Справа №672/87/22
Провадження №2/672/140/22
05 травня 2022 року м.Городок
Городоцький районний суд
Хмельницької області в складі:
головуючої судді Федорук І.М.,
з участю секретаря судового засідання Стебло Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Городку в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНІФОЮ» про визнання недійсним договору позики,
Позивач звернувся до суду з позовом до ТОВ «МАНІФОЮ» про визнання недійсним кредитного договору №2794071 від 22.07.2021.
В обґрунтування позову посилався на те, що 22.07.2021 між ним та відповідачем було укладено договір позики №2794071, за умовами якого позикодавець передає позичальнику у власність грошові кошти (позику) в розмірі 2000,00 грн., а позичальник зобов'язується повернути позикодавцю суму позики у строк до 21.08.2021 (30 днів) та сплатити проценти від суми позики та всі інші платежі, пов?язані з виконанням цього договору. Вказує, що проценти за користування позикою нараховуються за спадною процентною ставкою на підставі фіксованого середньоденного розміру процентів за користування позикою відповідно до Додатку №1 до договору позики; згідно п.2.4.4. вказаного договору базова процентна ставка за позикою фіксована: 1,99 % від суми позики за кожен день користування позикою, розмір процентів на прострочену позику фіксований: 1,01% від суми позики за кожен день з моменту прострочення сплати суми позики та процентів за користування позикою. Вважає, що при укладенні договору позики порушено його права споживача, визначені Законами України «Про захист прав споживачів», «Про споживче кредитування», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», «Про електронну комерцію», «Про захист персональних даних». Зокрема, перед укладенням договору позики відповідач не повідомив у письмовій формі про обставини, зазначені в ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів». Крім того, зазначив, що умови договору позики щодо сплати відсотків за користування кредитом та непропорційно великої суми компенсації (пені) у разі невиконання позивачем зобов'язань за договором є несправедливими.
02.05.2022 позивач подав до суду заяву про зміну прохальної частини вимог, в якій просив визнати недійсним договір позики №2794071 від 22.07.2021.
В судове засідання позивач не з'явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності. Також подав відзив на позов, в якому позовні вимоги не визнав, просив відмовити в їх задоволенні. В обґрунтування вимог посилався на те, що ТОВ «МАНІФОЮ» при укладенні договору позики №2794071 від 22.07.2021 було проінформовано ОСОБА_1 щодо фінансової послуги відповідно до вимог законодавства, діючого станом на дату укладення договору, до того ж було надано повний проект договору перед його підписанням, можливість його вивчити, поставити будь-які питання та відмовитися від послуги. Положення договору позики №2794071 не суперечать чинному законодавству; окрім того, позичальник підтвердив, що умови договору він вивчив та повністю погоджується з ними (п.8.3.6), а також, що договір укладено на взаємовигідних умовах, в результаті зваженого рішення сторін з урахуванням принципів розумності та справедливості (п.8.4). Зазначив, що позивачем не надано істотних доводів щодо несправедливості умов договору позики або щодо його недійсності.
З врахуванням викладеного, суд вважає за можливе справу розглянути за відсутності учасників справи.
У зв'язку з неявкою сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України. Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (частина третя статті 215 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом частин першої, другої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (тут і надалі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.
Відповідно до частини першої статті 19 вказаного Закону нечесна підприємницька практика включає: 1) вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції; 2) будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною.
Судом встановлено, що 22.07.2021 між ТОВ «МАНІФОЮ» (позикодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) укладено договір позики №2794071, відповідно до умов якого позикодавець передає позичальнику у власність грошові кошти (позику), а позичальник приймає на себе обов'язок повернути таку ж суму грошових коштів (суму позики) та сплатити позикодавцю проценти від суми позики та всі інші платежі, пов'язані з виконанням цього договору. Мета отримання позики: придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов?язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника. Згідно п.п. 2.3.3, 2.3.4 цього договору сума позики становить 2000,00 грн., строк позики: до 21.08.2021 (30 днів). Розмір процентів за користування позикою передбачений п.2.4 договору. Відповідно до п.2.6 договору позика надається позичальнику шляхом безготівкового переказу на рахунок картки, зареєстрованої позичальником для цієї цілі в Особистому кабінеті на веб-Сайті Товариства протягом 3 (трьох робочих) днів з дати підписання Договору.
У п.п. 8.3.3, 8.3.5 вказаного договору позичальник підтверджує, що, підписуючи договір, в чіткій та зрозумілій формі отримав інформацію, передбачену ч.2 ст.12 Закону «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», а також інформацію щодо своїх прав та обов?язків згідно з ЗУ «Про захист прав споживачів» та ЗУ «Про захист персональних даних»; вивчив та повністю погоджується з умовами Правил надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту товариства з обмеженою відповідальністю «МАНІФОЮ», які є невід?ємною частиною договору.
Звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним спірного договору, позивач, в порушення вимог ч.1 ст. 81 ЦПК України, не надав суду будь-які докази на спростування презумпції правомірності правочину.
З матеріалів справи судом встановлено, що спірний договір укладений з дотриманням вимог закону для даного виду договорів, сторони в порядку статті 638 ЦК України узгодили всі істотні умови даного правочину та погодилися з ними.
Крім того, як на підставу визнання спірного договору недійсним, позивач посилався на порушення відповідачем вимог Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та Закону України «Про захист прав споживачів», якими встановлено обов'язок надання споживачу інформації щодо фінансових послуг.
Суд не може визнати вказані доводи обґрунтованими.
Так, статтею 18 Закону України «Про захист прав споживачів» не передбачено такої підстави для визнання кредитного договору недійсним, як надання/ненадання суб'єктом господарювання інформації споживачеві послуг про умови кредитного договору. У таких випадках споживач може наділятися правом на розірвання договору, правом на відшкодування завданих йому збитків.
Крім того, у разі ненадання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації споживачу суб'єкт господарювання несе відповідальність, встановлену статтями 15 і 23 вказаного Закону.
При цьому суд також враховує, що ОСОБА_1 не надав суду доказів в підтвердження того, що він звертався до відповідача з приводу роз'яснень положень договору чи надання іншої інформації з приводу виконання зобов'язань чи заявляв претензії з приводу того, що йому незрозумілі умови договору позики. Як видно з умов спірного договору, він укладений в електронній формі в особистому кабінеті позичальника. Ця обставина забезпечує позивачу повну взаємодію з відповідачем, постійний доступ до договору та іншої інформації.
Таким чином, суд вважає, що спірний договір містить повну інформацію про наданий кредит, підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їх внутрішній волі, а тому вимоги позивача є безпідставними та задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України, суд
В позові ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «МАНІФОЮ» про визнання недійсним договору позики №2794071 від 22.07.2021 відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення до Хмельницького апеляційного суду безпосередньо або через Городоцький районний суд Хмельницької області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «МАНІФОЮ», місце знаходження - вул.Казимира Малевича, буд.86 літ.Д, м.Київ, 03150, код ЄДРПОУ 42848369.
Суддя І.М.Федорук