Номер провадження: 11-кп/813/1343/22
Номер справи місцевого суду: 522/20515/20
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
05.05.2022 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку письмового провадження, апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Приморського райсуду м. Одеси від 20.04.2022 якою в межах кримінального провадження № 12020165500000818 від 01.09.2020, відносно:
ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Одесі, громадянина України, не одруженого, із середньою освітою, офіційно не працюючого, який зареєстрований: АДРЕСА_1 , фактично проживає: АДРЕСА_2 , раніше неодноразово судимого,
- обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України, продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів, а саме до 18.06.2022 включно з визначенням розміру застави
установив:
Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом 1-ої інстанції обставин.
Зазначеною ухвалою суду було задоволено клопотання прокурора та продовжено відносно ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів, а саме до 18.06.2022 включно з утриманням в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» з визначенням застави в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 45 400 грн. з покладенням обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України.
Мотивуючи своє рішення, суд 1-ої інстанції послався на те, що ризики передбачені п.п. 1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України продовжують існувати, а саме може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на представника потерпілого, свідків, та інших учасників кримінального провадження, які ще не допитані, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_6 не погодився із оскаржуваною ухвалою суду вказує, що запобіжний захід у виді тримання під вартою є недоцільним, оскільки на території України триває війна, він має дідуся, який проживає в м. Херсон, який потребує його догляду, окрім того ОСОБА_6 має бажання вступити до лав Збройних Сил України.
В судове засідання апеляційного суду представник прокуратури не з'явився, про час та місце його проведення прокуратура була повідомлена належним чином, водночас обвинувачений в своїй апеляційний скарзі не ставив питання щодо розгляду його апеляційної скарги за його участі.
Враховуючи викладене, колегія суддів, керуючись вимогами ст. 422-1 та ч. 4 ст. 107 КПК України, вважає за можливе апеляційний розгляд провести за відсутності прокурора та обвинуваченого.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали судового провадження, апеляційний суд приходить до висновків про таке.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Частина 1 ст. 404 КПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду 1-ої інстанції в межах апеляційної скарги.
Разом з тим, ч. 1 ст. 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Частиною 4 ст. 5 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» визначено права кожного, кого позбавлено свободи внаслідок арешту або тримання під вартою, ініціювати провадження, в якому суд без зволікання має встановити законність затримання та прийняти рішення про звільнення, якщо затримання є незаконним.
На підставі аналізу матеріалів провадження вбачається, що на розгляді в Приморському райсуді м. Одеси знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.
Відповідно до положень ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу («Запобіжні заходи, затримання особи»).
Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Виходячи з положень п. 24 ч. 1 ст. 3 КПК України судове провадження - це кримінальне провадження у суді першої інстанції, яке включає підготовче судове провадження, судовий розгляд і ухвалення та проголошення судового рішення, провадження з перегляду судових рішень в апеляційному, касаційному порядку, а також за нововиявленими або виключними обставинами, тобто рішення суду першої інстанції, ухвалене до ухвалення судових рішень, передбачених ч. 1 ст. 392 КПК України не входять до вказаного переліку, та не передбачають витребування матеріалів провадження.
При цьому, положення ч. 2 ст. 422-1 КПК України встановлюють, що суддя-доповідач у разі необхідності перевірки обставин, які підтверджують наявність ризиків, що стали підставою для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, зміни іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або для продовження строку тримання під вартою, невідкладно витребовує з суду 1-ої інстанції: 1) ухвалу про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою; 2) клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, подане під час судового провадження в суді 1-ої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.
Також, зважаючи на те, що приписами ст. 23 КПК України передбачено, що суд досліджує докази безпосередньо та не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом, апеляційний суд у даному випадку позбавлений можливості досліджувати докази, які б на даному етапі судового розгляду справи по суті дають підстави суду апеляційної інстанції робити висновки щодо наявності, або відсутності підстав щодо продовження обвинуваченому (-им) запобіжного заходу.
Такі обставини досліджуються безпосередньо судом 1-ої інстанції під час судового провадження та з огляду на перевірені в порядку ст.ст. 89, 94 КПК України докази, які на момент застосування (в тому числі, продовження дії запобіжного заходу) дають підстави суду прийняти рішення відповідно до положень ст. 331 КПК України.
