності на садовий будинок, виданим виконавчим комітетом Біляївської районної ради, садовий будинок з приналежними до нього будівлями та спорудами, який розташований на земельній ділянці АДРЕСА_2 , передана в приватну власність ОСОБА_1 на підставі рішення Нерубайської сільської ради народних депутатів №124 від 25.03.1993 року (т. 1, а.с. 17-18).
З копії відповіді КП «БТІ» ОМР вбачається, що право власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстроване за ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності на садовий будинок від 16.11.1994 року, виданого згідно рішення виконавчого комітету Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області №52 від 01.11.1994 року (т. 1, а.с. 21).
Згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 11.09.2018 року №137252543, садовий будинок, загальною площею 163,8 кв.м, який розташований на земельній ділянці АДРЕСА_2 , належить ОСОБА_1 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 35026384 від 03.05.2017 року, ОСОБА_4 , Визирська сільська рада Лиманського району Одеської області (т. 1 а.с. 19-20).
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 отримав земельну ділянку розміром 0,0613 га, що розташована на території Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області, на підставі договору дарування укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 20 липня 2001 року (т. 1, а.с. 52).
В подальшому, 06 червня 2002 року ОСОБА_5 продав вказану земельну ділянку ОСОБА_3 , уклавши договір купівлі-продажу вказаної земельної ділянки, який було зареєстровано в реєстрі за №1805 державним нотаріусом Кифоренко Р.Б. (т. 1, а.с. 52), що підтверджується Архівною довідкою Одеського державного нотаріального архіву від 17.02.2016 року №193/01-18 (т. 2, а.с. 46).
12 серпня 2003 року ОСОБА_3 отримала державний акт на право приватної власності на землю, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №1178 (т. 1, а.с. 55-57).
Відповідно до рішення виконавчого комітету Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області, земельній ділянці площею 0,0613 га, яка належить гр. ОСОБА_3 , на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії РІ №463794, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №1178 від 12 серпня 2003 року, присвоєно адресу: АДРЕСА_3 . Стара адреса: АДРЕСА_4 (т. 1, а.с. 54).
Отже, садовий будинок і земельна ділянка, про які зазначено в наданих сторонами документах, є одним і тим самим нерухомим майном, що також підтверджується в рішенні Апеляційного суду Одеської області від 25.04.2013 року у справі №2-2093/11. Дане рішення не оскаржувалося та набрало законної сили.
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Так, з тексту рішення Апеляційного суду Одеської області від 25.04.2013 року у справі №2-2093/11 вбачається, що у грудні 2003 року ОСОБА_1 звернулася до ОСОБА_3 та ОСОБА_5 про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки та садового будинку дійсним, визнання права власності. В обґрунтування своїх вимог зазначила, що у серпні 2003 року вона домовилася з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 про купівлю у них земельної ділянки АДРЕСА_4 та садового будинку, розташованого на ділянці (т. 1, а.с. 45).
В ході розгляду справи №2-2093/11 Апеляційним судом Одеської області було ухвалено рішення, відповідно до якого апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 17 січня 2013 року вирішено задовольнити; рішення Біляївського районного суду Одеської області від 17 січня 2013 року - скасувати; прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки дійсним, визнання права власності на земельну ділянку, на будівельні матеріали та обладнання садового будинку - відмовити. Також вирішено зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 про виселення та зобов'язання звільнити земельну ділянку - задовольнити; зобов'язати ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 звільнити земельну ділянку № НОМЕР_1 , розташовану в садовому товаристві «Нива» с. Нерубайське Біляївсього району Одеської області в ДСТ «Ліра» (СТ «Нива»); виселити ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 з земельної ділянки АДРЕСА_4 в ДСТ «Ліра» (СТ «Нива») (т. 1, а.с. 50).
Свідоцтво про право власності, на яке посилалась ОСОБА_1 в межах цього провадження в полі зору суду в межах провадження №2-2093/11 не фігурувало, оскільки сторона про його наявність не посилалась.
Відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відповідальність за достовірність даних, що містяться в документах, поданих для державної реєстрації прав, несе заявник, якщо інше не встановлено судом.
Згідно з пунктами 1, 2, 3, 4 ч. 3 ст. 10 зазначеного Закону державний реєстратор:
1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації;
2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення;
3)під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов'язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником.
4) під час проведення реєстраційних дій обов'язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру дозвільних документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, а також використовує відомості, отримані у порядку інформаційної взаємодії Державного реєстру прав з Єдиним державним реєстром судових рішень.
Згідно з положенням ст. 24 цього Закону у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо заявлене право не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.
Таким чином, доводи ОСОБА_1 , викладені у відзиві на позовну заяву у даній справі (т. 1, а.с. 116), щодо належності їй на праві власності садового будинку згідно зі свідоцтвом про право власності від 16 листопада 1994 року, виданого на підставі рішення Виконавчого комітету Нерубайської сільської ради народних депутатів №52 від 01 листопада 1994 року, протирічать зазначеними вище обставинами, встановленими в рішенні Апеляційного суду Одеської області від 25.04.2013 року у справі №2-2093/11. Жодного пояснення вказаних протирічь матеріали справи не містять.
Отже, при прийнятті рішення щодо реєстрації прав власності на садовий будинок державний реєстратор не перевірив достовірність наданих заявником документів та відповідність їх вимогам законодавства, тим самим порушив процедуру проведення реєстраційних дій, що у свою чергу призвело до порушення прав позивача.
Тому, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо скасування рішення Державного реєстратора Визирської сільської ради Лиманського району Одеської області Заїки Лесі Олександрівни, номер запису про право власності 20235533, дата та час реєстрації 28.04.2017 року о 14:15:18 год, щодо реєстрації права власності на нерухоме майно за ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .
Таким чином, оскільки суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_3 , однак мотиви не повною мірою відображають дійсні обставини справи, апеляційний суд вважає за потрібне змінити оскаржуване рішення в мотивувальній частині, виклавши її в редакції цієї постанови, а в іншій частині рішення - залишити без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Рішення Біляївського районного суду Одеської області від 27 квітня 2021 року - змінити в частині мотивування.
В іншій частині рішення - залишити без змін.
Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Судді Одеського апеляційного суду А.І. Дришлюк
Р.Д. Громік
М.М. Драгомерецький
05.05.2022 року м. Одеса