Так, із аналізу вищезазначених положень кримінального процесуального закону можна дійти висновку про те, що під час продовження строку застосування запобіжного заходу під час судового розгляду не вимагається обов'язкової наявності клопотання прокурора, суд 1-ої інстанції зобов'язаний в будь-якому випадку повторно розглянути питання доцільності продовження строку тримання особи під вартою.
З матеріалів справи вбачається, що 20.04.2022 до суду 1-ої інстанції прокурором ОСОБА_7 було подане клопотання про продовження строку застосування запобіжного заходу стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 , та в цей же день воно було розглянуто судом.
Апеляційний суд погоджується із висновками суду та наголошує на тому, що в зазначеному кримінальному провадженні не зменшились ризики того, що обвинувачений ОСОБА_6 може вдатись до спроб переховування від органів досудового розслідування та суду, впливу на свідків, та вчинення іншого кримінального правопорушення, а тому прохання обвинуваченого прийняти до уваги те, що останній має намір захищати свою Батьківщину від окупантів в добровільному порядку є беззмістовним.
Окрім того, колегія суддів також враховує те, що обвинувачений ОСОБА_6 раніше неодноразово судимий за вчинення умисних, корисливих злочинів, обвинувачується у вчиненні, корисливого злочину проти власності, що свідчить про його небажання ставати на шлях виправлення та схильність до вчинення кримінальних правопорушень.
Разом з тим, апеляційний суд приймає до уваги доводи обвинуваченого ОСОБА_6 про те, що від має дідуся, який потребує моральної та матеріальної підтримки, але вказані доводи нічим не підтверджені та не можуть вплинути на прийняття рішення щодо обрання чи продовження запобіжного заходу.
Відповідно до приписів п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
Таким чином, колегія суддів приходить до переконання, що прокурором була доведена неможливість застосування на даному етапі судового розгляду кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, із визначенням альтернативного запобіжного заходу у виді застави, для запобігання ризикам та забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого, тому вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги обвинуваченого та скасування законної та обґрунтованої ухвали
Водночас, апеляційний суд вважає за необхідне в черговий раз звернути особливу увагу районного суду на положення ст. 8 Конституції України, ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 та приписи ст.ст. 28 та 318 КПК України.
Частина 1 ст. 318 КПК України встановлює, що судовий розгляд має бути проведений і завершений протягом розумного строку.
Водночас, апеляційний суд вважає за необхідне рекомендувати суду першої інстанції звернути увагу на необхідність дотримання принципу розумних строків у даному кримінальному провадженні, зважаючи на вимоги ч. 4 ст. 28 КПК України, якою регламентовано, що кримінальне провадження щодо особи (осіб), яка тримається під вартою має бути здійснено невідкладно і розглянуто в суді першочергово.
Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
В рішенні у справі «Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства» ЄСПЛ роз'яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б не природно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
У розумінні ЄСПЛ для визначення того, чи була тривалість певного строку розумною, передусім встановлюється початок цього строку та його закінчення. Строк, який слід брати до уваги у зазначеному відношенні, охоплює собою все провадження.
Аналіз наданих апеляційному суду копій матеріалів кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, свідчить про те, що кримінальне провадження перебуває на розгляді суду 1-ої інстанції досить тривалий час, протягом якого обвинувачений утримуються під вартою, проте судовий розгляд на теперішній час не завершений та остаточне рішення не прийнято.
Апеляційний суд приймає до уваги введення воєнного стану на території України, однак вважає таку тривалість розгляду даного кримінального провадження неприпустимою, що з огляду на положення ч. 4 ст. 28 та ч. 1 ст. 318 КПК України, тягне за собою порушення принципу розумності строку розгляду справи, у зв'язку із чим вважає за необхідне звернути увагу районного суду на необхідність вжиття заходів щодо дотримання вищенаведених вимог кримінального процесуального закону.
Керуючись ст.ст. 24, 28, 177, 183, 199, 318, 370, 404, 405, 407, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу Приморського райсуду м. Одеси від 20.04.2022, якою в межах кримінального провадження № 12020165500000818 від 01.09.2020, ОСОБА_6 обвинуваченому у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, продовжено строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 18.06.2022 включно з визначенням розміру застави, у розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 45400 грн. - залишити без змін.
Звернути увагу суду 1-ої інстанції на необхідність дотримання розумних строків, передбачених ст. 28 КПК України під час судового розгляду кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4